18 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/7036/24 пров. № А/857/12843/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Обрізко І.М.,
суддів Іщук Л.П., Шинкар Т.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року, прийняте суддею Крутько О.В. у місті Львові, у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Міністерства внутрішніх справ України (надалі - МВС України), Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (надалі - ЛК ГУ МВС України) про визнання протиправним рішення МВС України від 08.03.2024 про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, оформленого висновком від 08.02.2024 та листом від 12.03.2024 №6847/49-2024; зобов'язання МВС України, відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 № 850, призначити ОСОБА_1 як особі з інвалідністю III групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, одноразову грошову допомогу в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату йому встановлення інвалідності, та скерувати таке рішення до ЛК ГУ МВС України у Львівській області для проведення виплати.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 позов задоволено.
Суд виходив з того, що позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з тієї підстави, що медико-соціальну експертизу проведено із порушенням п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, зокрема, до складу комісії, яка проводила зазначену експертизу не був залучений представник закладів охорони здоров'я МВС.
Вказані посилання є необґрунтованими, оскільки, вичерпним переліком випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначеному у пункті 14 Порядку № 850 ця обставина не передбачена.
Крім цього, суд зазначив, що відмова у призначенні особі одноразової грошової допомоги повинна бути належним чином обґрунтована. Тобто, мотиви відмови повинні бути чіткими та зрозумілими для особи і такі мотиви повинні бути викладені в конкретному рішенні.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, МВС України подало апеляційну скаргу. Вважає, що вказане судове рішення прийняте із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі зазначає, що нормами Положення № 1317 передбачені спеціальні вимоги до проведення медико-соціальної експертизи колишнім працівникам міліції, зокрема, необхідність залучення при проведенні медико-соціальної експертизи колишнім працівникам міліції представників закладів охорони здоров'я МВС України до складу комісії.
Проте, при проведенні медико-соціальної експертизи позивача представники закладів охорони здоров'я МВС України до складу комісії не залучалися, лікарсько- консультативною комісією Державної установи «ТМО МВС України по Львівській області» на медико-соціальну експерту комісію позивач не направлявся.
Отже, невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення №1317 унеможливила прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги.
Звертає увагу на те, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в позові.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до наступного.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд у повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 1992 по 2011 рік.
Згідно з довідкою від 04.06.2020 серії 12 ААА №011493 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, позивачу встановлено 45% втрати професійної працездатності, причина втрати професійної працездатності - захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 04.06.2020 серія 12 ААБ №333941 ОСОБА_1 у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ, встановлено третю групу інвалідності.
Позивач звернувся до голови ЛК ГУ МВС України у Львівській області з метою отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п. 2 та п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або частково втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» у зв'язку із встановленням позивачу третьої групи інвалідності.
Разом із заявою позивач подав наступні документи: довідку серії 12 ААА №01 1493 від 04.06.2020 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, копію виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 04.06.2020 до довідки серії 12 ААБ №333941, свідоцтво про хворобу № 435 від 28.07.2011, копію заяви від 22.06.2020, копію сторінок паспорта серії НОМЕР_1 , копію картки фізичної особи - платника податків, картку реквізитів карткового рахунку, довідку з Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівського обласного центру медико-соціальної експертизи» Обласна МСЕК №1» від 04.06.2020 №93, довідку Львівської обласної дирекції ПАТ «HACK «Оранта» від 04.06.2020 № 1390-693, копію листа Департаменту фінансово-облікової політики МВС України від 12.08.2020 №26669/15-2020 та копію листа Комунального закладу Львівської обласної ради «Львівський обласний центр медико-соціальної експертизи» від 02.06.2021 №55.
Листом № 20 від 20.03.2024 ГУ МВС України у Львівській області повідомило, що з метою виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02.08.2023 у справі №380/9626/23 подані позивачем матеріали з відповідним висновком було направлено до МВС, для прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. У подальшому зазначені матеріали повернуто до ЛК ГУ МВС України у Львівській області, оскільки відповідно до інформації, зазначеної у листі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України від 12.03.2024 №6847/49-2024, за результатами розгляду матеріалів, прийнято рішення про відмову в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та затверджено відповідний висновок. Також у даному листі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України вказано, що «за результатами розгляду матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 . Департаментом охорони здоров'я МВС України вказано на те, що при огляді ОСОБА_1 медико-соціальною експертною комісією допущено порушення вимог Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановлю Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 «Питання медико-соціальної експертизи», відповідно до якого МСЕК колишнім працівникам міліції проводять комісії спеціалізованого профілю, до складу яких входять представники закладів охорони здоров'я МВС.
При проведенні МСЕК ОСОБА_1 представники закладів охорони здоров'я МВС до складу комісії не залучалися. Крім того, лікарсько-консультативною комісією ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» ОСОБА_1 для проходження МСЕК не направлявся.
Невідповідність надісланих матеріалів вимогам Положення унеможливила прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги заявнику, згідно з Порядком. Ліквідаційною комісією ГУ МВС України у Львівській області повернуто позивачеві копію заяви з додатками, а також передано лист Департаменту пенсійних питань та соціального захисту МВС України від 12.03.2024 №6847/49-2024 та копію висновку ГУ МВС України у Львівській області від 08.02.2024.
Згідно з частиною 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 №565-XII (в редакції Закону України від 13.02.2015 №208-VIII, який набрав чинності 12.03.2015) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Разом з тим, 07 листопада 2015 набрав чинності Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII(Закон № 580-VIII).
Відповідно до п. 5 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII (набрав чинності 07 листопада 2015) визнано таким, що втратив чинність Закон №565-XII.
Водночас, за змістом п. 15 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII.
Відповідно до ч. 2 ст. 97 Закону № 580-VIII порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Кабінет Міністрів України постановою від 21 жовтня 2015 № 850 затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівників міліції (далі Порядок № 850), відповідно до пункту 2 якого днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності.
Згідно з підпунктом 2 пункту 3 Порядку №850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Таким чином, за колишніми працівниками міліції, яким встановлено інвалідність внаслідок захворювання чи встановлено інвалідність, що пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ, зберігається право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України «Про міліцію», виплата якої здійснюється відповідно до Порядку №850. Таке право обумовлено наявністю визначених законодавством підстав, зокрема, захворювання особи повинно бути пов'язане, з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Обов'язок з прийняття рішення про призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги покладено саме на Міністерство внутрішніх справ України.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, в постановах від 13.02.2018 у справі №808/1866/16, від 18.10.2018 у справі №369/13187/17 та від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а, від 17 квітня 2020 року у справі №822/736/17, від 16 березня 2020 року у справі №641/10426/16-а.
Відповідно до пунктів 7 - 9 Порядку №850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги, а також у разі загибелі (смерті) працівника міліції: витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) працівника міліції із списків особового складу; витяг з особової справи про склад сім'ї загиблого (померлого) працівника міліції. У місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Аналізуючи вищенаведене, апеляційний суд зазначає, що пунктом 9 Порядку № 850 встановлено обов'язок МВС прийняти одне із двох можливих рішень: або про призначення грошової допомоги, або про відмову у призначенні грошової допомоги із зазначенням мотивів такої відмови.
Разом з тим, пунктом 14 Порядку №850 передбачено, що призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
Вказаною нормою встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у призначенні грошової допомоги, який розширеному тлумаченню не підлягає.
З матеріалів справи вбачається, що позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з тієї підстави, що медико-соціальну експертизу проведено із порушенням пункту 10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, зокрема, до складу комісії, яка проводила зазначену експертизу не був залучений представник закладів охорони здоров'я МВС.
Так, п.10 Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 передбачено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються такі комісії: 1) загального профілю; 2) спеціалізованого профілю.
Комісія складається з представників МОЗ, Мінсоцполітики, Міноборони, закладів охорони здоров'я МВС, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також військово-медичної служби СБУ та військово-медичного підрозділу Служби зовнішньої розвідки у разі розгляду медичних справ стосовно потерпілих на виробництві чи пенсіонерів з числа військовослужбовців СБУ або Служби зовнішньої розвідки. У проведенні медико-соціальної експертизи беруть участь також представники Пенсійного фонду України, органів державної служби зайнятості і у разі потреби - працівники науково-педагогічної та соціальної сфери.
До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що склад комісії затверджується МОЗ, а участь представника закладів охорони здоров'я МВС не є безумовною.
Крім того, апеляційний суд зазначає, що в п.10 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 №1317 відсутні будь-які посилання на необхідність скерування на комісію МСЕК колишніх працівників міліції саме поліклінікою ДУ «ТМО МВС України у Львівській області». Тому, відповідні покликання апелянта щодо відмови в призначенні одноразової допомоги є протиправні.
Отже, аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд вказує, що відмовляючи у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку з тим, що до складу комісії, яка проводила зазначену експертизу не був залучений представник закладів охорони здоров'я МВС та що лікарсько-консультативною комісією лікарні (поліклінікою) ДУ «ТМО МВС України по Львівській області» позивач на МСЕК не направлявся, МВС України діяло всупереч нормам чинного законодавства.
Крім того, відповідно до Порядку №850 відмова у призначенні особі одноразової грошової допомоги повинна бути належним чином обґрунтована. Тобто, мотиви відмови повинні бути чіткими та зрозумілими для особи і такі мотиви повинні бути викладені в конкретному рішенні. Водночас, в даному випадку, з порушенням вимог пункту 9 Порядку № 850 відповідач повторно не прийняв жодного рішення з числа тих, що передбачені цим пунктом (про призначення або про відмову у призначенні грошової допомоги), проте відмовив позивачу у затвердженні висновку про призначення одноразової грошової допомоги, а мотиви відмови виклав лише в листі від 10.08.2022, вважаючи, що це і є власне прийняттям відповідного рішення про відмову.
Суд першої інстанції вірно звернув увагу на позицію Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справа №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а та від 12.04.2018 у справі №826/8803/15 про те, що дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Апеляційний суд також враховує правову позицію, що міститься, зокрема у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2020 у справі № 806/965/17 та від 27 вересня 2021 у справі №380/8727/20, відповідно до якої у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому особою дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення. Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання особою усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність зобов'язати відповідача прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21.10.2015, у зв'язку з встановленням останньому ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доказів, які були б безпідставно залишені без уваги судом першої інстанції.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2024 року у справі №380/7036/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. М. Обрізко
судді Л. П. Іщук
Т. І. Шинкар