Провадження № 2-з/359/98/2024
Справа № 359/11060/24
Іменем України
15 жовтня 2024 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєва Л.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шуть Сергія Сергійовича про забезпечення позову,-
14 жовтня 2024 року від представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шуть С.С. до Бориспільського міськрайонного суду Київської області надійшла заява про забезпечення позову, якою просить суд накласти арешт на садовий будинок загальною площею 96,5 кв.м., житлова площа 41,8 кв.м., зазначений в плані літерою «А-ІІ», господарчі та побутові споруди: вбиральня - «Б», скважина -«К», огорожа - «№1-4», вимощення - «І-ІІ», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору дарування садового будинку від 17 жовтня 2016 року, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кіщак Людмилою Яківною та зареєстрований в реєстрі №1700. Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,0492 га, кадастровий номер земельної ділянки: 3220882600:04:001:0538, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору дарування земельної ділянки від 17 жовтня 2016 року, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кіщак Людмилою Яківною та зареєстрований в реєстрі №1702.
Заяву обґрунтовано тим, що 26 лютого 2020 року Дарницьким районним судом м. Києва ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 462 471,54 грн. Забезпечення позову у справі не застосовувалось, оскільки ОСОБА_3 добровільно частинами погашала борг до березня 2016 року. 30 вересня 2024 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Пилипчуком В.Г. відкрито виконавче провадження за заявою стягувача у порядку Закону України «Про виконавче провадження». 02 жовтня 2024 року ОСОБА_1 стало відомо, що 17 жовтня 2016 року відповідач ОСОБА_3 уклала договір дарування зі своїм малолітнім сином ОСОБА_2 на садовий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_3 та земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:001:0538, площею 0,0492 га, що знаходиться в садовому товаристві «Південний» садівничого масиву «Вишеньки», Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області. Заявник стверджує, що всі дії щодо підготовки до укладення правочину впродовж періоду з березня 2016 року по жовтень 2016 року у своїй послідовності свідчать про те, що договори дарування від 17 жовтня 2016 року є фіктивними, укладені без наміру створення правових наслідків з умислом та метою ухилення ОСОБА_3 від виконання її грошових зобов'язань перед ОСОБА_1 , а також з метою приховування цього майна від виконання зобов'язань у майбутньому. Представник заявника ОСОБА_4 вказав, що у разі невжиття заходів забезпечення позову та як наслідок, відчуження майна може утруднити або не уможливити виконання судового рішення. Після забезпечення позову, ОСОБА_1 у встановлений законом строк, має намір звернутися до Бориспільського міськрайонного суду Київської області з цивільним позовом про визнання недійсним договору дарування на спірний будинок та договору дарування на земельну ділянку.
Згідно положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на вказане, розгляд заяви в порядку ч. 1 ст. 153 ЦПК України проводиться судом без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову, мотиви і обґрунтування заяви, суд дійшов наступних висновків.
Частиною 1 ст. 149 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.
Відповідно п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповіда-чеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Суд, згідно ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України, може застосувати кілька видів забезпечення позову. При цьому заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів за -безпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.
Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобро-совісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
Відповідно роз'яснень Пленум Верховного Суду України п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», заходи забезпечення позову застосовуються, якщо існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; вжиття заходів забезпечення повинно бути доцільним. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуван-ням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов'язком. Тому при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.
Судом встановлено, що забезпечення позову подано до подання позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кіщак Л.Я. про визнання недійсним договору дарування на спірний будинок та договору дарування на земельну ділянку.
Частиною 2 ст. 149 ЦПК України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Крім того, відповідно вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.
Згідно ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто нормаль-ного ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно ч. 3 ст. 12 та ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
За змістом правового висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 183/5864/17-ц, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою, а доводи, викладені в ній свідчити про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому.
Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.
Між тим, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на те, що з доданих до заяви документів не вбачається наявність ризиків щодо здійснення відповідачами будь-яких дій, спрямованих на відчуження садового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_3 та земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:001:0538, площею 0,0492 га, що знаходиться в садовому товаристві «Південний» садівничого масиву «Вишеньки», Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Крім того, суд звертає увагу на те, що заявником не надано до суду Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а тому суд позбавлений можливості встановити, хто саме станом на момент розгляду заяви про забезпечення позову є дійсним власником даного садового будинку з господарськими та побутовими будівлями і спорудами АДРЕСА_3 та земельної ділянки з кадастровим номером 3220882600:04:001:0538, площею 0,0492 га, що знаходиться в садовому товаристві «Південний» садівничого масиву «Вишеньки», Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області.
З врахуванням наведеного суд, надаючи оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, враховуючи співмірність заходів забезпе-чення позову змісту заявлених позовних вимог, приходить висновку, що заява про забезпе-чення позову є необґрунтованою, а її доводи не підтверджені належними доказами. На підставі вище викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Одночасно суд роз'яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуван-ням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.
Відповідно ч. 10, 11 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи. Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення іншим зупиняє виконання цієї ухвали.
Враховуючи наведене та керуючись ст. 149 - 153, 258- 261, 353 Цивільного процесуального кодексу України, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9, суд -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Шуть Сергія Сергійовича про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Яковлєва Л.В.