17 жовтня 2024 року Справа № 280/7267/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянувши в письмовому проваджені адміністративну справу за правилами спрощеного позовного провадження за позовом: ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
02 серпня 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області, щодо не врахування трудового стажу до пенсії за періоди з 30.05.1986 по 18.10.1993, з 19.10.1993 по 11.05.2000, з 19.05.2002 по 21.08.2002 та відмови у призначенні загальної пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області у врахуванні трудового стажу до пенсії за періоди з 30.05.1986 по 18.10.1993, з 19.10.1993 по 11.05.2000, з 19.05.2002 по 21.08.2002 та призначити загальну пенсію за віком ОСОБА_1 ;
стягнути з відповідача витрати па оплату судового збору.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що є пенсіонером по інвалідності (ІІ-група). Звернулася до Пенсійного фонду України в Запорізькій області (Управління обслуговування громадян відділ обслуговування громадян № 9, сервісний центр), щодо призначення їй загальної пенсії за результатами трудової діяльності. При цьому надала трудові книжки та довідки. Листом відповідача від 18.06.2024 отримала відмову у призначені їй загальної пенсії з причини відсутності у неї необхідного страхового стажу. З такими діями відповідача не погоджується і вважає, що такими діями порушуються її права на отримання пенсії. Змушена звернутись до суду з позовною заявою про захист своїх прав.
Справі за цією позовною заявою присвоєно № 280/7267/24 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Сацькому Р.В.
Ухвалою суду від 07.08.2024 відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Відповідачем через систему «Електронний суд» 26.08.2024 подано до суду відзив на позовну заяву, в якому викладені заперечення проти заявлених позовних вимог, наголошуючи, що відповідачем не приймалось рішення про призначення пенсії. Розгляд заяви позивача про призначення пенсії здійснювалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за принципом екстериторіальності. Тому відповідачем, жодним чином не порушувались права позивача. Просить суд, відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог.
Станом на час розгляду справи відповіді на відзив та заперечення до суду не надійшло. Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, що підтверджується копією паспорта НОМЕР_1 , виданого Василівським РВ УМВС України в Запорізькій області від 08.02.1996, карткою фізичної особи - платника податків від 12.03.2004, копії яких додані до матеріалів справи позивачем.
Крім того, ОСОБА_1 має статус внутрішньо переміщеної особи, є особою з інвалідністю, та пенсіонером, що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 2330-5002785772 від 29.05.2023, довідкою до акту огляду медико- соціальною експертною комісією Серія 12 ААГ № 166262 від 21.11.2023, пенсійним посвідченням Серія НОМЕР_2 від 25.01.2024, копії яких додані до матеріалів справи позивачем.
ОСОБА_1 звернулась з Заявою про призначення \ перерахунок пенсії № 1634 07.12.2023, в якій просила: призначити пенсію по інвалідності, так як їй встановлена з 16.11.2023 ІІ група інвалідності. До заяви нею додані документи згідно переліку визначеному у розписці - повідомлення. Заява прийнята 07.12.2023 та зареєстрована за вх. № 6370
Рішенням 084150005205 від 11.12.2023 ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності.
Після чого, ОСОБА_1 повторно звернулась з Заявою про призначення перерахунок пенсії № 70 від 22.01.2024, в якій просила: допризначити пенсію у зв'язку з наданням додаткових документів. До заяви нею додані документи згідно переліку визначеному у розписці - повідомлення. Заява прийнята 22.01.2024 та зареєстрована за вх. № 482.
По заяві від 22.01.2024 прийнято Рішення 084150005205 від 02.02.2024 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 .
В подальшому, ОСОБА_1 звернулась до відповідача із зверненням, щодо пенсійного забезпечення, на яке отримала Листа від 18.06.2024 № 10909-10766/О-02/8-0800/24 в якому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області на посилання законодавчих норм, роз'яснено: які періоди трудової діяльності були не враховані до стажу і причини їх не зарахування при призначенні/перерахунку пенсії. Крім того, рекомендовано надати довідку про фактично відпрацьовану кількість трудоднів та встановлений мінімум трудової участі у колгоспі та довідку про реорганізацію колгоспу. Для зарахування періоду отримання допомоги по безробіттю,- надати довідку про період отримання допомоги по безробіттю. Лист міститься в матеріалах справи.
Не погоджуючись з такими діями, вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним відносинам, суд виходить з того, що відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією в межах і відповідно до законів України.
Зокрема, статтею 8 Конституції України в Україні встановлено, що в країні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Крім цього, правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі регулюються законами України та підзаконними нормативними актами.
Тому, надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом п. ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 1 ст. 44 Закону № 1058-IV встановлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Згідно із пунктом 1.1 зазначеного Порядку № 22-1 заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Пунктом 1.7 Порядку № 22-1 передбачено, що днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, який призначає пенсію, відповідної заяви. Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Відповідно до пункту 4.1. Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 3).
Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати прийняття заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати у тримісячний строк з дня прийняття заяви. Копія розписки зберігається в пенсійній справі.
Нормами пункту 4.3 Порядку № 22-1 визначено, не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління.
Відповідно до пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (абзац другий пункту 4.9 Порядку № 22-1).
Таким чином, провівши аналіз вищевказаних норм, суд приходить до висновку, про те, що у разі звернення пенсіонера з заявою про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший уповноважений орган Пенсійного фонду України має за результатами розгляду такої заяви прийняти рішення про призначення або про відмову в призначенні пенсії. При цьому рішення про відмову в призначенні пенсії має містити зазначення причин відмови та порядку його оскарження.
Отже, вказані правові норми регламентують порядок звернення громадян із заявами про призначення чи перерахунок пенсії, а також порядок прийняття рішення, зокрема щодо призначення, перерахунку пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший, яке зі свого боку підписується начальником управління (заступником начальника управління відповідно до розподілу обов'язків) та завіряється печаткою управління лише на підставі заяви особи встановленої форми та доданих до неї необхідних документів, що подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду України в установленому порядку.
Судом встановлено, що позивач звернулася до відповідача із заявою у довільній формі, так як, в пенсійній справі ОСОБА_1 відсутня заява яка б відповідала зразку заяви, що встановлений додатком № 1 до Порядку № 22-1. після 22.01.2024
Крім того, Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 18.06.2024 було надано відповідь у порядку Закону України «Про звернення громадян» по суті порушених питань з роз'ясненням підстав та умов проведення перерахунку пенсії відповідно до норм Закону № 1058-IV, та зарахуванню періодів її трудової діяльності, з рекомендаціями надати додаткові документи на підтвердження трудового стажу. Тому дослідивши надану відповідь, суд зазначає, що вказане звернення було розглянуто відповідно до норм Закону України "Про звернення громадян", та надано відповідні роз'яснення по суті заяви позивача.
З викладеного слідує, що однією з основних умов для призначення чи перерахунку пенсії є волевиявлення особи, яке полягає у зверненні в установленому порядку до органів Пенсійного фонду України із відповідною заявою, форма та зміст якої затверджений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, переведення з одного виду пенсії на інший, тощо, відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому, матеріали справи не містять доказів звернення позивача з заявою встановлено зразка про призначення/перерахунок пенсії. Надання заяви невстановленого зразка позивачем не спричиняє обов'язку у суб'єкта владних повноважень прийняти за результатами її розгляду рішення.
Відповідачем рішення про відмову у призначені \ перерахунку пенсії, прийняття якого передбачено приписами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", не приймалось.
Крім цього, суд зауважує, що зазначений лист Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не є індивідуальним актом суб'єкта владних повноважень, який тягне за собою спричинення будь-яких правових наслідків для позивача.
Посилання в листі на норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на переконання суду, не можуть впливати на наявність або відсутність у позивача права на перерахунок пенсії згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" без прийняття суб'єктом владних повноважень, яким є відповідач, передбаченого законом рішення.
Враховуючи наведені обставини, з огляду на встановлені фактичні обставини та правове регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області протиправними та зобов'язання вчинити певні дії не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не подавалась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області відповідна заява, встановленого зразка,про призначення / перерахунок пенсії.
Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу положень статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Ухвалюючи це судове рішення, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п. 41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважує на його ефективність з точки зору статті 13 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» та враховує положення «Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень», прийняті Комітетом Міністрів 11.03.1980, а саме суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних дій на відповідність наведеним вище критеріям, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з мотивів та обґрунтування наведених судом вище.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
За змістом ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. В зв'язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 2, 94, 241 - 246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, проспект Соборний буд. 158 - Б код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 17 жовтня 2024 року.
Суддя Р.В. Сацький