11 жовтня 2024 року ЛуцькСправа № 140/6937/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі - ГУ ПФУ у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 17 травня 2024 року №033050004841 щодо відмови у призначенні пенсії за віком; зобов'язання призначити та виплачувати пенсію за віком відповідно до Закону України 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), з 26 квітня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 18 травня 1982 року по 16 липня 1984 року та з 29 червня 1987 року по 24 жовтня 1989 року.
В обґрунтування позову позивач вказав, що 10 травня 2024 року звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України за місцем проживання - до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, рішенням якого від 17 травня 2024 року №033050004841 йому відмовлено у призначенні пенсії з тих підстав, що за поданими документами страховий стаж на день звернення становить менше необхідного 21 року. При цьому за періоди трудової діяльності до 01 січня 2004 року до страхового стажу відповідачем не зараховано періоди роботи з 18 травня 1982 року по 16 липня 1984 року та з 29 червня 1987 року по 24 жовтня 1989 року.
Позивач вважає відмову відповідача протиправною, тому що спірні періоди роботи підлягають зарахуванню до страхового стажу згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , а посилання відповідача щодо виправлень в трудовій книжці є надуманими. На думку позивача, незарахування усіх періодів до страхового стажу суперечить чинному законодавству та позбавляє позивача права на соціальний захист.
На переконання позивача, у сукупності зі стажем роботи, зарахованим відповідачем (18 років 01 місяць 08 днів), та спірними періодами (04 роки 05 місяців 24 дні) його загальний стаж становить понад 22 роки (при необхідному - 21 рік), що з врахуванням пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV надає йому право на призначення пенсії з 26 квітня 2024 року (з наступного дня після досягнення 63-річного віку).
З урахуванням наведеного позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09 липня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с.15-18) у задоволенні позовних вимог просив відмовити, зазначивши, що ним розглянута заява ОСОБА_1 від 10 травня 2024 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із прийняттям рішення від 17 травня 2024 року №033050004841 про відмову у призначенні пенсії. Умовою призначення пенсії за віком після досягнення 63 років (з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року) відповідно до положень статті 26 Закону №1058-IV є наявність страхового стажу не менше 21 року. У ОСОБА_1 страховий стаж становить 18 років 01 місяць 08 днів. До страхового стажу за записами трудової книжки не зараховано період роботи з 18 травня 1982 року по 16 липня 1984 року у зв'язку із виправленням в номері та даті наказу про звільнення, яке не завірено належним чином, а також період з 29 червня 1987 року по 24 жовтня 1989 року, бо не прослідковується періоди роботи та період навчання в навчально-курсовому комбінаті, відсутня інформація про отриману внаслідок навчання кваліфікацію, а також не заначено номер та дату наказу про прийом на роботу після закінчення курсів.
Відповідач вважає, що його рішення є законним, а підстави для його скасування - відсутні.
Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
10 травня 2024 року позивач ОСОБА_1 у віці 63 роки звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, додавши документи згідно з розпискою-повідомленням (а.с.20-21).
Рішенням ГУ ПФУ у Волинській області від 17 травня 2024 року №033050004841 (а.с.5) позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком після досягнення віку 63 роки у період з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 21 рік; страховий стаж ОСОБА_1 - 18 років 01 місяць 08 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 18 травня 1982 року серії НОМЕР_1 з 18 травня 1982 року по 16 травня 1984 року (наявне виправлення номеру та дати наказу про звільнення), з 29 червня 1987 року по 24 жовтня 1989 року (не прослідковується періоди роботи та період навчання в навчально-курсовому комбінаті, відсутня інформація про отриману внаслідок навчання кваліфікацію, не заначено номер та дату наказу про прийом на роботу після закінчення курсів), та згідно з довідкою від 08 лютого 2021 року №2825/АП/55 - період здійснення підприємницької діяльності після 01 квітня 2000 року (в довідці відсутня інформація про сплату внесків до Пенсійного фонду України).
Незгода позивача із відмовою у призначенні пенсії за віком та незарахування до страхового стажу спірних періодів роботи (з 18 травня 1982 року по 16 липня 1984 року та з 29 червня 1987 року по 24 жовтня 1989 року) стала підставою для звернення до суду із цим позовом. Незарахування відповідачем періоду здійснення підприємницької діяльності після 01 квітня 2000 року згідно з довідкою від 08 лютого 2021 року №2825/АП/55 в межах розгляду цієї справи не є спірним.
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон №1058-ІV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 8 Закону №1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини першої статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначається, зокрема, пенсія за віком.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
За приписами частини другої статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Отже, норми статті 26 Закону №1058-IV умовами для призначення пенсії за віком визначають не лише вік, а й наявність відповідного страхового стажу на час досягнення віку.
Як встановлено абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
За приписами частини першої статті 56 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Статтею 62 Закону №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі Закону №1788-XII відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637, зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 2022 року №1058), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (абзац другий пункту 1, пункт 2 Порядку №637).
Згідно з підпунктом 2 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку №22-1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846; далі - Порядок №22-1, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1, зі змінами), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637.
Пунктом 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Як визначено пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз'яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
За приписами частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
Відповідно до частини п'ятої статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує трудовий стаж (за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування), є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати трудовий стаж на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
У позивача наявна трудова книжка серії НОМЕР_1 , яка надавалася разом із заявою про призначення пенсії (а.с.21).
Відмовляючи ОСОБА_1 у призначенні пенсії, ГУ ПФУ у Волинській області виходило з того, що до страхового стажу не можуть бути зараховані окремі періоди роботи, а саме: з 18 травня 1982 року по 16 травня 1984 року - через виправлення номера та дати наказу про звільнення, з 29 червня 1987 року по 24 жовтня 1989 року, оскільки не прослідковуються періоди роботи та період навчання в навчально-курсовому комбінаті, відсутня інформація про отриману внаслідок навчання кваліфікацію, не зазначено номер та дату наказу про прийом на роботу після закінчення курсів.
В контексті цих висновків у спірному рішенні суд зазначає, що відповідно до чинної на момент внесення до трудової книжки таких записів Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02 серпня 1985 року №252, далі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (пункт 1.1 глави 1).
Відповідно до пункту 2.3 глави 2 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу чи звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 “Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Аналіз вказаних норм свідчить, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №677/277/17.
З копії трудової книжки НОМЕР_1 видно, що ОСОБА_2 наказом від 18 травня 1982 року №369 (запис №1) призначений на посаду матроса-моториста суден міжнародного плавання з 18 травня 1982 року. Надалі з 11 березня 1983 року на підставі наказу від 11 березня 1983 року №140 він призначений на посаду виконуючого обов'язки 4 механіка теплоходу (запис №2) та з 16 липня 1984 року був звільнений наказом від 09 липня 1984 року №236 (запис №3).
Суд зауважує, що ці записи трудової книжки пов'язані хронологічно. Однак дата та номер наказу про звільнення позивача з роботи (09 липня 1984 року №236) написані більш наведеними, ніж інші, цифрами. Тобто фактично усі зауваження пенсійного органу щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 18 травня 1982 року по 16 липня 1984 року за записами трудової книжки НОМЕР_1 ґрунтуються на сумнівах, що виникли у зв'язку з написанням дати (“09») та номера наказу (“236») про звільнення з роботи, однак, на переконання суду, це не може бути підставою для обмеження особи в реалізації її конституційного права на соціальний захист. При цьому нерозривне написання роботодавцем записів трудової діяльності дає можливість встановити необхідні відомості, до того ж дата звільнення - 16 липня 1984 року виконана чітко, завірена печаткою роботодавця та підписом уповноваженої особи.
Суд повторює, що законодавцем обов'язок ведення трудових книжок працівників покладено саме на уповноваженого працівника підприємства.
Крім того, судом встановлено, що у межах спірного періоду з 29 червня 1987 року по 24 жовтня 1989 року ОСОБА_1 працював на Державному підприємстві “Ордена Жовтневої революції Мурманський траловий флот». Так 29 червня 1987 року він прийнятий матросом на підприємство (наказ від 29 червня 1987 року №12) та після проходження курсів матросів 2 класу (з 29 червня 1987 року по 23 липня 1987 року) призначений матросом 2 класу з 28 липня 1987 року (наказ №208ос). Позивач звільнений наказом від 24 жовтня 1989 року №208 за власним бажанням з 24 жовтня 1989 року.
Суд зазначає, що професійне навчання робітників у навчально-курсовому комбінаті може здійснюватися за денною, вечірньою формами навчання, з відривом і без відриву від роботи, а також у формі екстернату.
У трудовій книжці наявні посилання на дату на номер наказу про направлення на навчання, дата закінчення курсів, отриману кваліфікацію.
Суд звертає увагу, що записи №8 та №12 про прийняття та звільнення позивача не містять виправлень та однозначно дозволяють встановити період роботи на вказаному підприємстві, який (за відсутності доказів про інше, зокрема, навчання позивача), необхідно зарахувати до страхового стажу за записами трудової книжки.
Наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак це не може нівелювати відомості трудової книжки та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
Оскільки мотиви прийняття ГУ ПФУ у Волинській області рішення від 17 травня 2024 року №033050004841, зокрема, в частині незарахування до страхового стажу спірних періодів роботи ОСОБА_1 не є аргументованими, а скоріше носять формальний характер, що не відповідає принципу верховенства права, то таке рішення слід визнати протиправним та скасувати.
При вирішенні позовних вимог зобов'язального характеру суд враховує, що ОСОБА_1 на момент звернення із заявою (10 травня 2024 року) мав 63 роки. Оскільки за наведеними вище висновками суду позивачу підлягають зарахуванню до страхового стажу періоди роботи з 18 травня 1982 року по 16 липня 1984 року та з 29 червня 1987 року по 24 жовтня 1989 року, то з урахуванням цього стажу та безспірного страхового стажу (18 років 01 місяць 08 днів) очевидним для призначення пенсії за віком є виконання умови про наявність необхідного страхового стажу - не менше 21 року.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Враховуючи досягнення позивачем віку 63 роки 25 квітня 2024 року та його звернення із заявою про призначення пенсії 10 травня 2024 року, право на отримання пенсії за віком відповідно до приписів статті 45 Закону №1058-IV у нього виникло з 26 квітня 2024 року (тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку), оскільки звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Таким чином, за встановлених обставин справи та на підставі наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих суду частиною другою статті 245 КАС України повноважень, позовні вимоги зобов'язального характеру також підлягають задоволенню у спосіб зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області призначити позивачу пенсію за віком з 26 квітня 2024 року, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 18 травня 1982 року по 16 липня 1984 року та з 29 червня 1987 року по 24 жовтня 1989 року.
Отже, позов належить задовольнити повністю.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку із задоволенням позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Волинській області судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн, що підтверджуються квитанцією від 29 червня 2024 року №0.0.3734516770.1, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.3, 10а).
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, будинок 22В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 17 травня 2024 року №033050004841.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області призначити ОСОБА_1 з 26 квітня 2024 року пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 18 травня 1982 року по 16 липня 1984 року та з 29 червня 1987 року по 24 жовтня 1989 року.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк