Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 жовтня 2024 року Справа№200/5436/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 (далі - відповідач) та ним було подано рапорт на звільнення з військової служби разом з нотаріально завіреними копіями додатків, згідно абз. 3 підпункту «г» пункту 2 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», оскільки його батько - ОСОБА_2 відповідно до довідки до акту медико-соціальної експертної комісії серія 12 ААГ №400253 має другу групу інвалідності. Наявність родинних зв'язків підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 . Позивач зауважив, що на його рапорт він отримав відповідь, в якій було зазначено, що відсутні підстави для звільнення його з військової служби. Вважає дії відповідача протиправними, у зв'язку з чим звернувся до суду із цим позовом.
Відповідач надав відзив, в якому зазначив наступне, що підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». За змістом підпункту «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовці, у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Відповідач вважає, що виходячи з поданих позивачем документів, відсутні правові підстави для його звільнення з військової служби у зв'язку з наступним. Відповідно до п.14.10 розділу XIV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Але у порушення вимог вищезазначеної норми позивач не надав до військової частини оригінали документів, що підтверджують таку підставу звільнення (зокрема медичні документи). Відповідач зауважив, що обов'язковою умовою звільнення за підпунктом «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» законодавець встановив - відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи яка потребує постійного догляду. В той же час, до рапорту від 24.06.2024 року позивачем не додано жодного документу який би підтверджував факт відсутності у його батька ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого чи другого ступеня спорідненості (зокрема, дружини, інших дітей, батьків, братів чи сестер тощо). Надана довідка № 525 від 18.07.2024 року не є належним доказом відсутності інших членів родини, а лише підтверджує адресу місця реєстрації ОСОБА_2 . На думку відповідача, належними документами з вищезазначеного питання могли б бути відомості отримані від органів реєстрації актів цивільного стану з Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Відповідач зазначив, що вимоги Положення №1317 Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 №189 у контексті розподілення/ розмежування повноважень між ЛКК та МСЕК, необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, а необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії. Тому наданий позивачем висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком, позаяк стосовно підтвердження фактів догляду уповноваженим органом є інша установа - МСЕК. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що позивач не надав медичний висновок медико-соціальної експертної комісії про необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, а саме його батька - ОСОБА_2 . Також, відповідач звернув увагу, що відповідно до п. 7.7. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України необхідність членів сімей військовослужбовців у сторонньому постійному нагляді визначається ЛКК закладу охорони здоров'я комунальної або державної форми власності. Відповідач зауважив, що висновок ЛКК 47 від 27.05.2024 року виданий ЛКК ТОВ «МЕДІКАЛ КЕАР». Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «МЕДІКАЛ КЕАР» належить до закладів охорони здоров'я приватної форми власності, у якій відсутні правові підстави видавати висновки ЛКК членам сімей військовослужбовців про потребу у сторонньому постійному нагляді. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Ухвалою суду від 13.08.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач про відкриття провадження по даній справі судом був повідомлений належним чином, про що свідчить наявність у нього реєстрації кабінету електронного суду де в графі «доставлено» та «дата встановлення статусу» зазначено - 13.08.2024.
Позивач про відкриття провадження по справі був повідомлений належним чином, шляхом надсилання процесуального документу на електронну скриньку - ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначену позивачем у його позовній заяві, що підтверджується карткою обліку вихідних документів Донецького окружного адміністративного суду від 20.08.2024 року №200/5436/24.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , є громадянином України відповідно до паспорту серії НОМЕР_4 виданого 1 МВМ Лисичанського МВ УМВС України по Луганській області від 28.07.1995 року. Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується наявною копією в матеріалах справи посвідчення серії НОМЕР_5 виданого Управлінням персоналу штабу Військової частини НОМЕР_6 від 16.06.2017 року.
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) - в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, позивач проходить військову службу у військової частини НОМЕР_1 .
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем був поданий рапорт на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 через військову частину НОМЕР_8 (Командування Десантно-штурмових військ) від 24.06.2024 року, в даному рапорті було зазначено: - «Прошу звільнити мене, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 , на підставі пункту 2 частини статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у зв'язку наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи, за умови що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати; Мій батько ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, що зазначається висновком ЛКК №47 від 27.05.2024 року та висновком про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі. З матір'ю ОСОБА_3 , ОСОБА_2 розлучився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_9 , виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Південного міжрегіонального управління Міністерство юстиції. Проходити військову службу у резерві Збройних Сил України надалі не бажаю. Особову справу прошу направити до ІНФОРМАЦІЯ_4 АДРЕСА_2 . До рапорту додаю належним чином завірені копії: паспорту та РНОКПП ОСОБА_1 ; паспорту та РНОКПП ОСОБА_2 ; свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_9 ; свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ; Висновку ЛКК №47 від 27.05.2024 р.; Висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 27.05.2023 р.; Довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією; Довідка про склад сім'ї від 18.07.2024 р. № 525.».
Тимчасово виконуючим обов'язки командира військової частини НОМЕР_1 від 11.07.2024 №694/3215 було надано відповідь на рапорт позивача наступного змісту. У командуванні військової частини НОМЕР_1 розглянуто рапорт позивача щодо звільнення з лав Збройних Сил України відповідно до п.2 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». За результатами розгляду наданих позивачем документів, командування військової частини НОМЕР_1 повідомляє про відсутність підстав для звільнення позивача за вищезазначеною статтею Закону України, у зв'язку із відсутністю у висновку довідки МСЕК №400253 від 17.05.2024 щодо потреби громадянина ОСОБА_2 у здійсненні постійного догляду, а також не надання документів, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я відповідно до п.2 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовій обов'язок та військову службу».
Позивачем на адресу суду було надіслано клопотання про долучення документів до матеріалів позовної заяви, відповідно до якого позивачем додатково було надано відповідь військової частини НОМЕР_1 від 17.08.2024 на адвокатський запит щодо звільнення з військової служби поданого в інтересах позивача.
В даній відповіді від 17.08.2024 року за №694/3928, відповідач зазначив наступне: «За результатами розгляду рапорту вх. № 16019 від 09.08.2024 старшого солдата ОСОБА_1 повідомляємо: відповідно до підпункту "г" пункту 2, частини 12, статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 13.06.2013 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян із служби осіб рядового і начальницького складу»: необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років. В зв'язку із вищевикладеним, висновок лікарсько-консультативної комісії № 47 від 27.05.2024 громадянина ОСОБА_2 не є підставою, що входить до переліку документів для звільнення через сімейні обставини, оскільки громадянин ОСОБА_2 являється особою віком понад 18 років. Висновок Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією № 400253 від 17.05.2024 громадянина ОСОБА_2 не дає підстав для звільнення старшого солдата ОСОБА_1 , оскільки не вказано потреби у здійсненні постійного догляду. Враховуючи наведені вище факти командування військової частини НОМЕР_1 не має підстав для звільнення через сімейні обставини військовослужбовця старшого солдата ОСОБА_1 .».
Як встановлено судом, батько ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (позивача по справі) - ОСОБА_2 , мати позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження виданого повторно 13.02.2024 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) серії НОМЕР_2 .
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_10 виданого 1 МВМ Лисичанського МВ УМВС України в Луганській області від 19.04.1997 року на сторінці 11 в графі «місце проживання» зазначено - АДРЕСА_3 , в графі «сімейний стан» зазначено - ОСОБА_4 1960 р., Лисичанський РАГС Луганської області 13.01.1979 р., інших записів, копії наданого позивачем в якості доказів на адресу суду - паспорт його батька не містить.
З рапорту наданого позивачем від 24.06.2024 року до відповідача щодо звільнення з військової служби, позивачем було зазначено: - «З матір'ю ОСОБА_3 , ОСОБА_2 розлучився ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_9 , виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Південного міжрегіонального управління Міністерство юстиції», та в якості доказів надано разом із даним рапортом до відповідача для розгляду та прийняття відповідного рішення.
В той же час, в матеріалах справи вищезазначена копія свідоцтва про розірвання шлюбу відсутня, але враховуючи, що судом відповідно до його ухвали відповідачу був встановлений строк для надання на адресу суду відзиву та усіх наявних доказів зазначеного у ньому, відзив останнього не містить суперечностей щодо відсутності вищезазначеного свідоцтва про розірвання шлюбу, а лише зазначено: - «В той же час до рапорту від 24.06.2024 року ОСОБА_1 не додано жодного документу який би підтверджував факт відсутності у його батька ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого чи другого ступеня спорідненості (зокрема, дружини, інших дітей, батьків, братів чи сестер тощо). Надана довідка № 525 від 18.07.2024 року не є належним доказом відсутності інших членів родини, а лише підтверджує адресу місця реєстрації ОСОБА_2 ».
Судом встановлено, що відповідачем разом із відзивом на позовну заяву в якості доказів та заперечень стосовно позовної заяви позивача, було додано лише: сам відзив на позовну заяву; довіреність на справу від 15.08.2024 року; виписка з ЄДР щодо керівництва; витяг з ЄДРПОУ по ТОВ «МЕДІКАЛ КЕАР».
Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 18.07.2024 виданій Управлінням адміністративних послуг Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 18.07.2024 року №525, в якій зазначено, що дана довідка видана уповноваженому власнику (співвласнику, наймачу) житлового приміщення (будинку), членові житлово-будівельного кооперативу ОСОБА_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 до складу зареєстрованих/входять - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , дата реєстрації 25.07.1992, примітки - згідно даних електронного реєстру територіальної громади, усього - 1 особа. Довідка видана для пред'явлення до в/ч НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії Серії 12 ААГ №400263 виданої 17.05.2024 Нейроофтальмологічною МСЕК в графі «група інвалідності» зазначено - друга з 12 квітня 2024 року, в графі «причина інвалідності» зазначено - загальне захворювання з ураженням ОРА, інвалідність встановлена безстроково, в графі «дата чергового переогляду» зазначено - не підлягає, в графі «висновок про умови та характер праці» зазначено - виражене обмеження життєдіяльності, в графі «рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності» зазначено - медичне спостереження сімейного лікаря, ортопеда, ревматолога, лікування згідно протоколів за висновком лікаря.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії висновку ЛКК №47 складеного від 27.05.2024 у Медичному центрі «Medical Care» ТОВ «Медікал Кеар» розташованого за адресою: м. Дніпро, вул. Светлова, 42 А, ліцензія видана наказом МОЗ від 21.06.2020 №1433, наданого ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , прописаного АДРЕСА_3 . Адреса фактична: АДРЕСА_4 . З якого року знаходиться під наглядом лікувального закладу - 13.02.2024. Діагноз основний ідіопатична подагра, хронічний подагричний артрит, ремітуючий перебіг, фаза загострення, поліартрит з ураженням межфалангових пястно фалангових суглобів кісті, п'ястно-зап'ясткових суглобів, торус в ділянці правого ліктьового суглобу, колінних, гомілково-стопних суглобів стоп. Контрактура правого кульшового суглоба. Стан після тотального сидопротезування правого кульшового суглоба ПФС ІІІ ст., ПФХ. На основі яких медичних документів наданий висновок інвалід ІІ групи (посвідчення №400253 від 12.04.2024 року безстроково, амбулаторна карта хворого). Висновок надано для пред'явлення за місцем вимоги. Мета - хворий має стійкі порушення функцій організму через хронічні невиліковні хвороби, не може самостійно пересуватися та самообслуговуватися. Потребує постійного стороннього догляду. Даний висновок підписаний головним лікарем та членами ЛКК.
Матеріали справи також містять копію висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форми №080-4/о) виданого 27.05.2024 ТОВ «Медікал Кеар» ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 . В якому в графі під пунктом 4 підкреслено - рекомендовано соціальні послуги - отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі. Даний висновок дійсний безстроково та підписаний членами комісії ЛКК у складі трьох осіб.
Наявність усіх вищенаведених та перелічених документів підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та не оскаржується сторонами по справі.
В свою чергу, суд зауважує, що оскільки додатково надана в якості доказів позивачем від 12.09.2024 року відповідь військової частини НОМЕР_1 (відповідача по справі) від 17.08.2024 року за №694/3928 на адвокатський запит в інтересах позивача, що стосується його розгляду рапорту за вх.№16019 від 09.08.2024 року, тобто вже після надходження позовної заяви до Донецького окружного адміністративного суду від 07.08.2024 року, що в свою чергу підтверджується Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справи №200/5436/24 від 07.08.2024, суд дійшов до висновку, надати правову оцінку діям відповідача саме щодо розгляду ним рапорту позивача разом із наданими документами підтверджуючими підставу його звільнення з військової служби від 24.06.2024 року та прийняття відповідачем відповідного рішення.
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо не звільнення позивача за його рапортом від 24.06.2024 року на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції станом на час подання цього рапорту) через такі сімейні обставини або інші поважні причини якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до ст. 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Пунктом 6 ст. 2 Закону №2232-XII передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Згідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано- Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Пунктом 8 цього Указу встановлено, місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з ІНФОРМАЦІЯ_11, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII.
Статтею 1 цього Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
На момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.
Як зазначалось вище, ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що також не заперечується сторонами по справі.
В той же час, позивач виявив своє небажання продовжувати проходити військову службу та подав рапорт про звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ за сімейними обставинами, у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Проаналізувавши наведені сторонами доводи, норми права, суд зазначає таке.
Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Відповідно до підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Як встановлено судом, позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 через військову частину НОМЕР_8 (Командування Десантно-штурмових військ) від 24.06.2024 року з рапортом про звільнення на підставі того, що наявна необхідність постійного догляду за батьком, особою з інвалідністю ІІ групи, але за розглядом вказаного рапорту відповідач своїм листом від 11.07.2024 №694/3215 повідомив позивача про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби у зв'язку із відсутністю у висновку довідки МСЕК №400253 від 17.05.2024 щодо потреби громадянина ОСОБА_2 у здійсненні постійного догляду, а також не надання документів, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я відповідно до п.2 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовій обов'язок та військову службу».
Враховуючи те, що предметом оскарження у справі є відмова Військової частини НОМЕР_1 в погодженні рапорту ОСОБА_1 від 24.06.2024 про звільнення його з військової служби, в межах розгляду цієї справи потребує дослідження питання достатності наданих позивачем доказів на підтвердження наявності у нього права на звільнення зі служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 (абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26) Закону № 2232-XII.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 разом з рапортом від 24.06.2024 надав відповідачу належним чином завірені копії: паспорта та РНОКПП ОСОБА_1 ; паспорта та РНОКПП ОСОБА_2 ; свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_9 ; свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 ; висновку ЛКК №47 від 27.05.2024 року; висновку про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 27.05.2024; довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією; довідку про склад сім'ї від 18.07.2024 №525.
Відсутність будь-яких перелічених вище документів наданих позивачем разом із своїм рапортом від 24.06.2024 року відповідачем по справі не заперечується відповідно до наявного в матеріалах справи його відзиву на позовну заяву.
При дослідженні вказаних документів, які перебували на розгляді у відповідача, судом з'ясовано, зокрема, наступне.
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 є батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (позивача по справі), що підтверджується копією свідоцтва про народження виданого повторно 13.02.2024 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) серії НОМЕР_2 .
Відповідно до вищезазначеного свідоцтва про народження, матір'ю позивача є ОСОБА_3 , яка в свою чергу відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу розлучилася з ОСОБА_2 21.08.2018 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_9 , виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Південного міжрегіонального управління Міністерство юстиції, про яке зазначає позивач у своєму рапорті від 24.06.2024 та в якості доказів додає до нього, що також не заперечується відповідачем по справі, враховуючи відсутність про це заперечень у його відзиві на позовну заяву.
Також, відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 18.07.2024 виданій Управлінням адміністративних послуг Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 18.07.2024 року №525, в якій зазначено, що дана довідка видана уповноваженому власнику (співвласнику, наймачу) житлового приміщення (будинку), членові житлово-будівельного кооперативу ОСОБА_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 до складу зареєстрованих/входять - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , дата реєстрації 25.07.1992, примітки - згідно даних електронного реєстру територіальної громади, усього - 1 особа. Довідка видана для пред'явлення до в/ч НОМЕР_1 .
Щодо зазначеного відповідачем у його відповіді від 11.07.2024 року за №694/3215 при розгляді рапорту позивача, а саме: - «[…], а також не надання документів, що підтверджують відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи […].», а потім зазначеного у своєму відзиві на позовну заяву: - «Обов'язковою умовою звільнення за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» законодавець встановив - відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи яка потребує постійного догляду. В той же час до рапорту від 24.06.2024 року ОСОБА_1 не додано жодного документу який би підтверджував факт відсутності у його батька ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого чи другого ступеня спорідненості (зокрема, дружини, інших дітей, батьків, братів чи сестер тощо). Надана довідка № 525 від 18.07.2024 року не є належним доказом відсутності інших членів родини, а лише підтверджує адресу місця реєстрації ОСОБА_2 . На думку Відповідача належними документами з вищезазначеного питання могли б бути відомості отримані від органів реєстрації актів цивільного стану з Державного реєстру актів цивільного стану громадян.».
Суд ставиться до вищезазначеного відповідачем критично та з цього приводу зазначає наступне.
Абзацами першим, третім частини другої статті 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.
Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 року у справі №5-рп/99, до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Як встановлено частиною четвертою статті 3 СК України, сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
При цьому суд констатує, що чинним законодавством у сфері проходження військової служби не визначено поняття «члени сім'ї першого, другого ступеня».
Водночас, посилаючись на відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, відповідач не зазначає у своїй відповіді від 11.07.2024, який саме документ не подано або необхідно подати додатково на підтвердження відсутності у ОСОБА_2 інших, окрім ОСОБА_1 , членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення або якщо такі особи самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я та лише зазначає у своєму відзиві припущення щодо належних документів, а саме - «відомості отримані від органів реєстрації актів цивільного стану з Державного реєстру актів цивільного стану громадян», суд вважає такі припущення відповідача та не зазначення, які саме документи слід надати на підтвердження зазначеного - не сприйнятими за змістом та такими, що призводять до необґрунтованого обмеження права позивача бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, а не будь-яких документів на власний розсуд.
У контексті зазначеного суд звертає увагу відповідача, що чинним законодавством не передбачено переліку документів, які подаються військовослужбовцем, для підтвердження в нього підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами. Так само законодавством не передбачено порядку видачі документа конкретної форми (довідки, витягу тощо), який би містив інформацію про наявність чи відсутність членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
Додатково суд звертає увагу на лист Міністерства юстиції «Щодо видачі витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян» від 25.08.2023 № 112984/19.3.2/11-23, яким було надано роз'яснення Генеральному штабу Збройних Сил України та Міністерству оборони України, де зазначено, що оскільки законодавством встановлено конкретні форми витягів з Реєстру, які формуються з нього автоматично, видача за заявою фізичної особи витягу з Реєстру щодо відсутності працездатних дітей у особи з інвалідністю (у разі наявності у військовозобов'язаного дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю), а також витягу з Реєстру про відсутність працездатних інших дітей у особи з інвалідністю (у разі наявності у військовозобов'язаного батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю), не передбачена чинним законодавством.
Отже, на переконання суду, можливість довести відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення наявна лише у тому випадку, якщо такі члени сім'ї існували раніше та правовий зв'язок між ними припинився, що підтверджується, наприклад, рішенням суду, свідоцтвом про смерть, свідоцтвом про розірвання шлюбу тощо. Проте, якщо таких членів сім'ї не існувало взагалі, то підтвердити їх відсутність неможливо.
Суд наголошує, що особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Тому, відмовлячи позивачу у погодженні рапорту фактично з підстав відсутності документа (документів), який неможливо надати, відповідач покладає на позивача надмірний тягар по збиранню доказів.
У розрізі вказаного суд вважає за необхідне звернути увагу, що у справі «Рисовський проти України» Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип «належного урядування» не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
На переконання суду, не можна визнати пропорційним втручання у права особи, за якого внаслідок допущеної суб'єктом владних повноважень помилки в особи, яка до цього виконала залежні від неї дії для проходження певної процедури, виникає обов'язок повторного її проходження із самого початку.
В свою чергу суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів від відповідача щодо навпаки наявності у ОСОБА_2 - батька позивача, інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
З урахуванням вищенаведеного, а також дослідивши надані позивачем докази, які були долучені до рапорту від 24.06.2024, відсутність доказів наявності інших членів сім'ї зі сторони відповідача, на переконання суду, суд вважає їх достатніми, тобто такими, що у сукупності підтверджують те, що ОСОБА_1 є єдиною особою, хто може здійснювати догляд за своїм батьком ОСОБА_2 . За таких обставин відповідач як з однієї підстав відмови, протиправно відмовив позивачу у погодженні рапорту.
Щодо посилань відповідача у своїй відповіді від 11.07.2024 №694/3215 при розгляді рапорту, а саме: - «За результатами розгляду наданих позивачем документів, командування військової частини НОМЕР_1 повідомляє про відсутність підстав для звільнення позивача за вищезазначеною статтею Закону України, у зв'язку із відсутністю у висновку довідки МСЕК №400253 від 17.05.2024 щодо потреби громадянина ОСОБА_2 у здійсненні постійного догляду […].» та зазначенням у своєму відзиві на позовну заяву: - «Беручи до уваги вимоги Положення №1317, Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 №189 у контексті розподілення/ розмежування повноважень між ЛКК та МСЕК, необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії, а необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії. Тому наданий Позивачем висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, не може підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворою дружиною, позаяк стосовно підтвердження фактів догляду уповноваженим органом є інша установа - МСЕК. […]. Таким чином ОСОБА_1 не надав медичний висновок медико-соціальної експертної комісії необхідність постійного стороннього догляду за хворими, що досягли повноліття, а саме батька ОСОБА_2 ».
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:
- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
У свою чергу, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317, комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
З наведеного вбачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
Стосовно повноважень лікарсько-консультативної комісії та медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, Суд зазначає таке.
Положенням № 1317 визначено процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
Відповідно до пункту 3 Положення № 1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
При цьому, поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге - тривалість такого догляду.
Отже, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, яка не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження.
З аналізу повноважень медико-соціальної експертної комісії, передбачених Положенням № 1317, суд дійшов висновку про те, що така комісія визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, то Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2024 року у справі №120/1909/23 та від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23 вказав, що такі повноваження можуть бути віднесені до лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, які також мають право приймати висновки, зокрема, про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о) з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг.
Порядок видання та заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», а форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» (далі - висновок) визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», які затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 №407, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за № 510/36132 (далі -Інструкція № 407).
Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 № 407, висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859. Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/ перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Згідно з Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 № 407, Висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо (пункт 2 Інструкції № 407).
Пунктом 5 Інструкції № 407 вказано, що висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2020 № 859.
Згідно з пунктом 12 Інструкції № 407 особам, яким встановлено інвалідність безстроково, висновок видається безстроково. Особам, яким інвалідність встановлена на певний строк, висновок видається на строк не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 12 місяців. Іншим категоріям осіб висновок видається на 12 місяців з дати видачі (пункт 12 Інструкції № 407).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, до рапорту про звільнення з військової служби від 24.06.2024, було додано і копію довідки до акту огляду МСЕК №400253 від 17.05.2024, і копію висновку від 27.05.2024 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, а також висновок ЛКК №47 від 27.05.2024 (форма 028/о відповідно до Наказу МОЗ України від 14.02.2012 №110) про потребу у здійсненні за ОСОБА_2 постійного стороннього догляду.
Щодо форми Висновку ЛКК від 27.05.2024 №47 наданого ТОВ «МЕДІКАЛ КЕАР», суд зазначає, відповідно до Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 028/о «Консультаційний висновок спеціаліста», яка затверджена Наказом МОЗ України від 14.02.2012 №110, п.1 передбачено - ця Інструкція визначає порядок заповнення форми первинної облікової документації № 028/о «Консультаційний висновок спеціаліста» (далі - форма № 028/о), п.2 передбачено - Форма № 028/о заповнюється лікарями-консультантами лікувально-профілактичних закладів (науково-дослідних інститутів, обласних лікарень, консультаційно-діагностичних центрів тощо), куди направляється на консультацію (обстеження) пацієнт.
З урахуванням наведеного, суд враховує, що Висновок ЛКК від 27.05.2024 №47 наданий ТОВ «МЕДІКАЛ КЕАР» виданий у довільній формі.
В свою чергу суд враховує також, що відповідно до листа Міністерства охорони здоров'я України №25-04/15616/2-23 від 08.06.2023 р. встановлено, що Міністерством охорони здоров'я України не затверджено форми первинної облікової документації, яка видається для підтвердження потреби постійної сторонньої допомоги в осіб з тяжкими формами захворювання (у тому числі до встановлення інвалідності), які не здатні (частково нездатні) до самообслуговування.
Суд зауважує, що за умови невиконання МОЗ України обов'язку щодо затвердження форми висновку, який підтверджував би потребу особи у постійному догляді через хворобу, висновок лікарсько-консультативної комісії ТОВ «МЕДІКАЛ КЕАР» №47 від 27.05.2024 р. підлягає врахуванню разом з іншими доказами.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем до рапорту про звільнення від 24.06.2024 надано достатні докази на підтвердження того, що його батько ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи довічно та потребує постійного стороннього догляду, наявність у нього інших родичів першої та другої групи споріднення, крім сина - позивача у справі, судом не установлено та відповідачем не спростовано відповідно до наявних в матеріалах справи доказів, а тому на переконання суду наявні підстави для звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232.
Щодо зазначеного відповідачем у його відзиві: - «У той же час вважаємо за необхідне звернути увагу, що відповідно до п. 7.7. Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України необхідність членів сімей військовослужбовців у сторонньому постійному нагляді визначається ЛКК закладу охорони здоров'я комунальної або державної форми власності. Висновок ЛКК 47 від 27.05.2024 року виданий ЛКК ТОВ "МЕДІКАЛ КЕАР". Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ "МЕДІКАЛ КЕАР" належить до закладів охорони здоров'я приватної форми власності, і відсутні правові підстави видавати висновки ЛКК членам сімей військовослужбовців про потребу у сторонньому постійному нагляді.», з цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 28.04.2023 №811), в преамбулі якого зазначено - Керівникам закладів охорони здоров'я незалежно від форми власності, та фізичним особам - підприємцям, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики:
1) при визначенні тимчасової непрацездатності застосовувати Порядок організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затверджений цим наказом;
2) забезпечити неухильне виконання Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого цим наказом, при його застосуванні.
Пунктом 1 вищезазначеного наказу передбачено - цей Порядок визначає єдиний механізм організації експертизи тимчасової втрати працездатності осіб в окремих випадках, за яких медичний висновок про тимчасову непрацездатність (далі - медичний висновок) відповідно до Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 01 червня 2021 року № 1066, не формується, а також повноваження та роботу лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я (далі - ЛКК) за результатом здійснення експертизи тимчасової непрацездатності лікуючим лікарем закладу охорони здоров'я незалежно від форми власності та фізичної особи - підприємця, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
Розділом ІІІ даного наказу передбачено:
1. При лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК.
2. ЛКК у своїй діяльності керується стандартами медичних технологій лікувально-діагностичного процесу та протоколами надання медичної допомоги за спеціальностями, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами.
3. До основних завдань ЛКК належить:
1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання). У разі виявлення порушень щодо таких медичних висновків про тимчасову непрацездатність ЛКК виносить на своє засідання питання щодо обґрунтованості формування такого медичного висновку про тимчасову непрацездатність.
Здійснює аналіз якості наданих медичних послуг у межах відповідного випадку тимчасової непрацездатності:
період, на який сформовано медичний висновок/-ки;
обґрунтування потреби формування нового медичного висновку в разі продовження лікування в амбулаторних умовах після стаціонарного лікування;
своєчасність направлення хворого до стаціонару при наявності медичних показань з урахуванням профілю захворювання;
правильність оформлення медичної первинно-облікової документації;
правильність відбору при направленні хворих до санаторно-курортних закладів, реабілітаційних центрів та реабілітаційних відділень санаторно-курортних і спеціалізованих закладів охорони здоров'я;
якість надання медичної допомоги;
якість ефективності спостереження, оздоровлення хворих, які часто та тривало хворіють;
внесення відміток про порушення пацієнтом режиму лікування до медичного висновку про тимчасову непрацездатність;
роботу лікуючого лікаря з вивчення і профілактики захворюваності та інвалідності;
5) надає керівнику суб'єкта господарювання за результатами вжиття заходів, визначених у підпункті 4 пункту 3 розділу II цього Порядку, аналіз якості експертизи тимчасової непрацездатності, пропозиції щодо відповідності фахівців займаним посадам, кваліфікаційним категоріям, про накладання дисциплінарних стягнень та передачу справ у слідчі органи;
6) участь у встановленому порядку у засіданнях МСЕК.
Отже вищенаведеним підтверджується те, що при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК, з наявної копії висновку ЛКК наданої батьку позивача Медичним центром «Medical Care» ТОВ «Медікал Кеар» від 27.05.2024 №47 у крайньому лівому куті зазначено - «ліцензія видана Наказом МОЗ від 21.06.2020 року №1433».
Відповідно до Наказу МОЗ від 21.06.2020 №1433 «Про ліцензування медичної практики», п.1 передбачено - видати ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики 79 здобувачам ліцензій згідно з переліком, що додається. Відповідно до переліку здобувачів ліцензій, за заявами яких прийнято рішення про отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МЕДІКАЛ КЕАР» вирішено видати ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики за спеціальністю організація і управління охороною здоров'я, педіатрія, дитяча алергологія, дитяча гастроентерологія, дитяча ендокринологія, дитяча імунологія, дитяча кардіоревматологія, дитяча неврологія, дитяча нефрологія, дитяча онкологія, дитяча отоларингологія, дитяча ортопедія і травматологія, дитяча офтальмологія, дитяча пульмонологія, дитяча урологія, дитяча фтизіатрія, дитяча хірургія, загальна практика - сімейна медицина, дерматовенерологія, кардіологія, лікувальна фізкультура, ультразвукова діагностика, функціональна діагностика, фізіотерапія, урологія, акушерство і гінекологія, дитяча гінекологія, гастроентерологія, гематологія, дитяча дерматовенерологія, ендокринологія, судинна хірургія, хірургія, неврологія, нефрологія, ортопедія і травматологія, отоларингологія, офтальмологія, медична психологія, пульмонологія, терапія, ревматологія; за спеціальністю молодших спеціалістів з медичною освітою: сестринська справа, акушерська справа за місцем провадження діяльності.
Також суд зауважує, що надані позивачем в якості доказів разом із рапортом довідки які підтверджують інвалідність батька та необхідність здійснення за ним стороннього догляду не визнані у судовому порядку не дійсними.
З урахуванням наведеного суд вважає не сприйнятим за змістом посилання відповідача, що тільки необхідність членів сімей військовослужбовців у сторонньому постійному нагляді визначається ЛКК закладу охорони здоров'я комунальної або державної форми власності.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем до рапорту про звільнення від 24.06.2024 надано достатні докази на підтвердження того, що його батько ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи встановленої йому безстроково та потребує постійного стороннього догляду, наявність у нього інших родичів першої та другої групи споріднення, крім сина - позивача у справі, судом не установлено, а тому на переконання суду наявні підстави для звільнення позивача з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2232.
Відтак, відмова Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі його рапорту від 24.06.2024 року, є протиправною.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу на неналежний порядок розгляду рапорту ОСОБА_1 від 24.06.2024.
Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений у Положенні про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення №1153/2008).
Згідно з пунктом 260 Положення №1153/2008, під час дії особливого періоду військовослужбовці звільняються з військової служби з підстав, визначених статтею 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 26-2 названого Закону.
Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Порядок звільнення врегульований пунктами 233-243 Положення №1153/2008.
Відповідно до пункту 233 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; ІНФОРМАЦІЯ_12, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення. За наявності передбачених законом підстав, звільнення з військової служби можливе на будь-якому етапі проходження військової служби.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, нерозгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі. І так до посадової особи, яка наділена правом звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів.
Відповідно до пункту 14.10 Розділу XIV «Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов'язку в запасі в особливий період» Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до ІНФОРМАЦІЯ_9 за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Командири військових частин зобов'язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_10 за місцем проживання.
Порядок розгляду, реєстрації, приймання, узагальнення та аналізу звернень військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України, а також інших громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які законно перебувають на території України (далі - громадяни), у структурних підрозділах апарату Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, інших органів військового управління, з'єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів, установах та організаціях Збройних Сил України (далі - військові частини) визначає Інструкція про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 28.12.2016 № 735 (далі - Інструкція № 735).
Згідно пунктом 5 розділу ІІІ Інструкції № 735, звернення розглядаються і вирішуються в термін не більше одного місяця від дня їх надходження, ураховуючи вихідні, святкові та неробочі дні, а ті, які не потребують додаткового вивчення та проведення перевірки за ними, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.
Відповідно до пункту 241 Положення №1153/2008, накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
Згідно з правовими нормами пункту 242 Положення №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_7 за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до ІНФОРМАЦІЯ_8 для взяття на військовий облік.
З наведеного слідує, що наслідком розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов'язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту. Розглянутим, на переконання суду, вважається рапорт, по якому прийнято рішення та це рішення чи відповідь доведена до військовослужбовця належним чином. Відповідь на рапорт має містити рішення з посиланням на акти законодавства та роз'ясненням порядку оскарження. Якщо в місячний термін розв'язати порушені у зверненні питання неможливо, то керівник відповідного органу військового управління, командир військової частини або особа, що тимчасово виконує його обов'язки, установлює термін, потрібний для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення.
Відтак, наслідком написання рапорту військовослужбовця про звільнення з військової служби є наказ по особовому складу про звільнення з військової служби чи відмова у задоволенні рапорту із зазначенням її підстави.
Судом встановлено, що у листі-відповіді від 11.07.2024 №694/3215 позивачу повідомлено про відсутність у погодженні рапорту та про звільнення позивача з військової служби.
Разом з тим суд зауважує, що відмова у погодженні рапорту не може вважатись розглядом такого по суті та вирішення порушених у рапорті питань. Крім того, під час розгляду цієї справи відповідачем на надано доказів прийняття відповідного управлінського рішення з приводу порушених у рапорті питань, наказу про звільнення або відмови у прийнятті наказу, з посиланням на акти законодавства та з роз'ясненням порядку оскарження, окрім письмової відповіді наданої по суті рапорту, матеріали справи не містять та сторонами під час судового розгляду справи до суду не надано.
Разом із цим суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Суд зауважує, що рішення суб'єкта владних повноважень мають ґрунтуватися на оцінці всіх фактичних обставин, що мають значення для об'єктивного вирішення питання в межах дискреційних повноважень такого суб'єкта. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб'єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.
Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати, як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. При цьому, суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а за конкретними обставинами.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, спосіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у розглядуваному випадку позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі його рапорту від 24.06.2024 та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 24.06.2024 року, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином з урахуванням вищенаведеного, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Позивач є учасником бойових дій відповідно до наявної в матеріалах справи копії посвідчення, що не заперечується сторонами по справі.
Відповідно до приписів п.12 та п.13 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків; учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що позивач звільнений від сплати судового збору, а тому підстави для розподілу судового збору за даним адміністративним позовом відсутні.
При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_5 , ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) у звільненні ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на підставі його рапорту від 24.06.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 24.06.2024 року, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 17 жовтня 2024 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець