Справа №504/2390/23
Провадження №2/504/759/24
Комінтернівський районний суд Одеської області
27.05.2024с-ще Доброслав
Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого судді - Барвенко В.К.,
секретаря - Завади Ю.А., -
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 5, матеріали цивільної справи за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ: 23494714) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, стягнення судового збору, -
Представник позивача звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, яким просить стягнути заборгованість розраховану відповідно до ст. 625 ЦК України та відповідно до пунктів Кредитного договору № 665/08-58 від 29.08.2005 року у розмірі 139320,30 грн., яка складається з трьох відсотків річних нарахованих на кредитну заборгованість в сумі 28872,65 грн., заборгованість за витратами від інфляції нарахованих на кредитну заборгованість в сумі 110447,65 грн., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за кредитним договором а також несплатою стягнутої за рішенням суду заборгованості.
Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 19.06.2023 року відкрито провадження у справі.
В обґрунтування своїх вимог позивач послався на те, що ОСОБА_1 має невиконане грошове зобов'язання перед кредитором за Кредитним договором № 665/08-58 від 29.08.2005 року року, яке підтверджене рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.12.2015 року на суму 194186,76 грн., та судових витрат на суму 1941,87 грн.
Тому, позивач просив стягнути з відповідача 3 відсотки річних в сумі 28872,65 грн., витрат від інфляції в сумі 110447,65 грн.
Посилаючись на те, що рішення суду відповідачем не виконується, позивач просив стягнути з відповідача вказані суми, які визначені ст. 625 ЦК України.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, поштові конверти повертаються з відміткою «адресат відсутній».
Позивач подав заяву про розгляд справи у свою відсутність, доводи позову підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.05.2024 року постановлено розглянути справу у заочному порядку.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:
Судом встановлено, що 29.08.2005 року між ПАТ «УКРСОЦБАНК» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено кредитний договір № 665/08-58, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальнику кредит в сумі 10000,00 доларів США на споживчі цілі зі сплатою 12,25 % річних з кінцевим терміном повернення 28.08.2012 року.
Заочним рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 21.12.2015 року № 504/2005/15-ц стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК» заборгованість за кредитним договором № 665/08-58 від 29.08.2005 року в сумі 194186,76 грн. та понесені судові витрати в сумі 1941,87 грн.
Таким чином, ОСОБА_1 має невиконане грошове зобов'язання перед кредитором за Кредитним договором № 665/08-58 від 29.08.2005 року, в сумі 194186,76 грн. та у розмірі судових витрат в сумі 1941,87 грн.
14.06.2010 року Акціонерно - комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк змінив свою назву на Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк».
Внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбак», правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків став АТ «Альфа Банк» Правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа- Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк», а саме з 15.10.2019 року.
Відповідно до протоколу позачергових загальних зборів акціонерів АТ «Альфа Банка» № 2/2022 від 18.08.2022 року АТ «Альфа Банк» рішенням загальних зборів акціонерів змінило назву на АТ «СЕНС Банк».
Таким чином, АТ «СЕНС Банк» набуло право вимоги за кредитним договором № 665/08-58 від 29.08.2005 року, без правонаступництва в розумінні ст.55 ЦПК України, шляхом внутрішніх реорганізаційних процесів.
Позивач в порядку ст. 625 ЦК України нарахував три відсотки річних на суму боргу за рішенням суду за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року, а витрати від інфляції на суму боргу нараховано за період з березня 2017 року по лютий 2022 року.
Від відповідача не надходила заяви про застосування строків позовної давності.
Із правового аналізу положень статей 526, 599, 611,625ЦК України слідує, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу.
Внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України за увесь час прострочення, таке прострочення є триваючим правопорушенням і право на позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Згідно із частиною першою, другою статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Згідно із частиною першою, другою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто,грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Наведене вище узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 10 квітня 2018 року у справі№ 910/10156/17(провадження № 12-14гс18), від 11 квітня 2018 року у справі№ 758/1303/15-ц(провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі№ 686/21962/15-ц (14-16цс18).
Отже, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати; 3 % річних.
Тому, суд вважає, що позов в частині стягнення трьох відсотків річних обгрунтований та підлягає задоволенню.
Водночас суд не погоджується з доводами позову в частині нарахування інфляційних витрат на суму боргу, виходячи з наступних підстав:
Суд звертає увагу на те, що норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язанні, визначеного умовами договору у гривнях.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків зокрема, є договори.
Отже, позивач посилається на кредитний договір, як на підставу виникнення у відповідача боргового зобов'язання перед позивачем.
Як встановлено зі змісту п. 1.1 Кредитного договору, Кредитор надає Позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в сумі 10 000 доларів США (десять тисяч доларів США).
Тобто, грошове зобов'язання визначене в іноземній валюті.
Натомість, прийняття судового рішення про стягнення боргу в національній валюті не змінює природу грошового зобов'язання як такого, що визначене в іноземній валюті.
Оскільки кредит надавався позичальнику в іноземній валюті - доларах США, а індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня.
Статтею 99 Конституції України передбачено, що грошовою одиницею України є гривня. Гривня є законним платіжним засобом на території України.
Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 192 ЦК України).
Такі випадки передбачені статтею 193, частиною четвертою статті 524 ЦК України, Законом України від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ Про зовнішньоекономічну діяльність, Декретом Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю, Законом України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті.
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці Україні гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня, як національна валюта вважається єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом із тим частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом НБУ, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті Закону України від 03 липня 1991 року № 1282-ХІІ Про індексацію грошових доходів населення індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.
Разом із тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.
Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17. Також, аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/1021 7/15-ц (провадження № 14-7274с 19), і підстав для відхилення від цих висновків у цій справі судом не встановлено.
Отже в цій частині позову вимоги не відповідають положенням закону.
Таким чином суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо судового збору:
При поданні позовної заяви до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 2684 грн. (меморіальний ордер № 1769798268 від 29.05.2023 року).
Ціна позову становила 139320,30 грн. Задоволена частина позову становить 28872,65 грн., тобто 20,72%.
Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 556,12 грн. =(2684 грн.х20,72%).
Решта судового збору відноситься на рахунок позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст.137, 141-142, 209, 258-260, 353 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ: 23494714) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості, стягнення судового збору, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ: 23494714) нараховані на суму заборгованості за кредитним договором № № 665/08-58 від 29.08.2005 року в сумі 194186,76 грн. за період з 01.04.2017 року по 23.02.2022 року три відсотки річних у розмірі 28872,65 грн.
В задоволенні позову в частині стягнення нарахованих на суму заборгованості за кредитним договором № № 665/08-58 від 29.08.2005 року інфляційних витрат, - відмовити.
Стягнути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, код ЄДРПОУ: 23494714) судовий збір в сумі 556,12 грн.
Решту судового збору віднести на рахунок Акціонерного товариства «СЕНС БАНК».
Учасники справи можуть ознайомитись з судовим рішенням на офіційному веб-порталі Єдиного державного реєстру судових рішень. Веб-адреса сторінки: http://reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Заочне рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з моменту його отримання в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.
Суддя В. К. Барвенко