Справа № 296/6049/24
2/296/2643/24
Р І Ш Е Н Н Я (З А О Ч Н Е)
"14" жовтня 2024 р. м.Житомир
Корольовський районний суд м.Житомира в складі: головуючого судді Шкирі В.М., за участі секретаря судового засідання Сейко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» - Городніщевої Єлизавети Олегівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
01.07.2024 представник позивача Городніщева Є.О. через підсистему "Електронний суд" звернулася в інтересах ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову зазначено, що 13.12.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (далі Відповідач), дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , за допомогою Інформаційнотелекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 6181377 про надання споживчого кредиту (далі Кредитний договір) (додається). Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом No205-ОД від 10.02.2022, року (далі Правила) (додаються) та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов Кредитного договору: Сума кредиту (загальний розмір) складає 20000 грн (п. 1.3. Кредитного договору); Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (08.12.2023) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 20000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 (довідка ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" про перерахування коштів додається).
Кредитні кошти відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.
Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.
12.01.2023 відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту. Позивачем нараховано проценти за 60 календарних днів (25.09.2023 - 23.11.2023) в межах строку договору відповідно до наступного: 20000 грн * 1,99% = 398 грн*60 календарних днів = 23880 грн
08.10.2021 відповідач свої зобов'язання перед Кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв'язку з чим, кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 днів.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед ТОВ «Авентус Україна» 25 вересня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 25.09/23-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.
Отже, до ТОВ "Фінансова компанія" Фінтраст Україна" відповідно до укладеного Договору факторингу № 25.09/23-Ф від 25.09.2023перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 6181377 у розмірі 55820,00 грн., з яких: 20000,00 грн. - сума кредиту, 35820,00 - сума процентів за користування кредитом
Станом на 01.07.2024 заборгованість за Кредитним договором відповідача склала: тіло кредиту 20000 грн., нараховані проценти 35820 грн. та нараховані проценти за 60 календарних днів - 23880грн., а всього: 79700 грн., які позивач просить стягнути на свою користь, а також просить стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 22422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.
Ухвалою суду від 25.07.2024 відкрито спрощене позовне провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
В судове засідання позивач та представник позивача не з'явилися, до суду останній подав заяву про розгляд справи без його участі, зазначив що позов підтримує, просить його задовольнити в повному обсязі, та вирішити питання стягнення витрат на правову допомогу.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Так ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та її додатками направлено відповідачу за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 . Проте, 04.10.2024 до суду повернувся конверт з відправленням, згідно довідки Укрпошти від 02.10.2024 причина невручення: "адресат відсутній за вказаною адресою".
У постанові Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 757/15603/19 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням, зокрема на відсутність за вказаною адресою, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії, а повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки .
Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні
Суд вважає, що наявних у справі матеріалів у цій справі, достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, та не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті
Згідно ч. 5 ст. 259 та ч. 1 ст. 281 ЦПК України, не виходячи до нарадчої кімнати із занесенням до протоколу судового засідання, постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, що відповідає вимогам ст. 280, 281 ЦПК України.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 279 ЦПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд, розглянувши цивільну справу прийшов наступного.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом;
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
За правилами частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» (надалі Закону) електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів( ст. ст. 11, 12 Закону).
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Судом встановлено, що 13.12.2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 6181377 про надання споживчого кредиту.
Згідно умов Кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 20000 грн (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 дні; дата повернення кредиту 12.10.2023, також зазначена процентна ставка та інші умови.
Згідно паспорту споживчого кредиту, який підписано ОСОБА_1 електронним підписом від 1.12.2022 він був ознайомлений з істотними положеннями отримання кредиту (а.с. 31-34).
Згідно таблиці обчислення загальної вартості кредиту відповідач мав сплатити не пізніш 08.12.2023 - 20000,00 грн кредиту та 141489,00 грн процентів за користування кредитом, що сумарно становить 161489,00 грн.
Відповідач підписав договор, паспорт споживчого кредиту, таблицю обчислення загальної вартості кредиту електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора М162009) отже він погодився на такі умови.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 20000 грн. шляхом зарахування 13.12.2022 кредитних коштів на його платіжну карту № НОМЕР_1 , що що підтверджується довідкою ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" (а.с. 118.).
Станом на 25.09.2023 заборгованність ОСОБА_1 за кредитним договором № 6181377 становила 55820,00 грн. з яких 20000,00 грн тіло кредиту, а 35820,00 грн - відсотки за користуання кредитом.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно частин 1, 2 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Отже, виходячи із положень статті 1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги.
Наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога).
Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з'явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед ТОВ «Авентус Україна» 25 вересня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та Позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 25.09/23-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором та передав їх згідно акту прийому-передачі реєстру боржників від 25.09.2023 (а.с. 130-137).
Згідно витягу з реєстру боржників було відступлено заборгованність ОСОБА_1 за кредитним договором №6181377 в сумі 55820,00 гр з яких 20000,00 грн тіло кредиту, а 35820,00 грн - відсотки за користуання кредитом.
Отже, до ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" відповідно до укладеного Договору факторингу 25.09.2023 перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором№6181377 в сумі 55820,00 гр з яких 20000,00 грн тіло кредиту, а 35820,00 грн - відсотки за користуання кредитом.
В подальшому ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" нарахувало відсотки за користування кредитом в сумі 20 000,00 в межах строку дії договору - 23880грн.
Станом на 01.07.2024 заборгованість за Кредитним договором відповідача склала:
- 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок - тіло кредиту;
- 35820 (тридцять п'ять тисяч вісімсот двадцять) гривень 00 копійок - нараховані проценти за користування кредитом з 13.12.2022 по 13.09.2023;
- 23880 (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок - нараховані проценти за користування кредитом з 25.09.2023 по 23.11.2023;
На підставі частини 1 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (стаття 77 ЦПК), допустимими (стаття 78 ЦПК), достовірними (стаття 79 ЦПК), а у своїй сукупності - достатніми (стаття 80 ЦПК ).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (частина 2 статті 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.
Суд вважає, що представник позивача належними та допустимими доказами довів, що кредитний договір №6181377 від 13.12.2022 було укладено, відповідач отримав 20000,00 грн кредиту стороком на 360 днів, які не повернув та не сплатив відсотків,а відповідач набув права вимоги до позивача на підставі договору факторингу від 25.09.2023 №25.09/23-Ф та в межах договору нарахував відсотки, отже позов є таким, що підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
У постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від 30 вересня 2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19) викладено правовий висновок про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Такі самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Як вбачається з матеріалів справи на підтвердження понесених судових витрат - витрат на професійну правничу допомогу представником позивача ОСОБА_2 було подано: договір про надання правової допомоги № 28/03-2024 від 28.03.2024 укладений між ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" в особі директора ОСОБА_3 та адвокатом Городніщевою Є.О. (а.с. 119-121), ордер про надання правничої (правової) допомоги від 21.06.2024 (а.с. 30). Також надано звіт про надання правової допомоги від 28.03.2024 №28/03-2024 на суму 10 000 грн. (а.с. 15), рахунок на оплату №3210-21/06-2024 від 21.06.2024 на суму 10000 грн. (а.с. 38), платіжна інструкція від 21.06.2024 про сплату 10000 грн. за послуги з аналізу, складання та подання позовної заяви (а.с. 35).
Оцінюючи співмірність, реальність та пропорційність судових витрат, які просила стягнути сторона відповідача, а також те, що зазначена категорія справ є справою незначної складності, що в свою чергу не потребувало додаткових зусиль, а також той факт, що розгляд справи відбувався без участі сторін в судовому засіданні, суд, з урахуванням вимог розумності, справедливості вважає необхідним стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 2422,40 грн., що підтверджено платіжним дорученням, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у сумі 2422,40 грн.
На підставі ст. ст. 207, 525,526,549,626,628, 633,1048,1049,1054,1056-1 ЦК Українита керуючись ст. ст.10-13,81,141,258-259,263-265,280-282,284,288 ЦПК України, суд-
Позов представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» - Городніщевої Єлизавети Олегівни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити .
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) заборгованість за кредитним договором № 6181377 13.12.2022 в сумі 79700 (сімдесят дев'ять тисяч сімсот) гривень 00 копійок, з яких:
- 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок - тіло кредиту;
- 35820 (тридцять п'ять тисяч вісімсот двадцять) гривень 00 копійок - нараховані проценти за користування кредитом з 13.12.2022 по 13.09.2023;
- 23880 (двадцять три тисячі вісімсот вісімдесят) гривень 00 копійок - нараховані проценти за користування кредитом з 25.09.2023 по 23.11.2023;
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" (юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822) судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок. та витрати на правову допомогу в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути оскаржено відповідачем шляхом подання до Корольовського районного суду м.Житомира заяви про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Cуддя В. М. Шкиря