Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 жовтня 2024 року Справа№200/4628/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ФОП ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 р. на суму 21849,79 грн,
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю через систему «Електронний суд» 08 липня 2024 року звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить суд стягнути з відповідача на користь Державного бюджету України адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, у розмірі 21702,23 грн та пеню у розмірі 147,56 грн на р/р UA098999980313121230000005630 Донецьке ГУК/ Краматорська МТГ/50070000; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998; код платежу 50070000. ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, тим самим порушив вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Відповідач надала відзив на позовну заяву де зазначила, що на сьогодні відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, Лиманська міська територіальна громада, до якої належить с. Озерне, належить до Території можливих бойових дій. КМУ прийняв Розпорядження від 02 серпня 2023 р. №679-р «Про проведення обов'язкової евакуації населення Донецької області». У зв'язку з вищевказаними обставинами нормальне життя в с. Озерне, де позивач здійснює діяльність як ФОП ОСОБА_1 , було припинене. Вказує, що багато людей евакуювались. Не стала виключенням і вона та яка вподальшому вимушена була припинити господарську діяльність.
Відповідач зазначає, що основним видом її діяльності за КВЕД 10.85. - виробництво готової їжі та страв. У зв'язку із небезпекою здійснення господарської діяльності, припинення постачання сировини від постачальників, евакуацією працівників, що поїхали з міста у пошуках безпечних місць проживання, господарська діяльність нею була припинена. У зв'язку з цим дія трудових договорів с працівниками була призупинена. На підставі ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Таким чином, на переконання позивача призупинення трудових відносин має наслідком невиконання роботи працівником, тобто на період призупинення працівник не працює, відповідно йому не нараховується та не виплачується заробітна плата. У зв'язку з наведеним, вказує позивач, дія трудових договорів була призупинена з усіма працівниками.
Отже, вказала відповідач, з 01 січня 2023 року у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 обліковувалось 8 (вісім) осіб, проте дія трудових договорів з ними була призупинена, тому роботу вони не виконували, заробітну плату не отримували.
Крім того відповідач вказує, що з 05.07.2023 на роботу була прийнята ОСОБА_2 (Наказ №21-К від 04.07.2023). Таким чином, у липні 2023 р. працювало 6 осіб. Така ж кількість працівників була по жовтень 2023 р. Наказом №26-К від 29.09.2023 ОСОБА_3 була надана відпустка без збереження заробітної плати за угодою сторін. Наказом №27-К від 05.10.2023 з 05.10.2023 ОСОБА_4 була звільнена з роботи. Зважаючи на це, кількість працівників у листопаді та грудні 2023 р. становила 5 осіб. Таким чином, кількість працівників у ФОП ОСОБА_1 , які працювали і отримували заробітну плату, у 2023 році становила: січень - 0 осіб; лютий - 0 осіб; березень - 5 осіб; квітень - 5 осіб; травень - 5 осіб; червень - 5 осіб; липень - 6 осіб; серпень - 6 осіб; вересень - 6 осіб; жовтень - 6 осіб; листопад - 5 осіб; грудень - 5 осіб.
Поряд з іншим відповідач також вказує, що інструкцією зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 №286, не передбачено зарахування до облікової кількості працівників, з якими призупинили дію трудового договору. На підставі пп. 3.2.5. п. 3.2. Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату від 28.09.2005 №286, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12. Зважаючи на наведене, позивач звертає увагу суду на те, що середньооблікова кількість працівників у 2023 р. становила 5 осіб: (0 + 0 + 5 + 5 + 5+ 5 + 6 + 6 + 6 + 6 + 5 + 5) : 12 = 5.
У зв'язку з наведеним відповідач просила суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивачем надано відповідь на відзив в якому представник вказує, що на законодавчому рівні до повноважень та компетенції територіальних органів ФСЗОІ, у тому числі Донецького ОВФСЗОІ, не входить перевірка виконання підприємствами, установами, організаціями визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а так саме і оцінювання звітування підприємств, установ, організацій до територіальних центрів зайнятості.
Вказує, що Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу. Крім цього, Порядок надання Пенсійним фондом України Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 10.03.2023 за №14-2 визначає процедуру надання інформації з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (надалі по тексту також реєстр застрахованих осіб), відповідно до якого Фонд здійснює автоматизований розрахунок на підставі даних Державного реєстру один раз на рік, без втручання до отриманих показників, і тому, отримані Розрахунки адміністративно-господарських санкцій це наслідок показників, зазначених роботодавцем у звітності. Розрахунок адміністративно-господарських санкцій ґрунтується на даних Державного реєстру, а отже на звітності, поданої роботодавцями. Відповідно до доказу, який доданий Донецьким обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до адміністративного позову - інформація з ЦБІ, а саме з Реєстру роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування ОЗІ, стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача протягом 2023 року складала: Січень 2023 року - 8 Лютий 2023 року - 8 Березень 2023 року - 11 Квітень 2023 року -10 Травень 2023 року - 10 Червень 2023 року - 10 Липень 2023 року - 6 Серпень 2023 року - 6 Вересень 2023 року - 6 Жовтень 2023 року - 5 Листопад 2023 року - 5 Грудень 2023 року - 5. На підставі цієї інформації, відповідно до формули розрахунку, наведеної у відзиві відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік складає: (8+8+11+10+10+10+6+6+6+5+5+5)/12 = 90/12 = 7,5 = 8 (за правилами розрахунку нормативу, визначеного Законом). Тобто інформація, наведена у відзиві, не відповідає інформації, яка була надана відповідачем самостійно відповідним державним органам України. Невідповідність середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу відповідача пояснюється тим, що у відзиві норми законодавства трактуються досить вільно, що полягає в наступному.
Також зазначає, що твердження відповідача: «На підставі ч. 1 ст. 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором. Таким чином, призупинення трудових відносин має наслідком невиконання роботи працівником, тобто на період призупинення працівник не працює, відповідно йому не нараховується та не виплачується заробітна плата.» Так, вказує, дійсно це є абзац 1 статті 13 «Призупинення дії трудового договору» Закону України від 15.03.2022 № 2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Однак, рахує, що відповідач не вказав, що абзац 3 цієї статті чітко визщначає: Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин. Наказ Держкомстату України від 28.09.2005 № 286 «Про затвердження Інструкції зі статистики кількості працівників (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за № 1442/11722), відповідно до якого здійснюються розрахунки чисельності штатних працівників облікового складу, чітко визначає: 2.5. В облікову кількість працівників включаються також працівники, які були тимчасово відсутні з таких причин: 2.5.7 перебувають у відпустках без збереження заробітної плати за згодою сторін та в інших випадках, передбачених законодавством, а також у відпустках з ініціативи адміністрації. 2.6. Не включаються до облікової кількості штатних працівників такі категорії: 2.6.1 прийняті на роботу за сумісництвом з інших підприємств. 2.6.2 залучені до виконання робіт за цивільно-правовими договорами (договорами підряду). 2.6.3 переведені з інших підприємств згідно з договорами між суб'єктами господарювання; 2.6.4 учні, слухачі професійно-технічних навчальних закладів, які проходять виробниче навчання та виробничу практику на підприємстві згідно з договорами про надання робочих місць для зазначених цілей; 2.6.5 особи, направлені підприємствами для навчання у навчальних закладах з відривом від виробництва, які одержують за рахунок коштів цих підприємств тільки стипендію; 2.6.6 особи, які навчаються за рахунок коштів, передбачених у зведених кошторисах будівництва, для роботи на підприємствах, які будуть вводитися в дію; 2.6.7 працівники, які подали заяви про звільнення і припинили роботу до закінчення строку попередження або які припинили роботу без попередження адміністрації. Вони виключаються із облікового складу працівників з першого дня невиходу на роботу.
Тобто, зазначає позивач, спроба відповідачем у відзиві виключити частину своїх робітників з облікової кількості працівників та, за рахунок цього, не нести відповідальність за невиконання визначеного Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - не відповідає нормам чинного законодавства.
Щодо інших заяв відповідача у відзиві позивач наголошує наступне.
Так, вказує, місцем реєстрації відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ) є: АДРЕСА_1 , вказує, що на всій території України діють закони України та вважає село Озерне Краматорського району Донецької області невід'ємною частиною України. Позивач - Донецьке ОВ ФСЗОІ, не має у своєму розпорядженні будь якої інформації, яка б заперечувала вище наведені твердження, оскільки у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України і Кабінету міністрів України.
Крім того позивач звертає увагу суду, що норми Закону не ставлять відповідний обов'язок роботодавця щодо працевлаштування осіб з інвалідною у залежність від будь-яких обставин, з яких особа з інвалідністю не може працювати у такого роботодавця та не встановлюють підстав, за яких роботодавець може бути звільнений від обов'язку виконання нормативу. Єдиною підставою для звільнення від сплати адміністративно-господарських санкцій нарахованих у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю згідно із ст. 20 Закону є повне утримання підприємства, установи і організації за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
На підставі вищенаведеного представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою суду від 12 липня 2024 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Витребувано від відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 завірені належним чином наступні додаткові докази по справі: звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з відміткою про його отримання органами доходів і зборів за спірний період; штатного розпису та табелів обліку робочого часу на 2023 рік, накази про створення робочих місць та прийняття на роботу осіб з інвалідністю у спірний період; накази про звільнення осіб з інвалідністю за спірний період; доказів вчинення дій для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, тощо.
Відповідно до статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який було неодноразово продовжено та який триває станом на дату розгляду цієї справи.
02 березня 2022 року опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами частини 5 статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка ратифікована Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Враховуючи вищезазначене, та зважаючи на те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду справи по суті, заяв від учасників справи про поновлення/продовження процесуальних строків, для вчинення процесуальних дій, у відповідності до положень п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" КАС України, до суду не надходило, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу, суд проводить розгляд справи у письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.
З'ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно розрахунку суми адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, сформованого в автоматизованому режимі відносно відповідача, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік - 8 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 одиниця.
Враховуючи інформацію за розрахунком сум адміністративно-господарських санкцій, який був надісланий у формі електронного документа через електронний кабінет відповідача на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України вбачається невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році.
Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особами з інвалідністю у 2023 році, відповідач до 15.04.2024 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 21702,23 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії їх рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами визначає Закон України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон № 875-ХІІ).
Згідно з частиною першою статті 17 Закону №875-XII з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я осіб з інвалідністю (частина третя статті 17 Закону № 875-XII).
Відповідно до приписів частини першої статті 18 Закону № 875-XII забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Частиною восьмою статті 69 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, осіб з інвалідністю, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.
06 листопада 2022 року набув чинності Закон від 18 жовтня 2022 року № 2682-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю».
Так, у частині третій статті 18 Закону № 875-XII (в редакції, чинній з 06 листопада 2022 року підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою-третьою статті 19 Закону № 875-XII (в редакції до 06 листопада 2022 року) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Відтак, з 06 листопада 2022 року положення статті 19 Закону № 875-XII змінено, і відповідно до частин першої-другої вказаної статті для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Відповідно до частини п'ятої, шостої статті 19 Закону № 875-XII (надалі в редакції з 06 листопада 2022 року) виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Частинами одинадцятою, дванадцятою статті 19 Закону № 875-XII передбачено, що Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Згідно з частинам першою-другою статті 20 Закону № 875-XII підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
У відповідності до частин четвертої, п'ятої статті 20 Закону № 875-XII адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
У разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.
В силу положень статті 238 ГК України до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, та за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, за статтею 218 цього Кодексу, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно із частиною другою статті 218 ГК України учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Тобто, суб'єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення. Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, наявність протипоказань за станом здоров'я особи для роботи на відповідній посаді. Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28 квітня 2020 року у справі № 824/643/18-а та від 21 травня 2020 року у справі № 520/3919/19.
В силу вимог пункту 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05 липня 2012 року №5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067-VI) роботодавці зобов'язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067-VI, наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі - Порядок №316).
Згідно з пунктом 5 Порядку № 316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
Отже, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування інвалідів інформацію у порядку, передбаченому Законом №5067-VI та Наказом № 316; звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70; у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.
При цьому, своєчасно та у повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
Однак, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Військова агресія рф проти України визнана, згідно листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року за вих. №2024/02.0-7.1, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили). Зазначені обставини, як підтверджено в цьому листі, з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
20 липня 2022 року Торгово-промислова палата України на своєму офіційному сайті повідомила про те, що: «Торгово-промислова палата України враховуючи надзвичайно складну ситуацію, з якою зіткнулась наша країна, ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). З метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії введеного воєнного стану, на сайті ТПП України розміщено 28 лютого 2022 року загальний офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Це надасть можливість за необхідністю роздруковувати відповідне підтвердження всім, кого це стосується.».
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Суд зазначає, що відповідно до частини 6 розділу ІІ Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 28.10.2022, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 №75 із змінами, Лиманська міська територіальна громада, до якої належить с. Озерне, розташована в районі проведення бойових дій.
Станом на день розгляду судом даної справи, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, Лиманська міська територіальна громада, до якої належить с. Озерне, належить до території можливих бойових дій.
КМУ прийняв Розпорядження від 02 серпня 2023 р. №679-р «Про проведення обов'язкової евакуації населення Донецької області».
Юридична та фактична адреса ФОП « ОСОБА_1 »: АДРЕСА_2 .
За матеріалами справи, відповідачем з 30.06.2022 у зв'язку з неможливістю здійснення діяльності ФОП, призупинено господарську діяльність, призупинено дію трудових договорів всіх працівників у зв'язку з введенням на території України воєнного стану та евакуацією деяких працівників.
Протилежного позивачем не доведено.
Суд зазначає, що позивачем не обґрунтовано позовну заяву щодо можливості виконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю з огляду на положення «Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого 22 грудня 2022 року наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004. ФОП ОСОБА_1 не мала права найму робочої сили та не використовувала найману працю до березня 2023 року, оскільки діяльність ФОП призупинена з 30 червня 2022 року, тобто ФОП не працювала до березня 2023 року, а з березня 2023 року, після поступового відновлення господарської діяльності, кількість працюючих робітників до кінця 2023 року була менше 8 осіб, тому відповідно не зобов'язана виконувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, та об'єктивно не могла це зробити.
За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведено наявності вини у відповідача, а також те, що відповідачем не вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Також, суд вважає, що оскільки отримана позивачем від Пенсійного фонду України інформація містила ознаки порушень відповідачем законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, то, згідно з приписами статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», була підстава для проведення перевірки відповідача.
Однак, позивачем не надано до суду доказів проведення зазначеної перевірки.
Позивачем взагалі не здійснено документального обґрунтування складання «Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю» за 2023 рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
За змістом наданого позивачем розрахунку адміністративно господарських санкцій на нестворені місця для працевлаштування осіб з інвалідністю ним здійснено виключно на підставі даних у податковому розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску поданих відповідачем до контролюючого органу.
Так, відповідно до Наказу ФОП ОСОБА_1 №14-К від 30.06.2022, у зв'язку з призупиненням господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з підстав введення в Україні воєнного стану, призупинено дії трудових договорів з 01.07.2022 з усіма працівниками ФОП, а саме: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
Відповідно до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2023 (рядок 105), Додаток 1 за січень 2023 року, Додаток 1 за лютий 2023 року судом встановлено, що з 01 січня 2023 року у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 обліковувалось 8 (вісім) осіб, проте дія трудових договорів з ними була призупинена, а тому роботу вони не виконували, заробітну плату не отримували.
Також, як встановлено судом, з метою відновлення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , наказом №15-К від 20.03.2023 «Про скасування призупинення дії трудових договорів» і додатком до нього, була поновлена дія трудових договорів з працівниками ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .
Крім того, відповідно до наказів №16-к, № 17-к, 18-к від 24.03.2023 ФОП ОСОБА_1 на роботу були прийняті ОСОБА_14 , ОСОБА_4 , ОСОБА_15 .
Наказом №19-к від 24.03.2023 ФОП ОСОБА_1 звільнила працівника ОСОБА_16 , дія трудового договору з якою була призупинена.
Таким чином, судом встановлено, що у березні 2024 року у ФОП ОСОБА_1 працювало і отримувало заробітну плату 5 осіб.
Як зазначила відповідач, у Податковому розрахунку у рядку 101, 104, 105, 108 нею помилково було зазначено 11 осіб (з урахуванням осіб, з якими була призупинена дія трудових договорів). Вказала, що оскільки звітність не передбачає виправлення помилки у цих рядках правильна кількість працівників підтверджується: Додатком 1 до Податкового розрахунку за березень 2023 р.; Додаток 4ДВ до Податкового розрахунку за березень 2023 р.; Додаток 5 до податкового розрахунку за 1 квартал 2023 р. - Квитанція №2 від 10.05.2023.
Отже, на підставі наявних матеріалів справи, судом було встановлено, що у березні, квітні, травні та червні 2023 року у відповідача працювало 5 осіб.
04.07.2023 ФОП ОСОБА_1 , на підставі наказів №20-к, №22-к, № 23-к, №24-к, № 25-к від 04.07.2023, було звільнено працівників, з якими була призупинена дія трудових договорів: ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 .
З 05.07.2023 на роботу була прийнята ОСОБА_2 (Наказ №21-К від 04.07.2023).
Таким чином, судом встановлено, що у період липень-жовтень 2023 року у відповідача працювало 6 осіб.
Наказом №26-К від 29.09.2023 ОСОБА_3 була надана відпустка без збереження заробітної плати за угодою сторін.
Наказом №27-К від 05.10.2023 з 05.10.2023 ОСОБА_4 була звільнена з роботи.
Таким чином кількість працівників ФОП ОСОБА_1 у листопаді та грудні 2023 року становила 5 осіб.
Отже, судом встановлено, що кількість працівників у ФОП ОСОБА_1 , які працювали і отримували заробітну плату, у 2023 році становила: січень - 0 осіб; лютий - 0 осіб; березень - 5 осіб; квітень - 5 осіб; травень - 5 осіб; червень - 5 осіб; липень - 6 осіб; серпень - 6 осіб; вересень - 6 осіб; жовтень - 6 осіб; листопад - 5 осіб; грудень - 5 осіб, що підтверджується: податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2023 р.; Додатком 1 за січень 2023 р.; Додатком 1 за лютий 2023 р.; Додатком 1 за березень 2023 р.; Додатком 4ДВ до Податкового розрахунку за березень 2023 р.; Додатком 5 до податкового розрахунку за 1 квартал 2023 р.; квитанцією №2 від 10.05.2023.; податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2 квартал 2023 р.; Додатком 1 за квітень 2023 р.; Додатком 1 за травень 2023 р.; Додатком 1 за червень 2023 р.; Додаток 4ДВ до Податкового розрахунку за квітень 2023 р.; Додатком 4ДВ до Податкового розрахунку за травень 2023 р.; Додатком 4ДВ до Податкового розрахунку за червень 2023 р.; Квитанцією №2 від 09.08.2023; Податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 3 квартал 2023 р.; Додатком 1 за липень 2023 р.; Додатком 1 за серпень 2023 р.; Додатком 1 за вересень 2023 р.; Додатком 4ДВ до Податкового розрахунку за липень 2023 р.; Додатком 4ДВ до Податкового розрахунку за серпень 2023 р.; Додатком 4ДВ до Податкового розрахунку за вересень 2023 р.; Додатком 5 до податкового розрахунку за 3 квартал 2023 р.; Квитанцією №2 від 09.11.2023; Податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2023 р.; Додатком 1 за жовтень 2023 р.; Додатком 1 за листопад 2023 р.; Додатком 1 за грудень 2023 р.; Додатком 4ДВ до Податкового розрахунку за жовтень 2023 р.; Додатком 4ДВ до Податкового розрахунку за листопад 2023 р.; Додатком 4ДВ до Податкового розрахунку за грудень 2023 р.; Додатком 5 до податкового розрахунку за 4 квартал 2023 р.; Квитанцією №2 від 09.02.2024; табелями обліку використання робочого часу за період з березня 2023 по грудень 2023 р.; Штатними розписами від 01.08.2023, від 01.08.2023 та від 01.11.2023, що долучені до матеріалів справи відповідачем.
Позивач не заперечував, щодо відповідності даних зазначених у податкових відомостях відповідача.
Частиною 1 статті 19 Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Питання, пов'язані з обліком штатних працівників, регулюються Інструкцією №286, дія якої поширюється на всіх юросіб, їхні філії, на представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізосіб-підприємців, які використовують найману працю.
При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховують всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 Інструкції № 286. Не враховують з цих категорій працівників, які перебувають у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого законодавством або колективним договором підприємства, зокрема, й тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (п. 3.2.2 Інструкції № 286).
Пункти 2.4 та 2.5 Інструкції № 286 не містять таку категорію як працівники, з якими призупинили дію трудового договору. Тому працівників, з якими призупинили дію трудових договорів, включають до облікової чисельності штатних працівників, але не включають до середньооблікової, а відтак і до нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю. Зазначене підтверджується офіційними роз'ясненнями Державної служби статистики України та Державної служби з України з питань праці.
Таким чином, працівники з якими призупинено дію трудового договору, хоча і відображені в звітах оскільки їм нараховувалась збережена заробітна плата в силу закону, не враховуються в середньоспискову чисельність працівників оскільки на виконують трудові функції на підприємстві.
Відповідно до статті 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману.
За таких обставин суд погоджується з розрахунком наданим відповідачем, згідно якого, у зв'язку з вимушеним припиненням господарської діяльності, середньооблікова чисельність працівників у «ФОП ОСОБА_1 » за 2023 рік становила менше 8 осіб (5 осіб).
Отже, відповідач не порушував нормативу створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, що виключає необхідність ним сплати адміністративно-господарської санкції і пені.
Відтак, доводи позивача про невиконання відповідачем нормативів щодо працевлаштування осіб з інвалідністю спростовуються доказами, що наявні в матеріалах справи.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем суду не надано доказів, які свідчили б про вчинення відповідачем правопорушення у сфері законодавства про соціальну захищеність осіб з інвалідністю в Україні, невжиття відповідачем заходів для недопущення господарського правопорушення, наявності правових підстав для господарсько-правової відповідальності та, відповідно, підставності здійснення Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік відносно відповідача.
Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.
Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач належними та допустимими доказами довів обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог ст.139 КАС України у суду відсутні.
Доказів понесення відповідачем витрат на правничу допомогу адвоката матеріали справи не містять.
Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (юридична адреса: 87528, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Серова, буд. 1-А; адреса для листування: 49001, м. Дніпро, площа Троїцька, буд. 5-А, код ЄДРПОУ 13492430) до ФОП ОСОБА_1 про стягнення на користь Державного бюджету України адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, у розмірі 21702,23 грн та пеню у розмірі 147,56 грн на р/р UA098999980313121230000005630 Донецьке ГУК/ Краматорська МТГ/50070000; ЄДРПОУ ГУ ДКСУ 37967785; МФО 899998; код платежу 50070000. ЄДРПОУ відділення Фонду (стягувача) 13492430 відмовити повністю.
Рішення складене у повному обсязі та підписане 07 жовтня 2024 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.Б. Христофоров