"15" жовтня 2024 р. смт Теофіполь
Теофіпольським районним судом Хмельницької області в складі головуючого судді Самойловича А.П., присяжних Демчука В.В. та Волкотруба Н.В. 14 жовтня 2024 року було ухвалено рішення у справі окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , яким визнано недієздатним ОСОБА_2 , встановлено над ним опіку та призначено заявника опікуном.
Проте, на мою думку, в ході судового розгляду на знайшли свого підтвердження підстави для призначення заявника опікуном недієздатного діда, виходячи з наступного.
Опікун, згідно ст.ст. 63, 64 ЦК України, призначається переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна, яким не може бути особа, яка позбавлена батьківських прав, а також якщо поведінка і інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки.
Аналогічні положення зазначені Правилами опіки та піклування, затвердженими наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, МОЗ України, Мінпраці України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.
Відповідно до частини 1 ст. 67 ЦК України, опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.
З довідки Теофіпольської селищної ради від 09 серпня 2023 року № 173а/02-39 вбачається, що ОСОБА_2 , щодо якого подана заява про визнання його недієздатним, проживає у будинку по АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_3 , 1948 р. народження, сином ОСОБА_4 , 1971 р. народження, невісткою ОСОБА_5 , 1971 р. народження, та внуком ОСОБА_1 , 1994 р. народження.
Рішенням виконавчого комітету Теофіпольської селищної ради від 26 жовтня 2023 року № 194 затверджено подання опікунської ради з питань забезпечення прав повнолітніх осіб при виконавчому комітеті Теофіпольської селищної ради про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 у разі визнання його судом недієздатним.
При призначенні опікуна важливі і обов'язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.
Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).
Таке подання не є рішенням за процесуальним статусом та має для суду лише рекомендаційний характер, і при постановленні судом рішення по справі не має пріоритетного значення, та може бути враховане на розсуд суду.
Проте обґрунтування подання органу опіки та піклування щодо призначення опікуном саме ОСОБА_1 обмежено виконанням формальних процедур, що на переконання суду свідчить про застосування суто формального підходу до вирішення питання про призначення заявника опікуном.
При цьому органом опіки та піклування не розглядалося, що не відображено у даному поданні, питання стосунків між заявником ОСОБА_1 та дідом ОСОБА_2 , а також не розглядалося питання, з урахуванням вимог пункту 3.2 Правил опіки та піклування, переважного права у призначенні опікуном інших близьких родичів недієздатного ОСОБА_2 , зокрема, його дружини ОСОБА_3 або сина ОСОБА_4 , з якими разом проживають в одному будинку, зазначивши у протоколі засідання опікунської ради причиною неможливості їх призначення «за станом здоров'я не можуть здійснювати догляд за ним».
Суду не надані докази, що наявна у сина підопічного інвалідності третьої групи якимось чином може перешкодити йому у здійсненні опіки над батьком.
Разом з тим, при вирішенні питання щодо призначення конкретної особи опікуном особи, визнаної судом недієздатною, суд не може не враховувати наступних обставин.
Пунктом десятим частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані опікуни особи, визнаної судом недієздатною.
Тому, при зверненні особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення його опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан та закріплений статтею 65 Конституції України обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, спочатку орган опіки та піклування, а за його поданням і суд, повинні з'ясувати необхідність такого призначення, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку, та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном.
Статтею 64 ЦК України передбачені випадки, коли фізична особа не може бути опікуном або піклувальником, зокрема, якщо поведінка або інтереси такої фізичної особи суперечать інтересам фізичної особи, щодо якої не призначено опікуна або піклувальника.
За даних обставин інтереси заявника, як військовозобов'язаного, які полягають в отриманні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, про що він і зазначив у судовому засіданні, в ситуації, коли разом з недієздатним дідом проживає його дружина та син зі своєю дружиною, які фактично і виконують обов'язки опікуна, суперечать інтересам недієздатного ОСОБА_2 .
Орган опіки та піклування, визначаючи заявника для призначення опікуном недієздатному, не було проаналізовано усіх можливих кандидатів на здійснення опіки з числа близьких родичів підопічного, враховуючи усі обставини, в тому числі і зазначені судом.
Враховуючи викладене, вважаю, що у задоволенні заяви в частині призначення заявника ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_2 потрібно було відмовити.
Головуючий суддя Самойлович А.П.