Справа № 537/4785/23 Номер провадження 33/814/909/24Головуючий у 1-й інстанції МУРАШОВА Н. В. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І.
16 жовтня 2024 року м. Полтава
Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І.,
розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скарг ою ОСОБА_1 на постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 квітня 2024 року,
Постановою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 квітня 2024 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору.
Згідно з постановою судді, 14.10.2023 о 00:14 год. в м. Кременчуці по вул. Івана Приходька, 97, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою алкотестеру Драгер та у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та закрити провадження по справі в зв'язку з відсутністю складу правопорушення.
Звертає увагу, що розгляд справи відбувся без участі водія, що позбавило його права на захист та справедливий розгляд справи.
Зокрема вказує на безпідставність та незаконність зупинки керованого ним транспортного засобу, що свідчить про неправомірність подальших дій працівників поліції.
За змістом ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
При розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, законом не встановлено обов'язкової присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що адміністративна справа надійшла до апеляційного суду 12 липня 2024 року та неодноразово призначалася до розгляду, а саме на 26 липня, 23 вересня та на 16 жовтня.
Будучи належним чином повідомлений про розгляд справи захисник ОСОБА_2 подавав заяви про проведення призначених на 23 вересня та 16 жовтня судових засідань в режимі відеоконференції, проте в день розгляду апеляційної скарги ним подавались заяви про перенесення судового засідання в зв'язку з залученням його до невідкладних слідчих дій.
В своїх клопотаннях захисник вказував, що відповідні докази своєї зайнятості в зазначених слідчих діях надасть в наступних судових засіданнях.
Вказані докази останнім апеляційному суду так і не були надані, за виключенням ухвали Крюківського районного суду м. Кременчука від 08.10.2024 про надання дозволу на проведення слідчих дій - проведення обшуку слідчим, яка була надана 16 жовтня та з якої не вбачається участі ОСОБА_2 у невідкладних слідчих діях, на чому останній акцентував увагу заявляючи клопотання про відкладення розгляду справи.
Позаяк наданий ним 16.10.2024 протокол обшуку домоволодіння, який був закінчений о 10:23 год., тоді як судове засідання в режимі відеоконференції було призначене на 14:50 год., не може розглядатись як доказ поважності причин його чергової відсутності в судовому засіданні.
Відповідно до положень п.7 ч.2 ст.129 Конституції України однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Враховуючи, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, не віднесено до таких, які підлягають розгляду за обов'язкової присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, з метою забезпечення своєчасного розгляду справи, апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи правопорушника та його захисника на підставі наявних матеріалів справи.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Вважаю, що суддя суду першої інстанції в даному випадку наведених вище вимог законодавства дотримався в повному обсязі.
Висновки суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він підданий адміністративному стягненню, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП.
Зокрема такими доказами по справі є:
протокол про адміністративне правопорушення серії ААД №394439 від 14.10.2023 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо водія ОСОБА_1 , в зв'язку з відмовою останнього від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння,
направлення на огляд водія до медичного закладу,
записи з бодікамер працівників поліції та відеореєстратора службового автомобіля,
рапорт працівника поліції.
Зазначені докази містять фактичні дані про подію скоєного правопорушення та не були спростовані в суді апеляційної інстанції.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги необхідно зазначити, що викладені в ній обставини не спростовують висновків районного суду та не містять підстав, які виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення в розумінні положень п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Так, за нормативним визначенням ст.130 ч.1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є зокрема свідома відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У п.2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Як вбачається з долучених до справи відеозаписів, автомобіль Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 було зупинено в зв'язку з порушенням останнім комендантської години.
Під час спілкування з водієм та перевірки документів, в останнього були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння на місці чи в закладі охорони здоров'я, на що ОСОБА_1 погодився пройти огляд в медзакладі, зазначивши, що «не довіряє проходженню огляду на місці».
Після пропозиції пройти до поліцейського авто для проїзду до закладу охорони здоров'я, ОСОБА_1 зазначив, що поїде на своєму авто, на що поліцейський роз'яснив, що він відсторонений від керування до встановлення його стану та має бути доставлений до закладу охорони здоров'я саме працівником поліції.
Також під час спілкування, водій повідомив, що випив пів баночки шейку.
В подальшому, на неодноразові пропозиції щодо проходження огляду ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння (00:23 год.), в зв'язку з чим останньому були роз'яснені наслідки відмови, а саме складання протоколу за ст. 130 КУпАП, повідомлені його права та складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апелянта про розгляд справи без його участі, що позбавило права на захист та справедливий розгляд справи, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки розгляд справ про притягнення особи до відповідальності за ст. 130 КУпАП не входить до переліку адміністративних правопорушень присутність особи при розгляді яких є обов'язковою (ч. 2 ст. 268 КУпАП).
При цьому матеріалами справи доводиться, що кожного разу суд першої інстанції надсилав на адресу притягнутого судові повістки про час та місцем розгляду справи, які повертались з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання».
Після вступу в справу захисника ОСОБА_2 судом вживались заходи щодо його належного повідомлення, про те останній також не з'являвся в судові засідання, направляв клопотання про перенесення розгляду справи, посилаючись на перебування на лікарняному. Про те, матеріали справи не місять жодних доказів, які б свідчили про факт його перебування на лікарняному, тобто про наявність поважної причини відсутності в судовому засіданні.
Окрім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, останній в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
При цьому, звертає на себе увагу той факт, шо ще під час спілкування з працівниками поліції водій ОСОБА_1 , відмовився повідомляти свій номер телефону, а в самій апеляційній скарзі зазначив про відсутність в нього засобів зв'язку та відсутність реєстрації в системі «Електронний суд».
Посилання апелянта щодо безпідставності зупинки керованого ним транспортного засобу, а отже неправомірності подальших дій працівників поліції, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки автомобіль було зупинено в зв'язку з порушенням комендантської години, що в умовах воєнного стану є достатньою правовою підставою для зупинки транспортних засобів та перевірки документів водія.
Будь-яких інших аргументованих доводів, які б спростовували вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення, апеляційна скарга не містить.
Таким чином, під час апеляційного перегляду по справі не встановлено порушень працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння, наявність яких могла свідчить про безпідставне притягнення ОСОБА_1 до відповідальності.
За вказаних обставин, наявними у справі доказами в їх сукупності спростовуються доводи апеляційної скарги про невчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Адміністративне стягнення на правопорушника накладено з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає розміру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, є необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так й іншими особами.
Порушень законодавства, які ставили-б під сумнів законність судового рішення в ході апеляційного розгляду не встановлено.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що постанова судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 01 квітня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.І. Обідіна