Справа № 456/3081/24
Провадження № 2/456/1042/2024
іменем України
25 вересня 2024 року Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Бучківської В. Л. ,
при секретарі Марущак У.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Стрий цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
встановив:
Підстава позову (позиція позивача): Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №798424660 від 07.08.2021 у розмірі 38 488,24 грн., сплачений судовий збір в сумі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 07 серпня 2021 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 798424660. Відповідач підписала Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV6CZ49. Зокрема, 07.08.2021 п 11:08:49 год. відповідач ввела ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Відповідно до кредитного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 грн., в відповідач зобов'язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та правилах надання грошових коштів у позику. 07.08.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 20 000,00 грн. на банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняла пропозицію кредитодавця ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». 28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, відповідно до умов якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 798424660 від 07.08.2021. 28.11.2019 ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020. 31.12.2020 між клієнтом та фактором укладено додаткову угоду №26 від 13.12.2020 до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній угоді договір факторингу №28/1118 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 та №28/1118-01. 31.12.2021 сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. В подальшому, 30.10.2023 між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» та ТОВ «Юніт капітал» було укладено договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31.12.2024. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги № 1 від 30.10.2023 до Договору факторингу № 30/1023-01 від 30.10.2023 від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 38 488,24 грн. 06.03.2024 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 06/03/24 відповідно до умов якого позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. В ході передачі прав вимоги за факторинговими договорами, право вимоги за кредитним договором № 798424660 від 07.08.2021 перейшло до позивача, що свідчить про факт отримання права грошової вимоги до відповідача в розмірі 38 488,24 грн.
У відповіді на відзив представник позивача - адвокат Тараненко А.І. зазначив, що перехід права вимоги за кредитним договором №798424660 від 07.08.2021, від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс» відбувся в момент підписання Реєстру прав вимог № 159 від 09.11.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018. Відступлення права вимоги відбулося в момент дії договору факторингу. Термін дії договору факторингу №28/11/18-01 продовжено додатковими угодами до 31 грудня 2022 року. Тому відступлення права вимоги відбулося за дійсної грошової вимоги. 30.10.2023 з підписанням Реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023 до Договору факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023 право вимоги перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс». 06.03.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та позивач уклали договір факторингу №06/03/24 від 06.03.2024. Цього ж дня, сторони підписали Реєстр Боржників та Акт прийому передачі реєстру. Права вимоги перейшло з моменту підписання Акту прийому передачі. Отже, позивач набув права вимоги за кредитним договором №798424660 від 07.08.2021. Для підтвердження перерахунку коштів на картковий рахунок відповідача, позивач до позовної заяви долучив Довідку №04/2024 від ПАТ КБ «Приват Банк». Дана довідка підтверджує перерахунок коштів на картковий рахунок № НОМЕР_1 у сумі 20 000,00 грн. Щодо витрат на правову допомогу, то розмір такою є значно завищеним та неспівмірним відносно складності справи про стягнення заборгованості за кредитним договором. Враховуючи наведене, просить позов задоволити.
В судовому засіданні представник позивача не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце розгляду справи, в позовній заяві просить проводити розгляд справи у відсутності представника позивача.
Позиція відповідача: У відзиві представник відповідача адвокат Цокало Т.М. просить відмовити позивачу в задоволені позовних вимог, мотивуючи це тим, що відповідач не визнає факт, що позивач правомірно набув право грошової вимоги до відповідача за вказаним вище кредитним договором. Відповідач заперечує такий перехід права грошової вимоги від первісного Кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомоги» 28.11.2018 за договором факторингу №28/1118-01 та за додатковою угодою №26 від 31.12.2020 до цього ж договору, оскільки укладання цих договорів відбулось ще до моменту підписання договору №798424660 від 07.08.2021, укладеного між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», що в чергу унеможливлює встановити правомірність переходу прав вимоги за даним кредитним договором від ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) до позивача (фактор), так як грошова вимога, право якої відступається за зазначеними договорами факторингу є недійсною. 07.08.2021, тобто після укладення зазначеного договору факторингу, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з ОСОБА_1 договір кредитної лінії №798424660 на суму ліміту 20 000,00 грн. строком на 30 днів, а саме до 06.09.2021. 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 30/1023-01, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 798424660 від 07.08.2021. 06.03.2024 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 06/03/24, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором кредитної лінії № 798424660 від 07.08.2021. Позивачем не надано суду належних, допустимих і достовірних доказів того, що відповідачу після укладення кредитного договору було видано кредит саме в сумах заявлених позовних вимог. Визначення даних сум в кредитному договорі не свідчить про отримання саме в цьому розмірі кредиту відповідачем і виконання кредитодавцем своїх зобов'язань по договорах. Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а отже не є належними доказами існування боргу. Позивачем не надано витягу з реєстру божників до договору факторингу №06/03/24 від 06.03.2024 та доказів сплати визначеної ціни продажу за договором оплати за відступлення права вимоги по договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018. Крім того, Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором. Враховуючи вищенаведене, представник відповідача просить в задоволені позову відмовити та здійснити розподіл судових витрат, стягнувши з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 6 500,00 грн.
Відповідач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Цокало Т.М. в судовому засіданні не з'явилися, однак 25.09.2024 адвокатом подано до суду заяву про розгляд справи у відсутності відповідача та її представника.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії та рішення у справі.
Ухвалою судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бучківської В.Л. від 19.06.2024, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що в задоволені позов слід відмовити з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
В силу положень ч. 1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Пленум Верховного Суду України у пункті 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 № 11 роз'яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені певні обставини.
З правил надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» вбачається, що такі визначають порядок і умови надання кредитодавцем грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, права та обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання та належного виконання умов Електронного договору, а також регулюють відносини, що виникають між Кредитодавцем і Клієнтом. Ці Правила є пропозицією укласти Електронний договір в розумінні ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», розроблені відповідно до вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист персональних даних», Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронний документа та електронний документообіг», Положення про визначення умов провадження діяльності з надання фінансових послуг, здійснення яких потребує відповідної ліцензії (ліцензійних умов), затверджених Постановою Правління Національного банку України від 30.03.2021 №27 та інших нормативно-правових актів щодо регулювання ринків фінансових послуг. Правила розміщені кредитодавцем на Сайті Кредитодавця, а також с доступними для ознайомлення в Інформаційно-телекомунікаційній системі при подачі Заявки /а.с.12-18/.
З договору кредитної лінії №798424660 від 07.08.2021 вбачається, що такий укладеного між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 . Відповідно до кредитного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 20 000,00 грн строком на 30 днів. За користувания кредитом відповідач зобов'язаний сплати проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: виключно на період строку визначенога в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 255,50 % річних, що становить 0,70 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного для після закінчения вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 310,25 % річних, що становить 0,85 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті /а.с.19-23/.
Із заявки на отримання грошових коштів в кредит від 07.08.2021, вбачається, що така містить загальну інформацію про кредит, персональні дані позичальника, також вказано номер банківської картки ОСОБА_1 /а.с.26/.
Згідно з платіжним дорученням №94590f9a-337f-4cf1-9271-f723d26ad8a1, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало відповідачу ОСОБА_1 20 000,00 грн. /а.с.40/.
З виписки з особового рахунку за кредитним договором №798424660 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніт Капітал» станом на 15.05.2024 складає 38 488,24 грн., що включає: прострочену заборгованість за сумою кредиту в розмірі 9 199,60 грн.; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 29 288,64 грн. /а.с. 41/.
Згідно з договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов'язалося відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» за плату на умовах, визначених договором /а.с.42-45/.
Згідно з додатковою угодою №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, яку укладено 28.11.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», сторони дійшли згоди викласти п. 8.2 Договору в наступний редакції: «8.2. строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений а п. 8.1 та закінчується 31 грудня 2020 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором» /а.с.47/.
Згідно з додатковою угодою №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, яку укладено 31.12.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», продовжено строк дії договору до 31 грудня 2021 року /а.с.49-51/.
Згідно з додатковою угодою №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, яку укладено 31.12.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», продовжено строк дії договору до 31 грудня 2022 року /а.с.54/.
Згідно з витягом з реєстру прав вимог №159 від 09.11.2021, сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №3167304321 становить 26 850,79 грн. з яких: 9 199,60 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 17 651,19 грн. - сума заборгованості за відсотками /а.с. 55-57/.
Згідно з розрахунком заборгованості по договору 798424660 від 07.08.2021 виготовленого ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», заборгованість ОСОБА_1 становить 26 850,79 грн. з яких: 9 199,60 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 17 651,19 грн. - сума заборгованості за відсотками /а.с.58-60/.
Згідно з договором факторингу №30/1023-01 від 30.10.2023, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язалося відступити ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» зобов'язалося їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Таліон Плюс» за плату на умовах, визначених договором /а.с.61-66/.
Згідно з витягом з реєстру прав вимог №1 від 30.10.2023, сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №3167304321 становить 38 488,24 грн. з яких: 9 199,60 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 29 288,64 грн. - сума заборгованості за відсотками /а.с. 70-73/.
Згідно з розрахунком заборгованості по договору 798424660 від 07.08.2021, виготовленого ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість ОСОБА_1 становить 38 488,24 грн. з яких: 9 199,60 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 29 288,64 грн. - сума заборгованості за відсотками /а.с.74-75/.
Згідно з договором факторингу №06/03/24 від 06.03.2024, укладеного між ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», ТОВ «Юніт Капітал» зобов'язалося передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» (ціна продажу) за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступити ТОВ «Юніт Капітал» право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання ( суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення гршових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» /а.с.76-79/.
Згідно з витягом з боржників до договору факторингу №06/06/24 від 06.03.2024, сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №3167304321 становить 38 488,24 /а.с. 81-83/.
Згідно з актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №06/03/24 від 03.06.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» передав, а ТОВ «Юніт Капітал» прийняв реєстр боржників в кількості 1451, після чого, з урахуванням пункту 1.2. Договору факторингу № 06/03/24 від «06» березня 2024 року, від ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» до ТОВ «Юніт Капітал» переходять Права Вимоги заборгованості від Боржників і ТОВ «Юніт Капітал» стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей; загальна сума заборгованості складає 62 457431,87 грн. /а.с. 84/.
Норми права, які застосовує суд при вирішенні спірних правовідносин.
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду за результатами позову.
Судом встановлено, що 07.08.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №798424660. Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» надало відповідачу кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 грн. строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником, а саме до 06.09.2021, за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування аредитом. Відповідно до п. 1.3. кредитодавець надає перший транш за договором в сумі 20 000,00 грн. одразу після укладення договору.
З платіжного доручення №94590f9f-337f-4cf1-9271-f723d26ad8a1 від 07.08.2021 вбачається, що ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 20 000,00 грн.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01, згідно з п.2.1 якого було передбачено, що ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» зобов'язується відступити ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «Таліон Плюс» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» за плату на умовах, визначених договором. Строк дії вказаного договору згідно з п.8.2 було встановлено до 28 листопада 2019 року.
В подальшому додатковими угодами №19 від 28.11.2019, №26 від 31.12.2020 та №27 від 31.12.2021 вносились зміни до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, відповідно до яких, зокрема, строк його дії було продовжено до 31 грудня 2022 року включно.
Як зазначив позивач у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву, ТОВ «Таліон Плюс» отримав право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №798424660 від 07.08.2021, на підставі зазначеного договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, підтвердженням чого є витяг з реєстру прав вимоги №159 від 09.11.2021.
Судом також встановлено, що 30 жовтня 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу №30/1023-01, відповідно до якого ТОВ «Таліон Плюс» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» було відступлено право вимоги за кредитним договором №798424660 від 07.08.2021, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №1 від 30.10.2023.
В подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу №06/03/23 від 06.03.2024 було відступлено на користь ТОВ «Юніт Капітал», що підтверджується витягом з реєстру боржників від 06.03.2024.
Суд враховує, що за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги за договорами відступлення права вимоги, договорами факторингу, може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав або вимоги, що може виникнути в майбутньому на підставі, в даному випадку, існуючого кредитного договору на момент укладення договорів факторингу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012 тощо).
З матеріалів справи вбачається, що договір факторингу №28/1118-01, за яким згідно з доводів позовної заяви відбулось первісне відступлення права вимоги за кредитним договором №798424660 від 07.08.2021, було укладено між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» 28 листопада 2018 року.
Вказане свідчить що предметом договір факторингу №28/1118-01, на момент його укладення не могло бути право будь-якої вимоги за неіснуючим на той час кредитним договором №798424660 від 07.08.2021, що в свою чергу виключає відступлення та набуття відповідного права вимоги за кредитним договором №798424660 від 07.08.2021, як ТОВ «Таліон Плюс» згідно договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, так і в подальшому ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», згідно з договором факторингу №30/1023-01 та ТОВ «Юніт Капітал», згідно з договором факторингу №06/03/24 від 06.03.2024.
Крім цього, в даній справі позивачем, всупереч зазначених вище вимог закону, не надано суду реєстру прав вимог та Акту прийому-передачі реєстру боржників, яким би підтверджувалося набуття ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги за договором, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Також, у матеріалах справи відсутні дані про направлення на адресу відповідача повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором №798424660 від 07.08.2021.
За відступлення права вимоги ТОВ «Таліон Плюс» повинно було сплатити ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» суму фінансування, проте доказів на підтвердження сплати якої за отримання права вимоги до ОСОБА_1 матеріали справи не містять.
З наведеного слідує, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідачки від первісного кредитора - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до кредитора - ТОВ «Таліон Плюс», відповідно не довів перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до «Юніт Капітал», тобто не довів перехід права вимоги на кожному етапі такої передачі, що є його процесуальним обов'язком.
З урахуванням вищезазначеного, оскільки позивачем не було набуто у передбачений законом спосіб право вимоги за кредитним договором №798424660 від 07.08.2021, в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за цим договором з відповідача ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Частиною першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову, необхідно стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати.
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Із положень частин першої-другої статті 137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частинами четвертою-шостою ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Судом встановлено, що правнича допомога надавалась відповідачу - адвокатом Цокало Т.М., на підставі Договору №997 про надання правової допомоги від 26.06.2024. До матеріалів справи долучено ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_2 , на підставі договору про надання правової допомоги №997 від 26.06.2024, акт приймання-передачі наданої правничої допомоги №1 до договору №997 про надання правової допомоги, з якого вбачається, що сума гонорара внесена клієнтом становить 6 500,00 грн., квитанцію №997 від 26.06.2024, згідно з якою ОСОБА_1 перерахувала 6 500,00 грн. за договором №997 про надання правової допомоги.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Згідно з правовою позиції Верховного Суду, висловленої в постанові від 12 лютого 2020 року у справі за № 648/1102/19, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 ч. 2 ст.137 ЦПК України).
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази сплати та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги адвоката, а також враховуючи предмет спору, час, який об'єктивно міг бути витрачений адвокатом на надання послуг та їх обсяг, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, суд вважає, що з позивача на користь відповідача слід стягнути витрати на правову допомогу у розмірі 6 500,00 грн.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» /ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходженя: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4А, офіс 10/ на користь ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 / витрати на правову допомогу у розмірі 6 500 (шість тисяч п'ятсот) гривень.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходженя: 01024, м. Київ, вул. Рогнідинська, 4А, офіс 10;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст судового рішення
виготовлено 04.10.2024
Головуючий суддя В. Л. Бучківська