18 жовтня 2024 року
м. Київ
справа №н/279/5520/21
адміністративне провадження № К/990/37554/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Губської О.А., Мацедонська В.Е.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі №н/279/5520/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, у якому просив:
- визнати дії Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області щодо повернення постанови Коростенського міськрайонного суду №2-251/2007 від 04 квітня 2007 року у зв'язку з її виконанням та внесення запису до Реєстру рішень про виконання постанови Коростенського міськрайонного суду №2-251/2007 від 04 квітня 2007 року протиправними;
- зобов'язати управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області внести дані про постанову Коростенського міськрайонного суду від 04 квітня 2007 року у справі №2-251/2007 до Реєстру рішень, виконання яких гарантується державою, як невиконану;
- визнати протиправною бездіяльність управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області щодо невжиття передбачених законодавством заходів для виконання постанови Коростенського міськрайонного суду від 04 квітня 2007 року у справі №2-251/2007;
- зобов'язати управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області вжити передбачених законодавством заходів для виконання постанови Коростенського міськрайонного суду від 04 квітня 2007 року у справі №2-251/2007.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2022 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
22 квітня 2024 року до Житомирського окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний Суд» ЄСІТС надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року у справі №279/5520/21 за нововиявленими обставинами, з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року, у задоволені заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовлено.
02 жовтня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі №н/279/5520/21, у якій позивач просить скасувати оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву повністю.
Перевіривши матеріали касаційної скарги та зміст ухвалених у цій справі судових рішень, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують положення статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Частиною другою статті 328 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Так, у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені в пункті 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Відмовляючи у задоволенні заяви позивача про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що постанови Верховного Суду від 05 березня 2024 року №Пз/990/7/23 (№440/14216/23) не існувало станом на час розгляду справи №279/5520/21 та прийняття Житомирським окружним адміністративним судом рішення від 15 червня 2022 року, а тому не є нововиявленою обставиною відповідно до пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.
Відповідно до положень статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (частина шоста цієї ж статті).
Отже, нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов'язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об'єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Нова обставина, що з'явилася або змінилася після розгляду справи, не є підставою для перегляду справ. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Відповідно до частини першої статті 365 КАС України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 2 частини п'ятої статті 361 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
Згідно з частиною другою статті 365 КАС України заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення, суди попередніх інстанцій правильно виснували, що наведені позивачем обставини не є нововиявленими в розумінні статті 361 КАС України, оскільки не існували та не могли бути встановлені під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, а тому не є нововиявленою обставиною та обставина, що з'явилась після розгляду справи.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
Отже, Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій, дійшли висновку про те, що наведені позивачем обставини не є нововиявленими, вірно застосували положення частини першої статті 369 КАС України, правильне їх застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення зазначених норм процесуального права.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частиною другою статті 333 КАС України встановлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2024 року у справі №н/279/5520/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
О.А. Губська
В.Е. Мацедонська