17 жовтня 2024 р. № 400/6696/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про:
-визнання протиправними дії відповідача щодо непроведення позивачу нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби 18.09.2018 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації грошового забезпечення;
-зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби 18.09.2018 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 по 18.09.2018 включно відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, виплаченої позивачу згідно постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 року у справі № 400/9027/23.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при звільненні його з військової служби 18.09.2018 відповідач виплатив йому одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. 05.06.2024 відповідач виплатив йому на виконання рішення індексацію грошового забезпечення. На переконання позивача, зазначена індексація також повинна була бути врахована відповідачем при нарахуванні та виплаті йому одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Ухвалою суду від 10.06.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти позову і просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Відзив обгругтовано тим, що посилання позивача на включення до одноразової грошової допомоги при звільненні індексації грошового забезпечення, нарахованої і виплаченої згідно рішення П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 року у справі № 400/9027/23, є необґрунтованим, адже така індексація не нараховувалась на момент звільнення з військової служби.
16.09.2024 позивач надав відповідь на відзив.
У встановлений судом строк відповідач правом на подання заперечень не скористався.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд
Відповідно до наказа командира військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2018 №6-РС позивача звільнено з військової служби в запас відповідно до пп. "к" п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", та з 18.09.2018 року виключений із списку особового складу та всіх видів забезпечення та направлений на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно витягу із наказу, вислуга років у Збройних силах та інших військових формувань, станом становить - календарна 24 років 10 місяців 13 днів, пільгова 26 років 08 місяців 09 днів.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 року у справі №400/9027/23 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 року по 18.09.2018 року включно відповідно до приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, у розмірі 23344 (двадцять три тисячі триста сорок чотири) гривні 26 копійок.
05.06.2024 року відповідачем на виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 року у справі №400/9027/23 позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 по 18.09.2018 року включно відповідно до приписів абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, у розмірі 23 344, 26 гривень.
06.06.2024 позивача надіслав цінним листом з описом відповідачу звернення, в якому просив нарахувати і виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби 18.09.2018 -0за період з 01.0.32018 по 18.09.2018 року включно відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.
Позивач у позовній заяві стверджував, а відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечив, що відповідач не надав відповіді на вищезазначене звернення позивача.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.
Згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону № 2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Абзацом першим пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ (у редакції, чинній станом на 18.09.2018 - на день виникнення спірних правовідносин) встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Згідно з абзацами першим і другим пункту 5 розділу ХХХІІ Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260) (у редакції, чинній станом на 18.09.2018), одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення за останньою займаною посадою.
Відповідно до пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад;
оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди; допомоги.
Таким чином, законодавством було встановлено, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту йому виплачувалась одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків:
місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби (абзац перший пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ);
місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, до якого включаються щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення за останньою займаною посадою (пункту 2 розділу ХХХІІ Порядку № 260).
Отже, Законом № 2011-ХІІ і Порядком № 260 встановлювались різні складові грошового забезпечення, які враховувались при обчислені розміру одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2021 у справі № 825/997/17 зазначила, що встановлення підзаконним нормативно правовим актом порядку та умов виплати щомісячної додаткової грошової винагороди не може звужувати чи заперечувати права на отримання такої винагороди, встановленого актом вищої юридичної сили.
За текстом цієї постанови, ієрархічні колізії нормативно-правових актів долаються шляхом застосування норми, яка закріплена в нормативно-правовому акті, що має вищу юридичну силу. Враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, застосуванню підлягають норми Закону № 2011-ХІІ та Постанови № 889, а не інструкцій №№ 595, 550.
З наведених мотивів, як зазначила Велика Палата Верховного Суду, не підлягають застосуванню також норми Інструкції № 260 в частині обмеження включення до грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога, щомісячної додаткової грошової винагороди.
Відтак розмір одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби повинен обчислюватися відповідно до Закону № 2011-ХІІ, тобто з місячного грошового забезпечення, яке включає в себе не лише основні та додаткові види грошового забезпечення, а й інші види грошового забезпечення.
Отож спір у цій справі зводиться до того, чи відноситься індексація грошового забезпечення до видів грошового забезпечення військовослужбовців.
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Частинами першою та другою статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» регламентовано, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина сьома статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078). Порядок № 1078 поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Пунктом 11 Порядку № 1078 встановлено, що підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац сьомий пункту 4 Порядку № 1078).
Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги (абзац 11 пункту 2.2 мотивувальної частини рішення).
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19.
Отож, індексація є складовою місячного грошового забезпечення військовослужбовця і повинна включатися до розрахунку грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Така ж правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2019 у справі № 820/5285/17, від 26.01.2022 у справі № 520/8887/2020 та від 25.01.2023 у справі № 160/8707/21.
Суд встановив, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.08.2018 №6-РС позивача звільнено з військової служби у запас за пунктом «к» пункту 2 частини п'ятої статті 26 «Про військовий обов'язок і військову службу» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту).
Відповідно до наказа командира військової частини НОМЕР_1 від 18.09.2018 №214 позивача виключено із списків особового складу військового комісаріату, всіх видів грошового забезпечення та виплачено, зокрема, грошову допомогу при звільненні в сумі 121646,40 гривень.
Відтак при звільненні позивача з військової служби 18.09.2018 відповідач зобов'язаний був виплатити йому одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби у розмірі 50 відсотків від місячного грошового забезпечення, яке включає в себе, зокрема, й індексацію.
Враховуючи частину п'яту статті 78 КАС України, обставини, встановлені вищезазначеним рішенням, мають преюдиціальне значення при вирішенні цієї адміністративної справи.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог пунктів 1 і 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» і не поніс документально підтверджених судових витрат, пов'язаних з розглядом цієї справи в суді. Тому розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України суд не здійснював.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 22, 139, 241-246, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) - задовольнити.
2. Визнати протиправним дії Військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення ОСОБА_1 нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби 18.09.2018 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації грошового забезпечення.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби 18.09.2018 в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням індексації грошового забезпечення у фіксованій величині за період з 01.03.2018 по 18.09.2018 включно відповідно до абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, виплаченої позивачу згідно постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2024 року у справі № 400/9027/23, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя В. С. Брагар