04 жовтня 2024 року
м. Київ
справа № 344/24518/23
провадження № 61-8007св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Головне управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 березня 2024 року у складі судді Бородовського С. О. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 травня 2024 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Луганська В. М., Мальцевої Є. Є.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2023 рокуОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Івано-Франківській області (далі - ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) про стягнення компенсації втрати частини доходів.
Позов мотивований тим, що відповідно до рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2011 року у справі № 0907/2-а10478/2011, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області зобов'язано провести ОСОБА_1 перерахунок державної та додаткової пенсії інваліда ІІІ групи, захворювання якої пов'язане з наслідками аварії на ЧАЕС, починаючи з 15 вересня 2010 року, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком з урахуванням раніше сплачених сум. Проте компенсації на суму недоплаченої пенсії позивач не отримала. Тому звернулася із заявою до органу пенсійного фонду, в якій просила здійснити обчислення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на суму доплати 40 619, 33 грн. Однак, 14 вересня 2023 року отримала відповідь з відмовою, оскільки відповідач вважав, що підстав для виплати компенсації втрати частини доходів немає, так як органом пенсійного фонду не порушено порядку та строків, передбачених Порядком погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 440 від 03 вересня 2014 року.
Позивач просила:
стягнути з ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 114 343,41 грн та виплатити з врахуванням затримки фактичного розрахунку.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 березня 2024 року провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про стягнення компенсації втрати частини доходів закрито.
Ухвала суду мотивована тим, що спір за позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про стягнення компенсації втрати частини доходів є публічно-правовим, тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року в справі № 219/11809/15-а).
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 07 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 березня 2024 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про закриття провадження у справі та вказав, що позивач просить відшкодувати грошові суми, передбачені Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», а саме компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, перерахованої за рішенням адміністративного суду. Заявлена вимога позивача, пов'язана з бездіяльністю суб'єкта владних повноважень щодо невиконання судового рішення про виплату на його користь перерахованої пенсії. За таких обставин, позовні вимоги виникли з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, а тому повинні розглядатися у порядку адміністративного судочинства, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18.
Аргументи учасників справи
У травні 2024 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 березня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 травня 2024 року скасувати, позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
суди неправильно застосували частину п'яту статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), аналіз змісту якої свідчить, що у порядку адміністративного судочинства можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої виключно суб'єктом владних повноважень; такі вимоги мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства;
предметом спору у цій справі, є стягнення компенсації втрати частини доходів на вже виплачену заборговану пенсію, без вимоги вирішити публічно-правовий спір, тому його необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства, що відповідає практиці Верховного Суду, яка була сформована після прийняття Великою Палатою Верховного Суду постанови від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18. Зокрема, такі висновки викладені Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суд у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 569/18981/20 та у постанові від 10 листопада 2021 року у справі № 204/885/21.
У липні 2024 року ГУ ПФУ в Івано-Франківській області подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відзив обґрунтований тим, що спори щодо порушення своїх зобов'язань суб'єктом владних повноважень, зокрема, щодо перерахування, нарахування, виплати грошових сум, у тому числі після судового рішення або на його виконання, повинні розглядатись судами за юрисдикцією, визначеною відповідно до характеру цих правовідносин. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. З огляду на викладене, вважає, що оскаржені судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справ, витребувано справу з суду першої інстанції.
У червні 2024 року матеріали цивільної справи № 344/24518/23 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 03 червня 2024 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження, оскільки касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).
Фактичні обставини
Суд апеляційної інстанції встановив, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2011 року зобов'язано ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії у відповідності до частини першої статті 50, частини четвертої статті 54, частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням раніше сплачених сум.
На виконання вказаного рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснено перерахунок пенсії, нарахована доплата за період з 15 вересня 2010 року по 22 липень 2011року в розмірі 40 619,33 грн.
Вказана сума перерахована позивачу на картковий рахунок 30 січня 2023 року.
30 серпня 2023 року ОСОБА_1 направила на адресу відповідача заяву про здійснення нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати пенсії.
Листом від 14 вересня 2023 року ГУ ПФУ в Івано-Франківській області повідомило позивача, що строки, передбачені Порядком погашення заборгованості за рішенням суду, органом ПФУ не порушені, правові підстави для зобов'язання нарахувати та виплатити компенсацію відсутні.
Позиція Верховного Суду
Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (частина третя статті 124 Конституції України).
Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (частина перша статті 19 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 676/1557/16-ц (провадження № 14-197цс19), зазначено, що:
«пункт 1 частини першої статті 3 КАС України визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що 21 березня 2016 року Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області постановив ухвалу про закриття провадження у справі № 676/7544/15-а за позовом ОСОБА_1 про відшкодування фінансових втрат, завданих внаслідок несвоєчасного виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду у від 10 липня 2013 року у справі № 2208/2757/12 начальником Управління Пенсійного фонду України у м. Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області Кацап Зоєю Володимирівною . Суд вважав, що позивач заявив за правилами адміністративного судочинства вимогу про відшкодування шкоди без вимоги вирішити публічно-правовий спір. А тому адміністративний суд не має юрисдикції щодо розгляду такого спору. Оскільки 23 березня 2016 року - на час звернення позивача до суду у справі № 676/1557/16-ц - відповідач погасив борг за пенсійними виплатами, ця справа стосується захисту права позивача на компенсацію, зумовлену простроченням виплати пенсії належного розміру, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги щодо юрисдикції адміністративного суду».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року справі № 757/63985/16 (провадження № 14-556цс19) вказано, що:
«Велика Палата Верховного Суду звертає увагу що слід розрізняти вимоги щодо стягнення недоотриманої суми пенсії (борг за пенсійними виплатами) та стягнення компенсації втрати частини доходів через порушення строків їх виплати. Так у справі № 676/1557/16-ц (провадження № 14-197цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки відповідач (Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області) вже погасив борг за пенсійними виплатами позивачу, а ця справа стосується захисту права позивача на компенсацію, зумовлену простроченням виплати пенсії належного розміру, тобто позовні вимоги пов'язані з відшкодуванням шкоди та заявлені без вимоги вирішити публічно-правовий спір, то такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість спір у цій справі (№ 757/63985/16) стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17 (провадження № 14-599цс18)».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 лютого 2022 року у справі № 570/5756/18 (провадження № 61-18398св21) зазначено, що: «у справі, що переглядається: апеляційний суд не звернув уваги на те, що слід розрізняти вимоги щодо стягнення недоотриманої суми пенсії (борг за пенсійними виплатами) та застосування компенсації, зумовленої простроченням виплати пенсії належного розміру; позивач просив стягнути із відповідача збільшення суми боргу за рахунок індексу інфляції, 3 % річних та компенсацію моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідач не виконував рішення суду про зобов'язання зробити перерахунок та виплатити позивачу пенсію. Таким чином виник спір саме щодо компенсації, зумовленої простроченням виплати пенсії належного розміру; тому апеляційний суд зробив неправильний висновок про закриття провадження в справі».
У справі, що переглядається:
у грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГУ ПФУ в Івано-Франківській області про стягнення компенсації втрати частини доходів. В обґрунтування позову вказала, що на виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11 липня 2011 року у справі № 0907/2-а10478/2011 вона отримала доплату до пенсії в розмірі 40 619,33 грн. Проте відповідач відмовив їй у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на суму 40 619, 33 грн. Просила стягнути з ГУ ПФУ в Івано-Франківській області на свою користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 114 343,41 грн та виплатити з врахуванням затримки фактичного розрахунку;
суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки спір у справі є публічно-правовим за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства;
суди не звернули уваги на те, що слід розрізняти вимоги щодо стягнення недоотриманої суми пенсії (борг за пенсійними виплатами) та застосування компенсації, зумовленої простроченням виплати пенсії належного розміру, не врахували, що позивач просила стягнути із відповідача компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, посилаючись на те, що відповідач не виконував рішення суду про зобов'язання зробити перерахунок та виплатити позивачу пенсію. Таким чином, виник спір саме щодо компенсації, зумовленої простроченням виплати пенсії належного розміру. Таким чином суди зробили неправильний висновок про закриття провадження в справі, тому оскаржені судові рішення слід скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржені судові рішення скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 березня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 07 травня 2024 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 13 березня 2024 року та постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 07 травня 2024 року втрачають законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко