Справа № 2-11404/11
Провадження № 4-с/761/147/2024
26 вересня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Саадулаєва А.І.,
за участі секретарі: Лишняк А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, державний виконавець: старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Калюжний Євген Дмитрович, боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
До Шевченківського районного суду м. Києва надійшла вказана скарга, яка відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана на розгляд судді Саадулаєва А.І.
Предметом скарги є визнання незаконним та скасування повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Євгена Калюжного від 08 травня 2024 року по виконавчому листу №2-11404/11 від 08.01.2024 року, а виконавчий лист повернути до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві для виконання.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва 02.07.2024 року скаргу прийнято до свого провадження, призначено судове засідання.
Вимоги скарги обґрунтовані тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Зобов'язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні коридором, площею 5,94 кв. м, у належній ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві власності квартирі АДРЕСА_1 , демонтувати у коридорі розміром 5,94 кв. м на плані №3 самочинно замуровані проходи між квартирами №2 та №3, сантехнічне обладнання в квартирі №3 та встановлену стіну між квартирами №2 та №3 , тобто повернення майна - коридору розміром 5,94 кв.м. у первісний стан, який був до самовільної перебудови, який належить квартирі №2 згідно зі свідоцтвом про право власності на приватизовану квартиру АДРЕСА_2 для повернення у первісний стан зазначеного приміщення площею 5,94 кв.м. у квартирі АДРЕСА_2 . Вирішено питання судових витрат. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2016 року стягнуто з відповідачів Зобов'язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_5 судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, в розмірі 3936,00 грн. та витрати, понесені позивачами на правову допомогу, в розмірі 2000,00 грн. Стягувачем було отримано виконавчий лист. За даним виконавчим листом провадження відкривалося, але в подальшому Шевченківським районним ВДВС м. Києва виконавчий лист було загублено. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 березня 2023 року було постановлено видати дублікат виконавчого листа та поновити строк для його пред'явлення.
30 квітня 2024 року скаржник подав заяву про відкриття виконавчого провадження. 14 травня 2024 року скаржник отримав повідомлення від старшого державного виконавця Калюжного Євгена Дмитровича про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання. Підставою для повернення виконавцем вказана відсутність на ухвалі штампу про набрання ухвалою чинності. Скаржник вважає дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Євгена Калюжного протиправними.
Від державної виконавчої служби до суду надійшов відзив на скаргу, в якому представник просив відмовити в задоволенні скарги, посилаючись на те, що скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання було винесено на підставі вимог законодавства.
В судове засідання, яке відбулось 26.09.2024 року, скаржник не з'явився, про місце, дату та час розгляду скарги повідомлявся належним чином.
В судове засідання, яке відбулось 26.09.2024 року, інші учасники справи не з'явились, про місце, дату та час розгляду скарги повідомлялись належним чином.
Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
З'ясувавши вимоги скарги, дослідивши матеріали скарги, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року було частково задоволено позов ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Зобов'язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні коридором, площею 5,94 кв. м, у належній ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві власності квартирі АДРЕСА_1 , демонтувати у коридорі розміром 5,94 кв. м на плані №3 самочинно замуровані проходи між квартирами №2 та №3, сантехнічне обладнання в квартирі №3 та встановлену стіну між квартирами №2 та №3 , тобто повернення майна - коридору розміром 5,94 кв.м. у первісний стан, який був до самовільної перебудови, який належить квартирі №2 згідно зі свідоцтвом про право власності на приватизовану квартиру АДРЕСА_2 для повернення у первісний стан зазначеного приміщення площею 5,94 кв.м. у квартирі АДРЕСА_2 . Вирішено питання судових витрат.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 червня 2016 року стягнуто з відповідачів Зобов'язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в рівних частинах на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_5 судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, в розмірі 3936,00 грн. та витрати, понесені позивачами на правову допомогу, в розмірі 2000,00 грн.
Стягувачем було отримано виконавчий лист. За даним виконавчим листом провадження відкривалося, але в подальшому Шевченківським районним ВДВС м. Києва виконавчий лист було загублено.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 24 березня 2023 року було постановлено видати дублікат виконавчого листа та поновити строк для його пред'явлення.
03.05.2024 до відділу надійшла заява про відкриття виконавчого провадження разом з виконавчим листом (дублікатом) №2-11404/11 від 08.01.2024 про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 у розмірі 5936,00 грн. та ухвалою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа виданого Шевченківським районним судом № 6/761/281/2023 від 24.03.2023.
08.05.2024 державним виконавцем, керуючись п.6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке разом з оригіналом виконавчого документа направлено на адресу стягувача.
03.05.2024 до відділу надійшла заява про відкриття виконавчого провадження разом з виконавчим листом (дублікатом) №2-11404/11 від 08.01.2024 про:
- Зобов'язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні коридором, площею 5,94 кв.м., у належній ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві власності квартирі АДРЕСА_1 .
- Здійснити демонтаж у коридорі розміром 5,94 кв.м. на плані №3 шляхом демонтажу самочинно замурованих проходів між квартирами №2 та №3, демонтажу сантехнічного обладнання в квартирі №3 , та встановлення стіни між квартирами №2 та №3 , тобто повернення майна, коридору розміром 5,94 кв.м. у первісний стан, який був до самовільної перебудови, який належить квартирі №2 згідно свідоцтва про право власності позивача на приватизовану квартиру №2 , для повернення у первісний стан зазначеного приміщення 5,94 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1 .
08.05.2024 державним виконавцем, керуючись п.6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке разом з оригіналом виконавчого документа направлено на адресу стягувача.
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Згідно частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
З огляду на те, що на ухвалі про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа, яка подана разом з виконавчим листом до державного виконавця, відсутня відмітка про дату набрання рішенням чинності, а також у виконавчому листі, що надійшов до відділу на виконання передбачено вчинення кількох дій, 08.05.2024 державним виконавцем, керуючись п.6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, яке разом з оригіналом виконавчого документа направлено на адресу стягувача, а тому суд дійшов висновку, що дії державного виконавця відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку із чим, відсутні підстави для задоволення скарги.
Відповідно до частини першої статі 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
За положеннями статті 447 ЦПК України, правом звернутися до суду із скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення наділені виключно сторони виконавчого провадження.
Приписами частини третьої статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Згідно зі ст.ст. 76 - 80 ЦПК України докази по справі мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Суб'єктом оскарження не були надані докази на підтвердження протиправності дій державного виконавця.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Органи законодавчої, виконавчої та судової влади повинні здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6 Конституції).
Україна проголошена демократичною, правовою державою, в якій права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 1, ч. 2 ст. 3 Конституції).
У зв'язку із тим, що підстави скарги не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, скаржником не доведено в чому саме порушено його права, інших обставин, які мають значення для розгляду вказаної скарги судом не встановлено, тому суд дійшов висновку, що скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.447,451 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд, -
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця, державний виконавець: старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м.Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Калюжний Євген Дмитрович, боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.
Суддя: