Справа № 199/4818/24
(2/199/2478/24)
Іменем України
30.09.2024 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого - судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
20 червня 2024 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська звернуся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що на підставі договору факторингу №27.11/23-Ф від 27 листопада 2023 року та додатку до нього позивач набув прав вимоги до відповідача, як боржника, за договором №5393263 про надання споживчого кредиту від 17 січня 2022 року, розмір заборгованості якої станом на дату звернення до суду з урахуванням на пролонгацію/автопролонгацію договору становить 58710 гривень, з яких: 20000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 38710 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом. За таких обставин позивач звернувся до суду із даним позов, який просив задовольнити, стягнувши з відповідача означену суму кредитної заборгованості, а також судові витрати по справі.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв'язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.
Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 17 січня 2022 року між ТОВ «Авентус Україна», як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено договір №5393263 про надання споживчого кредиту у формі електронного документу на відповідному інтернет-ресурсі https://creditplus.ua. З боку відповідача договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Викладене підтверджується копією означеного договору з додатком, копією паспорту споживчого кредиту.
За змістом п.п.1.1-1.6 вказаного кредитного договору сума кредиту становить 20000 гривень, строку кредитування 30 днів (дата повернення кредиту - 16 лютого 2022 року), процентна ставка за користування кредитом - 1,9% на день, мета кредиту - споживчі потреби.
Відповідно до пп.4.2.1, 4.2.2 п.4.2 кредитного договору споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом. Пропозиція (оферта) споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь кредитора у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку кредитор може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій споживачем.
Згідно пп.4.3.1, 4.3.2 п.4.3 кредитного договору у випадку наявності у позичальника на дату закінчення строку кредиту (нового строку після пролонгації або автопролонгації) заборгованості за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою позичальника, відповідно до пп.4.2.2-4.2.4 договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту. Позичальника дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на наведених вище умовах. Позичальник вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у нього наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою позичальника у порядку, передбаченому п.4.2 договору.
Через ТОВ «ФК «Контрактовий дім» кредитодавець ТОВ «Авентус Україна» 17 січня 2022 року здійснив переказ грошових коштів в сумі 20000 гривень на платіжну картку відповідача. Дані обставини підтверджуються копією листа-повідомлення в контексті інших матеріалів справи.
Із матеріалів цивільної справи слідує, що позичальник, на відміну від кредитодавця, не виконав належним чином свої кредитні зобов'язання ні станом на дату спливу первинного строку кредитування (16 лютого 2022 року), ні станом на момент закінчення пролонгованого/автопролонгованого на 90 днів строку кредитування, внаслідок чого у позичальника перед кредитодавцем за вищевказаним кредитним договором утворилась заборгованість, розмір якої станом на 26 листопада 2023 року з урахуванням на пролонгацію/автопролонгацію договору становить 58710 гривень, з яких: 20000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 38710 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом. Викладені обставини підтверджуються копією картки обліку договору (розрахунку заборгованості).
27 листопада 2023 року між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та позивачем, як фактором, укладено договір факторингу №27.11/23-Ф, за умовами якого з урахуванням витягу з реєстру боржників позивач набув належних ТОВ «Авентус Україна» прав вимоги за договором №5393263 про надання споживчого кредиту від 17 січня 2022 року. Наведені обставини підтверджуються копією договору факторингу, копією витягу з реєстру боржників.
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмовій формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).
Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Споживче кредитування».
За змістом ст.ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Положеннями ст.3 ч.1 п.5 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Нормами ч.ч.3-6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Нормою ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 3 ч.1 п.п.6, 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Частинами 12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Частиною 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.
Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому за змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За змістом положень ст.ст.512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами ст.ст.1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Положеннями ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.
Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Аналізуючи встановлені в ходу розгляду справи на підставі таких доказів фактичні обставини спірних правовідносин в контексті наведених вище норм законодавства, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між ТОВ «Авентус Україна», як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, договору №5393263 про надання споживчого кредиту від 17 січня 2022 року в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової, шляхом прийняття (акцепту) відповідачем пропозиції (оферти) кредитодавця укласти такий договір у мережі Інтернет на інтернет-ресурсі https://creditplus.ua, як різновиду інформаційно-телекомунікаційної системи. При цьому прийняття відповідачем пропозиції укласти означений договір здійснено шляхом заповнення ним формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі та підписанням за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За таких обставин вищевказаний кредитний договір за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення, та є підставою для виникнення у сторін цього договору прав та обов'язків, передбачених цим договором. Свої договірні зобов'язання кредитодавцем ТОВ «Авентус Україна» виконано в повному обсязі та надано відповідачу кредит в обумовленій договором сумі шляхом перерахування на визначений відповідачем банківський рахунок. Натомість, відповідач свої договірні зобов'язання у визначений договором строк не виконав, оскільки тіло кредиту та проценти за його користування у повному розмірі та строки згідно графіку платежів з урахуванням на подальшу автопролонгацію, а також станом на час розгляду справи не повернув. За таких обставин, враховуючи, що в ході розгляду справи також підтверджено укладення між ТОВ «Авентус Україна» та позивачем у справі договору факторингу №27.11/23-Ф від 27 листопада 2023 року, який за своїм формою та змістом, суб'єктним складом відповідає вимогам законодавства на момент укладення, суд приходить до висновку про дійсність заявленого позивачем факту набуття ним, як новим кредитором, належних первісному кредитору прав вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором в розмірі заявленої до стягнення кредитної заборгованості в повному обсязі. Відтак, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними, а отже такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.ст.133, 137, 141 ЦПК України, враховуючи розмір та види судових витрат по справі, ступінь доведеності факту їх понесення позивачем, а також результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 202, 205, 207, 512-514, 516, 525, 526, 530, 601-612, 625, 626, 629, 639, 1054, 1055, 1077-1079, 1082 ЦК України, ст.ст.13, 18 Закону України «Про споживчий кредит», ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ 44559822; адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд.15, офіс 118/2) заборгованість за договором №5393263 про надання споживчого кредиту від 17 січня 2022 року станом на 27 листопада 2023 року в загальному розмірі 58710 гривень, з яких: 20000 гривень - заборгованість за тілом кредиту; 38710 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом.
У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (ЄДРПОУ 44559822; адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд.15, офіс 118/2) судовий збір в розмірі 2422,40 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 гривень, а всього 12422,40 гривень.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя А.М. Авраменко