16 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 460/5213/20 пров. № А/857/17023/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року щодо заміни сторони виконавчого провадження (головуючий суддя: Нор У.М., місце ухвалення - м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
встановив:
ОСОБА_2 , 16 липня 2020 року звернулась до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати йому з 15 січня 2020 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 15 січня 2020 року нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 позов задоволено повністю.
25.06.2021 Рівненським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист в адміністративній справі № 460/5213/20.
03.12.2021 постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Корольчук Наталією Іванівною відкрито виконавче провадження №67736707 з виконання виконавчого листа № 460/5213/20.
27.05.2024 від ОСОБА_1 надійшла заява про заміну сторони виконавчого провадження.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження у адміністративній справі №460/5213/20 відмовлено.
Із цим судовим рішенням суду першої інстанції не погодилася ОСОБА_1 та оскаржила в апеляційному порядку. Вважає ухвалу суду незаконною і необгрунтованою, а тому просить скасувати ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити заяву про заміну сторони виконавчого провадження.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що судом неправильно застосовано норми ст. ст. 1218, 1227, ч. ч. 1, 2 ст. 1226, ч. 3 ст. 1296 Цивільного кодексу України, пп. 3.12 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також судом першої інстанції порушено норми ч. 1 ст. 379 КАС України Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначає, що враховуючи, що вона є єдиним спадкоємцем, яка прийняла спадщину після смерті її чоловіка (майно, вказане у виданому нотаріусом свідоцтві), то вона прийняла все належне її чоловіку за життя майно де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося б, оскільки прийняття спадщини частинами не допускається і не передбачено.
У відповідності до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зокрема, про повернення позовної заяви, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Враховуючи вимоги цієї статті, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що цю справу слід розглядати без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Відмовляючи у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження, суд першої інстанції виходив з того, матеріали заяви не містять доказів набуття права ОСОБА_1 на суми пенсії, які були нараховані на виконання рішення суду, однак не виплачені ОСОБА_2 . Згідно свідоцтва від 04.01.2024 про право на спадщину за законом, заявник є спадкоємцем майна громадянина ОСОБА_2 , в якому відсутні відомості відомості про те, що до спадкового майна увійшла сума нарахованої, але не виплаченої доплати до пенсії на виконання рішення суду у справі № 460/5213/20.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 була дружиною ОСОБА_2 . Вказані обставини підтверджуються свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 , позивач у цій справі, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що створено актовий запис №183 від 26.06.2023, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 26.06.2023.
Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Процесуальним правонаступництвом є заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв'язку з вибуттям із процесу суб'єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов'язки правопопередника і він продовжує в судочинстві участь останнього.
Крім того, процесуальне правонаступництво тісно пов'язане з матеріальним правонаступництвом і передбачає перехід суб'єктивного права або обов'язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. Незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після заміни сторони в матеріальних правовідносинах.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 15 Закону №1404-VIII сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Відповідно до абзацу першого частини 5 статті 15 Закону №1404-VIII у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Аналогічна норма закріплена у частині першій статті 379 КАС України, згідно якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Таким чином, обов'язковою умовою для заміни сторони виконавчого провадження є вибуття однієї із сторін виконавчого провадження та правонаступництво сторони, що вибула, іншим суб'єктом з переходом прав та обов'язків.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Порядок подання відповідною особою заяви про виплату недоодержаної пенсії, її форма, а також перелік необхідних документів визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 1.1 Порядку № 22-1 така заява подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію).
Згідно з пунктом 2.26 Порядку № 22-1 для виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки з померлим пенсіонером, документ, що посвідчує особу заявника.
Зміст статті 52 Закону №1058-IV узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Так, за змістом статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Статтею 1227 ЦК України, в свою чергу, визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, Закон № 1058-IV визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 52 Закону № 1058-IV зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Лише у разі відсутності у померлого пенсіонера (інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 1058-IV) членів сім'ї, які належать до кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або членів сім'ї, які проживали разом із ним на день його смерті, або у випадку, коли вказані особи у межах визначених законом строку не звернулися за отриманням сум пенсії, які належали померлому пенсіонерові, правовідносини пов'язані з отриманням цих сум пенсії, що підлягали виплаті такому пенсіонерові за його життя, стають спадковими.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вимоги зобов'язального характеру, заявлені позивачем у цій справі, нерозривно пов'язані з особою спадкодавця і не допускають правонаступництва, а тому заміна сторони у виконавчому провадженні, у цьому випадку, не є належним способом захисту прав заявника.
Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 01.05.2023 у справі №520/926/21, від 16.05.2023 у справі №420/288/21, від 27.09.2023 у справі №420/16546/21, від 21.11.2023 у справі №420/25799/21, від 29.11.2023 у справі №420/6927/22, від 29.11.2023 у справі №420/18680/21, від 05.12.2023 у справі №420/18164/21, від 24.01.2024 у справі №380/9537/21, від 30.01.2024 у справі №420/8604/21, від 08.02.2024 у справі № 420/5064/22, від 15.02.2024 у справі №420/25417/21, від 15.02.2024 у справі №560/14067/21, від 11.04.2024 у справі №380/737/19, від 25.04.2024 у справі №420/18507/21, від 20.08.2024 від 16965/21, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються судом апеляційної інстанції під час вирішення наведеного спору.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та висновків Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, відповідно заява ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому листі задоволенню не підлягає, судом першої інстанції дотримано норм процесуального законодавства та вірно встановлено обставини, які мають значення для прийняття ухвали щодо відмови в заміні стягувача у виконавчому листі, а тому немає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Крім того, судом першої інстанції також встановлено, що кошти, нараховані (не виплачені) ОСОБА_2 на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі № 460/5213/20 у свідоцтві про право на спадщину не зазначені та не вказано, що такі входять до складу спадщини.
З огляду на наведене, суд дійшов вірного висновку, що належним доказом правонаступництва заявника та підставою для передання нарахованих, проте невиплачених пенсійних коштів за життя позивача на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 30.09.2020 у справі № 460/5213/20, може бути свідоцтво про спадщину, яким буде підтверджено, що заявник є спадкоємцем сум пенсії, які були нараховані на виконання рішення суду, проте невиплачені позивачу за життя.
Судом також вірно звернуто увагу заявника на те, що відповідно до статті 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.
На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.
У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, ухвалу суду без змін.
Керуючись ст. ст. 312, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 04 червня 2024 року щодо заміни сторони виконавчого провадження у справі № 460/5213/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді З. М. Матковська
В. В. Ніколін