Справа № 761/3315/24
Провадження № 2-з/761/557/2024
03 жовтня 2024 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аббасової Н.В.,
за участю секретаря Сухини А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди,
У провадженні Шевченківського районного суду м.Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.
02.10.2024 через систему «Електронний суду» надійшла заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, автівку, банківські рахунки відповідача ОСОБА_2 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової карти НОМЕР_1 .
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що заява позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно із ч.ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать, зокрема: арешт майна.
При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов'язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.
Відповідно до п.п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов'язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Разом з цим, предметом розгляду у даній справі є відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої кримінальним правопорушення. Так, позивачка просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 26 314,89 грн., та моральну шкоду в сумі 40 000,00 грн.
При цьому, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, автівку, банківські рахунки відповідача, позивачкою не надано відповідних беззаперечних доказів та, відповідно, не доведено того, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивачки, за захистом яких вона звернулася до суду.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачкою не було надано достатніх доказів щодо можливості заподіяння шкоди її інтересам до ухвалення рішення в цій справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих інтересів у майбутньому в разі задоволення позову.
Окрім того, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів наявності у відповідача ОСОБА_2 майна, на яке позивач просить накласти арешт.
Відтак, враховуючи те, що позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову у заявлений нею спосіб може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а також не надано доказів, що у відповідача ОСОБА_2 наявне майно, на яке позивачка просить накласти арешт, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а тому суд не знаходь правових підстав для її задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.149, 151, 153 ЦПК України, суд
Заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - залишити без задоволення.
Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Н.В. Аббасова