про відмову у видачі судового наказу
Справа №:755/18104/24
Провадження №: 2-н/755/583/24
"18" жовтня 2024 р.
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Коваленко І.В., перевіривши виконання вимог ст.ст. 160-164 Цивільного процесуального кодексу України за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ з ОСОБА_1 , -
встановив :
До Дніпровського районного суду м. Києва 14.10.2024 року через систему «Електронний суд» надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ з ОСОБА_1 , яка 17.10.2024 року була передана у провадження судді Коваленко І.В. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Вивчивши заяву та додані до неї документи, доходжу наступного.
Статтею 160 ЦПК України передбачено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 163 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником або його представником.
У відповідності до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
За правилом ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відомості про особу - ОСОБА_1 у Єдиному державному демографічному реєстрі не знайдено, що підтверджується відповіддю № 852816 від 18.10.2024 року.
За приписами ч. 9 ст. 165 ЦПК України у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини третьої статті 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відносини між споживачем та постачальником житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 1 Закону житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
Так, заявником не долучено до матеріалів справи доказів про належність боржнику на праві власності чи праві користування квартири за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, станом на дату подачі судового наказу до суду.
Отже, заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст. 163 ЦПК України.
Так, наказне провадження є спрощеним порядком розгляду справи, а тому вимоги, за якими видаються судові накази, мають бути безспірними. ЦПК не передбачає можливості часткового задоволення заяви про видачу судового наказу, оскільки він видається лише за умови безспірності вимог.
За змістом частини другої статті 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно із статтею 166 ЦПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що заявником не дотримано вимог щодо оформлення заяви про видачу судового наказу, передбачених статтею 163 ЦПК України, а тому відповідно до п. 1 ч. 1, ч.ч. 5, 9 статті 165 ЦПК України, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за надані житлового - комунальні послуги.
Керуючись ст.ст. 27, 160, 162, 163, 165, 166, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя-
постановив:
Відмовити у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестбудгаличина» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надання послуг ЖКГ з ОСОБА_1 .
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.
Суддя: