Україна
Донецький окружний адміністративний суд
14 жовтня 2024 року Справа№200/5306/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,
Представник за довіреністю ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 28.05.2021 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 13.08.2020, виплаченої 28.05.2021 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2021 у справі №200/10731/20-а та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 у справі №200/10731/20-а.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 28.05.2021 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 13.08.2020, виплаченої 28.05.2021 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2021 у справі №200/10731/20-а та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 у справі №200/10731/20-а.
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 25.07.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 13.08.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за 84 невикористаних календарних дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 24 календарних роки виплачених 25.07.2024 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2023 у справі №200/3038/23.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 25.07.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 13.08.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за 84 невикористаних календарних дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 24 календарних роки, виплачених 25.07.2024 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2023 у справі №200/3038/23.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2021 у справі №200/10731/20-а та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 у справі №200/10731/20-а відповідачем перераховано індексацію грошового забезпечення у розмірі 109 283,07 грн. Також на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2023 у справі №200/3038/23 відповідачем перераховано грошове забезпечення у розмірі 47 469,79 грн, проте, компенсація втрати частини доходів за час затримки розрахунку відповідачем не нарахована, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати не розповсюджується на індексацію грошового забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення, невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, одноразову грошову допомогу при звільненні. Також звертає увагу суду, що позивач не звертався до Військової частини із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів. На підставі викладеного просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 серпня 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строків звернення до суду з позовом відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_3 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 28.05.2021, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 13.08.2020, виплаченої 28.05.2021 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2021 у справі №200/10731/20-а та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 у справі №200/10731/20-а та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 28.05.2021, у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 13.08.2020, виплаченої 28.05.2021 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2021 у справі №200/10731/20-а та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 у справі №200/10731/20-а, повернуто позивачеві.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 вересня 2024 року ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 серпня 2024 року про повернення позовної заяви в частині позовних вимог скасовано, справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2024 року визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та поновлено строк звернення до адміністративного суду з наведеним позовом.
Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог про: визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 28.05.2021 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 13.08.2020, виплаченої 28.05.2021 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2021 у справі №200/10731/20-а та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 у справі №200/10731/20-а та зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 28.05.2021 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 13.08.2020, виплаченої 28.05.2021 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2021 у справі №200/10731/20-а та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 у справі №200/10731/20-а.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 06 травня 2015 року.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2021 у справі № 200/10731/20-а, позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо застосування січня 2015 року та квітня 2016 року як місяців з яких починається обчислення індексу споживчих цін (базових місяців) для розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року - січень 2008 року. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 січня 2021 року у справі №200/10731/20-а скасовано в частині відмови в задоволенні позову стосовно періоду позовних вимог з 01 березня 2018 року по 13 серпня 2020 року. В цій частині прийнято нову постанову. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 13 серпня 2020 року. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 13 серпня 2020 року з урахуванням абзацу четвертого пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення.
На виконання зазначеного рішення суду, відповідачем виплачена позивачу індексація грошового забезпечення у розмірі 109 283,07 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 27.05.2021 № 1489, що не є спірним.
Разом з тим, вказана сума індексації грошового забезпечення була виплачена позивачу без компенсації втрати частини доходу, що не заперечується відповідачем у відзиві на позов.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суд від 21.07.2023 у справі №200/3038/23 позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 30.01.2020 по 13.08.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за 84 невикористаних календарних дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 24 календарних роки у розмірі 50% грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік». Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 з 30.01.2020 по 13.08.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за 84 невикористаних календарних дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 24 календарних роки у розмірі 50% грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. В решті позовних вимог - відмовлено.
На виконання зазначеного рішення суду, відповідачем виплачено позивачу перераховане грошове забезпечення у розмірі 47 469,79 грн, що підтверджується інформацією з АТ КБ «ПриватБанк» про рух коштів від 25.07.2024, що не є спірним.
Разом з тим, вказана сума перерахованого грошового забезпечення була виплачена позивачу без компенсації втрати частини доходу, що не заперечується відповідачем у відзиві на позов.
Вважаючи, таку бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків виплати суми індексації грошового забезпечення та перерахованого грошового забезпечення протиправною, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, які склались між сторонами, суд виходить з наступного.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до вимог статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Положеннями статті 1-2 Закону передбачено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює за кріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III).
Згідно зі статтею 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Тобто положення статті 2 Закону № 2050-III прямо передбачає, що під доходами, на які поширюються правила щодо компенсації втрат, у цьому Законі слід розуміти, зокрема й заробітну плату.
Наведене дає підстави для висновку, що дія зазначеного Закону поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності й господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), і стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України та які (відповідні доходи) не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Так, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. Своєю чергою компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку та підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Відповідно до статті 3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати нарахованих доходів у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону №2050-ІІІ).
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ постановою Кабінету Міністрів України 21 лютого 2001 року №159 затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159).
Пункти 1, 2 Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ та конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до абз. 1 п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу наведених правових норм убачається, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких основних умов: нарахування належних доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги; доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17 та від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.
При цьому, використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 29 жовтня 2020 року у справі № 280/729/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20.
Таким чином, із вищевикладеного слід дійти висновку, що у випадку бездіяльності роботодавця щодо нарахування та виплати працівнику грошового забезпечення, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати. При цьому, донарахування належних громадянину сум компенсації втрати доходів має здійснюватися до дня фактичної виплати заборгованості, щодо якої порушені строки виплати.
Під час судового розгляду вказаної категорії справ суд застосовує правову позицію, викладену Верховним Судом у своїх постановах, зокрема, від 19.05.2022 по справі № 200/3859/21, від 24.01.2023 по справі № 200/10176/19-а.
Так, Верховний Суд дійшов висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Таким чином виплата компенсації не обумовлюється зверненням із відповідною заявою, натомість обов'язок з її виплати виникає у випадку порушення строків виплати доходів та виплати нарахованих доходів, у зв'язку з чим відхиляються судом доводи відповідача про те, що позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації втрати частини доходів, а відповідач не відмовляв у такій виплаті.
Оскільки несвоєчасне нарахування належних сум грошового забезпечення та остаточний розрахунок з позивачем відбулись у зв'язку з неправомірним ненарахуванням відповідачем індексації грошового забезпечення, позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем, на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2023 та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 по справі № 200/10731/20-а здійснено виплату позивачу індексації грошового забезпечення. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2023 по справі № 200/3038/23 здійснено виплату перерахованого грошового забезпечення. Однак, компенсація втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення та перерахованого грошового забезпечення, виплачена не була.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати (грошового забезпечення), у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 по день фактичної її виплати, тобто 28.05.2021 та на компенсацію втрати частини грошових доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати перерахунку грошового забезпечення з 30.01.2020 по день фактичної її виплати, тобто 25.07.2024.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до п. 13 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» позивач є звільненим від сплати судового збору.
Матеріали справи не містять доказів понесення позивачем інших судових витрат.
Ураховуючи наведене питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 (юридична адреса: АДРЕСА_2 , фактична адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 28.05.2021 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 13.08.2020, виплаченої 28.05.2021 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2021 у справі №200/10731/20-а та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 у справі №200/10731/20-а.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 01.12.2015 по 28.05.2021 у зв'язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 13.08.2020, виплаченої 28.05.2021 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16.01.2021 у справі №200/10731/20-а та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 19.04.2021 у справі №200/10731/20-а.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 25.07.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 13.08.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за 84 невикористаних календарних дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 24 календарних роки виплачених 25.07.2024 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2023 у справі №200/3038/23.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини грошових доходів за період з 30.01.2020 по 25.07.2024 у зв'язку з порушенням термінів виплати перерахунку грошового забезпечення за період з 30.01.2020 по 13.08.2020, грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, грошової компенсації за 84 невикористаних календарних дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2020 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні за 24 календарних роки, виплачених 25.07.2024 на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 21.07.2023 у справі №200/3038/23.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 14 жовтня 2024 року.
Суддя Т.О. Шувалова