16.01.07р.
Справа № А23/122
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Водограй", м. Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
про скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 0000402301/0 від 01.03.06.
Суддя Добродняк І.Ю.
Представники сторін:
Від позивача: Кощеева А.В. дов. від 14.06.05 б/н представник
Від відповідача: Богуславська Т.О.- головний держподатковий ревізор-інспектор, дов. від 16.01.06, №964/10/10-039
Жаворонков С.М. - нач. юр. відділа дов. від 12.10.06, №41653/10/10-039
Прошакова М.В.- головний держподатінспектор, дов. від 10.01.07, №262/10/10-039
Позивачем заявлений позов про скасування податкового повідомлення-рішення ДШ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 0000402301/0 від 01.03.06, яким визначено податкове зобов'язання підприємства з податку на додану вартість в розмірі 20960659,44 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані помилковістю висновку відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму 13973772,96 грн. через те, що протягом IV кварталу 2004 року та І кварталу 2005 року позивач здійснював реалізацію бензину та дизельного палива за цінами, нижчими за ціни придбання. Позивач посилається на те, що діюче законодавство не ставить у залежність від наявності отриманого доходу набуття платником податку права на віднесення витрат господарювання до валових витрат
Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує, зазначає, що діюче законодавство передбачає здійснення продажу товару за ціною меншої ніж придбання, але для цього необхідно користуватися Постановою KM України від 20.12.97 "Про затвердження правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами". На підприємстві документи, які б підтверджували те, що нафтопродукти неякісні, проводилась їх уцінка, відсутні.
19.07.06 ухвалою суду по даній справі за клопотанням позивача призначено судово-економічну експертизу, провадження в адміністративній справі зупинено до одержання судом результатів експертизи. Справу направлено на адресу Дніпропетровського Науково-Дослідного інституту судових експертиз, м. Дніпропетровськ.
12.12.06 Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз наданий суду висновок судово-економічної експертизи № 1493 від 29.11.06, що стало підставою для поновлення провадження у справі.
Щодо висновку експерта відповідачем подані додаткові письмові пояснення, в яких відповідач посилається на те, що висновок складено як експертом, так і стажистом-дослідником, який не атестований відповідно до вимог закону, що дає підстави для визначення даної експертизи такої, яка не відповідає вимогам Закону та є недійсною.
Крім того, на вирішення експертизи були поставлені питання, які відносяться тільки до компетенції суду, і не можуть бути розглянуті у ході проведення судової експертизи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -
Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (відповідачем) проведена комплексна документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивача за період з 01.10.04 по 30.09.05, за результатами якої складений акт № 13/239/30853014/235-10 від 21.02.06.
Перевіркою встановлено порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1, п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств": безпідставно віднесено до складу валових витрат витрати з операцій по реалізації бензину та дизпалива на загальну суму 74467542,07 грн., відповідно, в порушення пп. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем до податкового кредиту звітних періодів віднесені суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) позивачем в звітних періодах у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів або нематеріальних активів, які підлягають амортизації, що привело до завищення податкового кредиту на загальну суму 13973772,96 грн. та заниження податкових зобов'язань по податку на додану вартість на суму 13973772,96 грн., у тому числі:
жовтень 2004 року - 7225998,70 грн., листопад 2004 року - 6153051,85 грн. грудень 2004 року - 594722,41 грн.
До такого висновку відповідач дійшов, виходячи з того, що реалізація бензину та дизельного палива здійснювалась позивачем за цінами, нижчими за ціни придбання, в результаті чого підприємств понесло збитки на суму 74467542,07 грн. Обґрунтування здійснення реалізації на таких умовах позивачем не подані, внаслідок чого така діяльність не підпадає під законодавче визначення поняття господарської діяльності
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000402301/0 від 01.03.06, яким визначено податкове зобов'язання підприємства з податку на додану вартість в сумі 20960659,44 грн., із якої - основний платіж 13973772,96 грн., штрафні санкції - 6986886,48 грн.
Суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за період з 01.10.04 по 31.03.05 придбані нафтопродукти в асортименті, в тому числі, згідно з укладеними ним з постачальниками договорами:
- №02-В/2004 від 16.02.04 з АТЗТ "Дніпро 96", відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався здійснити поставку світлих нафтопродуктів (бензин) в асортименті, за ціною, що обумовлюється для кожної партії окремо та відображається у відповідній додатковій угоді до договору. Після встановлення ціни по конкретній партії товару її корегування не допускається (п.4.1 договору).
Додатковими угодами до договору визначені найменування товару, його кількість, ціна та сума.
За цим договором позивачем за вказаний період придбано світлих нафтопродуктів на загальну суму 562588469,35 грн., в т.ч. ПДВ - 93764744,86 грн.
- №01-В/2004 від 12.02.04 з АТЗТ "Дніпро 96", відповідно до якого постачальник зобов'язувався здійснити поставку дизельного палива в ассортименте також за ціною, що обумовлюється для кожної партії окремо та відображається у відповідній додатковій угоді до договору. Після встановлення ціни по конкретній партії товару її корегування не допускається (п.4.1 договору).
Додатковими угодами до договору визначені найменування товару, його кількість, ціна та сума.
За період з 01.10.04 по 31.03.05 по договору поставки №01-В/2004 від 12.02.04 позивачем придбано дизельне паливо на загальну суму 171061178,48грн., в т.ч. ПДВ-28510196,41 грн.
- №24/09 ФВ від 24.09.03 з АТЗТ "Дніпро 96", відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався передати у власність позивачеві паливно-мастильні матеріали в асортименті і за цінами, встановленими в цьому договорі.
За цим договором позивачем було придбано нафтопродуктів в І кварталі 2005 року (в лютому) на суму 23722968,86 грн., в т.ч. ПДВ -3953828,14 грн.
Продаж отриманого позивачем товару здійснювався ним в тому числі через мережу АЗС за договорами комісії (з ТОВ "Авіас-Львів" - № 15/к/2004 від 02.02.04, ТОВ "Алмаз" № 16к/2004 від 03.02.04, ТОВ "Дніпроінвест-Ч" № 59к/2004 від 20.04.04, ТОВ "Запоріжнафтопродукт" № 17к/2004 від 03.02.04, ТОВ "Захід-ресурси" № 23к/2004 від 05.02.04, ЗАТ "Фірма "Львів-Петроль" № 22к/2004 від 05.02.04, ВАТ "Кременчугнафтопродуктсурвіс" № 18к/2004 від 04.02.04, ТОВ "Мав екс-Ойл" № 27к/2004 від 09.02.04, ТОВ "Мав екс" № 37к/2004 від 16.02.04, ДП "Мав екс-Верховина" № 19к/2004 від 04.02.04, ТОВ "Мав екс Плюс" № 20к/2004 від 04.02.04, ТОВ "Меганафта" № 29к/2004 від 10.02.04, ТОВ "ТД Нафто-Трейд" №26к/2004 від 06.02.04, ТОВ "Олімп" № 34к/2004 від 12.02.04, ТОВ "Петроль Груп" № 45к/2004 від 20.02.04, ТОВ "Сатурн Ойл" № 31к/2004 від 10.02.04, ТОВ "Ста бил" № 35к/2004 від 12.02.04, ТОВ "Топ Трейд Плюс" № 32к/2004 від 11.02.04, ВАТ "Черкаська нафтобаза" № 33к/2004 від 1.02.04).
Умовами договорів комісії передбачений продаж нафтопродуктів (оптовий та роздрібний) по переданій ціні (+\- 15%). Комісіонер самостійно здійснює угоду з третіми особами по роздрібній торгівлі паливно-мастильними матеріалами у тому числі одночасно з видачею талонів, а також відпуск на АЗС по пред'явленим талонам.
Відповідно до цих договорів продаж нафтопродуктів здійснювався по цінам, нижчим ніж ціни придбання по зазначеним вище договорам з АТЗТ "Дніпро 96".
За даним акту перевірки за період з 01.10.2004 року по 31.03.2005 року сума перевищення вартості придбання нафтопродуктів над вартістю продажу позивачем у зв'язку з продажем товару за цінами, нижче цим ціни придбання, склала - 74467542,07 грн., за даними висновку № 1493 від 29.11.06 судово-економічної експертизи по даній справі - 76612 977,84 грн.
Розбіжності між даними дослідження експерта та даними перевірки виникли, як зазначено в експертному висновку, в результаті того, що податковою інспекцією перевірка перевищення вартості придбання нафтопродуктів над вартістю продажу проводилась вибірково, а експертне дослідження проводилось суцільним порядком, з урахуванням усіх показників по продажу нафтопродуктів за ціною нижче, ніж ціна придбання в період з 01.10.2004 року по 31.03.2005 року. Проти зазначеного факту позивач не заперечує.
Підстави визначення ціни товару, який реалізовувався позивачем за ціною нижче придбання, останнім не зазначені.
Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.97 № 1442, дозволяють здійснення продажу товару за ціною меншої ніж придбання у разі виявлення покупцем недоліків чи фальсифікації товару (п.11 Правил).
Згідно п. 1 Положення про порядок уцінки і реалізації продукції, що залежалась, з групи товарів широкого вжитку, продукції виробниче технічного призначення та надлишкових товарно-матеріальних цінностей, затвердженого наказом Мінекономіки України та Мінфіну України від. 15.12.99 N 149/300, проводиться уцінка товарів широкого вжитку і продукції виробничо-технічного призначення, що залежалися (не мають збуту більше трьох місяців) і не користуються попитом у споживачів, а також таких товарів та продукції, які частково втратили свою первісну якість, та надлишкових товарно-матеріальних цінностей (матеріалів, комплектуючих виробів, інших матеріальних цінностей, що більше трьох місяців те можуть бути використані на виробництво продукції, оскільки таку продукцію виробляти недоцільно за відсутності попиту на неї як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках).
Уцінка нафтопродуктів, як товару широкого вжитку або продукції виробничо-технічного призначення, що залежалися і не користуються попитом у споживачів, позивачем не проводились, оскільки паливно-мастильні матеріали не відноситься до такої групи товарів. Документи, які б підтверджували те, що нафтопродукти неякісні, позивачем не подані, в матеріалах справи відсутні.
Також відсутні докази того, що здійснення продажу на цінових умовах, визначених в звітах комісіонера, є єдино можливими умовами продажу товару.
Подані позивачем Меморандум між Кабінетом Міністрів України і керівництвом українських нафтокомпаній по узгодженню дій з метою стабілізації, розвитку і регулювання ринку нафтопродуктів в України від 04.06.04, а також підписаний Меморандум між Дніпропетровською обласною державною адміністрацією і власниками автозаправних станцій щодо погодження дій із стабілізації, розвитку і регулювання ринку нафтопродуктів у Дніпропетровській області за своїм змістом не є доказами, які б підтверджували необхідність зменшення ціни продажу нафтопродуктів за спірними операціями, неможливість продажу товару за ціною його придбання, виходячи з умов ринку, підстави визначення саме тієї ціни на товар, за якою він фактично був реалізований.
За нормами діючого законодавства результат господарської діяльності і обсяги оподаткування податком на прибуток визначаються за підсумками відповідно податкового періоду, але при цьому всі витрати платника податку, здійснені на протязі податкового періоду по кожній операції, підлягають оцінці на предмет можливості їх включення до валових витрат.
Як зазначено в п.2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підприємство з метою складення податкового обліку використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі даних первинного обліку по кожній операції, а не за остаточним результатом своєї діяльності підприємство, виходячи з норм пп.11.2.1 п.11.2, пп.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відносить відповідні суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку.
Також це стосується і віднесення сум ПДВ до податкового кредиту як сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи матеріальних активів, що підлягають амортизації.
Виходячи з зазначених обставин справи, приймаючи до уваги, що при здійсненні операцій з придбання нафтопродуктів та їх продажу за цінами, нижчими за ціни придбання, позивач в межах цих операцій отримав збитки, суд вважає, що зазначені операції позивача в частині перевищення сум витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати, не відповідають вимогам, що пред'являються до господарської діяльності у значенні, наведеному в п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Позивач, як платник податку, відповідно до пп.2.1.1 ст.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" повинен здійснювати свою діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.
Об'єктом оподаткування згідно пп.3.1 ст.3 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на:
суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;
суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Валовий доход відповідно до п.4.1 ст.4 цього Закону -це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").
Господарська діяльність, як зазначено в п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", це - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Приймаючи до уваги норми п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29.11.99 N 290, відповідно до яких дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу, діяльність визнається господарською тоді, коли вона направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у вигляді збільшення власного капіталу, при цьому власний капітал -це є частина в активах підприємства, що залишається після відрахування його зобов'язань.
Таким чином, збільшення власного капіталу є обов'язковою вимогою для віднесення витрат до валових витрат згідно з податковим обліком.
Документи, які б підтверджували збільшення власного капіталу позивача від здійснення операцій з придбання і продажу конкретного товару, не подані.
Таким чином, операція продажу нафтопродуктів за ціною нижче ціни придбання є збитковою і суперечить меті підприємницької діяльності. За податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки), не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності (п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"), тобто не призводить до отримання прибутку.
У зв'язку з викладеним суд вважає, що різниця між сумою придбання товарів та сумою їх реалізації за низькими цінами не відноситься до складу валових витрат, суми податку на додану вартість, нараховані у зв'язку з придбанням такого товару, незалежно від наявності податкових накладних, не повинні включатися до податкового кредиту, тим більше, як вбачається з матеріалів справи, товар фактично придбаний позивачем не для використання у його власній господарській діяльності, тому така різниця не повинна бути підставою для формування податкового кредиту.
Відповідно до п. 1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість" в редакції, яка діяла під час спірних відносин, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Крім того, за нормою пп. 7.4.4 п.7.4 ст.7 того ж закону, у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.
Отже, позивачем безпідставно, всупереч положенням підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість", віднесено суму 13973772,96 грн. - до складу податкового кредиту, внаслідок чого дії відповідача по збільшенню податкових зобов'язань позивача з податку на додану вартість, про що винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є правомірними, правові підстави для задоволення позову відсутні.
Керуючись ст.94, ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
В позові відмовити.
Дана постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
І.Ю. Добродняк
27.02.07
Згiдно з оригіналом
Помічник судді
Н.Ф. Голов'яшкіна