15 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 142/218/23
провадження № 61-13667ск24
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 21 травня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Піщанської селищної ради Вінницької області, Міністерство оборони України, про позбавлення батьківських прав та застосування наслідків позбавлення батьківських прав,
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила:
- позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відносно сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- позбавити ОСОБА_2 права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, яке виникло у нього у зв'язку з смертю сина ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 21 травня 2024 року, яке залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 27 серпня 2024 року, відмовлено в задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки чинним законодавством та положеннями СК України не передбачено позбавлення батьківських прав щодо померлої дитини, право на захист якої нерозривно пов'язано з особою та не успадковується. При цьому, суд встановив, що ні ОСОБА_1 , як матір ОСОБА_3 , ні суб'єкт права на звернення, передбачений статтею 165 СК України, до досягнення ОСОБА_3 повноліття не зверталися до суду з позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав із метою захисту прав дитини у зв'язку порушенням його прав та інтересів. Так само судом не було встановлено факту звернення повнолітнього ОСОБА_3 , до моменту настання його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою захисту своїх порушених або оспорюваних прав, до суду з таким позовом.
Оскільки позовна вимога про позбавлення ОСОБА_4 права на отримання одноразової грошової допомоги є похідною від вимоги про позбавлення його батьківських прав, суд також відмовив в її задоволенні.
11 жовтня 2024 року ОСОБА_5 , який діє від імені ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд» направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 21 травня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 серпня 2024 року у вказаній справі.
Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що оскаржувану постанову апеляційного суду заявник отримав 12 вересня 2024 року. На підтвердження надано докази.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
?
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень постанову Вінницького апеляційного суду прийнято 27 серпня 2024 року, повний текст якої складено 29 серпня 2024 року та забезпечено надання загального доступу 02 вересня 2024 року.
З урахуванням вказаних заявником обставин він має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такого, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України.
Як підставу для касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , яке видане повторно відділом реєстрації актів громадянського стану Піщанського районного управління юстиції Вінницької області 02 травня 2001 року. Батьки: батько - ОСОБА_2 , матір - ОСОБА_1 .
Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано 22 липня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 , про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис № 49. Прізвище після розірвання шлюбу позивача залишено « ОСОБА_6 ».
У подальшому позивач змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені серії НОМЕР_3 , яке видане відділом державної реєстрації актів громадянського стану Піщанського районного управління юстиції Вінницької області 14 березня 2012 року.
Сторони та треті особи не заперечують та визнають факт зміни прізвища ОСОБА_4 на прізвище « ОСОБА_7 ».
29 квітня 2022 року ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 повідомлено про те, що її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , захищаючи Батьківщину.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , яке видане 03 травня 2022 року Піщанським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 20 років в с. Шевченкове Волноваського району Донецької обл.
Згідно із витягом з протоколу засідання 11 Регіональної військової лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 26 травня 2022 року №373 поранення старшого солдата ОСОБА_3 , які призвели до смерті ОСОБА_3 , пов'язані із захистом Батьківщини.
Спадкоємцем за законом всього спадкового майна після смерті сина ОСОБА_3 є його матір ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою Піщанської державної нотаріальної контори від 29 березня 2023 року № 48/02-14.
Після смерті ОСОБА_3 заведено спадкову справу № 9/2023, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 29 березня 2023 року № 71962081.
ОСОБА_1 , зважаючи на те, що після смерті сина ОСОБА_3 . у відповідача ОСОБА_2 фактично залишилося право, яке засноване на спорідненості з дитиною, а саме передбачене пунктом 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» право на отримання грошової допомоги у зв'язку із загибеллю військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби, звернулася до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав та застосування наслідків такого позбавлення.
Як на підставу для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав ОСОБА_1 посилалася на наявність передбачених пунктом 2 частини першої статті 164 СК України підстав, а саме ухилення від виконання обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Органом опіки та піклування виконавчого комітету Піщанської селищної ради не надано висновок про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у зв'язку з досягнення повноліття ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.
Під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою - четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язанні виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, свої Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (частина перша статті 6 СК України).
Дитина - це особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше (стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Виходячи зі змісту статті 164 СК України, наявність підстав для позбавленням батьківських прав не пов'язується із досягненням дитиною повноліття. У частині другій цієї статті зроблено застереження лише щодо позбавлення батьківських прав матері, батька лише у разі досягнення ними повноліття.
Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у справі у справі № 185/9339/21 (на яку посилається заявник у касаційній скарзі) дійшла переконання, що статтею 165 СК України передбачено можливість вирішення спору про позбавлення батьківських прав навіть після досягнення дитиною повноліття, якщо на момент пред'явлення позову вона була неповнолітньою. Виходячи з граматичного способу тлумачення, у цій нормі права у СК України застосовується термінологія ЦПК України щодо пред'явлення позову (стаття 184 ЦПК України).
Враховуючи викладене, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки ОСОБА_3 досяг повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ще до звернення ОСОБА_1 до суду з цим позовом.
При цьому, ні ОСОБА_1 , ні її померлий син ОСОБА_3 до досягнення ним повноліття не зверталися до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
Наведені норми закону та позиція Верховного Суду дають підстави для висновку про законність оскаржуваних судових рішень.
Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами попередніх інстанцій вищевказаних норм матеріального та процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга є необґрунтованою.
Керуючись статтею 390, пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 21 травня 2024 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 27 серпня 2024 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 21 травня 2024 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 27 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Піщанської селищної ради Вінницької області, Міністерство оборони України, про позбавлення батьківських прав та застосування наслідків позбавлення батьківських прав.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
Є. В. Петров