Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 646/8627/24
Провадження № 2-о/542/89/24
про залишення заяви без руху
18 жовтня 2024 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі судді Афанасьєвої Ю.О., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,-
15.10.2024 року до Новосанжарського районного суду Полтавської області з Полтавського районного суду Полтавської області для розгляду за підсудністю надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення.
Заяву про встановлення факту, що має юридичне значення подано у порядку Розділу IV ЦПК України в окремому провадженні.
Відповідно до ч.3 ст.294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Однак, дана заява не відповідає вказаним нормам ЦПК України.
А саме заява не відповідає вимогам п.2 ч.3 ст.175, ст.177 ЦПК України.
Так, згідно п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
В порушення вказаних норм в заяві не вказано відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у заявниці та заінтересованої особи.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Такі копії, відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України, мають бути належним чином засвідчені.
Заявницею до заяви додані документи, які є неналежної якості та зміст яких не читається в повному обсязі чи частково, зокрема: довідка про присвоєння ідентифікаційного номера, свідоцтво про народження, довідка про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 12, 15, 22).
Згідно з п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
У тексті заяви заявниця зазначає про те, що вона є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження. Однак, доказів на підтвердження цього заявницею в повному обсязі не надано, зокрема зміст копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що додане до заяви, не читається в повному обсязі та стосується ОСОБА_3 , документів же щодо подальшої зміни прізвища надано не було.
Крім того, звертаючись до суду з вказаною заявою, заявниця зазначає назву заяви як «встановлення юридичного факту, що має значення».
Зі змісту описової частини заяви вбачається, що підставою звернення до суду стала відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у виплаті допомоги на поховання померлої ОСОБА_2 , через те, що у свідоцтві про смерть по батькові померлої зазначено як « ОСОБА_4 », а в електронній пенсійній справі її по батькові значиться « ОСОБА_5 » (згідно паспорта громадянина України).
В прохальній же частині заяви заявниця не просить встановити будь-який факт, а просить встановити неправильність запису в електронній пенсійній справі на ім'я ОСОБА_2 по батькові « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_4 ».
Та зобов'язати Головне Управління пенсійного фонду в Харківській області внести зміни до електронної пенсійної справи на ім'я ОСОБА_2 , вказавши по батькові « ОСОБА_4 », замість « ОСОБА_5 ».
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У частині першй статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно з частиною другою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частин першої, другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.
Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право (постанова Верховного Суду від 17 червня 2024 року у справі № 753/21178/21, провадження № 61-15630св23).
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, провадження № 14-567цс18, Велика Палата Верховного Суду сформувала такий висновок: «В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:
- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення;
- встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Аналогічними критеріями керувалась Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, провадження № 14-567цс18, від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21, провадження № 11-150апп23.
Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Аналогічні висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, провадження № 14-567цс18, від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2898/16, провадження № 14-573цс19.
З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними.
В даному випадку в змісті заяви відсутнє посилання та в доданих до заяви документах відсутні дані про звернення заявниці до органів Пенсійного фонду України з метою внесення відповідних змін до даних пенсійної справи.
Враховуючи наведене, заявниці необхідно уточнити та зазначити, який саме факт вона просить встановити та відсутність іншого порядку його встановлення.
Крім того, згідно зі ст.316 ЦПК України заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Вказана цивільна справа передана до Новосанжарського районного суду Полтавської області для розгляду за підсудністю за місцем проживання заявниці.
Заявниця вказує місцем свого фактичного проживання - АДРЕСА_1 .
Однак, матеріали справи не містять жодного доказу на підтвердження проживання заявниці за вказаною адресою.
В зв'язку з чим, для підтвердження місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , заявниці необхідно надати відповідні підтверджуючі документи.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху.
Враховуючи наведене, суд доходить висновку про те, що заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про встановлення юридичного факту, що має значення, підлягає залишенню без руху.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 293, 294, 307, 308, 315-319 ЦПК України,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без руху та надати заявнику строк для усунення вказаних недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, про що повідомити заявника.
Заявнику роз'яснити, що в разі невиконання вказаних недоліків, дана заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Ю.О.Афанасьєва