18 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 260/53/24 пров. № А/857/16220/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючої судді Хобор Р.Б.,
суддів: Бруновської Н.В., Гінди О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року, ухвалене суддею Іванчулинець Д.В. в місті Ужгороді, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, у справі № 260/53/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області щодо невиплати грошової компенсації за невикористані відпустки за 2015 рік у кількості - 3 календарні дні, за 2017 рік у кількості - 12 календарних днів, за 2018 рік - 11 календарних днів, за 2019 рік - 3 календарних дні. 2021 рік - 28 календарних днів, всього 57 календарних днів, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 260/5067/23;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції України в Закарпатській області виплатити недоплачену суму грошової компенсації за невикористану відпустку у кількості 57 календарних днів у розмірі 108 576,45 гривень.
10 червня 2024 року Закарпатський окружний адміністративний суд прийняв рішення, яким адміністративний позов задовольнив частково.
Визнав протиправними дії Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 грошової компенсації за 57 днів невикористаної відпустки.
Зобов'язав Головне управління Національної поліції в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму грошової компенсації за невикористані дні відпустки в сумі 2297,57 грн.
У задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 260/5067/23, не вірно порахував компенсацію за дні невикористаної відпустки та недоплатив позивачу 2297,57 грн.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, в частині задоволення позову, його оскаржив відповідач, подавши апеляційну скаргу.
Відповідач у апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції, в частині задоволення позову, скасувати та прийняти постанову про відмову в задоволенні позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції протиправно включив для обчислення суми компенсації за дні невикористаної відпустки індексацію доходів. Відповідач вважає, що виконав рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі № 260/5067/23 в повному обсязі.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд при розгляді цієї справи виходить з наступних міркувань.
Суд першої інстанції встановив те, що позивач 06 вересня 2022 року звільнений зі служби в поліції відповідно до вимог п. 7 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) (а.с.9).
У листі № Х-188/106/2-2023 від 30.05.2023, відповідач зазначив, що невикористана щорічна основна оплачувана відпустка за 2015 рік (за період з 07.11.2015 року по 31.12.2015 року) складає 03 календарні дні; невикористана частина чергової відпустки за 2017 рік складає 12 календарних днів; невикористана частина додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в поліції за 2018 рік складає 11 календарних днів; невикористана частина додаткової оплачуваної відпустки за стаж служби в поліції за 2019 рік складає 03 календарні дні; невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік складає 13 календарних днів та додаткова оплачувана відпустки за стаж служби в поліції за 2021 рік складає 15 календарних днів.
Щорічні основні оплачувані відпустки за 2016 та 2020 роки та додаткові оплачувані відпустки за стаж служби в поліції за 2016 та 2020 роки використані у повному обсязі.
У зв'язку з невиплатою позивачу грошової компенсації за невикористану частину щорічної основної та додаткової оплачуваної відпусток тривалістю 57 календарних днів, позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року по справі № 260/5067/23, зокрема, обов'язано Головне управління Національної поліції України в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану відпустку у кількості 57 календарних днів.
На виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2023 року у справі 260/5067/23 відповідач 13 грудня 2023 року виплатив позивачу 35270.85 гривень.
Водночас, позивач вважає, що відповідач виплатив компенсацію за дні невикористаної відпустки не повністю, тому звернувся із позовом до суду.
Надаючи правову оцінку правильності вирішення судом першої інстанції даного публічно - правового спору, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, то апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно із частиною 1 статті 24 Закону № 504/96-ВР, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Абзацом 8 пункту 8 Розділу III Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 6 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260, у редакції чинній на момент звільнення) передбачено, що виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.
У постанові від 06.02.2020 в справі № 818/1276/17 Верховний Суд зазначив, що питання виплати грошової компенсації за невикористану частину відпустки поліцейським, які звільняються, урегульовані нормами пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260, які є спеціальними за своєю правовою природою та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. На підставі пункту 8 розділу ІІІ Порядку № 260 виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції.
Апеляційний суд встановив, що спірним у цій справі є розмір компенсації за 57 днів невикористаної відпустки.
Відповідно до матеріалів справи, позивач отримав грошову компенсацію за 57 днів невикористаної відпустки в сумі 35270,85 грн. з урахування суми військового збору.
Суд першої інстанції здійснив обчислення суми грошової компенсації за 57 днів невикористаної відпустки відповідно до вимог пункту 2 Розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100, згідно з яким, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Суд першої інстанції визначив, що сума компенсації за 57 днів невикористаної відпустки становить 38105,54 грн.
Апеляційний суд перевірив розрахунок компенсації, який провів позивач та вважає його вірним.
Апеляційний суд встановив, що відповідач виплатив позивачу у якості компенсації 35270,85 грн, тобто різниця становить 2297,57 грн.
При цьому, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції в тому, що для розрахунку компенсації включається індексації доходу, яка нарахована позивачу в сумі 21842,92 грн. (довідка про доходи надана УФЗБО Головного управління Національної поліції України в Закарпатській області з 01 вересня 2021 року 31 серпня 2022 року).
Такий висновок апеляційний суд зробив на підставі того, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Тому індексація грошового забезпечення включається для обрахунку компенсації за дні невикористаної основної і додаткової відпусток.
Крім того, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції про вихід за межі позовних вимог та визнання протиправними дій, а не бездіяльності відповідача, щодо невиплати в належному розмірі компенсації за дні невикористаної відпустки.
Отже, суд першої інстанції зробив вірний висновок в частині задоволення позову.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання в тому, що суд першої інстанції, в частині задоволення позову, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення, в цій частині, з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції, в частині задоволення позову, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції в цій частині без змін.
Апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат, оскільки, залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року в справі № 260/53/24 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуюча суддя Р. Б. Хобор
судді Н. В. Бруновська
О. М. Гінда