Справа № 147/1098/24
Провадження № 2/135/377/24
іменем України
15.10.2024 м. Ладижин Вінницька область
Ладижинський міський суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Волошиної Т.В.,
за участі секретаря судових засідань Глушко І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Ладижині Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням сторін) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
15.08.2024 ТзОВ «ВЕРРА ФІНАНС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 96964687000 від 09.11.2020, що становить 58 560 грн 69 коп., яка складається з: 37 524 грн 47 коп. заборгованості за основним боргом; 20 526 грн 22 коп. заборгованості за процентами за користування грошовими коштами; 510 грн 00 коп. заборгованості за комісією.
Дана позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного між АТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 договору про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 96964687000 від 09.11.2020, підписавши цей договір, відповідач погодився з викладеними у договорі та у правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ "УкрСиббанк", які розміщені (оприлюднені) на сайті банку www.my.ukrsibbank.com.
Відповідно до умов договору, банк надав відповідачу на споживчі цілі кредит у вигляді встановленого ліміту кредитування у розмірі 30 000 грн зі строком його дії до 05.12.2022.
Відповідач зобов'язався повернути наданий кредит, плату за кредит, інші платежі у відповідності з правилами (Договірними умовами) споживчого кредитування позичальників AT "УкрСиббанк" та договором на рахунок банку шляхом сплати до 5-го числа щомісячно мінімальної суми поповнення карткового рахунку.
25 січня 2023 року між АТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Верра Фінанс" був укладений Договір факторингу № 237, відповідного якого АТ "УкрСиббанк" передав (відступив), а ТОВ "Верра Фінанс" прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 .
Отже, новим кредитором за кредитним договором № 96964687000 від 09.11.2020 виступає ТОВ "Верра Фінанс".
Згідно умов договору факторингу № 237 від 25 січня 2023 року (п. 2.2.) до позивача перейшли права вимоги в розмірі заборгованості боржників перед кредитором, що передбачені умовами первинних договорів, та визначені в реєстрі боржників.
Таким чином, право вимоги кредитора за існуючою заборгованістю ОСОБА_1 , що виникла внаслідок несплати ним боргу за кредитним договором № 96964687000 від 09.11.2020, перейшли до позивача.
Всупереч умовам договору відповідач тривалий час не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту, процентам, комісії, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов'язання.
Станом на 01.08.2024 заборгованість відповідача по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом, комісії становить 58 560 грн 69 коп., яка складається з: 37 524 грн 47 коп. заборгованості за основним боргом; 20 526 грн 22 коп. заборгованості за процентами за користування грошовими коштами; 510 грн 00 коп. заборгованості за комісією.
Викладене вище й стало підставою для звернення до суду позивача із вимогами про стягнення на його користь з відповідача заборгованості за кредитним договором. Також позивач просив суд стягнути на його користь з відповідача понесені судові витрати, які складаються з 3028 грн 00 коп. сплаченого судового збору.
Відповідач ОСОБА_1 відзиву на позов не подавав.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
У судове засідання представник позивача не з'явився, однак в позовній заяві зазначив, що просить розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, не заперечує проти винесення заочного рішення.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.
ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 11.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Цією ж ухвалою прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження. Вказаною ухвалою суду відповідачеві запропоновано надати в 15-денний строк з дня отримання даної ухвали відзив на позовну заяву.
Також вказаною ухвалою суду за клопотанням позивача було витребувано докази, які надійшли до суду 26.09.2024.
Відзиву на позовну заяву чи інших письмових пояснень від відповідача до суду не надходило, а також повідомлення про іншу адресу. Відповідач повідомлявся про розгляду справи належним чином, шляхом направлення ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви з додатками на адресу його зареєстрованого місця проживання, проте поштове відправлення, як видно з трекінгу відстеження, не вручене під час доставки.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18 листи, що повернулися з відміткою довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання» або «інші причини», є належно врученими. Звісно ж, за умови, що їх було направлено на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (щодо юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) або на адресу місця реєстрації (щодо фізичних осіб) чи на адресу, самостійно зазначену стороною як адреса для листування.
Судом вжиті належні заходи для повідомлення відповідача про розгляд справи та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.
Відповідно до вимог ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Отже, у суду наявні підстави для заочного розгляду справи і ухвалення заочного рішення на підставі наявних доказів, про що постановлено ухвалу, відповідно до вимог статей 280 -281 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом не здійснювалось.
IV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 09.11.2020 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Укрсиббанк» із анкетою-заявою на надання споживчого кредиту (а.с. 12).
Так, згідно з договором-анкетою про відкриття та комплексне розрахункове-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування за № 96964687000 від 09.11.2020 АТ «Укрсиббанк» відкрив ОСОБА_1 та обслуговує тарифний план «Картка з лімітом «Шоппінг картка 55 grace», поточний рахунок який обслуговується № НОМЕР_1 у національній валюті України, ліміт кредитування у розмірі 30 000 грн зі строком дії до 05.12.2022 та процентною ставкою на суму кредитної заборгованості 55% річних (а.с. 13-14).
Відповідно до п. 2.1.4. Договору передбачені умови обслуговування кредиту, так процентна ставка на суму кредитної заборгованості за операціями отримання готівки становить 55% річних; процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями становить 55% річних; процентна ставка на суму кредитної заборгованості за безготівковими операціями, протягом пільгового періоду 0%; пільговий період для погашення заборгованості встановлений 56 днів.
Відповідач зобов'язувався здійснювати поповнення карткового рахунку відповідно до умов, визначених у Правилах. Дата розрахунку Мінімальної суми поповнення Карткового рахунку(Білінгова дата) - 5 числа кожного місяця.
Відповідно до п. 2.6. Договору встановлена відповідальність відповідача, так у разі прострочення сплати відповідачем чергового платежу позивач має право вимагати сплати відповідачем комісії за надання послуг з управління кредитом при простроченні сплати платежу у розмірі до 500 грн.
У договорі сторони погодили параметри, порядок і графік погашення кредиту і сплати процентів.
Одночасно з підписанням цього договору ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту та графік платежів (а.с. 15).
Крім цього, позивачем надано Правила (договірні умови) відкриття, використання і обслуговування поточних рахунків фізичних осіб у національній і іноземній валютах в АТ «Укрсиббанк» (зі змінами) згідно п. 1.1. дані правила встановлюють порядок відкриття, обслуговування, закриття поточних рахунків для власних потреб фізичних осіб, надання платіжних послуг та проведення інших операцій, а також порядок встановлення та зміни тарифів й інші питання, пов'язані з використанням поточних рахунків (а.с. 18-28).
АТ «Укрсиббанк» на виконання ухвали суду надано виписку про рух коштів по рахунку картки з лімітом НОМЕР_1 до кредитного договору № 96964687000 від 09.11.2020 за період з 09.11.2020 по 25.01.2023 (а.с. 61-95).
25.01.2023 між АТ «Укрсиббанк та ТОВ «Верра Фінанс» укладено договір факторингу №237, відповідно до якого АТ «Укрсиббанк» передав (відступив), а ТОВ «Верра Фінанс» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі до ОСОБА_1 (а.с. 35-37).
Згідно з Витягом з реєстру боржників до Договору факторингу №237 від 25.01.2023 АТ «Укрсиббанк» передав право вимоги ТОВ «Верра Фінанс» по договору про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 96964687000 від 09.11.2020 де боржником виступає ОСОБА_1 , загальна сума боргу становить 58 560 грн 69 коп., яка складається з: 37 524 грн 47 коп. заборгованості за основним боргом; 20 526 грн 22 коп. заборгованості за процентами за користування грошовими коштами; 510 грн 00 коп. заборгованості за комісією (а.с.40).
Згідно з розрахунком заборгованості встановлено, що заборгованість Наконечного перед ТОВ "Верра Фінанс", станом на 01 серпня 2024 року за кредитним договором № 96964687000 від 09.11.2020 року становить 58 560 грн 69 коп., яка складається з: 37 524 грн 47 коп. заборгованості за основним боргом; 20 526 грн 22 коп. заборгованості за процентами за користування грошовими коштами; 510 грн 00 коп. заборгованості за комісією (а.с.31).
З вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, вбачається, що ТОВ "Верра Фінанс" вживались заходи досудового врегулювання спору шляхом направлення вимоги про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором позичальнику, надавши можливість протягом 31 календарного дня добровільно врегулювали заборгованість. Однак, у визначені кредитором строки вимога банка не була виконана (а.с.29).
Станом на час розгляду справи відповідач не надав суду доказів сплати ним зазначеної суми заборгованості за кредитом.
V. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Як визначено у ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до умов Правил відповідач акцептував оферту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, вказуючи всі дані, відмічені в заявці в якості обов'язкових для заповнення, в тому числі і реквізити банківської карти.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).
Стаття 627 ЦК України та ст.6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як визначено у ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Поняття розрахунково-касове обслуговування, як вид платної послуги на постійній основі регулюється ст.1066 ЦК України.
За змістом ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка) грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до пункту 1.37 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ (надалі-Закон) розрахунково-касове обслуговування-послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, у тому числі у вигляді електронного документа, укладеного між ними, які пов'язані із переказом коштів з рахунка ( на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійснення інших операцій, передбачених договорами.
Згідно з підпунктом 6 п.3 Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків-резидентів і нерезидентів, що затверджена Постановою НБУ від 12.11.2003 року №492 поточний рахунок-рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Отже, розрахунково-касове обслуговування на постійній основі застосовується виключно при здійсненні обслуговування Банками поточних рахунків клієнтів-фізичних/юридичних осіб на підставі укладених договорів банківського (поточного) рахунку.
За положеннями ст.1054 ЦК України, ст.20 Закону України «Про споживче кредитування», ст.47 та 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність» за користування кредитом Банк може отримувати на постійній основі лише проценти.
Відповідно до частини п'ятої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» права споживача вважаються порушеними, якщо порушується принцип рівності сторін договору, учасниками якого є споживач.
У Постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 211/1031/19 Верховний Суд прописав, що умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у розумінні цього Закону, є нікчемною. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України надання грошових коштів за укладеним кредитним договором є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту-це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Така операція відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов'язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику.
Послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідають змісту кредитних відносин.
Такий висновок узгоджується із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі № 369/9293/15-ц, від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15ц, в Ухвалі від 12.09.2023 року у справі № 204/224/21.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлювлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У статті 204 ЦПК України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отже, зі змісту договору про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 96964687000 від 09.11.2020 року вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.
Відповідач погодився на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить його заявка-анкета на отримання споживчого кредиту та паспорт споживчого кредиту.
Водночас, виписка про рух коштів клієнта є первинним документом та підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів Банку.
Така правова позиція викладені у постанові Верховного Суду по справі № 200/564/7/18 від 16 вересня 2020 року в якій зазначено: доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №554/4300/16-ц від 25 травня 2021 банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки по рахунками є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Крім цього, виписки руху коштів по рахунку картки з лімітом, що міститься в матеріалах справи, у сукупності із розрахунком, є доказом отримання позичальником кредитних коштів.
Таким чином, Банк свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідачка зобов'язалася здійснювати погашення кредиту та внесенням коштів на кредитний рахунок у розмірі, не менше мінімального обов'язкового платежу. Але в процесі користування кредитним рахунком відповідачка не надала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображено у розрахунку заборгованості за вказаним договором.
Так, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед позивачем за договором про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 96964687000 від 09.11.2020 станом на 01 серпня 2024 року в розмірі 58 560 грн 69 коп., яка складається з: 37 524 грн 47 коп. заборгованості за основним боргом; 20 526 грн 22 коп. заборгованості за процентами за користування грошовими коштами; 510 грн 00 коп. заборгованості за комісією.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 статті 599 ЦК України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)(стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення, невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання»(статті 530, 631 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частиною першою статті 530 ЦК України).
Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором установлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому.
У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами за статтею 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.
Загальна сума заборгованості відповідача за договором про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 96964687000 від 09.11.2020 становить в розмірі 58 560 грн 69 коп.
25.01.2023 між АТ «Укрсиббанк та ТОВ «Верра Фінанс» укладено договір факторингу №237, відповідно до якого АТ «Укрсиббанк» передав (відступив), а ТОВ «Верра Фінанс» прийняло всі права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, у тому числі до відповідача.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
У частині першій статті 516 ЦК України зазначено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).
Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору.
Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором.
Суд зазначає, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів (постанова Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №910/9828/17).
У разі заміни кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Таким чином, боржник, тобто особа, право вимоги до якої відступається, не входить до складу учасників цього договору. Договір факторингу не впливає безпосередньо на права та обов'язки боржника, оскільки в цьому випадку не встановлюється, не припиняється, не змінюється основне зобов'язання боржника, який має виконати свій обов'язок в обсязі і на умовах, що встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/13266/18, від 08.07.2020 у справі № 910/13840/18.
Таким чином, внаслідок укладення договору факторингу до ТОВ «Верра Фінанс» перейшли всі права первісного кредитора у зобов'язанні за договором про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 96964687000 від 09.11.2020.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, наданий позивачем розрахунок заборгованості за договором в межах суми заборгованість, відповідачем жодним чином спростовано не було.
Крім цього, доказів на підтвердження чи спростування обставини щодо не укладення договору матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Зважаючи на встановлену статтею 204 ЦК України і не спростовану при вирішенні цієї справи в порядку статті 215 ЦК України презумпцію правомірності укладеного договору про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 96964687000 від 09.11.2020, останній у розумінні статей 11, 509 ЦК України є належною підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором прав і обов'язків сторін.
Разом з цим, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження погашення ним основного боргу за вказаним договором, не спростував тверджень позивача про наявність у нього заборгованості за основним боргом, процентах та комісії саме у такому розмірі, які визначенні позивачем у розрахунку заборгованості.
При цьому, як вбачається з виписок руху коштів по рахунку картки з лімітом ОСОБА_1 , останній частково сплачував заборгованість за договором, що свідчить про визнання факту укладення зазначеного договору між ним та банком, та те, що йому були відомі умови кредитування.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року)
Згідно з ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до приписів ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Таким чином з врахуванням викладеного, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 96964687000 від 09.11.2020 в загальному розмірі 58 560 грн 69 коп.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.
Судом встановлено сплату позивачем при зверненні до суду судового збору в сумі 3 028 грн 00 коп., що підтверджується платіжним документом від 07.08.2024 (а.с. 9).
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові втрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову, на відповідача.
Позивачем сплачено 3028 грн 00 коп. судового збору, а тому дані кошти підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРРА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРРА ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття та комплексне розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку фізичної особи та умови кредитування № 96964687000 від 09.11.2020 у розмірі 58560 (п'ятдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят) грн 69 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕРРА ФІНАНС» 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільного процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Ім'я (найменування) сторін:
- позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕРРА ФІНАНС», місце знаходження: вул. Гімназична, буд. 11, м. Одеса, 65012, ЄДРПОУ 42633165;
- відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Заочне рішення складено та підписано суддею 15.10.2024.
Суддя