17 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 500/3154/24 пров. № А/857/20677/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Качмара В.Я., Кузьмича С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року, головуючий суддя - Ксендзюк А.Я., ухвалене у м. Луцьк, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ГУПФУ в Рівненській області, ГУПФУ в Тернопільській області, в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.03.2024 року за №192650010962 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.03.2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні..
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.03.2024 року за №192650010962 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку у зв'язку з тим, що заявниця станом на 01.01.1993 року проживала, працювала в зоні ЧАЕС менше ніж 4 роки (зараховано 3 роки 11 місяць 15 днів). Однак у позивача наявне посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання останньої на території посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 року не менше 4 років. ОСОБА_1 постійно проживала без реєстрації у період з 19.11.1988 року по 16.01.1989 року за адреою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом про фактичне проживання особи без реєстрації від 10.03.2024 року. Зі змісту витягу з реєстру територіальної громади від 07.03.2024 видно, що ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з 17.01.1989 по даний час.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.03.2024 за №192650010962 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.03.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що період проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю - станом на 01.01.1993 року становить 3 роки 11 місяців 15 днів, що не дає права на зниження пенсійного віку, відтак помилковими є висновки суду попередньої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно з відомостями трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.11.1991 року протягом трудової діяльності працювала на різних посадах та отримувала допомогу по безробіттю.
Зі змісту витягу з реєстру територіальної громади від 07.03.2024 року видно, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 17.01.1989 року по даний час.
ОСОБА_1 постійно проживала без реєстрації у період з 19.11.1988 року по 16.01.1989 року, із реєстрацією у період з 17.01.1989 року по даний час, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом про фактичне проживання особи, складеним 10.03.2024 року Чортківською міською радою.
11.03.2024 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з заявою про призначення пенсії за віком з урахуванням норм ст.55 Закону № 796-XII .
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 15.03.2024 року №192650010962 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону № 796-XII із зниженням пенсійного віку на 5 років, оскільки документами не підтверджено факт постійного проживання (роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1994 року не менше 4 років. Період постійного проживання (постійної роботи) у зоні посиленого радіологічного контролю становить 25 років 11 місяців 15 днів, станом на 01.01.1993 року - 3 роки 11 місяців 15 днів.
Страховий стаж позивача становить 29 років 4 місяці 10 днів. За доданими документами до страхового стажу не зараховано період виплати допомоги по безробіттю з 03.02.1998 року згідно запису №5 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.11.1991 року, оскільки відсутній запис про припинення виплати допомоги по безробіттю.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".
Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.03.2003 року (далі - Закон №1058-ІV) передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Пунктом 13 Перехідних положень Закону №1058-ІV передбачено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 року (далі - Закон №796-XII від 28.02.1991 року).
Згідно із статті 55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-XII від 28.02.1991 року (далі - Закон №796-XII), особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Статтею 55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
Початкова величина (2 роки) зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Із аналізу наведеної правової норми вбачається, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії станом на 01.01.1993 року не менше 4 роки, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 2 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986 року) по 31.07.1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Тобто, обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі частини 2 статті 55 Закону №796-XII - є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року.
При цьому, особам, які додатково проживали у зоні посиленого радіологічного контролю в період з моменту аварії по 31 липня 1986 року, встановлюється початкова величина зниження пенсійного віку - 2 роки.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування зазначених норм матеріального права міститися у постановах Верховного Суду від 06.02.2018 року у справі №556/1153/17, від 11.04.2018 року у справі №565/1829/17, від 26.09.2018 року у справі №205/4589/16-а та враховується при вирішенні цієї справи в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України, згідно якої при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного суду.
Щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 4 років станом на 01 січня 1993 року, необхідно пов'язувати з моментом аварії, а саме вказаний період проживання слід обраховувати з 26.04.1986 року по 01.01.1993 року. Вказане пов'язане із поняттям виникнення зони посиленого радіологічного контролю, яке згідно чинного законодавства нерозривно пов'язано із моментом аварії на ЧАЕС.
Так, як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 постійно проживала без реєстрації у період з 19.11.1988 року по 16.01.1989 року, із реєстрацією у період з 17.01.1989 по даний час, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується актом про фактичне проживання особи, складеним 10.03.2024 Чортківською міською радою.
Період проживання позивача в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 року становить - 3 роки 11 місяців 15 днів, що не дає права на зниження пенсійного віку.
Таким чином, доказами, долученими до матеріалів справи, не підтверджено факт постійного проживання (роботи) позивача на території гарантованого добровільного відселення понад 4 роки станом на 01.01.1993 року, відтак вона не набула права на пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
При цьому, колегія суддів вважає, що наявність у позивача посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 4) дає їй право користування пільгами, встановленими Законом №796-XII, в тому числі й на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, однак не підтверджує факту постійного проживання, постійного працевлаштування чи постійного навчання у зоні посиленого радіологічного контролю не менше 4 років з моменту аварії на ЧАЕС та станом на 1 січня 1993 року.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, відтак такі задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового, яким в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області задовольнити, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 23 липня 2024 року у справі №500/3154/24 - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л. Я. Гудим
судді В. Я. Качмар
С. М. Кузьмич