Кіровоградської області
"18" грудня 2007 р. Справа № 5/138
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Таран С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 5/138
за позовом: Світловодського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель у Кіровоградській області, м. Кіровоград
до відповідача: Світловодської міської ради, м.Світловодськ Кіровоградської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізичної особи - підприємця Єременко Віри Михайлівни, м.Світловодськ Кіровоградської області,
про визнання нечинним та скасування рішення
від позивача - участі не брали, причини неявки в судове засідання невідомі; належним чином сповіщений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №2415469 від 28.11.2007р. (том ІІ а.с. 84);
від відповідача - Пащенко Л.В., довіреність №166 від 25.09.07р., головний спеціаліст-юрисконсульт;
від третьої особи - Назаренко Ю.В., довіреність №1571 від 04.06.07р., представник;
від прокуратури - Федунець З.О., прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури області, на підставі посвідчення №347.
Світловодським міжрайпрокурором в інтересах держави, в особі Управління з контролю за використанням та охороною земель подано позов про визнання нечинним та скасування рішення Світловодської міської ради №1164 від 15.11.2005р. "Про продаж земельної ділянки підприємцеві Єременко В.М. по вул. Новогеоргіївській, 2".
Заявою №3321 вих від 15.11.2007р. (вх.№02-05/42698 від 20.11.2007р.) позовні вимоги викладено в наступній редакції: "скасувати рішення сесії Світловодської міської ради" №1164 від 15.11.2005 року "Про продаж земельної ділянки підприємцеві Єременко В.М. по вул. Новогергіївській 2" (том ІІ а.с. 72-73).
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач оскаржуваним рішенням порушив передбачений статтею 128 Земельного кодексу України порядок продажу земельних ділянок.
Позивач позов прокурора вважає необґрунтованим та не підтримує його (том ІІ а.с.62).
Відповідач позов заперечив, посилаючись на правомірність винесення оскаржуваного рішення (том І а.с. 75).
Третя особа просить також відмовити в задоволенні позовних вимог (том І а.с.30-33).
Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд встановив наступне.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом виключної власності народу України. Український народ виступає суб'єктом права власності на землю, як на природний об'єкт, що обмежується кордоном України, тобто на територію Української держави. У межах Української держави стаття 38 Земельного кодексу України визначає наступні форми власності на землю: приватну, комунальну, державну.
Згідно вимог статті 374 Цивільного кодексу України, статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади. Правове регулювання права комунальної власності на землю регламентується статтею 83 Земельного кодексу України.
З системного аналізу статей 1, 10, 16, 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 2, 317, 327 Цивільного кодексу України, статей 12, 78-80, 83 Земельного кодексу України, вбачається, що органи місцевого самоврядування мають право виступати як у якості суб'єкта владних повноважень при здійсненні владних управлінських функцій, діючи в межах окремих повноважень органів виконавчої влади та виконуючи делеговані повноваження (наприклад, при реєстрації суб'єктів права власності, реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, розгляді справ про адміністративні правопорушення), так і діяти в межах повноважень власника щодо відповідного майна, віднесеного до комунальної власності.
Зокрема, згідно із статтею 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами владними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до частин 5, 6, статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
В спірних правовідносинах Світловодська міська рада здійснює від імені та в інтересах територіальної громади правомочності власника об'єктів комунальної власності, до яких віднесена земельна ділянка, з приводу викупу якої виник спір.
Тобто, існує спір про право на земельну ділянку, що в свою чергу виключає його розгляд в порядку адміністративного судочинства.
Зазначення Світловодської міської ради як відповідача не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить даний спір публічно-правовим.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Дана справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), яке наведене у п. 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України і компетенція адміністративних судів, встановлена ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, на цей спір не поширюється.
Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного суду України від 27.03.2007 р., 29.05.2007 р.
Оскільки справу №5/138 не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, провадження у справі повинно бути закрито на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч.3 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України у разі закриття провадження у справі повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Виходячи із суб'єктного складу сторін у даній справі та враховуючи встановлену господарським судам підвідомчість справ, суд на виконання частини другої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України роз'яснює, що даний спір підлягає вирішенню господарським судом за місцезнаходженням відповідача в порядку господарського судочинства.
Згідно пунктів 15, 17 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. №04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, оскільки земля є об'єктом цивільних прав та обов'язків і використовується в господарській діяльності на підставі цивільно-правових угод. До таких справ слід відносити справи, пов'язані із захистом права власності або користування землею, в яких, захищаючи свої цивільні права і охоронювані законом інтереси, беруть участь суб'єкти господарської діяльності. Якщо предметом спору є право на земельну ділянку або право користування нею, то такий спір є спором про право і незалежно від участі в ньому органу, яким земельна ділянка надана у власність або у користування, повинен вирішуватися в порядку господарського судочинства.
Керуючись 157, 165, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,
Провадження у справі №5/138 закрити.
Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Копію ухвали направити учасникам судового процесу.
Суддя С.В. Таран