Дата документу 15.10.2024
Справа № 334/5402/24
Провадження № 3/334/2417/24
15 жовтня 2024 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Козлова Н.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з УПП в Запорізький області ДПП у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст.130 КУпАП, -
встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 19 червня 2024 року о 17-08 годині в м. Запоріжжі пр.. Соборний 177, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2101 державний номер НОМЕР_2 , перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння. Медичний огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законодавством порядку у медичному закладі у лікаря нарколога та підтверджується висновком медичного закладу № 5864 від 19.06.2024 року. Від керування транспортним засобом ОСОБА_1 відсторонений про повторність попереджений.
Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України.
ОСОБА_1 в призначені судові засідання не з'явився про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином та у встановленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи.
Судом були використані всі можливі способи сповіщення правопорушника про час та місце розгляду справи, але вони виявилися марними. Неявка в судове засідання правопорушника, судом розцінюється, як зловживання процесуальними правами та намагання затягнути розгляд справи.
В зв'язку з чим, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 у відповідності до ст. 268 КУпАП, якою визначено, що справа про адміністративне правопорушення може бути розглянута за відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження». Крім того, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці ЄСПЛ, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суддя вважає за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Тим більше, стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП, без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
ОСОБА_1 було достовірно відомо про складання відносно нього протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП, що підтверджується відеозаписом долученим до матеріалів справи та особистим підписом у протоколі, однак, він не цікавився провадженням у справі, про дати розгляду, якої міг також отримати інформацію за допомогою офіційних джерел, такий як веб сторінка суду.
За таких обставин відповідно до вимог ст. 268 КУпАП, суд визнав можливим розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 ..
Суд, вивчивши та дослідивши письмові матеріали та відеозапис долучений до справи, приходить до наступного.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вимогами відповідно ст. 252 КУпАП, передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінивши усі наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого прядку огляду на стан сп'яніння.
З протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД № 809166, встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 а ПДР України, керуючи транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, що підтверджується дослідженим в судовому засіданні матеріалами.
Як передбачено п.2.5 Правил дорожнього руху України, водій зобов'язаний на вимогу працівників поліції пройти у встановленому порядку медичне обстеження для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних або токсичних речовин.
Частиною 3 розділу IX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 №1395 (далі - Інструкція) визначено, що направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на стан сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються відповідно до Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами).
Згідно з п.п.2, 3, 4 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (зі змінами) (далі-Порядок) огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Відповідно до п.3 Порядку огляд проводиться:
- поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом;
- лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати у справі ОГаллоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
В ході судового розгляду, суду не надано жодного переконливого доказу, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП України, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
При визначенні адміністративного стягнення, суд враховую особу правопорушника, при цьому не встановлені обставини, які пом'якшують його відповідальність.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав до накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення згідно санкції визначеної ч. 1 ст. 130 КпАП України, у вигляді штрафу з позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки його вина підтверджується зібраними по справі матеріалами. Вказаний вид стягнення в даному випадку, вважаю доцільним і достатнім для його виправлення, а також попередження здійснення ним нових правопорушень.
Відповідно до ст.283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору. Як передбачено ст. 40-1 КпАП України судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 33-35,130 ч.2, 283-285 КУпАП, суддя
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (Сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судовий збір у сумі 605 (Шість п'ять) гривень 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів.
Суддя: Козлова Н. Ю.