14 жовтня 2024 року м. Житомир справа № 240/4285/24
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі також позивач) із позовом, в якому:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.02.2024 №918120184198 про відмову в переведенні з його з пенсії по віку призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" та пункту 10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII з урахуванням довідки про заробітну плату № 02-8/10 від 30.01.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перевести його з 13.02.2024 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" та пункту 10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну служб" №889-VIII з урахуванням довідки про заробітну плату №02-8/10 від 30.01.2024 виданою Коростенською районною державною адміністрацією Житомирської області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Аргументуючи позовні вимоги позивач вказав, що 13.02.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, Пенсійний фонд) із заявою про переведення його із пенсії за віком призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 (далі - Закон №3723-ХІІ) та пункту 10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну служб" №889-VIII від 10.12.2015 (далі - Закон №889-VIII) з урахуванням довідки про заробітну плату виданої Коростенською районною державною адміністрацією Житомирської області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця. За результатами розгляду поданої заяви, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2, Управління) відмовлено у її задоволенні. На думку відповідачів, довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, не може бути врахована, оскільки її складові визначені станом на січень 2024 року, однак позивач звернувся до Пенсійного фонду із відповідною заявою в лютому 2024 року.
Позивач прийняте відповідачем 2 рішення, вважає протиправним, а тому звернувся до суду із даним позовом.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 05.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
16.04.2024 від представника Пенсійного фонду до суду надійшов відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Зауважує, що позивачу відмовлено у переведенні з пенсії за віком згідно із Законом №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ та пункту 10 Прикінцевих положень Закону №889-VIII, оскільки заявник звернувся за перерахунком пенсії 13.02.2024, а складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) подані станом на січень 2024 року. Враховуючи вказаний факт, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм та вимог чинного законодавства та із дотриманням нормативно-правових актів.
Управління процесуальним правом на подання до суду відзиву на позов не скористалося.
Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд вказує наступне.
Встановлено, що 13.02.2024 ОСОБА_1 , після досягнення 60 річного віку, звернувся до відповідача 1 із заявою, в якій просив перевести його з пенсії за віком призначеної відповідно до Закону №1058-IV на пенсію державного службовця, відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, враховуючи пункт 10 Прикінцевих положень Закону №889-VIII та здійснити її обрахунок з довідки виданої Коростенською районною державною адміністрацією Житомирської області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця № 02-8/10 від 30.01.2024.
Після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області розглянуто подану заяву за принципом екстериторіальності. За результатами розгляду заяви прийнято рішення №918120184198 від 20.02.2024 про відмову у проведенні перерахунку пенсії з підстав недійсності довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, оскільки додана до заяви довідка видана у попередньому місяці.
Про зміст рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області відповідач 1 листом №0600-0214-8/23793 від 26.02.2024 повідомив позивача.
Позивач не погоджується із рішенням про відмову у переведенні його із пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком, відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ та п. 10 Прикінцевих положень Закону №889-VIII з урахуванням довідки про заробітну плату видану Коростенською районною державною адміністрацією Житомирської області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, оскільки вважає, що таке прийняте з формальних підстав, з надуманих мотивів, а тому суперечить вимогам конституції України та відповідним законам.
Позивач не погоджується із прийнятим рішенням та вважає свої права порушеними звернувся до суд із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховую наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з пунктом 1 та пунктом 4 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом; іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування на рівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з пунктом 7 статті 16 Закону №1058-IV застрахована особа має право обирати порядок здійснення виплати пенсії.
Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон №3723-XII, який втратив чинність на підставі Закону №889-VIII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII (далі - Закон №3723-XII).
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон №889-VIII.
Частиною 1 статті 1 Закону №889-VIII визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:
1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;
2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;
3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;
4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;
5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;
6) управління персоналом державних органів;
7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.
Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч.2 ст.1 Закону №889-VIII).
Згідно з ч.1 ст. 37 Закону №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної досади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Частиною першою статті 90 Закону №889-VIII визначено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 10 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №889-VIII визначено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №889-VIII визначено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що для набуття права на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ заявник повинен відповідати одній з вказаних вимог:
- на момент набрання чинності Законом №889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не менш як 10 років та перебування на посаді, яка належить до державної служби;
- на момент набрання чинності Законом №889-VIII наявність стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України не менш як 20 років незалежно від перебування на посаді, яка належить до державної служби.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Отже, за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), за такою особою зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 22.05.2024 у справі №500/1404/23.
Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" (далі - Порядок №622).
Відповідно до пункту 4 Порядку №622, пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
- посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
- розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
- у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
- матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
Абзацом 2 пункту 4 Порядку №622 передбачено, що за бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Аналіз наведених положень законодавства дає суду підстави для висновку, що розмір виплат, що включаються в заробіток для обчислення пенсії, може за бажанням особи, яка має не менше 20 років стажу державної служби, визначатися в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії.
Пунктом 5 Порядку №622 передбачено, що форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.02.2017 №180/30048 (далі - Постанова №1-3) затверджено форми довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям, а саме:
- довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років, далі - Довідка 1);
- довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією, далі - Довідка 2);
- довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби (далі - Довідка 3).
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що Довідка 1 видається особі, яка має право на пенсію державного службовця, за формою встановленою Постановою №1-3. При цьому, слід відмітити, що зміст довідки не передбачає такої умови, як визначення складових заробітної плати визначених саме станом на місяць звернення за відповідним перерахунком.
Під час судового розгляду справи встановлено, що Коростенська районна державна адміністрація Житомирської області сформувала та видала позивачу довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №02-8/10 від 30.01.2024. Вказана довідка підтверджує трудову діяльність позивача у Лугинській районній державній адміністрації Житомирської області на посаді головного спеціаліста з питань правової роботи апарату та розмір отриманої заробітної плати за такою посадою. Як свідчить зміст довідки, на всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Вказана довідка видана на підставі книги обліку розрахунків по оплаті праці за січень місяць 2024 року.
Тобто, суд вважає, що подана позивачем до Пенсійного фонду довідка про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, складена з урахуванням усіх складових визначених приписами Постанови №1-3, тобто із дотриманням встановленої форми та видана позивачу, як особі, яка має право для призначення пенсії державного службовця.
Відтак, згадані довідки є джерелом інформації про доходи позивача, що впливають на правильність обчислення пенсії.
Натомість позивачу за результатами розгляду його заяви про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ та пункту 10 Прикінцевих положень Закону №889-VIII з урахуванням довідки про заробітну плату № 02-8/10 від 30.01.2024, відмовлено у її задоволенні. За твердженнями представника відповідача 2 долучена позивачем до заяви довідка про заробітну плату не може бути врахована, оскільки розмір її складових зазначений станом на січень 2024 року, натомість із заявою про переведення його на пенсію за віком відповідно до Закону 37 Закону №3723-ХІІ та пункту 10 Прикінцевих положень Закону №889-VIII він звернувся 13.02.2024.
Тобто, відмовою у переведенні позивача з пенсії по віку призначеної відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ та пункту 10 Прикінцевих положень Закону №889-VIII слугував факт відсутності довідки із зазначенням складових заробітної плати для призначення пенсії державного службовця визначених саме на дату звернення (13.02.2024).
Інших підстав для відмови позивачу в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" відповідачем 2 в оскаржуваному рішенні не зазначено. Спірних правовідносин щодо віднесення посади, яку займав позивача, до категорії посад державної служби та щодо зарахування його трудової діяльності до його стажу державної служби не виникало.
Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне вказати, що право позивача на обчислення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ та пункту 10 Прикінцевих положень Закону №889-VIII та право вимагати такого обчислення встановлено законом, і воно не залежить від позиції відповідача, враховуючи її формальність. Особа має право на перехід на інший вид пенсії і може ним скористатись, якщо, на її думку, це буде для неї бажаним.
Таким чином, аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про відмову у переведенні з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ та пункту 10 Прикінцевих положень Закону №889-VIII не відповідає передбаченим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Крім того, ч.3 ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 передбачає, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду, тому враховуючи ту обставину, що позивач із заявою про призначення пенсії звернулась до відповідача 09 серпня 2023 року, саме з цієї дати позивач набула право на призначення пенсії на заявлених умовах.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 12.09.2023 у справі №560/8328/22, для призначення пенсії за віком за Законом №3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У випадку коли поданих доказів достатньо для того, щоб зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення чи зробити ту чи іншу дію суд вправі обрати такий спосіб захисту порушеного права.
Відповідно статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04, рішення від 19.02.2009 року, п. 33) повторює, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ч. 1 ст. 72 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2 ст. 73 вказаного Кодексу).
За змістом статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на встановлені обставини справи, які підтверджені відповідними доказами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат, судом вирішується відповідно до ст.139 КАС України, та підлягає стягненню з кожного із відповідачів у справі у рівних частинах.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м.Житомир,10003. ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, ЄДРПОУ: 13814885) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №918120184198 від 20.02.2024 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії відповідно до заяви від 13.02.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з 13.02.2024 перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993 та пункту 10 Прикінцевих положень Закону України "Про державну служб" №889-VIII від 10.12.2015 з урахуванням довідки про заробітну плату №02-8/10 від 30.01.2024, виданої Коростенською районною державною адміністрацією Житомирської області про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі у сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 14 жовтня 2024 р.
14.10.24