08 жовтня 2024 р. м. Чернівці Справа № 600/3371/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лелюка О.П., за участю: секретаря судового засідання Біля Я.Ф., представника позивача Іванюка О.О. та представника відповідача Калініченко Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000006050/Ж10/24-13-07-04 від 06.06.2024 року в частині нарахування штрафних санкцій відповідно до статті 20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 1828862,90 грн.
Ухвалою суду від 01.08.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче судове засідання по справі; встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.
У ході підготовки даної справи до розгляду по суті судом: з'ясовано зміст заявлених вимог; з'ясовано позицію відповідача; отримано від сторін заяви по суті справи; вчинено інші дії, передбачені частиною другою статті 180 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 17.09.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Згідно змісту поданих позивачем заяв по суті справи, додаткових письмових пояснень та пояснень у судовому засіданні, в обґрунтування заявлених вимог позивач вказував про недотримання відповідачем процедури призначення фактичної перевірки суб'єкта господарювання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що виразилося у не обґрунтуванні необхідності проведення перевірки позивача, не зазначенні про наявність (отримання) інформації, яка стала приводом для її проведення, а також про невідповідність зазначеної у наказі підстави для перевірки її меті, тобто фактично про те, що відповідач вийшов за межі предмету фактичної перевірки та безпідставно провів перевірку за дотриманням суб'єктом господарювання порядку обліку товарних запасів.
Крім цього, зазначалося позивачем і про недопущення ним порушення, зазначеного в оскаржуваному рішенні та передбаченого статтею 20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», адже в рамках проведення фактичної перевірки не здійснювалася реалізація товарів, які необліковані у встановленому порядку. На думку позивача, твердження податкового органу у акті фактичної перевірки, що позивачем не забезпечено ведення у порядку встановленому законодавством облік товарних запасів на складі та/або за місцем їх реалізації не відповідають дійсності, оскільки облік товарних запасів вівся належно, а не врахування наданих позивачем первинних документів є безпідставним та необґрунтованим. При цьому вказувалося, що сама по собі відсутність на момент перевірки контролюючим органом накладних за місцем реалізації чи зберігання товарів, за умови, що ці товари належним чином обліковані, не є підставою для застосування до суб'єкта господарювання фінансової санкції, передбаченої статтею 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Також позивач вказував про суперечливість висновків відповідача щодо визначення переліку необлікованих товарно-матеріальних цінностей, на які не надано документів, що підтверджують їх обліки та походження, що унеможливлює встановлення суті порушення позивачем. При цьому наголошено на тому, що позивачем на момент проведення перевірки надано перевіряючим первинні документи, що підтверджують облік та походження ювелірних виробів.
На думку позивача, Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 25.04.2024 року, що є Додатком №3 до акту фактичної перевірки, не відображає реальні фактичні залишки запасів (ТМЦ) за місцем здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 , а загальна вартість необлікованих, на думку відповідача, товарів не відповідає сумі, визначеній у акті фактичної перевірки та в оскаржуваному рішенні. До цього вказано, що названа вище Відомість не відповідає формі відомості про результати контролю за повнотою оприбуткування, реалізації та фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), наведеної у Додатку 3 до Методичних рекомендацій, при тому що до неї не було долучено розписку щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), включення у товарні звіти всіх видаткових і прибуткових документів на цінності, що є невід'ємною частиною такої Відомості.
Вказувалося позивачем і про те, що відповідач не скористався своїм правом вимоги провести з позивачем під час перевірки інвентаризацію основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки, що є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку. Контролюючим органом не вимагалось у позивача проведення інвентаризації залишків товарів, які брались до уваги при проведенні фактичної перевірки та в подальшому при прийнятті оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій на суму 1828862,90 грн, а відомості щодо даних залишку товарів встановлювались відповідачем не на підставі первинної документації, а на підставі власноручно описаних товарів без зазначення їх загальної суми. Тому, на думку позивача, є необ'єктивним висновок відповідача про те, що кількість фактичних залишків запасів товарно-матеріальних цінностей, виявлених під час проведення перевірки, становила саме ту, яка зазначена в акті фактичної перевірки. Відтак, відповідачем не підтверджено наявність станом на момент проведення фактичної перевірки необлікованих товарно-матеріальних цінностей - ювелірних виробів із золота на суму 1828862,90 грн, а тому рішення про застосування до позивача фінансової санкції у такому розмірі є протиправним.
Згідно поданих відповідачем заяв по суті справи та пояснень у судовому засіданні, податковий орган щодо заявлених вимог заперечував та просив суд у задоволенні позову відмовити, вказуючи про законність проведення фактичної перевірки у позивача та про обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Зокрема, відповідачем зазначалося про законність призначення фактичної перевірки на підставі пп.80.2.4 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, адже відповідно до службової записки №260/24-13-07-04 від 22.04.2024 року підставою для проведення фактичної перевірки слугувало подання суб'єктом господарювання звітності з нульовими показниками за 11.03.2024 р, 29.03.2024 р, 30.03.2024 р. При цьому вказано, що вимоги чинного податкового законодавства не передбачають обов'язку щодо зазначення контролюючим органом у наказі на проведення фактичної перевірки конкретизації підстав, окрім перелічених у пп. 80.2.2 - 80.2.7 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України. До цього зауважено, що мета перевірки відповідала підставі, наведеної у відповідному наказі.
Також вказувалося відповідачем і про правомірність застосування до позивача штрафної санкції у розмірі 1828862,90 грн відповідно до статті 20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки під час проведення фактичної перевірки позивач не надав документи щодо походження та придбання ювелірних виробів, які знаходились в реалізації на момент проведення фактичної перевірки (25.04.2024 року) згідно з Додатку №3 до акту перевірки.
Вказувалося відповідачем і про те, що позивач не надала на вимогу контролюючого органу первинні документи та відповідну форму обліку товарів, чим порушено норми чинного законодавства.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до статті 19-1, підпункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.4, пункту 80.2 статті 80, підпунктів 69.2, 69.27 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, 19.04.2024 року Головним управлінням ДПС у Чернівецькій області прийнято наказ №646-п «Про проведення фактичної перевірки» ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в магазині за адресою: АДРЕСА_1 , за період фінансово-господарської діяльності з 01.05.2021 року по 01.05.2024 року з питань дотриманням порядку проведення розрахункових операцій, готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів, неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками, дотримання роботодавцем законодавства з питань укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, контролю за дотриманням вимог законодавства щодо встановлення державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торговельної надбавки.
За результатом проведення фактичної перевірки податковим органом складено Акт від 03.05.2024 №4778/Ж5/24-13-07- 04/2773013475, у якому відображено встановлення порушень ФОП ОСОБА_1 :
- пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: при здійсненні розрахункової операції при реалізації срібної підвіски по ціні 622 грн реєстратор розрахункових операцій не застосовано, розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі не видано;
- пункту 10 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: не створено контрольні стрічки у паперовій та/або електронній формі та не забезпечено їх зберігання за 11.03.2024 та 29.03.2024 та 30.03.2024;
- пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»: не забезпечено ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складі та/або місцем їх реалізації на суму 1828862,9 гривень.
Не погоджуючись із висновками перевірки, 21.05.2024 року позивачем подано податковому органу заперечення на акт №4778/Ж5/24-13-07-04/277313475 від 03.05.2024 року, в якому, зокрема, вказано про незгоду з висновками щодо встановлення порушення пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
До заперечення були додані документи на підтвердження придбання та походження ювелірних виробів: 1) Додаток №1 до Заперечення - опис із товарно-матеріальних цінностей виробів з золота проби 585 та наявність первинних документів до них на 13 арк.; 2) Витяг з Електронного реєстру листків непрацездатності № 8900004569996910 від 21.05.2024 року на 2 арк; 3) Належним чином засвідчена копія Наказу №9-21 від 24.11.2021 року та інвентаризаційний опис-№2 від 25.11.2021 року на 62 арк.; 4) Належним чином засвідчена копія Акту прийому передачі б/н від 15.04.2024 року від постачальника ФОП ОСОБА_2 на 1 арк.; 5) Належним чином засвідчені копії накладної №Ху-00028 від 05.04.2024 року від постачальника ФОП ОСОБА_3 та договору купівлі продажу №01/24 від 05.04.2024 року, укладеного з ФОП ОСОБА_3 ;6) Належним чином засвідчені копії накладних 145 від 05.04. 2023 року, № 180 від 03.11.2023 року від постачальника ФОП ОСОБА_4 ; 7) Належним чином засвідчені копії накладної №10042401 від 10.04.2024 року, акту прийому-передачі виконаних робіт-послуг №10042401 від 10.04.2024 року, рахунок на оплату постачальника №10042401 від 10.04.2024 року, акту прийому-передачі дорогоцінного металу №26032402 від 26.03.2024 року від постачальника ФОП ОСОБА_5 ; 8) Належним чином засвідчена копія акту прийому-передачі б/н від 03.02.2023 року від постачальника ФОП ОСОБА_6 ; 9) Належним чином засвідчена копія видаткової накладної №0091/1 від 08.04.2024 року від постачальника ФОП ОСОБА_7 ;10) Належним чином засвідчені копії накладних на переміщення №123 від 15.06.2023 року, №149 від 03.10.2023 року.
Згідно Висновку від 30.05.2024 року №72/ж7/24-13-07-04 постійно діючої комісії з розгляду спірних питань, питань щодо визначення вини платника податку, контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів та умисності діяння у податкових правопорушеннях у Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області, наведені аргументи в поданому запереченні ФОП ОСОБА_1 від 21.05.2024 р №1 (вх. ГУ ДПС у Чернівецькій області від 21.05.2024 №13793/6) та надані копії документів не спростовують фактів порушень, відображених в акті фактичної перевірки від 03.05.2024 №4778/Ж5/24-13-07-04/277313475; висновки вказаного акта фактичної перевірки визнано вважати такими, що відповідають нормам чинного законодавства, а заперечення ФОП ОСОБА_1 від 21.05.2024 р №1 залишено без задоволення.
Листом №9427/6/24-13-07-04 від 31.05.2024 року ГУ ДПС у Чернівецькій області повідомило позивача про результат розгляду заперечень.
06.06.2024 року Головним управління ДПС у Чернівецькій області на підставі акту перевірки від 03.05.2024 №4778/Ж5/24-13-07-04/277313475 прийнято податкове повідомлення-рішення №000006050/Ж10/24-13-07-04 форми «С», яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 суму штрафних санкцій у розмірі 1829994,90 грн.
Згідно наявних у справі розрахунків до акту фактичної перевірки №4778/Ж5/24-13-07-04/277313475 від 03.05.2024 року, вказана вище сума штрафних санкцій складається з:
- 622,00 грн (622,00 х 100%) - штраф згідно п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за невидачу розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
- 510 грн - штраф згідно п.5 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»;
- 1828862,90 грн - штраф згідно ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» а саме: реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надання під час проведення перевірки документів, які підтверджують такий облік товарів у місці продажу, застосування фінансових санкцій в розмірі реалізаційної вартості таких товарів, а саме ювелірних виробів із золото. Відповідно до зняття залишків під час проведення перевірки встановлено наявних ювелірних виробів із золота в місці продажу господарської діяльності на загальну суму 1828862,90 грн.
Не погоджуючись із застосуванням до ФОП ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 1828862,90 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір у межах заявлених вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно з частинами першою та другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, згідно правової позиції Верховного Суду в постанові від 21 лютого 2020 у справі № 826/14123/18, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа № 826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.
Водночас судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформульований правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Отже, питання правомірності дій контролюючого органу щодо призначення і проведення перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставою позову про оскарження рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі №816/228/17.
Таким чином, оскільки незаконність оскаржуваного в частині податкового повідомлення-рішення №000006050/Ж10/24-13-07-04 від 06.06.2024 року позивач обґрунтовує, перш за все, недотриманням відповідачем процедури призначення фактичної перевірки та невідповідністю зазначеної у наказі підстави для перевірки її меті, то суд, беручи до уваги наведену вище правову позицію Верховного Суду, спочатку надає оцінку таким доводам позивача.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПК України у редакції на час призначення перевірки позивача).
Цим Кодексом передбачені функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Статтею 80 ПК України визначений порядок проведення фактичної перевірки.
Згідно пункту 80.1. статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
У пункті 80.2 статті 80 ПК України наведені підстави для призначення фактичної перевірки.
Зокрема, згідно підпункту 80.2.4 пункту 80.2 статті 80 ПК України, на який і міститься посилання в наказі Головного управління ДПС у Чернівецькій області від 19.04.2024 року №646-п «Про проведення фактичної перевірки», фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками.
У відзиві та у ході судового розгляду справи відповідачем вказувалася, що підставою для проведення фактичної перевірки позивача слугувало подання ним звітності з нульовими показниками за 11.03.2024 р, 29.03.2024 р, 30.03.2024 р., про що було складено службову записку №260/24-13-07-04 від 22.04.2024 року на ім'я в.о. начальника Головного управління ДПС у Чернівецькій області ОСОБА_8 з проханням дозволу на проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 .
Між тим, такі доводи відповідача суд оцінює критично, оскільки з доданої до відзиву службової записки №260/24-13-07-04 вбачається, що вона датована 22.04.2024 року, в той час як наказ №646-п «Про проведення фактичної перевірки» у ФОП ОСОБА_1 винесений 19.04.2024 року, тобто за три дні до подання вказаної вище службової записки із проханням дозволу на проведення фактичної перевірки суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 та інформацією про подання останньою звітності з нульовими показниками.
Отже, наведене свідчить про відсутність у в.о. начальника Головного управління ДПС у Чернівецькій області Т. Чернецької, якою підписано наказ №646-п «Про проведення фактичної перевірки» у ФОП ОСОБА_1 , станом на день прийняття вказаного наказу інформації про підстави для призначення фактичної перевірки у позивача.
Відтак, суд погоджується із доводами позову про недотримання відповідачем процедури призначення фактичної перевірки суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 .
Крім цього, заслуговують на увагу і доводи позову про невідповідність зазначеної у наказі підстави для фактичної перевірки її меті та, по суті, про вихід за межі предмету призначеної фактичної перевірки, адже у змісті наказу №646-п від 19.04.2024 року не вказано про необхідність проведення перевірки дотримання суб'єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 саме порядку обліку товарних запасів, порушення відносно чого в подальшому і лягло в основу прийняття податкового повідомлення-рішення №000006050/Ж10/24-13-07-04 від 06.06.2024 року в оскаржуваній частині.
Викладене у своїй сукупності дає підстави суду для висновку про незаконність призначення та проведення фактичної перевірки у позивача і, як наслідок, про незаконність застосованої відповідачем до позивача за результатом такої перевірки оскаржуваної штрафної санкції.
Крім цього, з огляду на суть порушення, за яке відповідачем застосовано до позивача штраф у розмірі 1828862,90 грн, суд зазначає наступне.
Так, згідно пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
Згідно висновків Верховного Суду у постановах від 27.08.2024 року у справі №300/2879/22, від 16.05.2024 року у справі №280/176/23, від 11.01.2024 року у справі №420/12275/22 пункт 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в третьому абзаці цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). За змістом же статті 20 названого Закону суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». При судом касаційної інстанції зазначено і те, що не надання під час фактичної перевірки документів, що підтверджують походження товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), не є підставою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, встановленої статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Водночас, як вбачається зі змісту акту від 03.05.2024 №4778/Ж5/24-13-07-04/277313475, у ньому вказано, що при перевірці встановлено відсутність ведення товарного обліку та документів на придбання, походження ювелірних виробів. На момент проведення перевірки ФОП ОСОБА_1 на ювелірні вироби з золота не надала документи щодо придбання та походження даних виробів, які знаходились в реалізації 25.04.2024 р згідно Додатку №3.
Враховуючи наведені вище норми та правові позиції Верховного Суду щодо їх застосування, суд приходить до висновку про незаконність притягнення відповідачем позивача до фінансової відповідальності відповідно до статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» за неподання позивачем документів на придбання, походження ювелірних виробів із золота, які знаходились в реалізації 25.04.2024 р згідно Додатку №3 до акту фактичної перевірки.
Поряд з цим у ході судового розгляду справи на підставі поданих відповідачем матеріалів фактичної перевірки судом встановлено, що позивачем як у ході проведення фактичної перевірки на запит податкового органу від 25.04.2024 року «Про надання документів» у строк до 29.04.2024 року, так і після складення акту перевірки від 03.05.2024 року до заперечення на цей акт було подано низку документів (наказ про проведення інвентаризації та інвентаризаційний опис, акти прийому-передачі, договори купівлі-продажу, підряду та субпідряду, видаткові накладні та накладні на переміщення товару, рахунки на оплату, банківські виписки) щодо придбання, походження та обліку наявних на реалізацію ювелірних виробів із золота та срібла (ці обставини визнавалися представниками сторін у судовому засіданні).
Однак, як свідчить зміст Протоколу від 30.05.2024 року №935/ж12/24-13-07-04 засідання постійно діючої комісії з розгляду спірних питань, питань щодо визначення вини платника податку, контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб'єктів та умисності діяння у податкових правопорушеннях у Головному управлінні ДПС у Чернівецькій області та зміст Висновку від 30.05.2024 року №72/ж7/24-13-07-04 названої комісії, у них відсутні мотиви (аргументація) відхилення поданих позивачем документів на підтвердження придбання та походження, а також щодо обліку наявних на реалізацію ювелірних виробів із золота.
При цьому, як вбачається з наданого відповідачем у судовому засіданні розрахунку штрафу в оскаржуваному рішенні та визнавалося відповідачем у судовому засіданні, подані позивачем документи на підтвердження придбання та походження, а також щодо обліку наявних на реалізацію ювелірних виробів із срібла були враховані податковим органом при вирішенні питання притягнення позивача до фінансової відповідальності згідно статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Між тим, податковим органом жодним чином не обґрунтовано зроблених ним висновків про те, що наведені аргументи в поданому запереченні ФОП ОСОБА_1 від 21.05.2024 р №1 та надані нею копії документів не спростовують фактів порушень, відображених в акті фактичної перевірки від 03.05.2024 №4778/Ж5/24-13-07-04/277313475.
Отже, відповідачем не доведено правомірності не взяття до уваги поданих позивачем документів, що стосуються ювелірних виробів із золота, які на момент перевірки знаходилися за місцем реалізації в магазині за адресою АДРЕСА_1 .
Поряд з цим, щодо зазначення в акті фактичної перевірки від 03.05.2024 №4778/Ж5/24-13-07-04/277313475 про незабезпечення позивачем ведення у порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складі та/або місцем їх реалізації на суму 1828862,90 грн, варто зазначити таке.
З обставин справи вбачається, що притягуючи позивача до фінансової відповідальності згідно статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» шляхом застосування штрафних санкцій у розмірі 1828862,90 грн, податковий орган виходив з того, що перелік не облікованих товарно-матеріальних цінностей - ювелірних виробів із золота, які на момент перевірки знаходилися за місцем реалізації в магазині за адресою АДРЕСА_1 , на загальну суму 1828862,90 грн станом на 25.04.2024 року, та на які не надано документів обліку, наведено в Додатку №3 до акту фактичної перевірки.
Згідно матеріалів справи, таким Додатком №3 до акту фактичної перевірки є Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 25 квітня 2024 року в 14 год 56 хв.
Саме вказаний документ було враховано відповідачем при визначенні розміру штрафу згідно статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
У зв'язку з цим, суд звертає увагу на те, що вказана Відомість є Додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом ДПА України від 12 серпня 2008 року №534 (далі - Методичні рекомендації №534).
Рекомендації щодо оформлення додатка до акта перевірки з порядку визначення повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно- матеріальних цінностей) визначені в розділі 5 Методичних рекомендацій №534, у якому вказано таке.
Фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), визначені при обстеженні приміщень суб'єкта господарювання, під час перевірки відображаються у відомості про результати контролю за повнотою оприбуткування, реалізації та фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей) (надалі по тексту також Відомість), форму якої наведено у додатку 3 до Методичних рекомендацій.
У Відомості зазначаються назва та код суб'єкта господарювання, адреса, назва й адреса господарського об'єкта, інформація про підставу проведення перевірки, дата та час початку і завершення перевірки, інформація про результати перевірки.
Перед проведенням перевірки у матеріально відповідальної особи береться розписка щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно- матеріальних цінностей), включення у товарні звіти всіх видаткових і прибуткових документів на цінності. Розписка є невід'ємною частиною Відомості (надалі по тексту також Розписка).
Розділом 5 Методичних рекомендацій №534 визначено, що у Відомості зазначаються найменування окремих груп (видів) запасів (товарно-матеріальних цінностей), відібраних для проведення перевірки (графа 2). У графі 3 вказуються одиниці виміру.
У графах 6 та 7 зазначаються код і назва постачальника, від якого отримано відібрані найменування запасів (товарно-матеріальних цінностей). У графах 8-9 - дата та номер документа, відповідно до якого отримано запаси (товарно-матеріальні цінності). У графах 10-11 - надходження таких запасів (товарно-матеріальних цінностей) у натуральному та грошовому виразі відповідно.
Дані про надходження запасів (товарно-матеріальних цінностей) у відповідних графах зазначаються на підставі первинних прибуткових документів, зведених відомостей про надходження від постачальника, внутрішнє переміщення тощо. У разі значного обсягу документів записи можуть групуватися у додаткових таблицях.
Залишок запасів (товарно-матеріальних цінностей) на визначену дату за даними обліку зазначається у графах 18-19. Дата, на яку розраховуються залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), має співпадати з датою початку перевірки.
У графах 18-19 зазначаються залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей) у натуральному та грошовому виразі на підставі розрахунків, які визначаються як сума відповідних показників залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) за даними бухгалтерського обліку (інших документів) на визначену дату та надходження за відповідний період і різниця вибуття за такий період, а саме: графа 18 = графа 4 графа 10 - графа 16; графа 19 = графа 5 графа 11 - графа 17.
Фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявлені під час проведення перевірки, зазначаються у графах 20-22. Дата, на яку встановлено фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), має співпадати з датою перевірки. У графі 20 вказуються фактичні залишки на дату перевірки у натуральному виразі. У графі 21 визначається ціна за одиницю окремих груп (видів) запасів (товарно-матеріальних цінностей), встановлена суб'єктом господарювання (господарським об'єктом) на дату початку перевірки. У графі 22 вказується загальна сума виявлених фактичних залишків (визначається як добуток кількості та ціни за одиницю виміру, або у разі відсутності фактичних залишків розраховується сума виходячи з розрахунку залишків на початок перевірки, надходження, вибуття та залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) за даними обліку, тобто розрахунковим методом).
Результати перевірки зазначаються у натуральному та грошовому виразі у графах 23 -26. При цьому надлишок запасів (товарно-матеріальних цінностей) зазначається у натуральному та грошовому виразі у графах 23 та 24.
За результатами проведення перевірки виявляються та досліджуються факти, зокрема, неведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку запасів (товарно-матеріальних цінностей) за місцем реалізації та зберігання.
Отже, зі змісту розділу 5 Методичних рекомендацій №534 вбачається, що виявлення та дослідження факту неведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку запасів (товарно-матеріальних цінностей) за місцем реалізації та зберігання можливе виключно шляхом складення Відомості за формою, наведеною у Додатку 3 до Методичних рекомендацій із заповненням всіх відповідних граф.
Однак Відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 25 квітня 2024 року, що є Додатком №3 до Акту фактичної перевірки, не відповідає формі відомості про результати контролю за повнотою оприбуткування, реалізації та фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), наведеної у Додатку 3 до Методичних рекомендацій №534.
Наявна у матеріалах справи Відомість, що є Додатком №3 до акту фактичної перевірки, не містить тих граф, встановлених розділом 5 Методичних рекомендацій №534, зокрема графи 20-22, у яких зазначаються фактичні залишки запасів (товарно-матеріальних цінностей), виявлених під час проведення перевірки.
Вказана Відомість містить лише перелік назв ювелірних виробів, їх артикули, вагу та вартість.
Поряд з цим у ході судового розгляду справи судом встановлено те, що усупереч наведеним нормам перед проведенням фактичної перевірки у матеріально відповідальної особи працівниками відповідача не було взято розписки, яка є невід'ємною частиною Відомості щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей), включення у товарні звіти всіх видаткових і прибуткових документів на цінності.
Викладене у своїй сукупності дає суду підстави вважати Відомість, що є Додатком №3 до акту фактичної перевірки, неналежним та недостовірним доказом у розумінні статей 73 та 75 Кодексу адміністративного судочинства України, який брався до уваги відповідачем при застосуванні до позивача штрафної санкції згідно статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
За позицією відповідача саме інформація, наведена у вказаній Відомості, слугувала підставою для визначення суми застосованого до позивача штрафу - 1828862,90 грн, яка, за твердженнями відповідача, є загальною сумою необлікованих ювелірних виробів із золота, які на момент перевірки знаходилися за місцем реалізації в магазині за адресою смт. Глибока, вул. Базарна, 1.
Утім, дослідженням Відомості, що є Додатком №3 до акту фактичної перевірки (шляхом додавання ціни товарів із золота, зазначених на сторінках 1-5 Відомості), судом встановлено, що загальна вартість зазначених у Відомості ювелірних виробів із золота становить 1823360,90 грн, що не узгоджується із наведеною вище позицією податкового органу.
У ході судового розгляду справи відповідачем не доведено обґрунтованість застосування ним суми штрафу саме у розмірі 1828862,90 грн.
З огляду на викладене, суд відхиляє Відомість, що є Додатком №3 до акту фактичної перевірки, як доказ на підтвердження виявлених податковим органом фактичних залишків запасів ювелірних виробів із золота. А його твердження про те, що їх вартість становить саме 1828862,90 грн - безпідставні.
Також, з огляду на доводи позивача, суд звертає увагу на таке.
Відповідно до підпункту 20.1.19 підпункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов'язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 02 вересня 2014 року №879, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 жовтня 2014 року за №1365/26142 (далі - Положення №879).
Відповідно до пункту 2 Положення №879 воно застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб'єктів господарської діяльності.
Абзацом 6 пункту 7 Положення №879 встановлено, що проведення інвентаризації є обов'язковим, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. Інвентаризація має розпочатися в термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цього органу, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення №879 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об'єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.
Пункт 18 розділу ІІ Положення №879 передбачає, що інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами.
В силу частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо застосування наведених вище норм матеріального права у спірних відносинах суд застосовує висновки Верховного Суду у постанові від 06 лютого 2020 року у справі №807/1556/17.
Так, судом касаційної інстанції на підставі аналізу наведених норм зазначено:
- «…вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на усіх платників податків, в тому числі і фізичних осіб-підприємців. При цьому проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Водночас, нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована)»;
- «…проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку»;
- «….вказаний нормативно-правовий акт (мається на увазі Положення №879) не поширює свою дію на фізичних осіб-підприємців, при цьому інші нормативні вказівки щодо порядку організації, строків, вимог до документального оформлення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей для фізичних осіб - підприємців у чинному законодавстві відсутні. Втім, враховуючи обов'язок платника податків провести таку інвентаризацію на вимогу контролюючого органу, колегія суддів вважає за можливе використання фізичною особою-підприємцем приписів Положення №879 для проведення та оформлення результатів відповідної інвентаризації»;
- «…за своєю суттю, інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком. Нестачу товару можна виявити, коли відомі дані про залишки товару на початок інвентаризації та їх рух (вибуття, надходження) за звітний період. При цьому відомості щодо даних залишку товарів на початок інвентаризації мають встановлюватись на підставі первинної документації та відомостей Книги обліку доходів і витрат. Відсутність інформації у відомостях інвентаризації про залишки запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізації) запасів за визначений період взагалі виключає можливість вирахування нестачі (залишків) товару та підстави стверджувати про наявність нестачі товару».
Враховуючи наведене, суд зазначає, що згідно встановлених обставин справи у даних відносинах контролюючим органом не вимагалось у позивача проведення інвентаризації залишків товарів, які брались до уваги при проведенні фактичної перевірки та в подальшому при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №000006050/Ж10/24-13-07-04 від 06.06.2024 року в частині застосування штрафних санкцій на суму 1828862,90 грн, а відомості щодо даних залишку товарів встановлювались відповідачем не на підставі первинної документації та відомостей Книги обліку доходів і витрат.
Наведене дає підстави суду вважати необ'єктивним висновок відповідача про те, що кількість фактичних залишків запасів ТМЦ, виявлених під час проведення фактичної перевірки, становила саме ту, яка вказана у Відомості, що є Додатком №3 до акту фактичної перевірки, а їх вартість, згідно цієї ж Відомості, складала 1823360,90 грн (при тому, що штрафну санкцію застосовано відповідачем в іншому розмірі - 1828862,90 грн).
У ході судового розгляду справи відповідачем не підтверджено наявність станом на момент проведення фактичної перевірки необлікованих товарно-матеріальних цінностей - ювелірних виробів із золота саме на суму 1828862,90 грн, а тому рішення про застосування до позивача фінансової санкції у такому розмірі є необґрунтованим та протиправним.
З огляду на викладене, перевіряючи оскаржуване позивачем рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що при його прийнятті відповідач діяв: не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого виду рішень; недобросовісно; нерозсудливо; без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення.
Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000006050/Ж10/24-13-07-04 від 06.06.2024 року в частині нарахування штрафних санкцій відповідно до статті 20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 1828862,90 грн є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Згідно частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наявних у справі доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що відповідачем у ході судового розгляду цієї справи не було доведено правомірності оскаржуваного позивачем рішення. Водночас позивачем доведена передчасність, необґрунтованість та необ'єктивність висновків податкового органу щодо наявності підстав для притягнення позивача до відповідальності згідно статті 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із застосуванням штрафних санкцій саме у розмірі 1828862,90 грн.
Відповідно до частини п'ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України у резолютивній частині рішення (окрім іншого) зазначається розподіл судових витрат.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові витрати в розмірі 65140,00 грн.
Так, відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно частин першої та сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до наявної у справі платіжної інструкції №1088 від 30.07.2024 року позивачем при зверненні до суду з цим позовом майнового характеру сплачено судовий збір у розмірі 15140,00 грн.
Водночас до закінчення судових дебатів у цій справі не було подано належних доказів понесення позивачем інших судових витрат, в тому числі доказів (договору про надання правової допомоги, акту прийняття-передачі наданих послуг, платіжних документів про оплату юридичних послуг) щодо витрат на професійну правничу допомогу, про орієнтовний розмір яких 50000,00 грн вказано у позові.
У судовому засіданні до закінчення судових дебатів представником позивача у відповідності до вимог частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не було заявлено клопотання про подання указаних вище доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
За таких обставин, оскільки позов підлягає задоволенню повністю, то наявні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат лише у виді судового збору в розмірі 15140,00 грн.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000006050/Ж10/24-13-07-04 від 06 червня 2024 року в частині нарахування штрафних санкцій відповідно до статті 20 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі 1828862,90 грн.
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у розмірі 15140 грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено11.10.2024 року.
Повне найменування учасників справи: позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (с. Сучевени, Чернівецький район, Чернівецька область, РНОКПП НОМЕР_1 ), відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 200-А, ЄДРПОУ 44057187).
Суддя О.П. Лелюк