іменем України
про продовження строку дії запобіжного заходу
17 жовтня 2024 року м.Снігурівка
справа №485/2046/24
провадження № 1-кп/485/180/24
Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м.Снігурівка клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Гранів Вінницької області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, маючого на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6 , 2019 року народження, старшого стрільця-оператора 2 взводу морської піхоти 1 роти морської піхоти 2 батальйону морської піхоти військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,
установив:
Суть питання, що вирішується
16 жовтня 2024 року прокурор Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 . Клопотання мотивовано тим, що на теперішній час ризики, які стали підставою для застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 не зменшились. Вважає, що продовжують існувати такі ризики як: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення. Наявність вказаних ризиків на його думку доведено тим, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. На даній стадії свідки в справі не допитані судом, тому обвинувачений, буде мати можливість особисто або через своїх колег-військовослужбовців впливати на свідків для зміни показань або відмови від надання показань у суді. ОСОБА_4 знаходячись на свободі, може вживати заходи щодо перешкоджання об'єктивності розгляду. Останній може продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення з метою приховання вчинення ним злочину.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, просив суд продовжити обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, ризики на теперішній час не зменшились та продовжують існувати, наполягав на зміні місця утримання обвинуваченого, а саме змінити ДУ «Вінницька УВП №1» на гауптвахту.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні щодо вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу поклався на розсуд суду.
Обвинувачений у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника.
Встановлені обставини
Слідчий суддя Гайсинського районного суду Вінницької області своєю ухвалою від 22.08.2024 застосував щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Мотиви, з яких суд виходив при постановлені ухвали
Суд, заслухавши думки учасників судового провадження, дійшов висновку про часткове задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу з огляду на таке.
Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).
Відповідно до вимог ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України.
За змістом ч. 3, 4, 5 ст. 199 КПК, якою суд керується в силу положень ч. 2 ст. 331 КПК, суд може продовжити строк тримання під вартою, якщо прокурор доведе, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також, що є наявними обставин, які перешкоджають завершенню кримінального провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як на підставах та у порядку, встановлених законом.
ЄСПЛ наголосив, що п. 3 ст. 5 Конвенції гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження. У рішеннях «Кудла проти Польщі» та «МакКей проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції, якою гарантовані загальні принципи щодо права на судовий розгляд протягом розумного строку або звільнення під час провадження, є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи. Безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Конвенцією покладається обов'язок вжити заходи до забезпечення прав людини, яка тримається під вартою.
Відповідно до вимог пунктів 1, 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Разом з тим, КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Тому при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, а саме покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років, вік та стан здоров'я обвинуваченого. ОСОБА_4 має достатню обізнаність, щоб розуміти тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення та покарання за його вчинення, а отже може переховуватися від суду, шляхом не прибуття на виклики суду. Разом з тим, врахуванню підлягає відсутність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, та те, що ОСОБА_4 має можливість та може переховатися від суду. Таким чином, прокурором доведено продовження існування ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК.
Щодо ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК, суд зазначає, що судовий розгляд у цьому кримінальному проваджені ще триває, у зв'язку з чим судом згідно із засадою безпосередності дослідження показань, встановленої ст. 23 КПК, свідки ще не допитані судом, з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому, останній, перебуваючи на свободі, все ж може застосувати спроби незаконно вплинути на свідків до надання завідомо неправдивих показань, які його виправдовували б, або до відмовити давати свідчення у суді.
Окрім того, ризики перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального правопорушення є вірогідним з огляду на те, що на даний час встановлено порушення ОСОБА_4 раніше покладених на нього обов'язків військовослужбовця, а тому є підстави вважати, що обвинувачений з метою приховання вчинення ним злочину, може вчинити інше кримінальне правопорушення. Окрім того, обвинувачений, будучи обізнаним в ході слідства про докази на підтвердження його винуватості та виявлені обставини кримінального правопорушення, може вживати заходи до перешкоджання об'єктивності розслідування, вжити заходів для схову та спотворення документів та речей, що мають значення речових доказів .
Разом з тим, Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, термін якого згідно Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» неодноразово продовжувався та триває наразі.
Згідно з ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану, до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Пункт 5 ч. 1 ст. 176 КПК України передбачає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, з урахуванням викладених обставин, особи ОСОБА_4 , а також того, що судовий розгляд ще триває та не може бути завершений до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою, суд дійшов висновку, що обставини, на які посилається прокурор у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів на даний час не зможе забезпечити належну поведінку ОСОБА_4 та запобігти вищезазначеним ризикам, передбаченим п.1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а тому суд вважає за необхідне продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 днів, тобто до 15 грудня 2024 року включно.
Щодо гауптвахти
Відповідно до статті 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Слідчий суддя Гайсинського районного суду Вінницької області своєю ухвалою від 22.08.2024 застосував щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Обвинувачений утримується в Державній установі «Вінницька установа виконання покарань №1».
Кримінально-процесуальний закон не містить положень, які зобов'язують суд визначати установи для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід застосовано тримання під вартою.
Отже, підстави для зміни обвинуваченому місця тримання відсутні.
Керуючись ст. 176-178,183,193,194,199,331,369,372 КПК України, суд
постановив:
Клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу - задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів, тобто до 15 грудня 2024 року включно без визначення розміру застави.
В іншій частині клопотання відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, направити для виконання до ДУ «Вінницька УВП №1».
Повний текст ухвали складений та оголошений 18 жовтня 2024 року об 11:00.
Суддя ОСОБА_1