Ухвала
Іменем України
16 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 755/1619/17
провадження № 61-13208ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 липня 2024 року у складі колегії суддів: Борисової О. В., Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., у справі за позовом ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузнєцова (Маньковецька) Ольга Адамівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Лариса Семенівна, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві, про визнання недійсними договорів дарування, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди,
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року позов ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 19 квітня 2024 року подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 липня 2024 року:
поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року;
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків;
роз'яснено, що у разі не виконання вимог ухвали у визначений строк скарга буде вважатись неподаною та повернута.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
особою, яка подала апеляційну скаргу, не сплачено судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України «Про судовий збір». Особі, яка подала апеляційну скаргу, слід сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 6 720,00 грн та надати до апеляційного суду оригінал квитанції про оплату судового збору;
позивачка не звільнена від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», як учасник бойових дій;
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 зазначено, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17. Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 700/301/20;
суд апеляційної інстанції зазначив, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій в тих справах, які стосуються їх соціального та правового захисту саме як учасників бойових дій. Тому особі, яка подала апеляційну скаргу, необхідно сплатити судовий збір у порядку та розмірі, визначених Законом України «Про судовий збір»;
Оскарженою ухвалою Київського апеляційного суду від 19 липня 2024 року
апеляційну скаргу представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 05 березня 2024 року визнано неподаною та повернуто.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
особою, яка подала апеляційну скаргу, вимоги, встановлені ухвалою Київського апеляційного суду від 02 травня 2024 року не були виконані, а саме не сплачено судовий збір та не надано квитанції про сплату, тому на підставі статті 185 ЦПК України апеляційна скарга підлягає поверненню;
11 липня 2024 року від представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , на адресу Київського апеляційного суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої було долучено копію посвідчення учасника бойових дій ОСОБА_1 . Разом з тим, в ухвалі Київського апеляційного суду від 02 травня 2024 року суд роз'яснив, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій в тих справах, які стосуються їх соціального та правового захисту саме як учасника бойових дій. Предметом розгляду вказаної справи є визнання недійсними договорів дарування, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди, отже у вказаній справі позивачка не звільнений від сплати судового збору.
19 серпня 2024 року ОСОБА_7 засобами поштового зв'язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 липня 2024 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і передати справу до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
апеляційним судом невірно застосовано пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», що призвело до неправильного вирішення справи;
відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються - учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Однак апеляційний суд невірно застосував норму матеріального права, визначивши, що ОСОБА_7 не має пільги зі сплати судового збору у цій категорії справ.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Тлумачення частини другої статті 121, статті 185, статті 357 ЦПК України свідчить, що якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги в строк, наданий судом, скарга вважається неподаною та повертається (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року в справі № 524/11220/21 (провадження № 61-6716св23)).
Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються - учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав (пункт 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) вказано, що «відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статтей 12, 22 Закону № 3551-XII. Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18). Підстави для відступу від неї відсутні».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року по справі № 756/1027/20 (провадження № 61-7638св21) зазначено, що «вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій, для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову, перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19). ОСОБА_1 в апеляційному порядку оскаржував судове рішення у справі за позовом про визнання недійсним правочину від 05 лютого 2019 року, укладеного у вигляді розписки про отримання застави як забезпечення виконання основного зобов'язання, та застосування наслідків недійсності правочину шляхом повернення відповідачем на користь позивача і третьої особи грошових коштів у розмірі 1 500,00 дол. США, тобто зазначена справа не пов'язана із захистом порушених прав ОСОБА_1 як учасника бойових дій. Ураховуючи наведене, підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання апеляційної скарги не було, а тому апеляційний суд правомірно залишив апеляційну скарг без руху у зв'язку з несплатою судового збору за її подання».
Апеляційний суд встановив, що: предметом позову у справі є визнання недійсними договорів дарування, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди; відсутні підстави вважати, що справа пов'язана із порушенням прав ОСОБА_1 як учасника бойових дій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту позивача як учасника бойових дій, а отже у вказаній справі позивач не звільнена від сплати судового збору.
За таких обставин апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про повернення апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали апеляційного суду свідчить, що правильне застосовування судами норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою.
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , треті особи: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузнєцова (Маньковецька) Ольга Адамівна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рильська Лариса Семенівна, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві, про визнання недійсними договорів дарування, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов'язання вчинити дії та стягнення моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: В. І. Крат
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков