17 жовтня 2024 р. Справа № 480/6378/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, повний текст складено 05.08.24 по справі № 480/6378/24
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до ОСОБА_1
про стягнення надмірно виплаченої премії
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 вартість завданої державі шкоди у розмірі 3427,47 грн.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2024 року позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали шляхом направлення до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій необхідно вказати підстави для поновлення такого строку з наданням відповідних доказів.
31.07.2024 року до суду від Військової частини НОМЕР_1 надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 повернуто позивачу.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_1 направлено у квітні 2024 року позов про стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 вартості завданої державі шкоди у розмірі 3 427,47 грн та дана позовна заява 19.04.2024 15:15:33 зареєстрована у Сумському окружному адміністративному суді за вхідним номером 13918 та їй присвоєно Єдиний унікальний номер 480/3208/24, що підтверджується звітом автоматизованого розподілу судової влади. Звертає увагу, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі №480/3208/24 повернуто позов Військової частини НОМЕР_1 . У зв'язку з цим, Військовою частиною НОМЕР_1 повторно направлено позов ще до фактичного отримання повернутих матеріалів. Вказує, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Зауважує, що Військова частина НОМЕР_1 знаходиться в районі виконання бойових дій, різні підрозділи військової частини розташовані в різних містах та за різними адресами, тому і проведення претензійно-позовної роботи є ускладненим. Вважає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду із поважних причин.
Відповідач по справі не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308, ст.312 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення позовної заяви, з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає Кодекс адміністративного судочинства (далі по тексту - КАС України), частиною першою статті 5 якого встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною 1 ст.168 КАС України встановлено, що позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Згідно з п.п. 3, 5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Положеннями статей 160 та 161 КАС України визначено форму та зміст позовної заяви, а також визначено документи, що до неї додаються.
Відповідно до ч.ч. 3, 6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частинами 1, 2 ст.169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 1 ст.118 КАС України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з абз. 1, 2 ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Статтею 123 КАС України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина перша).
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч.2 ст.123 КАС України).
Предметом даного адміністративного спору є стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 надмірно виплаченої премії у розмірі 3427,47 грн.
Відповідно до копії витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 18.01.2024 №303 «Про результати проведеного службового розслідування відносно солдата ОСОБА_1 у зв'язку із самовільним залишенням останнім розташування підрозділу та відсутності на військовій службі» службовим розслідуванням встановлено факт переплати відповідачу премії за грудень 2023 року у розмірі 3427,47 грн та визначено стягнути з останнього вказану суму коштів.
Отже, з 18.01.2024 у Військової частини НОМЕР_1 виникли підстави для звернення до суду з позовом про стягнення з відовідача на користь позивача надмірно виплаченої премії.
З даним позовом Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду 13.07.2024 за допомогою поштового зв'язку, тобто з пропуском тримісячного строку на звернення до суду суб'єкта владних повноважень, що встановлений абзацом 2 ч.2 ст.122 КАС України.
Залишаючи позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 без руху, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено тримісячний строк на звернення до суду, встановлений абзацом 2 ч.2 ст.122 КАС України, та не подано до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням поважності причин такого пропуску.
Судом першої інстанції встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви 10 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом направлення до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій необхідно вказати підстави для поновлення такого строку з наданням відповідних доказів.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, Військова частина НОМЕР_1 подала до суду заяву про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду, в якій вказала, що у квітні 2024 року звернулась до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 вартості завданої державі шкоди у розмірі 3 427,47 грн (справа №480/3208/24), однак, ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 позов було повернуто. У зв'язку з цим, Військовою частиною НОМЕР_1 повторно направлено позов ще до фактичного отримання повернутих матеріалів. Зазначила, що Військова частина НОМЕР_1 знаходиться в районі виконання бойових дій, різні підрозділи військової частини розташовані в різних містах та за різними адресами, тому і проведення претензійно-позовної роботи є ускладненим. Вважає, що позивачем пропущено строк для звернення до суду із поважних причин, тому наявні підстави для поновлення процесуального строку звернення до суду.
Відмовляючи у задоволенні заяви Військової частини НОМЕР_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду та повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів про існування поважних причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом.
Колегія суддів звертає увагу, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Верховний Суд у постанові від 21.10.2021 у справі №826/11070/17 зазначив, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Водночас норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Верховний Суд у постанові від 06.10.2022 у справі №420/3129/20 зазначив, що процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оціночні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Зазначені висновки щодо питання поновлення пропущеного процесуального строку сформовано Верховним Судом у постанові від 31.05.2023 року у справі №160/9356/22.
Основним аргументом Військової частини НОМЕР_1 щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом є подання у квітні 2024 року аналогічного адміністративного позову та його повернення у зв'язку з не підтвердженням у встановленому законом порядку повноважень особи на підписання позову (справа №480/3208/24).
За позицією позивача, Військова частина НОМЕР_1 повторно направила позов ще до фактичного отримання повернутих матеріалів.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 року у справі №340/6025/22 звернув увагу, що сам по собі факт повернення (позовної заяви) апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, однак, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої (позовної заяви) апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати (позовну заяву) апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов'язку щодо дотримання строку звернення до суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі №9901/405/19, Суд зауважив, що якщо зважити на фактор звернення позивача до адміністративного суду з первинним позовом з дотриманням строків звернення, на дотримання вимог процесуального закону щодо форми та порядку подання позовної заяви, який, зокрема, суд першої інстанції визнав таким, що не зовсім відповідає вимогам закону; на реалізацію позивачем гарантованого права на оскарження цього рішення й тривалість перегляду оскарженого рішення, на яку позивач чи його представник об'єктивно не могли вплинути; на зміст та характер порушень порядку подання позовної заяви, які встановив суд першої інстанції і які за наслідками перегляду справи апеляційним судом не були визнані очевидними й однозначними настільки, щоб визнати їх винятково продуктом помилкових вольових дій позивача чи його представника; на поведінку позивача після отримання рішення суду апеляційної інстанції й ознайомлення з окремою думкою суддів апеляційного суду; нетривалий відтинок часу, упродовж якого була подана повторна позовна заява, то у своїй сукупності ці обставини в рамках спірних правовідносин не можуть не свідчити про поважність причин пропуску строку звернення до суду через об'єктивні перешкоди, які не залежали від його волі.
Тобто, аналізуючи вказане вище, колегія суддів вважає, що вирішуючи питання про визнання причин пропуску строку поважними та їх поновлення після повторного звернення позивача до суду з відповідним позовом, ключовим є питання тривалості проміжку часу, упродовж якого була подана повторна позовна заява, а також поведінки позивача після отримання ухвали суду у первинному позові.
Колегія суддів враховує, що ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі №480/3208/24 позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої військовослужбовцем за час проходження служби і додані до неї документи повернуто позивачу.
У відповідь на запит Другого апеляційного адміністративного суду щодо дати отримання Військовою частиною НОМЕР_1 копії ухвали від 23.04.2024 року у справі №480/3208/24, Сумський окружний адміністративний суд надав копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яким підтверджено, що Військова частина НОМЕР_1 отримала копію ухвали про повернення адміністративного позову у справі №480/3208/24 09.05.2024 року.
Отже, отримавши 09.05.2024 року копію ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 року у справі №480/3208/24, Військова частина НОМЕР_1 13.07.2024 року повторно звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача на користь позивача надмірно виплаченої премії, тобто, більш ніж через два місяці з моменту отримання копії ухвали суду.
При цьому, Військовою частиною НОМЕР_1 не надано належних доказів щодо вчинення можливих та залежних від неї дій щодо повторного звернення до суду з адміністративним позовом у найкоротші строки з моменту отримання копії ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі №480/3208/24 про повернення позовної заяви, без невиправданих зволікань.
Разом з тим, позивачем не надано доказів того, що позов було подано з порушенням строку саме з причин знаходження Військової частини НОМЕР_1 у районі виконання бойових дій.
Колегія суддів звертає увагу, що сам лише факт введення воєнного стану на території України не може бути визнаний поважною причиною для поновлення строку на подання позовної заяви для органу державної влади без зазначення конкретних обставин та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу цього державного органу, що в свою чергу обумовило пропуск строку на подання позовної заяви.
Вищенаведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.11.2022 року у справі №990/115/22.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що труднощі в організації належного виконання обов'язків працівників контролюючого органу (зокрема, проведення претензійно-позовної роботи) не є об'єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджають подати адміністративний позов в межах встановленого законодавством строку.
Окрім того, жодних доказів на підтвердження зазначених обставин позивач не надав.
Також суд акцентує увагу на тому, що органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених, в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтермінувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.09.2024 року у справі №440/16664/23, від 08.08.2024 року у справі №440/15583/23.
Жодних обґрунтованих доводів про поважність причин, з яких відбулося таке зволікання з поданням позовної заяви за період після отримання копії ухвали про повернення позовної заяви, позивач у заяві про поновлення строку та апеляційній скарзі не наводить, в той час як вказані аргументи є доречними та важливими в контексті розгляду цієї справи.
З огляду на викладене, зазначені Військовою частиною НОМЕР_1 обставини про поновлення строку на подання позовної заяви є безпідставними та необґрунтованими, а тому останні не можуть свідчити про поважність підстав його пропуску.
Інших обставин поважності пропуску строку на подання позовної заяви позивачем не зазначено.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування приписів КАС України щодо визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними, а відтак і про повернення позовної заяви.
Згідно з ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини, також, свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому, числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії).
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Отже, за практикою Європейського суду з прав людини, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.
Колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст.315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч.1 ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 05.08.2024 по справі № 480/6378/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко