83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
13.12.07 р. Справа № 35/66пд
Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів
Головуючого Підченко Ю.О.
Суддів Новікова Р.Г.
Морщагіна Н.С.
За участю секретаря судового засідання Ротар Н.Ю.
Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом Прокурора Ворошиловського району м.Донецька в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м.Донецьк
до відповідача колективного підприємства «Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу» м.Донецьк
про розірвання договору оренди
та зустрічним позовом колективного підприємства «Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу» м.Донецьк
до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області м.Донецьк
про спонукання продовжити договір оренди
за участю:
прокурора Зозуля Н.В.
представників сторін:
від позивача не з'явився
від відповідача Дудік О.М. - директор
Постановою Вищого господарського суду України від 12.06.07р. по справі №35/66пд постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.02.07р. та рішення господарського суду Донецької області від 20.11.06р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду під час нового розгляду справи.
Сторін було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом з урахуванням вимог ст. ст. 42, 43 ГПК України створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.
З урахуванням складності справи та витребування важливих доказів, про існування яких суд дізнався вже під час процесу, спір було вирішено у більш тривалий строк, ніж передбачено у ст. 69 ГПК України.
Суть спору:
Прокурор Ворошиловського району м.Донецька звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області з позовною заявою до відповідача колективного підприємства «Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу» з вимогами про розірвання договору оренди від 16.11.1993р.
Відповідач - колективне підприємство «Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу» позов не визнав та до прийняття рішення по справі подав зустрічний позов до регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про зобов'язання продовжити термін дії договору оренди від 16.11.1993р. на п'ять років, для спільного розгляду с первісним позовом і вважає, що він пов'язаний з ним обставинами та надісланий на той же самий матеріальний об'єкт, що і первісний позов.
З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги висновок прокурора, доводи сторін, суд встановив:
Позов мотивовано тим, що 16.11.1993 року між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області (орендодавець) та колективним підприємством «Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу» (орендар) був укладений договір б/н оренди цілісного майнового комплексу Українського державного інституту мінеральних ресурсів.
Відповідач за первісним позовом отримав об'єкт оренди в користування, що підтверджено актом прийому-передачі.
Пунктом 8.1 договору сторони встановили строк дії договору з 16.11.93р. по 16.11.96р.
Додатковими угодами № 1, № 2 від 31.12.93р., № 3, № 4 від 16.09.96р., № 5 від 31.01.97р., № 6 від 01.12.97р., № 7 від 15.11.99р. вносилися зміни до договору щодо розміру орендної плати та порядку її справляння, терміну дії договору.
Відповідно до п. 6 додаткової угоди № 7 від 15.11.99р. строк дії договору був продовжений до 31.12.04р.
Листом № 06-8022 від 11.11.04р. позивач за первісним позовом повідомив відповідача про недоцільність продовження терміну дії договору оренди. Відповідач в свою чергу 17.12.04р. направив позивачу лист № 57 з пропозицією про продовження дії договору.
На підставі звернення відповідача щодо продовження дії договору оренди, позивачем був виданий Наказ № 119 від 31.01.05р. «Про створення інвентаризаційної комісії і комісії з оцінки вартості державного майна-цілісного майнового комплексу «Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу», даний наказ в подальшому був скасований наказом № 192 від 15.03.05р., у зв'язку з ненаданням у встановлений термін документів по інвентаризації та оцінці вартості державного майна цілісного майнового комплексу «Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу».
Листом № 06-4451 від 10.06.05р. позивач повідомив орендаря про перехід на автоматизацію процесу контролю надходження орендних платежів та просив дотримуватись відповідного порядку при заповненні платіжних доручень по сплаті орендних платежів.
На момент розгляду справи позивач продовжує приймати від орендаря орендну плату. Тобто, фактично між сторонами були вчинені дії на продовження терміну дії договору оренди після 31.12.04р., а тому спірний договір є чинним на момент розгляду справи.
Згідно п. 4 договору оренди відповідач повинен здійснювати своєчасний капітальний та поточний ремонт орендованих основних виробничих фондів.
На підставі наказу Регіонального відділення Фону державного майна України по Донецькій області № 1692 від 10.12.02р. комісією у складі спеціалістів регіонального відділення була проведена перевірка ефективного використання державного майна - цілісного майнового комплексу, розташованого за адресою: м. Донецьк, пров. Орєшкова, 6«а».
За результатами перевірки було складено акт без номера та дати, в якому зафіксовано факт невиконання умов договору оренди б/н від 16.11.1993 р., а саме: відмова перерахування орендної плати (п.3.2 договору оренди), відсутність амортизаційного фонду (п. 3.4 договору оренди), використання приміщень неефективно та не за призначенням (п. 4 договору оренди), неспроможність підтримувати орендоване майно у належному стані (п. 4 договору оренди), що на думку позивача, є підставою для розірвання договору оренди.
В свою чергу, відповідач вважає, що використання майна здійснюється ним за призначенням і ефективно, плата за оренду здійснюється у встановлені строки, а тому він має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди. Крім того, вважає, що у встановлений діючим законодавством і договором оренди місячний строк після закінчення строку дії договору позивач не заявив про припинення або зміну умов договору оренди від 16.11.93р., а тому він став продовженим на п'ятирічний строк.
У зв'язку з викладеним відповідачем подано зустрічний позов про зобов'язання відповідача продовжити термін дії договору оренди від 16.11.1993р. на п'ять років.
Дослідивши фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку, що первісний позов обґрунтовано, а доводи відповідача спростовуються з таких підстав.
Судом прийнято до уваги посилання прокурора на п. 2 ст. 265 ЦК УРСР 1963р. в обґрунтування своїх позовних вимог.
Однак, відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до договорів, що були укладені до 01.01.04р. і продовжують діяти після набрання чинності цим кодексом, застосовуються правила цього кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.
Предмет договору перебуває у державній власності, тому до спірних правовідносин застосовуються вимоги Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон) та статті 287 ГК України.
Частина 2 ст. 9 ЦК України вказує на те, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно - правовими актами щодо окремих видів договорів відповідно до п. 7 ст. 179 ГК України.
Пункт 1 ст. 759 ЦК України як загальна норма права визначає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Стаття 283 ГК України як спеціальна норма передбачає, що за договором оренди одна сторона (Орендодавець) передає другій стороні (Орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Предметом договору найму відповідно до ст. 760 ЦК України може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).
Сторони в розділі 1 договору чітко визначили його предмет.
Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
В розділі 3 договору сторони передбачили розмір орендної плати та порядок її перерахування, що відповідає вимогам ст. 19 Закону, ст. 762 ЦК України та ст. 286 ГК України.
Згідно частини першої ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором, що найшло своє відображення у п. 8.1. укладеного між сторонами договору.
Фактичні обставини справи підтверджують, що сторони досягли усіх суттєвих умов передбачених законом для договорів оренди, зокрема ст. 284 ГК України та ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а тому він вважається укладеним згідно вимог ст.638 ЦК України та ст.ст. 180, 181 ГК України.
Передача об'єкта оренди в користування відбулося за актом прийому-передачі від 16.11.93р., що відповідає приписам ст. 13 Закону.
Відповідно до ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Положення ст. 764 ЦК України визначають якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Проаналізувавши вищевказані положення та матеріали справи, суд дійшов до висновку, що в даному випадку ані з боку орендодавця, ані орендаря не були вчинені передбачені діючим законодавством дії, націлені на припинення договору оренди після закінчення строку, на який його було укладено, а тому спірний договір є чинним на момент розгляду справи.
Законодавець зазначає, що стаття 651 ЦК України містить підстави для розірвання договору, зокрема:
- згода сторін на це;
- за рішенням суду;
- порушення істотних умов договору;
- одностороння відмова від договору.
Орендодавець має можливість розірвати договір за рішенням суду. Так, розірвання договору з ініціативи тільки однієї сторони можливе:
- у випадках, прямо застережених договором;
- у випадках, прямо застережених у законі.
Тобто, якщо в договорі орендодавець передбачить додаткові умови розірвання договору, крім тих, що визначено в ЦК України, то за таких умов орендодавець також може звертатися до суду для розірвання договору.
У випадках, прямо застережених законом, договір можна розірвати за рішенням суду.
Згідно з нормами статті 783 ЦК розірвання договору найму на вимогу орендодавця можливе, якщо:
- орендар користується річчю всупереч договору або призначенню речі;
- орендар без дозволу орендодавця передав річ у користування іншій особі;
- орендар своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;
- орендар не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту було покладено на орендаря.
Крім того, договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін не тільки у випадках, установлених договором чи законом, але й у випадку істотного порушення договору другою стороною.
При цьому істотним буде таке порушення стороною договору, коли внаслідок заподіяної цим шкоди друга сторона значною мірою втрачає те, на що вона розраховувала при укладанні договору.
Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Однак на вимогу однієї із сторін цей договір може бути достроково розірвано за погодженням сторін, а за наявності спору - за рішенням господарського суду.
Відповідно до частини третьої ст. 291 ГК України на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
В пункті 8.5. договору сторони передбачили, що розірвання договору з ініціативи однієї із сторін може бути проведено за рішенням арбітражного суду у випадку невиконання сторонами своїх зобов'язань або на інших підставах, передбачених законодавством України.
Підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону або договором оренди, а також вчинення ним одного чи кількох порушень, зазначених у статті 783 Цивільного кодексу України.
Пунктом 2 ст. 18 Закону та ч. 3 ст. 285 ГК України передбачено обов'язок орендаря використовувати та зберігати орендоване майно відповідно до умов договору, запобігати його пошкодженню, псуванню.
Згідно п. 2 ст. 18-1 Закону капітальний ремонт майна, переданого в оренду, проводиться орендодавцем або іншим блансоутримувачем цього майна за його рахунок, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до п. 4 спірного договору оренди до обов'язків орендаря віднесено повноваження по здійсненню своєчасного проведення капітального та поточного ремонту орендованих основних виробничих фондів.
З наявного в матеріалах справи висновку будівельно-технічної експертизи № 236/22 від 12.02.04р. вбачається, що відповідачем не виконувались роботи капітального характеру та роботи, що поліпшують стан орендованого майна, а виконувались лише роботи з поточного профілактичного та поточного непередбаченого ремонту, що є порушенням п. 4 договору та підставою для його розірвання на вимогу орендодавця згідно приписів ст. 783 ЦК України.
Аудиторський висновок щодо підтвердження фінансування здійснених поліпшень орендованого нерухомого майна за рахунок коштів відповідача оцінюється в сукупності з іншими доказами по справі і немає для суду заздалегідь встановленої сили і не підтверджує проведення відповідачем будь-якого ремонту.
Відповідно до п. 6.3. договору орендодавець контролює наявність, стан, напрямки та ефективність використання державного майна, наданого в оренду.
Позов пред'явлено прокурором. Згідно з частиною четвертою статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати таке представництво у будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Прокурором доведено наявність та загроза порушення економічних інтересів держави у зв'язку з неефективним використанням та пошкодженням державного майна внаслідок невиконання відповідачем умов п. 4 договору, зокрема, не проведення капітального та поточного ремонту орендованих основних виробничих фондів.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора обґрунтовані та підлягають задоволенню, а тому слід розірвати договір оренди державного майна від 16.11.1993р., укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та колективним підприємством «Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу».
Зустрічний позов обґрунтовано п. 1 ст. 285 ГК України відповідно до якої орендар має переважне право перед іншими суб'єктами господарювання на продовження строку дії договору оренди.
Відповідно до п. 8.3. договору він припиняється внаслідок:
- закінчення строку, на який його було укладено;
- знищення об'єкту оренди.
Орендар має переважне право перед іншими особами на поновлення договору, якщо орендодавець буде здавати це майно в оренду.
Переважне право на продовження строку дії договору оренди, яке передбачено статтею 17 Закону та частиною 1 статті 285 Господарського кодексу України, орендар може реалізувати тільки в тому разі, коли після його закінчення орендодавець має намір передати об'єкт оренди іншій особі.
Належне виконання орендарем договору оренди презюмується, якщо орендодавцем не буде доведено інше. Водночас якщо не буде подано доказів того, що орендодавець уклав чи укладає договір оренди з іншою особою, а натомість буде встановлено, що він має намір використовувати майно для власних потреб, то підстави для задоволення позову про спонукання до продовження дії договору оренди відсутні. Належне виконання орендарем зобов'язань за договором оренди, є недостатньою підставою для надання йому переважного права на продовження строку його дії.
Переважне право, на яке посилається позивач не приймається судом до уваги, оскільки термін дії договору на час звернення прокурора з позовом не закінчився, а відповідачем не надано належним чином документально оформлених доказів здійснення капітального ремонту, у т.ч. реконструкції, технічного переоснащення та поліпшення орендованого майна.
Крім того спірний договір за рішенням суду розірвано, тому підстав за законом та договором щодо його продовження не існує.
За таких обставин у задоволенні зустрічного позову про зобов'язання регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області продовжити на п'ять років строк дії договору оренди цілісного майнового комплексу від 16.11.93р. з колективним підприємством «Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу» слід відмовити, як необґрунтовано заявленого.
Державне мито та збір на інформаційне-технічне забезпечення судового процесу за подання первісного позову, від сплати яких позивач у встановленому порядку звільнений стягуються з відповідача в доход державного бюджету згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України, оскільки відповідач не звільнений їх сплати.
Витрати по держмиту та забезпеченню судового процесу за подання зустрічного позову покладаються на заявника згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.
У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судових витрат зі справи, у тому числі і сум державного мита за подання заяви про перегляд рішення в апеляційному або у касаційному порядку, здійснює господарський суд, який приймає рішення, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат за приписами ст.ст. 44, 46, 49 ГПК України.
Державне мито в сумі 42 грн. 50 коп. за подання скарги про перегляд рішення в апеляційному порядку та в сумі 42 грн. 50 коп. за подання скарги про перегляд рішення в касаційному порядку, від сплати яких заявник у встановленому порядку звільнений стягуються з відповідача в доход державного бюджету згідно вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України, оскільки відповідач не звільнений їх сплати.
У зв'язку з тим, що у судовому засіданні за згодою сторін було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення згідно частини третьої ст. 85 ГПК України, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого згідно статті 84 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», п.п. 2, 3 ст. 17, п. 2 ст. 18, ст. 18-1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», п. 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003р., ст.ст. 762, 763, 765, 776, п. 4 ст. 783 ЦК України 2003р., ст. ст. 55, 188, 283, п. 4 ст. 284, п. 1 ст. 286, ст. 287 ГК України, ст.ст. 22, 29, 31, 41, 43, 44, частиною четвертою ст. 49, 60, 69, 82, 84, частиною третьою ст. 85 ГПК України, суд, -
1.Позов прокурора задовольнити.
2.Розірвати договір оренди державного майна від 16.11.1993р., укладений між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Донецькій області та колективним підприємством «Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу».
3.Стягнути з колективного підприємства «Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу», 83050, м. Донецьк, пров. Орєшкова, 6-а, ід. код. 13519123:
- державного бюджету України державне мито за подання первісного позову в сумі 85 грн. 00 коп., державне мито за подання скарги про перегляд рішення в апеляційному порядку в сумі 42 грн. 50 коп., державне мито за подання скарги про перегляд рішення в касаційному порядку в сумі 42 грн. 50 коп., видавши наказ та надіславши його для виконання до Державної податкової адміністрації у Донецькій області;
- державного бюджету м. Донецька Ворошиловський р-н, ід. код 34686537, р/р 31216259700004 у ГУ ДКУ у Донецькій області, МФО 834016, збір на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп., видавши наказ;
- Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз, 83102, м. Донецьк, вул. Лівенка, 4, ід. код 02883147, витрати в сумі 240 грн. за проведення будівельно-технічної експертизи згідно висновку № 236/22 від 12.02.04р. та рахунку №126 від 13.02.04р., видавши наказ.
4.У задоволенні зустрічного позову щодо зобов'язання регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області продовжити на п'ять років строк дії договору оренди цілісного майнового комплексу від 16.11.93р. з колективним підприємством «Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу» відмовити.
5.Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу за подання зустрічного позову покладаються на позивача - колективне підприємство «Інститут геолого-екологічних проблем Донбасу».
6.Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Головуючий суддя Підченко Ю.О.
Судді Новікова Р.Г.
Морщагіна Н.С.
Дата підписання рішення, оформленого згідно вимог ст.84 ГПК України: 18.12.07р.