Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/6586/24
15.10.2024 року м.Виноградів
Суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області А.А.Надопта, розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Виноградівського ВП Берегівського ВП ГУНП у Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , громадянин України, не працює,
за адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 127137 від 11.09.2024р. громадянин ОСОБА_1 11.09.2024р., близько 12.58 години, керуючи вантажним автомобілем марки «Мерседес», р.н. НОМЕР_1 з причіпом р.н. НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом на території КПП «Дякове» по вул.Заставській в с.Неветленфолву, Берегівського району, допустив зіткнення з електроопорою, внаслідок чого пошкодив електроопору, чим порушив вимоги п.п.10.9 ПДР України.
Будучи належними чином повідомленим про час та місце розгляду справи у суді, в тому числі судовою повісткою та через СМС- повідомлення ОСОБА_2 на розгляд справи щодо нього не з'явився, рухом справи не цікавився, судову кореспонденцію отримував, до суду не з'явився, клопотання про причини неявки до суду та відкладення розгляду справи не заявляв, а тому суд, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989р. про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому суд вважає за необхідне розглянути справу за його відсутності, що не може розцінюватись як порушення його прав, передбачених ст.268 КУпАП.
Окрім того, з цього приводу суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом вимог КУпАП учасники судового процесу та їхні представники повинні з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов'язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіряючи поважність причин неявки в судове засідання правопорушника суд встановив, що йому надсилались судові повістки про виклик в судове засідання на адреси, засоби зв'язку, які зазначено в протоколі, однак він жодного разу не з'явився і не повідомляв суд про поважність причин неявки в судові засідання. Така поведінка відповідача суперечить приписам КУпАП, а тим більше що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, з метою запобігання безладному руху справи з врахуванням особливостей судового процесу, та зважуючи на те що сторони нових доказів ніж ті, що подано до суду, не зможуть подати і такі слід вважати достатніми для вирішення справи, то зазначене на переконання суду щодо розгляду справи за відсутності праавопорушника не вплине на своєчасний розгляд справи та не призведе до порушення процесуальних прав сторін, а відтак, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного.
Згідно ст.68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
У відповідності з положеннями ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст.245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями ст.251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 124 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно п.26 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005р., суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУПАП, може бути будь-яка особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин. При цьому пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг,вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна має бути наслідком порушення Правил дорожнього руху.
У відповідності до ст.ст.251,252 КУпАП, приймаючи рішення по справі про адміністративне правопорушення, суд оцінює докази в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, підтверджується також письмовими доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 127137 від 11.09.2024р., а також доданою до протоколу схемою місця ДТП від 11.09.2024р., у якій зафіксовано розташування транспортних засобів, місце зіткнення та дорожня обстановка, письмовими поясненнями учасників ДТП та даними рапортів працівників поліції, згідно яких беззастережно встановлено, що саме водій ОСОБА_1 11.09.2024р., близько 12.58 години, керуючи вантажним автомобілем марки «Мерседес», р.н. НОМЕР_1 з причіпом р.н. НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом на території КПП «Дякове» по вул.Заставській в с.Неветленфолву, Берегівського району, допустив зіткнення з електроопорою, внаслідок чого пошкодив електроопору, чим порушив вимоги п.п.10.9 ПДР України
Так, згідно п.10.9 Правил дорожнього руху під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Аналізуючи докази у справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП доведена повністю, оскільки останній, порушив вимоги п.10.9 Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортного засобу та іншого майна.
Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд дійшов висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень в майбутньому, необхідним та достатнім є вид адміністративного стягнення, в межах ст.124 КУпАП, у виді штрафу.
При призначенні виду та міри адміністративного стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, його ставлення до вчиненого.
Обставин, що пом'якшує відповідальність, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують відповідальність, судом не встановлено.
Згідно зі ст.40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Так, адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
Керуючись ст.ст.23,24,27,33,34,35,40-1,124,268,283,284,285 КУпАП, суддя,-
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривнь 60 (шістдесят) копійок
Реквізити для сплати штрафу: код отримувача (ЄДРПОУ) 37975895, Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA538999980313030149000007001, код класифікації доходів бюджету 21081300.
Реквізити для сплати судового збору: код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби і у порядку примусового виконання постанови з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Виноградівський районний суд Закарпатської області.
Строк пред'явлення постанови до виконання- 3(три) місяці.
СуддяА. А. Надопта