Справа № 560/10079/24
іменем України
14 жовтня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
1. Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 13.06.2024 р №25.
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити громадянину України ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" з відповідними документами. Однак, відповідач протиправно відмовив у наданні відстрочки. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 12.07.2024 суд відкрив провадження в адміністративній справі, розгляд справи призначив за правилами спрощеного позовного провадження. Витребував у ІНФОРМАЦІЯ_1 : належним чином завірену копію оскаржуваного рішення від 13.06.2024 №25, оформленого проколом, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації; належним чином завірені копії документів, що подавались ОСОБА_1 до заяви від 04.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
З 12.08.2024 по 10.09.2024 включно суддя перебував у відпустці.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує. Зазначає, що з-поміж долучених до заяви документів, позивачем долучено посвідчення про приписку до призовної дільниці НОМЕР_1 , однак такий документ посвідчує особу призовника, а не військовозобов'язаного. Звертає увагу, що військовозобов'язані, які здійснюють догляд (постійний догляд) за особами, зазначеними у пунктах 9, 13, 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку, та мобілізацію", мають довести:
А) наявність призначеної компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за особами з інвалідністю І чи П групи;
Б) потребу батьків з інвалідністю І чи П групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи П групи у постійному догляді за ними, а також факт встановлення здійснення догляду (постійного догляду) за ними. Таким чином, заявником не надано необхідних документів, визначених актом Кабінету Міністрів України, тому, відмовляючи у наданні відповідної відстрочки, комісії діяла правомірно. На підставі викладеного просить у задоволенні позову відмовити.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій з доводами відповідача не погоджується. Вказує що, факт утримання своїх батьків підтверджувати військовозобов'язаному жодними документами та доводити не потрібно, оскільки Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами покладений обов'язок дітей утримувати своїх батьків, а відтак не потрібно жодних довідок ЛКК, висновків ЛКК та складання актів про встановлення догляду. Наголошує, що ні Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а ні Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р № 560 не передбачено для оформлення відстрочки такого документа як військово-обліковий документ, а тому відмова в оформленні відстрочки позивачу у зв'язку з ненаданням військово-облікових документів є незаконною. Просить задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву від 04.06.2024 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", яка надійшла до відповідача 06.06.2024.
До заяви позивачем було долучено такі документи:
1. Копія Заяви ОСОБА_2 на 1 арк. у 1 прим.;
2. Копія паспорта ОСОБА_2 на 2 арк. у 1 прим.;
3. Копія Картки ФО-платника податків ОСОБА_2 на 1 арк. у 1 прим.;
4. Копія Довідки до Акта огляду МСЕК Серія АВ № 0939966 на 1 арк. у 1 прим.;
5. Копія Пенсійного посвідчення ОСОБА_2 на 1 арк. у 1 прим.;
6. Витяг з реєстру територіальної громади від 31.05.2024 р. на 1 арк. у 1 прим.;
7. Копія паспорта ОСОБА_3 2 арк. у 1 прим.;
8. Копія Картки ФО-платника податків ОСОБА_3 на 1 арк. у 1 прим.;
9. Копія Довідки до Акта огляду МСЕК Серія АВ № 0922839 на 1 арк. у 1 прим.;
10. Копія Пенсійного посвідчення ОСОБА_3 на 1 арк. у 1 прим.;
11. Копія паспорта ОСОБА_1 2 арк. у 1 прим.;
12. Копія Картки ФО-платника податків ОСОБА_1 на 1 арк. у 1 прим.;
13. Копія Свідоцтва про народження ОСОБА_1 на 1 арк. у 1 прим.;
14. Довідка № Ж-03-24429 про зареєстрованих осіб від 31.05.2024 р.
13.06.2024 відповідачем прийнято повідомлення №6529 в якому зазначено, що протоколом від 13.06.2024 р № 25 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Підставами для відмови зазначено те, що документально не підтверджено, що заявник є військовозобов'язаною особою (не додано військово-обліковий документ). В матеріалах заяви відсутні документи, які визначені у Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р №560.
Вважаючи рішення відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
У силу вимог статті 65 Основного Закону України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Поряд з цим, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду вказаної адміністративної справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу по мобілізації в умовах воєнного стану.
Абзацом 3 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій. (абзац 5 статті 1 Закону №3543-ХІІ)
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Статтею 22 Закону №3543-XII визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, а статтею 23 Закону №3543-XIIпередбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Згідно із положеннями пункту 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, на яку посилається позивач у заяві від 04.06.2024, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина 7 статті 23 Закону №3543-ХІІ).
Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі Положення №154, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації є територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення також організовують з визначеною періодичністю (цілодобово під час проведення мобілізації та/або у період воєнного стану) проведення медичних оглядів та психологічних обстежень військово-лікарськими комісіями військовозобов'язаних і резервістів та оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р № 560, яка набрала чинності 18.05.2024, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок № 560, (у редакції на дату звернення позивача із заявою про відстрочку та розгляду комісією)).
Цей Порядок визначає, зокрема, процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення та організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби (абзаци 5, 6 пункту 1 Порядку № 560).
Відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (пункт 56 Порядку 560).
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії (абзац 1 пункту 57 Порядку №560).
За наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації (пункт 58 Порядку №560).
У підпункті 13 пункту 1 додатком 5 Порядку № 560 наведений перелік документів, що подають військовозобов'язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю, а саме:
для особи, яка зайнята доглядом,
- документи, що підтверджують родинні зв'язки,
- один із документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов'язаними та які зобов'язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, здійснювати догляд за ними:
інвалідність такої особи, її потребу у постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі, документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або
акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду)(додаток 8), в якому зазначаються відомості про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати такий догляд;
для особи, яка потребує догляду,
- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики, та висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді (для осіб з інвалідністю II групи).
Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів (абзац 1 пункту 60 Порядку №560).
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади (абзац 2 пункту 60 Порядку №560).
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом (абзац 3 пункту 60 Порядку №560).
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення (абзац 4 пункту 60 Порядку №560).
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6 (абзац 5 пункту 60 Порядку №560).
У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку (абзац 6 пункту 60 Порядку №560).
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період (абзац 7 пункту 60 Порядку №560).
Військовозобов'язані, які здійснюють догляд (постійний догляд) за особами, зазначеними у пунктах 9,13,14 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та які не мають права на призначення компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем свого перебування на військовому обліку із заявою у паперовій або електронній формі, зокрема, у разі технічної реалізації засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, до якої додається письмова заява особи, яка потребує догляду чи постійного догляду, довільної форми із зазначенням реєстраційного номера облікової картки платника податків, про підтвердження відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані її утримувати (чоловік/дружина, працездатні діти), чи інших працездатних членів сім'ї, які зобов'язані та можуть здійснювати постійний догляд (абзац 1 пункту 61 Порядку №560).
Районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відокремлений відділ перевіряє перебування такого військовозобов'язаного на військовому обліку, родинні зв'язки військовозобов'язаної особи та особи, яка потребує догляду (постійного догляду), наявність інших зареєстрованих/задекларованих осіб за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи, яка потребує догляду, з використанням відомостей Державного електронного реєстру військовозобов'язаних України, Державного реєстру актів цивільного стану громадян та Єдиного державного демографічного реєстру, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну. Матеріали за результатами перевірки надсилаються керівнику виконавчого органу місцевого самоврядування за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов'язаного, який здійснює догляд. (абзац 2 пункту 61 Порядку №560)
У разі виявлення невідповідності наведених у заяві військовозобов'язаного даних або непідтвердження факту встановлення здійснення ним догляду (постійного догляду) комісією заява не розглядається (абзац 3 пункту 61 Порядку №560).
З аналізу вищенаведених норм суд констатує, що умовами для надання відстрочки за приписами пункту 13 частини 1 статті 23 Закону № 3543-ХІІ є:
(1) факт наявності у військовозобов'язаного одного з батьків із числа осіб з інвалідністю І чи ІІ групи;
(2) відсутність інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).
Отже, стосовно спірних правовідносин суд зазначає, що позивач не повинен був надавати документи, що підтверджують потребу його батька у постійному догляді та документи, що підтверджують факт здійснення позивачем догляду або постійного догляду за ним, отримання компенсації чи допомоги тощо.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача зі заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону 3543-ХІІ у зв'язку з тим, що його батько є особою з інвалідністю 2 групи.
Суд наголошує, що процедура підтвердження факту догляду чи постійного догляду, зазначена у п. 61 Порядку, в контексті підстав для надання відстрочки, зазначених в п. 13 ч. 1 ст.23 Закону 3543-ХІІ, стосується лише процесу доказування відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані утримувати осіб з інвалідністю.
Матеріалами справи підтверджено, що батько позивача, ОСОБА_2 , є особою з інвалідністю 2 групи довічно, мати позивача також є особою з інвалідністю 2 групи довічно.
Інших невійськовозобов'язних осіб, що згідно з законом зобов'язані утримувати батька позивача, у ОСОБА_2 немає, оскільки позивач є єдиною дитиною своїх батьків, що підтверджується також нотаріально засвідченою заявою ОСОБА_2 .
Однак, комісія за результатами розгляду заяви позивача прийняла рішення, яким відмовила у наданні відстрочки, оскільки, зокрема, в матеріалах заяви відсутні документи, які визначені у Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р №560.
Суд звертає увагу на те, що відповідач у своєму повідомленні №6529 від 13.06.2024 не зазначив, які саме документи, передбачені Порядком №560, не було надано позивачем.
Слід також зауважити, що Комісія, відповідно до приписів абзацу 1 пункту 60 Порядку № 560, вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Відповідачем, своєю чергою, не надано до суду доказів надання позивачем недостовірної інформації та існування інших осіб зобов'язаних утримувати за законом батька позивача.
Стосовно доводів відповідача про ненадання військово-облікового документу, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232) виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Згідно із ч.9 ст. 1 № 2232 щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Призовникам, військовозобов'язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Згідно із ч. 10 ст. 1 Закону № 2232 громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначає Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487 (далі - Порядок №1487).
Згідно з п. 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави.
Відповідно до п. 23 Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад", через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи. Військовозобов'язані, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 1487 призовники, військовозобов'язані та резервісти, винні в порушенні вимог правил військового обліку, несуть відповідальність згідно із законом.
Згідно з пунктом 4 "Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів" громадяни, які ухиляються від військового обліку, навчальних (перевірочних) або спеціальних зборів, від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, несуть кримінальну відповідальність.
Таким чином, порушення військовозобов'язаними вимог правил військового обліку має наслідком настання відповідальності згідно із законом.
Проте, відповідач у ході розгляду цієї справи не надав жодних доказів того, що позивач не перебуває на військовому обліку чи ухилявся від постановлення на військовий облік, чи був притягнутий до відповідальності за порушення правил військового обліку.
Окрім того, суд зауважує, що в п. 13 Переліку документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", серед документів, що підтверджують право на відстрочку, немає військово-облікового документа.
Отже, відповідач, вважаючи недостатнім документом посвідчення про приписку до призовної дільниці №1660 для підтвердження у позивача статусу військовозобов'язаного, міг повідомити останнього про необхідність надання інших документів, однак жодних дій, спрямованих на з'ясування того, чи має позивач право на відстрочку, відповідачем не вчинено до прийняття рішення про відмову в задоволенні заяви про надання відстрочки.
З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене повідомленням від 13.06.2024 р №6529, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Доводи відповідача про те, що він є неналежним відповідачем суд не бере до уваги, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п.56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Отже, при відповідачі відповідно до вказаної вище норми законодавства створена відповідна комісія. Однак статус її як окремого державного органу чинними нормативно-правовими актами не передбачено. Тому відповідальним за організацію її діяльності є відповідний ТЦК.
Визначаючись із способом відновлення порушеного права, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 31.08.2022 у справі №640/22426/20, про те, що адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, а також встановлені у цій справі обставини, суд вважає, що правильним способом захисту порушених прав позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки, з урахуванням висновків суду у цьому рішенні.
Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
За змістом частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини 1 та 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, тому, враховуючи приписи статті 139 КАС України, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 , оформлене повідомленням від 13.06.2024 р №6529, про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Зобов'язати Комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", з урахуванням висновків суду в цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 )
Головуючий суддя В.К. Блонський