18 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 160/19633/23
адміністративне провадження № К/990/17779/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової академії (м.Одеса) на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі за позовом Військової академії (м.Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,-
Короткий зміст обставин справи і рішень судів попередніх інстанцій
Військова академія (м.Одеса) (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач, ОСОБА_1 ), в якій просила:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової академії (м. Одеса) витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 31657 (тридцять одна тисяча шістсот п'ятдесят сім) грн. 75 коп.
Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 09 серпня 2023 року адміністративний позов залишив без руху та запропонував позивачу усунути недоліки позовної заяви протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску;
- документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі та порядку, встановлених чинним законодавством України.
На виконання зазначеної ухвали позивач сплатив судовий збір та надав клопотання про поновлення строку звернення до суду, на обґрунтування якого зазначив, що відповідно до довідки розрахунку від 25 травня 2018 року №1/55/488 ОСОБА_1 згоден з розрахунком та взяв на себе зобов'язання добровільно відшкодувати витрати пов'язання з утриманням курсантів у ВВНЗ. Однак, з 25 травня 2018 року по теперішній час не здійснив жодних заходів щодо відшкодування заборгованості. У зв'язку із зазначеним, військова академія здійснила заходи досудового порядку вирішення спору шляхом направлення 14 липня 2023 року вимоги пропозиції від 14 липня 2023 року №26/1/45. Оскільки відповідач не здійснив жодних заходів, що були запропоновані у вимозі-пропозиції, його бездіяльність кваліфіковано як відмову від добровільного відшкодування витрат.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суд від 18 вересня 2023 року позовну заяву повернуто Військовій академії (м.Одеса).
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що про порушення своїх прав на відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 в академії, позивач дізнався - 25 травня 2018 року, а з позовною заявою щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової академії (м. Одеса) витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 31657,75 грн. звернувся лише 04 серпня 2023 року (більше ніж через 5 років та 1 місяць).
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що 14 липня 2023 року ОСОБА_1 направлено вимогу-пропозицію про порядок та строки відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі від 14 липня 2023 року №26/1/45. Відповідно до вимоги-пропозиції ОСОБА_1 було запропоновано протягом 10 днів з моменту отримання даної вимоги, сплатити суму заборгованості на користь Військової академії (м.Одеса) (витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 31657,75 грн.
На думку суду першої інстанції, направлення позивачем листа на адресу відповідача з вимогою про відшкодування вартості витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення свого права, з якого почався перебігу строку звернення до суду в даному випадку. До того ж, такі дії позивач почав вчиняти лише 14 липня 2023 року, тобто більше ніж через 5 років та 1 місяць після відрахування ОСОБА_1 з числа курсантів Військової академії (м.Одеса) у травні 2018 року.
З огляду на вказане, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для задоволення заяви позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки у встановлений судом строк, а саме до 04 вересня 2023 року, позивач не усунув в повному обсязі недоліки позовної заяви.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року апеляційну скаргу Військової академії (м.Одеса) залишено без задоволення, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року в адміністративній справі №160/19633/23 - без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 відраховано з навчання та виключено зі списків особового складу академії та всіх видів забезпечення 25 травня 2018 року. Однак, 04 серпня 2023 року, тобто більше ніж через п'ять років направлено позивачу вимогу-пропозицію про необхідність протягом 10 днів з моменту отримання вимоги сплатити суму заборгованості з витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 31 657,75 грн.
Виходячи з наведених обставин, суд апеляційної інстанції погодився із висновками суду першої інстанції, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, передбачений Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Суд апеляційної інстанції вважав, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду, адже позивач не навів поважних підстав, які б унеможливили його звернення до суду в межах строку звернення до суду, встановленого КАС України.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року і передати справу до суду першої інстанції для відкриття провадження у справі та розгляду справи по суті.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що Верховним Судом сформовано сталу позицію у цій категорії спорів, відповідно до якої, законодавцем пов'язано можливість звернення суб'єкта владних повноважень до суду (постанови Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721719, від 28 травня 2021 року у справі №320/7233/19, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 23 березня 2023 року у справі №420/24331/21, від 11 травня 2023 року у справі № 400/4281/20, від 19 жовтня 2023 року у справі 520/1444/22, від 01 лютого 2024 року у справі №400/210/21), саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі.
Також скаржник зазначає, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби, у даному випадку, необхідно обчислювати з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування.
За доводами скаржника, наявність заборгованості звільненого курсанта та його обізнаність з такою заборгованістю, не створює обов'язку військової академії звертатися до суду з адміністративним позовом у місячний строк. Скаржник підкреслює, що Військова академія вживає заходів для погашення заборгованостей колишніми курсантами у добровільному порядку, пропонує варіанти сплати частинами чи з відстроченням платежів, у тому числі й шляхом спілкування в телефонному режимі, і лише після вжиття таких заходів та фактичної відмови курсанта чи інших осіб добровільно відшкодувати витрати, - звертається до суду, що і було зроблено у даному випадку.
Позиція інших учасників справи
Від ОСОБА_1 відзив на касаційну скаргу не надходив, що відповідно до приписів частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Рух касаційної скарги
За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (судді-доповідача) Загороднюка А.Г., (суддів) Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М. ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Військової академії (м.Одеса) на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у справі за позовом Військової академії (м.Одеса) до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
Ухвалою Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Як установлено судами попередніх інстанцій, згідно з витягом з наказу Військової академії (м.Одеса) від 25 травня 2018 року №37-РС:
- відповідно до абзацу третього пункту 3.1 та абзацу восьмого пункту 3.2 Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 14 грудня 1997 року №490, солдата ОСОБА_1 курсанта 345 навчальної групи четвертого навчального курсу факультету підготовки спеціалістів матеріально-технічного забезпечення Військової академії (м. Одеси) спеціальності підготовки «Автомобільний транспорт» спеціалізацією спеціальності підготовки «Автомобілі та автомобільне господарство», відраховано з числа курсантів Військової академії (м. Одеси) «у зв'язку з розірванням контракту» військовослужбовцем через небажання продовжувати навчання;
- відповідно до пункту 36, 227 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 та пункту 2.14 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 (зі змінами) 25 травня 2018 року розірвати контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу з солдатом ОСОБА_1 , «у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем»;
- відповідно до частини 6 з урахуванням частини 8 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ, солдата ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за пунктом «и» (у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем).
Підставами у наказі зазначено: рапорт курсанта від 01 березня 2018 року щодо відрахування; рішення вченої ради Військової академії №8 від 13 березня 2018 року; дозвіл Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 19 квітня 2018 року №9504.
Наказом Військової академії (м.Одеса) від 25 травня 2018 року №106 курсанта четвертого навчального курсу 345 навчальної групи факультету підготовки спеціалістів матеріально-технічного забезпечення солдата ОСОБА_1 , відрахованого з навчання наказом начальника Військової академії від 25 травня 2018 року №37-РС, та такого, що вислужив встановленні терміни строки строкової військової служби з 25 травня 2018 року виключено із списків особового складу академії, знято зі всіх видів забезпечення та направлено в розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на військовий облік. Припинено доступ до відомостей що містять державну таємницю.
Крім цього, у наведеному наказі зазначено, що згідно з Порядком про відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року №964, солдату ОСОБА_1 необхідно відшкодувати витрати пов'язані з його утриманням у Військовій академії (м. Одеса) з 30 липня 2014 року по 25 травня 2018 року в сумі 46657 (сорок шість тисяч шістсот п'ятдесят сім) гривень 75 копійок.
Відповідно до довідки-розрахунку від 25 травня 2018 року №1/55/488, загальний розмір витрат, пов'язаних з утриманням ОСОБА_1 у Військовій академії (м. Одеса) становить 46657 (сорок шість тисяч шістсот п'ятдесят сім) гривень 75 копійок.
14 липня 2023 року ОСОБА_1 направлено вимогу-пропозицію про порядок та строки відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсанта у вищому навчальному закладі від 14 липня 2023 року №26/1/45. Відповідно до вимоги-пропозиції ОСОБА_1 запропоновано протягом 10 днів з моменту отримання даної вимоги, сплатити суму заборгованості на користь Військової академії (м.Одеса) (витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 31657,75 грн.).
У зв'язку із невідшкодуванням витрат у добровільному порядку, позивачем заявлено позов про стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової академії (м.Одеса) витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 31657 (тридцять одна тисяча шістсот п'ятдесят сім) грн. 75 коп.
Нормативне регулювання та позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України в чинній редакції).
Перевіривши за матеріалами справи доводи та вимоги касаційної скарги і правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
На стадії касаційного провадження у цій справі спірним є питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з цим позовом.
Предметом позову є стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 31657 (тридцять одна тисяча шістсот п'ятдесят сім) грн. 75 коп.
Підставою для повернення позовної заяви став висновок судів попередніх інстанцій про пропуск позивачем строку звернення до суду, тривалість якого, з урахуванням частини п'ятої статті 122 КАС України, становить один місяць й обчислюється з моменту відрахування відповідача з військової академії, оскільки саме з цього моменту, на думку суддів, позивач повинен був дізнатися про порушення відповідачем договірних умов (умов контракту), зокрема, з 25 травня 2018 року.
Позиція позивача у касаційній скарзі зводиться до того, що він звернувся до відповідача з вимогою-пропозицією від 14 липня 2023 року №26/1/45 про порядок та строки відшкодування витрат. Разом з тим, добровільного переказу коштів на розрахунковий рахунок позивача в рахунок існуючої заборгованості відповідач не здійснив, з письмовою заявою про відстрочку чи розстрочку сплати вказаної суми до позивача не звертався. Таку бездіяльність відповідач кваліфікував як відмову від добровільного відшкодування витрат.
З огляду на викладене, саме така відмова відповідача від добровільного відшкодування витрат, яка настала лише у 04 серпня 2023 року, слугувала обставиною для звернення до суду
Перевіряючи правильність застосування судами норм процесуального права в частині застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду з позовом, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-ХІІ) курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "з", "и" пункту 1, підпунктів "д", "е", "ж", "з" пункту 2 та підпункту "в" пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти (далі - заклади вищої освіти) відповідно до підпунктів "д","е","є", "з","и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п'ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", витрат, пов'язаних з їх утриманням у закладі вищої освіти, визначає Порядок відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 964 (далі - Порядок №964).
За приписами пунктів 3, 6 Порядку № 964, відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних, з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв. Порядок розрахунку витрат установлюється Міноборони разом з Мінфіном, МВС, Адміністрацією Держприкордонслужби, Управлінням державної охорони, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Держспецтрансслужбою.
Витрати відшкодовуються у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю, зокрема, курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби, - за весь період навчання.
У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку (пункт 7 Порядку № 964).
Верховний Суд вже вирішував питання обчислення строку звернення до суду у справах за зверненням вищого навчального закладу про відшкодування витрат.
Зокрема, у постанові від 22 січня 2020 року в справі №813/1045/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спір саме пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, оскільки у випадку зобов'язання особи, яка перебуває на посаді державної/публічної служби, відшкодувати шкоду або збитки, завдані внаслідок виконання нею службових/посадових обов'язків, перед судом обов'язково постане питання не лише встановлення обсягу завданої шкоди/збитків, а й оцінки правомірності дій такої особи під час перебування її на публічній службі.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями частини другою статті 122 КАС України встановлено різні строки звернення до адміністративного суду для суб'єктів владних повноважень та для інших осіб.
Абзацом 2 частини другою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
Разом із тим, Верховний Суд неодноразово, акцентував увагу на тому, що право на звернення до суду у позивача (вищого навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати.
Аналогічний підхід до правозастосування указаних норм при вирішенні подібних за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19, від 28 травня 2021 року у справі №320/7233/19, від 23 березня 2023 року у справі №420/24331/21, від 06 квітня 2023 року у справі №400/4280/20, від 11 травня 2023 року у справі №400/4281/20.
Тобто саме із відмовою відповідача добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі законодавець пов'язує можливість звернення навчального закладу з позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Вирішуючи питання обчислення строків звернення до суду із позовною заявою про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, Верховний Суд у справах №560/1389/20 (постанова від 21 січня 2021 року), №420/9694/20 (постанова від 21 грудня 2021 року), дійшов висновку, що строк звернення до суду з позовом про проходження публічної служби необхідно обчислювати з наступного дня після закінчення строку для добровільного відшкодування витрат.
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 відраховано з навчання та виключено зі списків особового складу академії та всіх видів забезпечення 25 травня 2018 року.
04 серпня 2023 року, тобто більше ніж через п'ять років позивачем направлено відповідачу вимогу-пропозицію про необхідність протягом 10 днів з моменту отримання вимоги сплатити суму заборгованості з витрат, пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 31 657,75 грн.
Як зазначалось, пунктом 7 Порядку № 964 передбачено, що у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Разом з тим, з довідки-розрахунку від 25 травня 2018 року №1/55/488 убачається, що ОСОБА_1 25 травня 2018 року ознайомився з довідкою-розрахунком, згоден з розрахунком та взяв на себе зобов'язання добровільно відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі.
Проте, у вказаній довідці-розрахунку, а саме: в пункті визначення кінцевої дати для відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, така дата не зазначена.
Після отримання рапорту ОСОБА_1 про небажання продовжувати навчання позивач повинен був здійснити розрахунок витрат, пов'язаних з утриманням відповідача в академії, зазначити загальну суму відшкодування у наказі про звільнення та надати час останньому на добровільне відшкодування таких витрат, і тільки у разі відмови ОСОБА_1 здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування, позивач міг набути право звернутись до суду з відповідним позовом.
Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що даний позов подано більше ніж через п'ять років, тобто із суттєвим порушенням строку на звернення до суду, встановленого статті 122 КАС України, і позивачем не подано доказів на обґрунтування поважності причин, які об'єктивно перешкоджали йому або ускладнювали реалізацію права на судовий захист.
За встановлених у справі обставин, початок перебігу строку не може бути пов'язаний з відмовою ОСОБА_1 добровільно відшкодувати витрати, оскільки позивач не визначив строк відшкодування.
Однак, позивач протягом п'яти років (з 2018 року) був обізнаний про невиконання відповідачем вимоги про відшкодування витрат на навчання, про що також свідчить повторне направлення вимоги-пропозиції про відшкодування цих витрат (від 14 липня 2023 року), в якій вже визначено порядок та строки відшкодування.
Незазначення у довідці-розрахунку від 25 травня 2018 року строку, в якій відповідач має сплатити відшкодування витрат на навчання, свідчить про пасивну поведінку позивача у здійсненні захисту прав, невжиття ним жодних активних дій для дотримання місячного строку звернення, передбаченого статті 122 КАС України, що обраховується з моменту закінчення терміну добровільного виконання (що мало ним усвідомлюватися).
Звернення позивача до відповідача із вимогою про відшкодування витрат на навчання 14 липня 2023 року, більше ніж через п'ять роки, не змінює момент, з якого позивач дізнався про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти активні дії щодо реалізації свого права, і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Відповідно до частини першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Позивачу недостатньо лише послатися на необізнаність про порушення його прав та інтересів, він має довести, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду у встановлений законом строк.
Своєю чергою, відрахування позивача з навчання у Військовій академії (м. Одеса) 25 травня 2018 року та в подальшому направлення йому вимоги про відшкодування витрат на навчання 14 липня 2023 року, більше ніж через п'ять років, свідчить про надмірне зволікання та зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
Колегія суддів зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежала виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавив себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11 квітня 2024 року у справі №420/20386/23, від 15 серпня 2024 року у справі №160/20365/23, правовідносини у якій є подібними до цієї справи.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Проте позивачем не надано доказів та не наведено обставин, які б підтверджували наявність об'єктивно непереборних, незалежних від волевиявлення особи та пов'язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами причин для своєчасного вчинення процесуальних дій, а саме звернення до суду з позовом.
Посилання позивача на неврахування судами попередніх інстанцій позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721719, від 28 травня 2021 року у справі №320/7233/19, від 06 квітня 2023 року у справі № 400/4280/20, від 23 березня 2023 року у справі №420/24331/21, від 11 травня 2023 року у справі № 400/4281/20, від 19 жовтня 2023 року у справі 520/1444/22, від 01 лютого 2024 року у справі №400/210/21, колегія судів не приймає, оскільки вони не можуть слугувати прикладом правильного застосування норм процесуального права у цій справі через відмінність обставин справ, наведених позивачем, та цієї справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
За правилами пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, Верховний Суд уважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року у цій справі - без змін.
Судові витрати
З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Військової академії (м. Одеса) залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько Ж.М. Мельник-Томенко