09 жовтня 2024 року Чернігів Справа № 620/10879/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області № 253450000443 від 02.05.2024 про відмову в перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії за віком з урахуванням заробітної плати згідно з довідками №2334 та №2334а від 05.12.2017, виданих Філією «ШАХТА ПАРТИЗАНСЬКА» Державного унітарного підприємства Луганської народної республіки «АНТРАЦИТ».
Мотивуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком з 2018 року. Звернувшись до відповідача із заявою та додатковими документи, просив здійснити перерахунок пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату. Однак, спірним рішенням у такому перерахунку відмовлено з підстав того, що довідки видані організацією, розташованою на тимчасово окупованій території. На переконання позивача спірним рішенням порушені його права на пенсійне забезпечення враховуючи заробітну плату за весь період страхового стажу, а за період до 2000 року за наявністю підтверджуючої довідки. Рішення відповідача мотивовано лише знаходженням підприємства, що надало довідки про заробітну плату на території держави агресора, однак такі дії є безпідставними, оскільки це не може бути підставою для позбавлення особи права на пенсію в законодавчо встановленому розмірі.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області надійшов відзив на позов, у якому останній з вимогами позивача не погоджується та просить в їх задоволенні відмовити, оскільки позивачем до заяви про перерахунок пенсії було додано довідку № 2334 від 05.12.2017 про заробітну плату за 1995-2000 роки, видану філіалом «Шахта «Партизанська» підприємства «Антрацит», на якій проставлено кутовий штамп з написом «луганская народная республика». Тобто довідки видані органом, діяльність якого за законодавством України, вважається незаконною, а виданий таким органом будь-який акт (рішення, документ) є недійсним і не створює правових наслідків. Крім того, відповідач зазначає, що органи Пенсійного фонду мають право перевіряти обґрунтованість та достовірність відомостей, що містяться в документах, поданих для оформлення пенсії. Зважаючи на те, що установа знаходиться на непідконтрольній Україні території, перевірка документів є неможливою.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відзив не надійшов.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 з 08.11.2018 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с. 24).
26.04.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про перерахунок пенсії.
До заяви позивач додав довідку №2334 від 05.12.2017, видану Філією «ШАХТА ПАРТИЗАНСЬКА» Державного унітарного підприємства Луганської народної республіки «АНТРАЦИТ» (а.с. 25).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області за принципом екстериторіальності прийнято рішення № 253450000443 від 02.05.2024, яким у перерахунку відмовлено (а.с. 27).
Так, підставою відмови в перерахунку пенсії з урахуванням довідки про заробітну плату, відповідачем вказано, що її врахування суперечить чинному законодавству, оскільки Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь які запити, звернення, довідки чи інші документи, підготовлені або видані органами фонду з територій, які непідконтрольні українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню.
Із таким рішенням позивач не погоджується, а тому звернувся до суду за захистом прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі відсутності після 1 липня 2000 року 60 місяців страхового стажу, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Частиною четвертою статті 42 Закону № 1058 передбачено, що за бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1(далі Порядок № 22-1).
Пунктом 4.7 Порядку № 22-1 передбачено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Згідно з пунктом 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж. За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року(додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку № 22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 29.07.2020 у справі № 341/1132/17 обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 1 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують, як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси. Згідно з пунктом 71 вказаного рішення державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Стосовно тверджень відповідача, суд зазначає, що неможливість проведення перевірки не ставить у залежність питання про перерахунок пенсії відповідній особі, оскільки це не може бути підставою для відмови у врахуванні заробітної плати.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією держави-терориста російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.
Разом з тим, суд зазначає, що позивач набув трудовий стаж до введення воєнного стану в Україні у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, вказаний у довідках період трудової діяльності врахований в страховий стаж позивача.
Так, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, враховуючи стаж, який вона заробила на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україною у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво та обмін поштою з країною-агресором та неможливістю надати запит на звірку достовірності видачі довідок та підтвердити сплату внесків.
У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ було констатовано, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами.
Отже, з огляду на викладене вище, суд вважає, що позивач не може бути позбавлений свого права щодо врахування заробітної плати, отриманої в період трудової діяльності та підтвердженої належними та допустимими доказами.
У постанові від 21.02.2020 у справі № 291/99/17 Верховний Суд дійшов висновку, що « перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі самі по собі не можуть бути підставою для відмови у неврахуванні заробітної плати при призначенні позивачу пенсії».
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини першої Європейської соціальної хартії та частин першої, третьої статті 46 Конституції України працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.
Згідно зі статтею 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 р. (далі - Закон № 1207-VII) Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території України.
Відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території покладається на Російську Федерацію як на державу-окупанта відповідно до норм і принципів міжнародного права.
Статтею 9 Закону №1207-VII визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
У той же час, за приписами частини четвертої статті 9 Закону №1207-VII встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.
Враховуючи викладене, суд вважає, що в даному випадку і при обставинах, що склались у зв'язку з повномасштабним вторгненням 24.02.2022 Російської Федерації на територію України та військовою агресією першої по відношенню до громадян України - відмова органом державної влади фізичній особі у реалізації її права на отримання пенсії з підстави місцезнаходження підприємств, що розташовані на окупованій території та неможливості проведення зустрічної перевірки, порушує баланс між конституційним правом позивача на соціальне забезпечення та завданням відповідача щодо перевірки правильності нарахування пенсії.
Відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на тимчасово непідконтрольній території не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного права на належне пенсійне забезпечення.
Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.08.2018 у справі № 175/4336/16-а.
Відповідно до матеріалів справи, заява позивача про перерахунок пенсії була розглянута за екстериторіальним принципом ГУ ПФУ в Запорізькій області й рішення про відмову в перерахунку пенсії прийнято саме вказаним територіальним органом Пенсійного фонду України, тобто порушення прав позивача вчинено також ГУ ПФУ в Запорізькій області, з огляду на що, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання саме ГУ ПФУ в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії позивачеві з 26.04.2024, із урахуванням заробітної плати згідно з довідками від 05.12.2017 № 2334, №2334а, виданих Філією «ШАХТА ПАРТИЗАНСЬКА» Державного унітарного підприємства Луганської народної республіки «АНТРАЦИТ».
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене вище, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Щодо відшкодування розміру понесених судових витрат суд зазначає таке.
Так, на підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання юридичних послуг від 13.07.2023, який укладено із ФОП ОСОБА_2 та акт про надання юридичних послуг від 29.07.2023 (а.с. 28, 29).
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з частиною першою, третьою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті Кодексу суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Також, за змістом частини дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору.
Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік справ, що є справами незначної складності.
Відповідно до частини другої статті 57 КАС України у справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.
Отже, у справі незначної складності здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом.
Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб'єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31.10.2019 № 4-в/2019).
Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані в порядку ст. 134, 139 КАС України.
Водночас, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив суму судового збору в розмірі 2422,20 грн, що підтверджується квитанцією від 01.08.2024 (а.с. 30).
Водночас, відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову не майнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У пункті 23 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд зауважує, що позовні вимоги, сформовані позивачем у поданому до суду позові, є основною та похідною позовними вимогами.
Отже, судовий збір за подання даного позову становить 1211,20 грн.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» зокрема встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду у разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи наведені вище положення, суд дійшов висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 139, 241-243, 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного Фонду України в Запорізькій області № 253450000443 від 02.05.2024 про відмову в перерахунку пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 26.04.2024, із урахуванням заробітної плати згідно з довідками від 05.12.2017 № 2334, №2334а, виданих Філією «ШАХТА ПАРТИЗАНСЬКА» Державного унітарного підприємства Луганської народної республіки «АНТРАЦИТ».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, вул. П'ятницька, 83А, м. Чернігів, Чернігівський р-н, Чернігівська обл., 14005, код ЄДРПОУ 21390940.
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, проспект Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 20490012.
Дата складення повного рішення суду - 09.10.2024.
Суддя Ю. О. Скалозуб