11 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6974/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач 2) про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 24 травня 2024 року №032350027525 щодо відмови у призначенні пенсії за віком із зниженням пенсійного віку; зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII) з дня виникнення права на призначення пенсії.
Позов обґрунтований тим, що позивач є особою, потерпілою від Чорнобильської катастрофи, та 16 травня 2024 року звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку. Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області йому відмовлено у призначенні пенсії з підстав проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року менше трьох років.
Із цим рішенням ОСОБА_1 не погоджується й зазначив, що він з дня свого народження ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) по січень 1993 року постійно проживав (з реєстрацією та без реєстрації) в селі Нічогівка Волинської області (віднесено до зони гарантованого добровільного відселення). Позивач вважає, що довідка від 14 червня 2024 року №801, видана старостою Красновільського старостинського округу Колківської селищної ради, та посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджують факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року не менше трьох років, а отже він має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону №796-ХІІ. Натомість записи трудової книжки та відомості військового квитка про проходження військової служби не можуть заперечувати чи спростувати факт постійного проживання у вказаному населеному пункті.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач 1, отримавши ухвалу про відкриття провадження в адміністративній справі 11 липня 2024 року (а.с.25), відзив на позов не подав.
Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.33-34). В обґрунтування цієї позиції вказав, що засобами програмного забезпечення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області було визначене уповноваженим органом на розгляд заяви ОСОБА_1 від 16 травня 2024 року. Згідно з довідкою виконкому Красновільської сільської ради Маневицького району Волинської області від 07 березня 1992 року №326 позивач проживав в селі Нічогівка Маневицького району Волинської області до 13 листопада 1989 року. Обчислений період проживання (роботи) ОСОБА_1 в зоні безумовного (обов'язкового) добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року становить менше трьох років, а тому відсутні підстави для зниження пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
Відповідач 2 також вважає, що оскільки предметом спору є рішення саме ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, то безпідставними є позовні вимоги про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
16 травня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем свого проживання) із заявою про призначення йому пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, додавши до заяви перелік документів згідно із розпискою-повідомленням (а.с.38).
Після реєстрації заяви та формування електронної пенсійної справи працівниками ГУ ПФУ у Волинській області заява позивача відповідно до принципу екстериторіальності була розглянута ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, рішенням якого від 24 травня 2024 року №032350027525 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку у зв'язку з відсутністю необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення. За поданими документами не зараховано період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення згідно з довідкою від 07 березня 1992 року №326, у якій не зазначено, з якого часу ОСОБА_1 проживав в селі Нічогівка, а також період проживання перетинається з періодом проходження військової служби (а.с.10).
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону від 09 березня 2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
За умовами частини першої статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Частиною першою статті 55 Закону №796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Зокрема, потерпілим від Чорнобильської катастрофи особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, зменшення віку становить 3 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років (абзац п'ятий пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ).
Наведені положення Закону №796-ХІІ за дотримання умов, визначених у ньому, дозволяють зменшувати пенсійний вік особи, але не більше ніж на 6 років.
За змістом примітки до абзацу п'ятого пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону №1058-ІV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом №796-XII. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи. Обов'язковою умовою наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-ХІІ є факт постійного проживання та (або) роботи такої особи до 01 січня 1993 року (у зоні гарантованого добровільного відселення - протягом трьох років). Виходячи із змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов'язковий період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26 квітня 1986 року.
Таким чином, період проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років необхідно обраховувати з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року. Виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням або у зв'язку із роботою в такій місцевості.
Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, визначений у додатку 1 до постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106 «Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української PCP про порядок введення в дію законів Української PCP «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Постанова №106).
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі мінами), до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку: потерпілим від Чорнобильської катастрофи:
для осіб, які постійно працювали (працюють) на територіях радіоактивного забруднення, додаються документи, видані підприємствами, установами, організаціями, органами місцевого самоврядування, що підтверджують період(и) постійної роботи в населених пунктах, віднесених до відповідних територій радіоактивного забруднення;
для осіб, які постійно проживали (проживають) на територіях радіоактивного забруднення, додаються відомості про місце проживання, зазначені у пункті 2.22 цього розділу, та/або документи про проживання, видані органами місцевого самоврядування;
посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
При вирішенні спору судом враховано, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №796-ХІІ до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років.
Приписами пункту 3 частини першої статті 14 Закону №796-ХІІ встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, серед них потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (категорія 3).
Частиною першою статті 15 Закону №796-ХІІ обумовлено, що підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Також частиною третьою статті 65 Закону №796-XII передбачено, що документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користуватися пільгами, встановленими цим Законом, є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи».
Позивачу Волинською обласною державною адміністрацією 01 березня 1993 року було видано посвідчення серії НОМЕР_1 (категорія 3) як такому, що «постійно працював чи працює, або проживає чи проживав у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення у 1986-1989 рр» (а.с.14).
Однак відповідно до приписів підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 наявність самого посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи недостатньо для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки таке посвідчення не дозволяє встановити фактичні періоди проживання/роботи особи на території радіоактивного забруднення, щоб визначити можливість застосування початкової величини зниження пенсійного віку чи обчислити кількість років зниження віку у загальному порядку.
При цьому згідно з пунктом 2.22 розділу II Порядку №22-1 для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Підставою для відмови ОСОБА_1 рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 24 травня 2024 року №032350027525 у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ вказано непідтвердження фактичного проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років згідно з довідкою виконавчого комітету Красновільської сільської ради народних депутатів Маневицького району Волинської області від 07 березня 1992 року №326 (а.с.39), яка була надана позивачем разом із заявою про призначення пенсії та у якій не зазначено дати, з якої заявник проживав в селі Нічогівка Волинської області.
З цієї довідки слідує, що ОСОБА_1 проживав в селі Нічогівка до 13 листопада 1989 року. Дата, з якої позивач проживав у вказаному населеному пункті, дійсно не зазначена.
Натомість до матеріалів позовної заяви позивачем долучено довідку, видану старостою Красновільського старостинського округу №9 виконавчого комітету Колківської селищної ради від 14 червня 2024 року №801 (а.с.16) на підставі погосподарських книг села Нічогівка Волинської області за 2006-2010 роки (особовий рахунок № НОМЕР_2 ) про те, що ОСОБА_1 постійно був зареєстрований та проживав в селі Нічогівка Волинської області з 01 січня 1986 року по 10 квітня 1987 року та з 08 червня 1989 року по 13 жовтня 1989 року. Така довідка до заяви про призначення пенсії не надавалася (видана після прийняття рішення від 24 травня 2024 року №032350027525).
Судом витребувано документи, на підставі яких була видана довідка від 14 червня 2024 року №801. Листом від 21 серпня 2024 року №58/24-12 старостою Красновільського старостинського округу повідомлено суд, що в довідці від 14 червня 2024 року №801 помилково вказано про її видачу на підставі погосподарської книги за 2006 - 2010 роки (а.с.45).
Досліджуючи інші матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_1 народився в селі Нічогівка Маневицького району Волинської області, про що видно із паспорта громадянина України (а.с.11).
Село Нічогівка Маневицького району Волинської області включено в перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесено до зони гарантованого добровільного відселення (додаток 1 до Постанови №106).
З наданої на вимогу суду копії погосподарської книги села Нічогівка за 1986-1990 роки слідує, що ОСОБА_1 вибув із села Нічогівка 10 квітня 1987 року та прибув назад у село 08 червня 1989 року; повторно вибув 13 жовтня 1989 року (а.с.45 зворот).
Також з матеріалів справи слідує, що позивач з 27 травня 1987 року по 20 травня 1989 року проходив військову службу, що підтверджено довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13 червня 2024 року №172 (а.с.15) та військовим квитком НОМЕР_3 (а.с.14).
Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_4 (а.с.17-18) позивач 27 жовтня 1989 року призначений в Луцьку автоколону слюсарем по ремонту автомобілів третього розряду (наказ від 27 листопада 1989 року №1003-л), де працював до 01 квітня 1992 року (наказ від 31 березня 1992 року №99-к), надалі він був переведений у Луцькому ПМК-101, у якій він працював на посаді водія з 04 квітня 1992 року (наказ від 01 квітня 1992 року №1) по 05 травня 1996 року (наказ від 05 травня 1996 року №50).
ОСОБА_2 (місце роботи позивача) не належить до території гарантованого добровільного відселення.
29 лютого 1992 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_3 у відділі реєстрації актів цивільного стану міста Луцька, про що видно із відомостей паспорта громадянина України. Позивач з 17 серпня 2000 року зареєстрований у місті Луцьку Волинської області.
Підсумовуючи викладене суд зазначає, що рід занять (проходження військової служби та робота у місті Луцьку Волинської області) виключає можливість постійного проживання позивача в селі Нічогівка Волинської області.
Наданими документами підтверджено фактичний період проживання позивача на території гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС у період з 26 квітня 1986 року по 10 квітня 1987 року та з 08 червня 1989 року по 13 жовтня 1989 року (вказано у довідці від 14 червня 2024 року №801 та у погосподарській книзі за 1986 -1990 роки), що становить 1 рік 3 місяці 22 дні.
Тобто, навіть довідками органу місцевого самоврядування (як від 14 червня 2024 року №801, так і від 07 березня 1989 року №326) не підтверджено проживання позивача постійно протягом трьох років у зоні гарантованого добровільного відселення у період з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року.
У постановах від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17 та від 17 червня 2020 року у справі №572/456/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно з яким виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Верховний Суд у постановах від 29 січня 2020 року у справі №572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі №572/456/17 виснував, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.
З приводу доводів позивача про те, що наявне у нього посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи надає йому безумовне право на зменшення пенсійного віку, то суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази факту проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту Чорнобильської катастрофи (26 квітня 1986 року) по 01 січня 1993 року не менше трьох років.
Наданий позивачем суду акт від 24 липня 2024 року №52/24-12, складений старостою Красновільського старостинського округу (а.с.29), про постійне проживання ОСОБА_1 з 26 квітня 1986 року по 01 січня 1993 року з реєстрацією та без реєстрації в селі Нічогівка (зі слів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) не відповідає допустимості доказів у розумінні підпункту 7 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 для вирішення питання про зниження пенсійного віку в цілях призначення пенсії.
Верховний Суд у постановах від 11 березня 2024 у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22 у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01 січня 1993 року позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.
На час звернення із заявою (16 травня 2024 року) вік ОСОБА_1 - 55 років та наданими доказами не підтверджено право на зниження пенсійного віку на 5 років для призначення ОСОБА_1 пенсії з часу звернення із заявою.
Тому висновок у рішенні ГУ ПФУ в Дніпропетровській області про відсутність (не підтвердження) необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону №796-XII відповідає обставинам справи.
З огляду на наведені положення нормативно-правових актів, які регулюють спірні правовідносини, за встановлених у справі обставин, суд дійшов переконання про відмову у задоволенні взаємопов'язаних позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 24 травня 2024 року №032350027525 та зобов'язання призначити позивачу пенсію зі зниженням пенсійного віку (на 5 років) на підставі Закону №796-XII з 16 травня 2024 року.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати позивачу за рахунок відповідачів відповідно до приписів статті 139 КАС України відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26, ідентифікаційний код юридичної особи 21910427), Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 6, ідентифікаційний код 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк