Миколаївської області
Справа №477/2965/23
Провадження №2/477/298/24
23 травня 2024 року Жовтневий районний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Козаченка Р.В.,
із секретарем судових засідань - Клюсевич-Шараповою Н.М.,
розглянувши у м. Миколаєві в підготовчому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Галицинівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
В листопаді 2023 року позивачі звернулися до суду із позовом, в якому просили визнати за ними в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок, та земельну ділянку, площею 0,1224 га, виділену для його будівництва та обслуговування, розташовані в АДРЕСА_1 .
На обґрунтування вимог вказували, що будинок та земельна ділянка належали ОСОБА_3 , але правовстановлюючі документи не оформлені належним чином в повній мірі. Через відсутність оригіналу правостановлюючих документів на будинок та ділянку їм відмовили в нотаріальному оформленні спадщини.
Вказуючи, що є спадкоємцями першої черги за законом і прийняли спадщину, але через вказані обставини не мають можливості на оформлення спадщини в нотаріальному порядку, тому звернулись за цим в суд і просили визнати за ними право власності на вказанe нерухоме майно.
В судове засіданни сторони не з'явилися, про його час та місце були повідомлені належним чином. Надали заяви з проханням розглядати справу без їх участі; позивачі в заяві просили задовольнити позов, а представник відповідача позов визнав та не заперечував проти його задоволення.
Суд, вважаючи можливим здійснити розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відповідно до положень ст. 200 ЦПК України без участі сторін, дослідивши матеріали та докази справи, в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який на час смерті проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Після його смерті відкрилася спадщина, в тому числі на нерухоме майно у виді житлового будинку з господарськими та побутовими спорудами, розташованого за цією ж адресою та земельної ділянки за цією ж адресою, виділеної для його будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,1224 га.
Згідно з ч.ч.1-4 ст. 1268, ч.1 ст. 1269, ч. 1 ст. 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину шляхом подання відповідної заяви до нотаріальної контори за місцем її відкриття або шляхом проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.
Цивільний кодекс України передбачає два види спадкування: за законом і за заповітом (ст. 1217 ЦК України).
Згідно зі ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього кодексу; право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Заповіту спадкодавця судом не встановлено, тому спадкування після його смерті повинно здійснюватися за законом.
Цивільний кодекс України вирізняє п'ять черг спадкування за законом, які виписані у ст.ст. 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають батьки та діти померлого та той з подружжя, який його пережив.
Відповідно до довідки Галицинівської сільської ради Миколаївської області від 14 березня 2023 року на день відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_3 були зареєстровані та проживали: дружина ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_1 , тобто позивачі.
Вони відносяться до спадкоємців першої черги за законом і за фактом проживання зі спадкодавцем прийняли спадщину.
За їх зверненням, 21 червня 2023 року, у Вітовській державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3 .
Однак, згідно постанови нотаріуса Вітовської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 17 жовтня 2023 року їм неможливо нотаріально оформити спадщину за законом на будинок та ділянку для нього, оскільки не було надано належних правовстановлюючих документів на спадкове майно.
За пунктами 4.1, 4.15, 4.18, 4.20 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року при видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріус перевіряє наявність спадкоємців, які прийняли спадщину, факт прийняття спадщини а також наявність правовстановлюючих документів, а у разі їх відсутності, роз'яснює про вирішення такого питання в судовому порядку.
Слід відмітити, що постановою Верховної Ради України № 1377-VIII від 19 травня 2016 року «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» Жовтневий район Миколаївської області був перейменований на Вітовський, а відповідно до постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17 липня 2020 року №807-ІХ у Миколаївській області було утворено Миколаївський район (з адміністративним центром у місті Миколаїв) до складу якого увійшла також Галицинівська сільська територіальна громада, і с. Лимани, а також ліквідовано у Миколаївській області старі районні територіальні утворення, зокрема й Вітовський район.
З матеріалів справи вбачається, що у нього відсутня можливість отримати правовстановлюючі документи у позасудовому порядку.
Так, первісний власник будинку ОСОБА_3 побудував його за свого життя.
Відповідно до записів у погосподарській книзі Лиманівської сільської ради ради Жовтневого району (тепер - входить в склад Галицинівської сільської ради Миколаївського району) Миколаївської області житловий будинок по АДРЕСА_1 існує та рахувався на праві приватної власності за ОСОБА_3 , в тому числі і на час його смерті; рік забудови - 1980 рік.
В довідці Галицинівської сільської ради Миколаївської області від 23 жовтня 2023 року ОСОБА_3 був зареєстрований та проживав в будинку з жовтня 1979 року, то слід вважати, що він був побудований в цей же період.
До 2004 року виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилося питання узаконення житлових будинків та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад.
Погосподарські книги є особливою формою статистичного обліку, що здійснюється в Україні (УРСР) із 1979 року.
На виконання постанови Ради Міністрів УРСР від 1 березня 1985 року № 105 “Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР у 1985-1988 роках сільськими, селищними, районними радами народних депутатів ухвалювалися рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними по господарських книг сільських, селищних Рад із додатком списків громадян, яким ці будинки належали.
До вказаних правовідносин також підлягала застосуванню Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Вказівки по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26.
Такими чином, записи у погосподарських книгах визнавалися у якості актів органів влади (публічної), що підтверджують право приватної власності.
Це свідчить про те, що ОСОБА_3 за свого життя мав у власності будинок і всі законні підстави для отримання свідоцтва про право власності на нього та зареєструвати його, але цього не реалізував. Однак це не скасовує належність йому будинку на праві власності.
Земельну ж ділянку по АДРЕСА_2 , площею 0,1224 га, він приватизував за свого життя відповідно до рішення Лиманівської сільської ради Жовтневого району Миколаївської області від 14 квітня 1994 року № 227, на підтвердження чого йому був оформлений та виданий цією ж сільською радою державний акт серії МК №05597 від 18 квітня 1994 року.
Але оригінал державного акту був втрачений за невідомих обставин.
Положення ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України вказують, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 131 ЗК України громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі спадкування.
Згідно з ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельні ділянки переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що будинок та ділянка належали за життя ОСОБА_3 , а після його смерті входять до складу спадщини і в порядку спадкування повинні відійти спадкоємцям, тобто позивачам в справі.
Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, вони не можуть захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за ним права власності на нерухомість в порядку спадкування.
Згідно з положеннями ст. 1267 ЦК України їх частки в спадщині є рівними - по кожному.
За викладеного, керуючись ст.ст. 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності по 1/2 частині за кожною на житловий будинок з господарськими та побутовими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку спадкування за законмо після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ,право власності по 1/2 частині за кожною на земельну ділянку, площею 0,1224 га, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жовтневий районний суду Миколаївської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Суддя Р.В. Козаченко