79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"07" жовтня 2024 р. Справа №909/177/24
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий - суддя О.В. Зварич
судді І.Б. Малех
І.Ю. Панова,
секретар судового засідання Р.А. Пишна,
розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України б/н від 29.07.2024 року (вх.№01-05/2172/24 від 30.07.2024 року)
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2024 року (суддя О.В. Рочняк; повний текст рішення складено 10.07.2024 року)
у справі № 909/177/24
за позовом: Міністерства оборони України
до відповідача: Приватного підприємства «Вестхім» (надалі ПП «Вестхім»)
про стягнення 1 042 966 грн 08 коп. заборгованості,
за участю:
від позивача: Шведа О.Б. (самопредставництво юридичної особи);
від відповідача: Пукіш Б.С. - засновник (учасник), Мушинський В.Т. - адвокат (довіреність №1/4 від 05.04.2024 року),
Короткий зміст позовних вимог
29.02.2024 Міністерство оборони України звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ПП «Вестхім» про стягнення 1 042 966 грн 08 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в порушення договірних зобов'язань, які виникли між сторонами, відповідач порушив строки поставки продукції, у зв'язку з чим позивач нарахував йому пеню та штраф.
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2024 року у справі №909/177/24 позов Міністерства оборони України задоволено частково. Стягнуто з ПП «Вестхім» на користь Міністерства оборони України 33 135 грн 90 коп. пені, 19 012 грн 40 коп. штрафу та 12 515 грн 59 коп. судового збору. В решті позову відмовлено.
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що відповідач доводів позивача не спростував, доказів виконання зобов'язань відповідно до умов договору у встановлений сторонами строк суду не надав. Відтак, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Міністерства оборони України про стягнення 662 718 грн 03 коп. пені та 380 248 грн 05 коп. штрафу є обґрунтованими.
На підставі ст.233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України зменшив розмір штрафних санкцій на 95%, стягнув з відповідача на користь позивача 33 135 грн 90 коп. пені та 19 012 грн 40 коп. штрафу, з тих мотивів, що позивачем не надано доказів, котрі свідчили б про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання збитків в результаті дій саме відповідача, та враховуючи те, що відповідач здійснив ряд заходів для належного виконання умов договору, підготував до поставки продукцію, яка на даний час не реалізована, отже, сам поніс збитки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з рішенням суду першої інстанції. Вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Зазначає, що задовольняючи клопотання ПП “Вестхім» про зменшення розміру штрафних санкцій на 95 відсотків, суд першої інстанції не врахував, що відповідачем не було надано суду жодних доказів, які б підтверджували наявність обставин, що є підставою відповідно до положень ст.233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України для реалізації судом права на зменшення розміру штрафних санкцій. Вказує на те, що висновок суду щодо задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на 95 відсотків є необґрунтованим, оскільки в оскаржуваному рішенні не наведено конкретних обставин, які в розумінні ст. 233 ГК України, ч. 3 ст.551 ЦК України є підставою для зменшення судом розміру штрафних санкцій, тим паче на 95%. Стверджує, що лише 05.03.2024 року ПП “Вестхім» звернулося з заявою №98/03 до Івано-Франківської Торгово-промислової палати щодо надання висновку про настання істотної зміни обставин та необхідності внесення змін до істотних умов договору, а 16.04.2024 року Івано-Франківська Торогово-промислова палата склала висновок про настання істотної зміни обставин та необхідності внесення змін до істотних умов договору. Вважає, що відповідач міг і повинен був при певній обачності передбачити виникнення труднощів у виконанні договору, що пов'язані також з можливою невідповідністю товару технічним вимогам, зважаючи на те, що на момент укладення договору по всій території України вже було введено воєнний стан. Тому настання зазначених подій не може розглядатися як підстава для зміни договору у зв'язку з істотною зміною обставин. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які звіти про фінансові результати за 2023 рік, які би відображали реальний майновий стан відповідача на момент розгляду справи судом першої інстанції. Майновий стан сторін судом першої інстанції належним чином не досліджувався, тоді як згідно зі ст. 233 ГК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суд бере до уваги, у тому числі майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні. Просить рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2024 у справі №909/177/24 в частині відмови у стягненні з ПП «Вестхім» 990 817,78 грн. штрафних санкцій скасувати та прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задовольнити.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Зокрема, зазначає, що ПП «Вестхім» виконало свої зобов'язання, які передбачені договором. Заявляє, що за власні кошти виготовило продукцію і готове було поставити замовнику у визначений договором термін. Стверджує, що замовник відмовився від її отримання, мотивуючи невідповідністю технічним вимогам, вказаним в договорі. Вказує на те, що 17.10.2023 року була проведена спільна нарада щодо розгляду розбіжностей між показниками в технічних вимогах та фактичними зразками товарів, оформлена протоколом, який затверджено позивачем. Звертає увагу суду на те, що в замовника відсутні збитки від даної господарської операції, натомість збитки ПП «Вестхім» становлять 4 502 275 гривень 70 копійок, витрати на виготовлення продукції, яку позивач відмовляється забирати. Зазначає, що порушення строку поставки продукції відбулося з вини замовника, а тому позивач безпідставно застосував до відповідача п.7.3.1 договору про сплату санкцій за порушення строку поставки продукції. Просить рішення господарського Івано-Франківської області від 27.06.2024 року у справі №909/177/24 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні задоволити в частині відмови.
Представники відповідача просили залишити без змін оскаржене рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу - без задоволення.
Обставини справи
Як видно із наявних у справі копій документів, 29.06.2023 року між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено договір №370/3/5/8/2/30 на поставку продукції за державні кошти.
Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити замовнику продукцію спеціального призначення за номенклатурою, у кількості, в строк та за цінами, які зазначені у Специфікації (додаток №1 до договору), а замовник - прийняти і оплатити таку продукцію.
В п. 2.1 договору визначено, що постачальник повинен поставити замовнику передбачену цим договором продукцію, якість якої відповідає Технічним вимогам до шанцевого інструменту від 19.08.2022 (зі змінами) (далі технічні вимоги), та/або відповідним нормативно-правовим актам, в кількості, строки і за цінами, зазначеними у Специфікації (додаток № 1 до договору).
Згідно з п. 2.2 договору постачальник надає гарантію на передану за цим договором продукцію від будь-якого дефекту виробництва і/або сировини, а також дефектів і/або ушкоджень продукції і/або її частин, а також відповідність Технічним вимогам на продукцію і підтверджує записами в паспорті або формулярі на продукцію.
Відповідно до п. 2.8 договору порушення умов щодо характеристик продукції, вимог до матеріалів виробництва продукції, упаковки, маркування, транспортування, зберігання зазначеним у документах, згідно яких виготовлено продукцію, та не усунення виявлених недоліків у встановлений термін, є порушенням постачальника щодо якості продукції та підставою для відмови в прийманні продукції замовником та застосування штрафних санкцій.
За змістом п. 3.1 договору ціна договору становить 5 432 115 грн 00 коп.
За положеннями п. 3.2 договору ціна продукції залишається незмінною до повного виконання сторонами зобов'язань за договором, крім випадків, прямо передбачених законодавством України.
Відповідно до п. 3.4.1 договору перегляд ціни продукції здійснюється шляхом укладання додаткової угоди до договору.
Пунктом 3.9 договору встановлено, що ціна договору є граничною і не може бути перевищена постачальником, таке перевищення оплаті замовником не підлягає.
За змістом п. 4.1 договору розрахунки за продукцію здійснюються за фактично поставлену продукцію протягом 30-ти банківських днів з дати отримання замовником наданих постачальником рахунків на оплату, за умови надходження бюджетних коштів на рахунок МОУ та проведення платежів Державної казначейської служби України.
Згідно п. 5.1 договору постачальник зобов'язаний поставити продукцію згідно з умовами цього договору не пізніше строку, визначеного в Специфікації та надати документи, визначені в п. 4.1 цього договору.
Відповідно до п. 5.2 договору постачальник не пізніше ніж за три доби письмово повідомляє замовника та вантажоодержувача про дату постачання продукції.
За змістом п. 5.7 договору, датою виконання постачальником зобов'язань щодо поставки продукції є дата приймання продукції, зазначена в акті приймання-передачі продукції.
Згідно з п. 6.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку продукції у строки, встановлені цим договором.
В п. 7.3.1 договору сторони визначили, що за порушення строку поставки продукції, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотки ціни (вартості) продукції, щодо якої порушені строки поставки за кожний день прострочення. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків ціни (вартості) продукції, щодо якої порушені строки поставки.
Згідно з п. 8.5. договору продовження строку виконання зобов'язань щодо постачання продукції можливе у випадку істотної зміни обставин, які впливають на можливість виконання своїх обов'язків за договором у разі, якщо вони змінилися, настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали б цей договір, або уклали б цей договір, або його на інших умовах.
Відповідно до п. 8.6 договору сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором унаслідок виникнення істотної зміни обставин, повинна не пізніше ніж протягом 7 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це в письмовій формі іншу сторону.
За змістом п.10.1 цей договір набирає чинності з моменту підписання його двома сторонами і діє до 31.12.2023 року, а з питань фінансових розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором.
В додатку 1 до договору сторони узгодили найменування, ціну, якість продукції та строк постачання - до 31.08.2023 року.
Як вбачається з листа № 283/08 від 17.08.2023 ПП "Вестхім" просило замовника підписати додаткову угоду щодо продовження терміну поставки до 20.10.2023 року.
Замовник листом від 01.09.2023 року повідомив ПП "Вестхім", що продукція повинна відповідати Технічним вимогам, вказаним в договорі,
16.10.2023 року позивач звернувся до ПП "Вестхім" із претензією №1 шодо невиконання зобов'язань за договором, в якій просив відповідача перерахувати штрафні санкції на загальну суму 592 100 грн 54 коп.
02.11.2023 року МОУ звернулося до ПП "Вестхім" із претензією №2 щодо невиконання зобов'язань за договором, в якій просило відповідача перерахувати позивачу штрафні санкції на загальну суму 722 471 грн 30 коп.
14.11.2023 року позивач звернувся до відповідача з претензією №3 щодо невиконання зобов'язань за договором, в якій просив відповідача перерахувати позивачу штрафні санкції на загальну суму 787 656 грн 68 коп.
30.11.2023 року МОУ звернулося до ПП "Вестхім" з претензією №4 щодо невиконання зобов'язань за договором, в якій просило відповідача перерахувати позивачу штрафні санкції на загальну суму 880 002 грн 63 коп.
Відповідно до листів №13/11/2023-К та №13/11/2023-1-К від 13.11.2023 року, №11/12/2023-К від 11.12.2023 року, №12/12/2023-К від 12.12.2023 року, №13/12/2023-К від 13.12.2023 року ПП "Вестхім" просило замовника внести зміни та доповнення до Технічних вимог, сприяти затвердженню даних змін та доповнень, а також повідомило замовнику про готовність зробити постачання продукції.
Відповідно до листа від 29.12.2023 ПП "Вестхім" повідомив Департамент з питань запобігання та виявлення корупції Міністерства оборони України, що не погоджується з його рішенням, а саме з його не згодою з проектом додаткової угоди №1 до договору та просив ініціювати проведення робочої наради в рамках Департаменту з залученням всіх відповідних підрозділів де ПП "Вестхім" доведе неправомірність прийняття ним рішення.
31.12.2023 року позивач звернувся до відповідача з претензією №5 щодо невиконання зобов'язань за договором, в якій просив відповідача перерахувати позивачу штрафні санкції на загальну суму 1 042 966 грн 08 коп.
Як вбачається із змісту листа від 31.12.2023 року замовник повідомив виконавця, що станом на 31.12.2023 року постачання продукції відповідно до технічних вимог ПП "Вестхім" не здійснено і юридичних підстав для продовження терміну дії договору немає.
Івано-Франківська Торогово-промислова палата за заявою ПП "Вестхім" склала висновок від 16.04.2024 року, в якому вказала, що зазначені в документах підрядника факти свідчать про настання істотних змін обставин за договором, які не могли передбачити сторони договору закупівлі, та які безпосередньо впливають на виконання договірних зобов'язань ПП "Вестхім".
У зв'язку з порушенням строків поставки продукції позивач на підставі п. 7.3.1 договору нарахував відповідачу за період з 01.09.2023 року по 31.12.2023 року - 662 718 грн 03 коп. пені та за прострочення поставки понад 30 днів - 380 248 грн 05 коп. штрафу.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
У цій справі суд встановив, що 29.06.2023 року між позивачем (замовник) та відповідачем (постачальник) укладено договір №370/3/5/8/2/30 на поставку продукції за державні кошти.
В додатку 1 до договору сторони узгодили найменування, ціну, якість продукції та строк постачання - до 31.08.2023 року.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
У даній справі встановлено, що відповідач, в порушення умов договору, не виконав своїх договірних зобов'язань по поставці продукції у строк, визначений в додатку 1 - до 31.08.2023 року.
В п. 7.3.1 договору сторони визначили, що за порушення строку поставки продукції, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотки ціни (вартості) продукції, щодо якої порушені строки поставки за кожний день прострочення. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 відсотків ціни (вартості) продукції, щодо якої порушені строки поставки.
На підставі п. 7.3.1 договору позивач нарахував відповідачу за період з 01.09.2023 року по 31.12.2023 року - 662 718 грн 03 коп. пені та за прострочення поставки понад 30 днів - 380 248 грн 05 коп. штрафу.
Згідно із частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, за порушення зобов'язання на сторону може бути покладено сплата неустойки як у виді штрафу, так і у виді пені, причому може бути покладено штраф та пеня одночасно відповідно до умов договору.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За приписами частин 1, 2 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно із частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у низці постанов зазначав про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (постанови Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19).
Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Враховуючи вищенаведені норми права та правову позицію Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що питання щодо зменшення неустойки повинно вирішуватись відповідно до наданих сторонами доказів та обставин справи, причому таке зменшення є правом, а не обов'язком суду.
У справі № 909/177/24 відсутні докази, які б підтверджували наявність обставин, що відповідно до положень ст.233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України є підставою для реалізації судом права на зменшення розміру штрафних санкцій.
Зокрема, в матеріалах цієї справи відсутні будь-які звіти про фінансові результати за 2023 рік, які б відображали реальний майновий стан відповідача на момент розгляду справи судом першої інстанції, тоді як згідно зі ст. 233 ГК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суд бере до уваги, у тому числі майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні.
Аргументи відповідача про те, що ПП «Вестхім» виконало свої зобов'язання, передбачені договором та за власні кошти виготовило продукцію і готове було поставити замовнику у визначений договором термін, а порушення строку поставки продукції відбулося з вини замовника, не підтверджені жодними доказами.
Висновок Івано-Франківської Торогово-промислової палати від 16.04.2024 року № В-197 про настання істотної зміни обставин та необхідності внесення змін до істотних умов договору складено через більш, ніж 7 місяців після того, як настав строк виконання відповідачем зобов'язань по поставці продукції за договором, та після звернення позивача до суду з даним позовом (29.02.2024 року), у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції не бере його до уваги.
В оскаржуваному рішенні суду не наведено конкретних обставин, за яких можливе зменшення розміру штрафних санкцій в розумінні ст.233 ГК України, ч. 3 ст.551 ЦК України.
Колегія суддів не погоджується з наведеними в рішенні суду мотивами про ненадання позивачем доказів, котрі свідчили б про погіршення його фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання збитків в результаті дій саме відповідача.
У спорі про стягнення штрафних санкцій у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором саме відповідач, а не позивач, повинен надати суду докази на підтвердження об'єктивних, істотних обставин, які перешкодили своєчасному виконанню зобов'язань.
З урахуванням вищевказаного, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення розміру штрафу та пені, які підлягають до стягнення у цій справі, на 95 відсотків.
Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Згідно з положеннями частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи вищевказане, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване судове рішення скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача 629582,13 грн. пені та 361235,65 грн. штрафу, прийняти в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Судові витрати
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України б/н від 29.07.2024 року (вх. №01-05/2172/24 від 30.07.2024 року) задовольнити.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 27.06.2024 року у справі № 909/177/24 в частині відмови у стягненні з Приватного підприємства «Вестхім» на користь Міністерства оборони України 629582,13 грн. пені та 361235,65 грн. штрафу скасувати. В цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Приватного підприємства «Вестхім» (76018, м. Івано-Франківськ, с.Микитинці, вул. Юності, буд. 62А, код ЄДРПОУ 19394119) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 629582,13 грн. пені та 361235,65 грн. штрафу.
В решті рішення залишити без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на відповідача.
Стягнути з Приватного підприємства «Вестхім» (76018, м. Івано-Франківськ, с.Микитинці, вул. Юності, буд. 62А, код ЄДРПОУ 19394119) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) 18 773,39 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя І.Б. Малех
Суддя І.Ю. Панова