Справа № 761/29434/24
Провадження № 2/761/8915/2024
(Заочне)
17 жовтня 2024 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мальцев Д.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, -
ТОВ «Новобудова» звернулися до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , у якому просили: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 29923,02 грн. та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовують тим, що позивач є обов'язковим виконавцем послуг з надання житлово-комунальних послуг. Відповідач є власником приміщення АДРЕСА_1 та є споживачем цих послуг. Разом з тим, відповідач своєчасно не оплачує внески, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість, яка становить 29923,02 грн. Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, через що позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2024 матеріали позову передані на розгляд судді Матвєєвій Ю.О.
Ухвалою суду від 13.08.2024 року вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
15.08.2024 року недоліки було усунуто.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.08.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 01.10.2024 року змінено порядок розгляду справи на спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, не заперечую проти винесення заочного рішення.
Судом вживались заходи стосовно повідомлення відповідача про розгляд справи.
Так, у призначені судові засідання відповідач не з'явився, поштові відправлені, направлені на його адресу повернулися на адресу суду з відміткою «за закінченням строку зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, на офіційному веб-сайті Шевченківського районного суду міста Києва було розміщено оголошення про виклик у судове засідання відповідача.
У відповідності до ст.ст. 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм правом та не направив суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти неї.
За вказаних обставин, а також враховуючи те, що відповідач у встановлений строк відзив на позовну заяву не надав, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявив, суд вирішує справу за наявними матеріалами, як це передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Новобудова» є юридичною особою, предметом діяльності якої, відповідно до статуту, є надання житлово-комунальних послуг мешканцям будинків та іншим юридичним та фізичним особам, експлуатація та обслуговування житлового фонду, внутрішньобудинкових інженерних мереж, систем та обладнання об'єктів соціально-побутового призначення, в тому числі технічне обслуговування, реконструкція, капітальний і поточний ремонти та ін.
Відповідно до рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» №172 від 05.09.2005 року житловий багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 був переданий ТОВ «Новобудова» в експлуатацію та обслуговування.
Згідно Авізо №303 від 26.07.2006 р. АТ ХК «Київміськбуд» передало ТОВ НОВОБУДОВА» на баланс для зарахування в основні фонди житловий багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_1 (1 п. к.)(2 п. к.).
ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу серія та номер: 5044, виданий 14.06.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П згідно витягу з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 28.05.2024 року (номер інформаційної довідки 380523424).
Рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 від 12 березня 2020 року ТОВ «Новобудова» визначено управителем вказаного багатоквартирного будинку та затверджено умови договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком.
Згідно укладеного Договору №4-6 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 30.04.2020р. ціна послуги з управління (крім квартир та нежитлових приміщень першого поверху) становить :
7,79 гривень (в тому числі податок на додану вартість) на місяць за 1 кв. метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає:
- витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 6,71 гривень відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території (далі - кошторис витрат), що міститься у додатку 5 до договору;
- винагороду управителю в розмірі 1,08 гривень на місяць.
Таким чином, враховуючи площу нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , а саме 119,8 кв. м. - загальна вартість послуги з управління багатоквартирним будинком становить:
-в період з 14.06.2021р. по 01.01.2024р. - 933 грн. 24 коп. в місяць.
З 01.01.2024 року Будинок перейшов в управління до ОСББ.
Відповідач сплачує за житлово-комунальні послуги не в повному обсязі, у зв'язку із чим у останнього утворилася заборгованість за період з 14.06.2021 року по 01.01.2024 року в розмірі 28526,10 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.
Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»:
- житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
- «утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством».
Згідно п. 8 ч.1 статті 1 ЗУ №417 від 14.05.2015 р. управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку. Послугу з управління багатоквартирним будинком надає управитель, який за визначенням ЗУ №417 від 14.05.2015 р. забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Стаття 151 Житлового кодексу України передбачає, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір - це усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (розрахунковий документ).
Ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що виконавець залежно від характеру і специфіки виконаної роботи (наданої послуги) зобов'язаний видати споживачеві розрахунковий документ, що засвідчує факт виконання роботи (надання послуги).
Виходячи з положень статей 319, 320, 322, 382 Цивільного кодексу України, статті 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII на власників квартир та нежитлових приміщень житлових будинків, як на співвласників багатоквартирних будинків законом покладено низку обов'язків, зокрема, забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан, технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного ремонту спільного майна багатоквартирного будинку, додержуватися вимог правил утримання багатоквартирного будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм тощо.
Згідно частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України, та ч.1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несуче-огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташованій прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 322 ЦК України - власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить. Власність зобов'язує. Тому власник майна не тільки має право на свій розсуд володіти, користуватися, розпоряджатися належним йому майном та здійснювати стосовно останнього будь-які дії, що не суперечать закону та публічному інтересу, але й мусить виконувати певні обов'язки, передбачені законом. Одним, з таких обов'язків власника є його обов'язок утримувати майно, що йому належить.
Витрати на управління багатоквартирним будинком розподіляються між співвласниками пропорційно до їхніх часток співвласника, якщо рішенням зборів співвласників або законодавством не передбачено іншого порядку розподілу витрат.
Невикористання власником належної йому квартири чи нежитлового приміщення або відмова від використання спільного майна не є підставою для ухилення від здійснення витрат на управління багатоквартирним будинком (ч.3. ст.12 Закону України ««Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку»).
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (належне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (ст. 611 ЦКУ).
Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов'язань, на них поширюється дія ч.2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Як вбачається із розрахунку наданим позивачем, заборгованість відповідача за житлово-комунальні послуги, надані за адресою: АДРЕСА_2 складає: основний борг за період з 14.06.2021 р. по 01.01.2024 р. - 28526,10 грн., 3% річних від простроченої суми за період з 14.06.2021 р. по 01.02.2022 р., та з 01.01.2024 р. по 01.08.2024 р. у сумі 575,45 грн., інфляційне збільшення за період з 14.06.2021 р. по 01.02.2022 р. та з 01.01.2024 р. по 01.07.2024 р. у сумі 821,47 грн.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На момент розгляду справи відповідач не сплатив зазначену суму заборгованості. Будь-яких доказів, що підтверджують невідповідність розміру заборгованості, суду надано не було. Розрахунок заборгованості відповідачем жодним чином не спростований.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, тому слід позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 29923,02 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, а відтак, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на оплату судового збору в розмірі 3028,00 грн.
Керуючись ст. 10, 11, 57-61, 79, 141, 209, 210, 212-215, 223, 228, 258, 259, 265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України; ст. ст. 509, 525, 526 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ТОВ «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» (код ЄДРПОУ 32917247) заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 29923,02 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ю.О. Матвєєва
17 жовтня 2024 року