Гребінківський районний суд Полтавської області
Справа № 528/1642/23
Провадження № 3-зв/528/1/24
Іменем України
14.10.2024 м. Гребінка
14 жовтня 2024 року суддя Гребінківського районного суду Полтавської області Вітківський М.О., розглянувши заяву захисника особи, відносно якої складено протокол - адвоката Турчак Марини Валеріївни про відвід судді Гребінківського районного суду Полтавської області Татіщевої Я.В. від розгляду адміністративної справи № 528/1642/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП,-
В провадженні судді Гребінківського районного суду Полтавської області Татіщевої Я.В. перебуває адміністративна справа 528/1642/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
10 жовтня 2024 року захисник особи, відносно якої складено протокол - адвокат Турчак М.В. звернулась до суду з заявою, відповідно до якої просить суд відвести суддю Гребінківського районного суду Полтавської області Татіщеву Я.В від розгляду адміністративної справи № 528/1642/23.
Свою заяву обґрунтовує тим, що в особи, відносно якої складено протокол виникли нові сумніви в неупередженості та об'єктивності судді Гребінківського районного суду Полтавської області Татіщевої Я.В. при розгляді справи № 528/1642/23, що обґрунтовується наступним.
Так, 03 жовтня 2024 року, в порядку виконання договору про надання правничої допомоги ОСОБА_1 , від 30.09.2024 року, було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами вказаної адміністративної справи. Однак суддя Татіщева Я.В. станом на 10.10.2024 року не надає доступ до вказаних матеріалів, через вона позбавлена можливості ознайомитись з матеріалами справи, зокрема з відеозаписами, чим порушила не тільки права особи, яка притягується до відповідальності, та її права як адвоката. Зазначає, що така поведінка судді ОСОБА_2 спрямована на порушення прав та свобод учасників процесу, перешкоджає належному та справедливому розгляду даної справи незалежним і безстороннім судом, що є підставою для її відводу.
В судове засідання захисник та особа, відносно якої складено протокол не з'явились, в своїй заяві про відвід захисник просив вказану заяву розглядати у їх відсутність.
Дослідивши заяву про відвід суд приходить до наступних висновків.
Право кожного на справедливий розгляд справи незалежним і безстороннім судом закріплено уст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 17 липня 1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції.
Згідно зі ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22 грудня 1993 року міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Слід зазначити, що КУпАП не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді і відповідно, не передбачають порядку розгляду заяви про відвід.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Положення Конвенції щодо права особи на справедливий суд знайшли відображення у ст. 21 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи у розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.
Відповідно до уставленої практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатись згідно з суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).
Проте, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кіпріану проти Кіпру» між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій).
Разом з тим, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, а Рішенням Ради суддів № 34 від 08.06.2017 роз'яснено, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно доКУпАП, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства суддя, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України та міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства може застосовувати чинні процесуальні норми за аналогією.
Відповідно до ст. 75 КПК України, встановлені обставини, що виключають участь слідчого судді, судді або присяжного в кримінальному провадженні.
Пунктом 4 частиною 1статті 75 КПК України передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) неодноразово зазначав, що безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6 Конвенції, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу.
Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (рішення у справі "Білуха проти України","Бочан проти України","Газета "Україна-центр" проти України"та ін.)
Консультативна рада європейських суддів у п. 12 Висновку № 1 (2001) наголошує, що судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв'язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано.
Сумніви в незалежності відсутні, коли у "об'єктивного спостерігача" не виникне підстав для занепокоєння з цього питання в обставинах справи, що розглядається (рішення ЄСПЛ у справі "Кларк проти Сполученого Королівства").
Навіть самі лише сумніви "розсудливого спостерігача" в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянам права на справедливий суд ("Ферантелі та Сантанджело проти Італії", "Хаусчілдт проти Данії", "Веттстейн проти Швейцарії").
Кожний суддя, у відношенні якого маються щонайменші сумніви в неупередженості, зобов'язаний вийти з процесу. Правила, що регулюють відвід суддів, є спробою забезпечення неупередженості судді шляхом усунення будь-яких сумнівів у учасників цивільного процесу.
Ці правила направлені на усунення будь-яких ознак необ'єктивності судді та слугують зміцненню довіри, яку суди повинні асимілювати в демократичному суспільстві (справи "Микаллеф проти Мальти", "Мезнарич проти Хорватії").
Європейський суд з прав людини зазначає у рішеннях «Делкут проти Бельгії», «Пєрсак проти Бельгії» і «Де Куббер проти Бельгії», що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі "Мироненко і Мартиненко проти України").
Пунктом 5постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13 червня 2007 року "Про незалежність судової влади" визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.
Згідно практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 р. у справі "Білуга проти України", від 28.10.98 р. "Ветштайн проти Швейцарії") важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 09 листопада 2006 року по справі "Білуха проти України" зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії", пункт 43).
У відповідності з практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатись суб'єктивними та об'єктивними критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі "Мироненко і Мартиненко проти України").
Принцип неупередженості відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів передбачає: Неупередженість судді є необхідною умовою для належного виконання ним або нею своїх обов'язків. Вона виявляється не лише у змісті рішення, але й в процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Пункт 2.5 вищезазначених принципів вказує на те, що суддя має заявити самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього або неї не є можливим винесення неупередженого рішення у справі, або в тому випадку, коли у розумного спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу упередженість. Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними. Відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 8 від 13.06.2007 року «Про незалежність судової влади» визначено, що відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості.
Консультативна рада європейських суддів у п.12 Висновку № 1 (2001) наголошує, що судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв'язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. У протилежному випадку довіру до судової влади може бути підірвано.
Крім того сам факт недовіри особи може створити враження необ'єктивності та неупередженості судді в розгляді даної справи, а відтак в майбутньому стане причиною недовіри до об'єктивності, справедливості, неупередженості та законності судового рішення у цій справі і сумніву щодо реалізації права на справедливий судовий розгляд.
Як вбачається із заяви про відвід судді, підставою для відводу судді Татіщевої Я.В. вказано, що остання позбавила захисника ознайомитись з матеріалами справи, при цьому як було встановлено, дана справа перебуває на розгляді вже досить тривалий час з грудня 2023 року, і безпосередньо ОСОБА_1 , особисто ознайомлювався з вказаними матеріалами, а також з наявними відеозаписами, при цьому він вже попередньо мав двох інших захисників, таким чином вказані обставини не свідчить про упередженість та можливу певну особисту заінтересованість судді в даній справі на користь органу, який склав протокол про адміністративне правопорушення, і не є відповідним порушенням на захист особи яка притягується до відповідальності, а навпаки подання даної заяви про відвід, вказує на процесуальне зловживання своїми права, шляхом умисного затягування розгляду даної справи, з метою уникнення від відповідальності.
Отже, заява захисника особи, відносно якої складено протокол про відвід судді Гребінківського районного суду Полтавської області ОСОБА_2 є не обґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.221, 245,246,283,294 КУпАП, ст.75 КПК України суддя,-
В задоволенні заяви захисника особи, відносно якої складено протокол - адвоката Турчак Марини Валеріївни про відвід судді Гребінківського районного суду Полтавської області Татіщевої Я.В. від розгляду адміністративної справи № 528/1642/23 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 16.10.2024 року.
Суддя М. О. Вітківський