Справа № 953/9384/24
н/п 1-кс/953/7509/24
"10" жовтня 2024 р. м.Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
слідчої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
слідчого - ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, І.Сук, поданого в межах кримінального провадження №12024220000001140 від 04.10.2024, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю м.Херсон, одруженому, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , заступнику командира окремого штурмового батальйону НОМЕР_1 стрілецького полку 1 АК 8 армії Південного ВО збройних сил Російської Федерації, в силу ст.89 КК України раніше не судимому,
підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, -
10 жовтня 2024 року до суду надійшло клопотання слідчого відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 про обрання підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення вказує, що відділом розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12024220000001140 від 04.10.2024 стосовно підозрюваного ОСОБА_6 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що з лютого 2014 року до цього часу триває міжнародний збройний конфлікт, викликаний збройною агресією Російської Федерації проти України та окупацією частини території України. У ході вказаного міжнародного збройного конфлікту 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої спеціальної військової операції, що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення ЗС РФ, інших збройних формувань РФ та підконтрольних їм угруповань іррегулярних збройних формувань на територію України.
Факт повномасштабного збройного вторгнення на територію України не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п. п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п. п. 17, 18 наказу Міжнародного Суду ООН від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ та ін.)».
Відповідно до ст. 2, спільної для Женевських конвенцій про захист жертв війни 1949 року, ці конвенції, як і інші акти законів і звичаїв війни (міжнародного гуманітарного права), застосовуються до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни, у тому числі до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.
Згідно з положеннями ст. 27 Конвенції особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім'ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.
З урахуванням положень стосовно здоров'я, віку та статі, сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, має право поводитися з усіма ними однаково, без жодної дискримінації, зокрема стосовно раси, релігії або політичних переконань.
Статтею 29 Конвенції передбачено, що сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.
У силу положень ст. 31 Конвенції жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей.
Відповідно до ст. 32 Конвенції Високі Договірні Сторони спеціально дають згоду на те, що їм забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Згідно зі ст. 147 Конвенції серйозні порушення, про які йдеться у Конвенції, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричинять великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров'ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув'язнення особи, що перебуває під захистом, примушення особи, що перебуває під захистом, служити в збройних силах ворожої держави, або умисне відбирання в особи, що перебуває під захистом, прав на справедливий і офіційний судовий процес, рекомендований цією Конвенцією, захоплення полонених і широкомасштабне руйнування і привласнення власності, не виправдане воєнною необхідністю, і здійснюване незаконним чином і безцільно.
Відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року (далі - ДП І), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об'єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об'єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об'єктів.
Відповідно до ч. 1 ст. 51 ДП І цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв'язку з воєнними операціями.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 51 ДП І цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об'єктом нападів.
Також відповідно до п. а ст. 3 ст. 85 ДП І перетворення цивільного населення або окремих цивільних осіб на об'єкт нападу є серйозним порушенням цього Протоколу, коли вони вчиняються навмисне на порушення відповідних положень цього Протоколу і є причиною смерті або серйозного тілесного пошкодження чи шкоди здоров'ю.
Статтею 11 ДП І передбачено, що фізичному і психічному стану здоров'я і недоторканності осіб, що перебувають під владою супротивної сторони, або інтернованих, затриманих чи яким-небудь іншим чином позбавлених свободи в результаті ситуації, зазначеної у статті 1, не повинно завдаватися шкоди шляхом якоїсь невиправданої дії або бездіяльності.
Крім того, статтею 75 ДПІ встановлено, що тією мірою, якою їх торкається ситуація, зазначена у статті 1 цього Протоколу, з особами, які перебувають під владою сторони, що бере участь у конфлікті, і не користуються сприятливим ставленням згідно з Конвенціями або згідно з цим Протоколом, за всіх обставин поводяться гуманно, і вони, як мінімум, користуються захистом, передбаченим у цій статті, без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії чи віросповідання, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, народження чи іншого статусу або на яких-небудь інших подібних критеріях. Кожна сторона має з повагою ставитися до особи, честі, переконань та релігійних обрядів усіх таких осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 75 ДП І заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: a) насильство над життям, здоров'ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: a.1) вбивство; a.2) катування всіх видів - фізичні чи психічні; a.3) тілесні покарання; a.4) каліцтво; b) знущання над людською гідністю, зокрема принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі.
У лютому 2022 року ЗС РФ та інші військові формування РФ незаконно окупували територію Куп'янського району Харківської області, зокрема і смт. Великий Бурлук Великобурлуцької територіальної громади.
Маючи повний контроль над вказаним населеним пунктом, військовослужбовці ЗС РФ переконались, що на території населеного пункту проживає цивільне населення, яке не бере участі у збройному конфлікті та не може чинити будь-якого супротиву волі окупантів, а також, що на території селища та поза його межами не розміщені військові об'єкти та підрозділи Збройних Сил України.
Крім того, представниками ЗС та інших державних органів РФ взято під контроль будівлі і споруди, що забезпечують діяльність органів державної влади України з метою перешкоджання їх нормальної роботи.
У результаті вищезазначених подій, територія АДРЕСА_2 разом із місцевим цивільним населенням перебували під контролем регулярних з'єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, окупаційних адміністрацій Російської Федерації, зокрема із залученням військовослужбовців 101 стрілецького полку 1 АК 8 армії Південного ВО збройних сил Російської Федерації. Особовий склад зазначеного підрозділу залучався для придушення в українських громадян будь-яких проявів незгоди з політикою окупаційної влади, насильного примушування до співпраці з її представниками та усунення перешкод у реалізації заздалегідь запланованих намірів на тимчасово окупованій території Куп'янського району Харківської області.
Реалізуючи політику держави-агресора щодо широкомасштабних нападів на цивільне населення, зокрема й колишніх та діючих працівників правоохоронних органів, представників органів місцевого самоврядування, що не перебували при виконанні своїх професійних обов'язків та які не згодні з діями окупаційної влади, спрямованими на відокремлення Харківської області від України та приєднання її територій до складу РФ, в порушення ст.ст. 2, 27, 29, 31, 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12.08.1949 про захист жертв війни» від 03.07.1954 (далі - Конвенція), ст.ст. 11, 48, 51, 75, 85 Додаткового протоколу I, упродовж березня - вересня 2022 року (більш точної дати та часу в ході досудового розслідування не встановлено), перебуваючи на території тимчасово окупованого смт. Великий Бурлук Великобурлуцької територіальної громади Куп'янського району Харківської області ОСОБА_6 , заступник командира окремого штурмового батальйону НОМЕР_1 стрілецького полку 1 АК 8 армії Південного ВО збройних сил Російської Федерації, за попередньою змовою з іншими невстановленими у ході досудового розслідування особами з числа військовослужбовців рф та учасників інших незаконних збройних формувань, маючи умисел на порушення законів та звичаїв війни, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, у формі жорстокого поводження з цивільним населенням, перебуваючи в спеціально облаштованому підвальному приміщенні ізолятору тимчасового тримання відділення поліції № 1 Куп'янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювали заходи щодо охорони незаконно ув'язнених осіб та застосовували до них фізичне, психічне насильство та побої, допитували з погрозами позбавити життя та катування, примушуючи змінювати проукраїнську позицію, надавати дані про інших проукраїнсько налаштованих громадян, військовослужбовців, учасників АТО, правоохоронців тощо.
Так, невстановлені у ході досудового розслідування особи з числа військовослужбовців ЗС РФ у кількості приблизно п'яти-шести осіб 28.08.2022, приблизно о 17:00 год., на двох транспортних засобах марки «УАЗ» з написом «военная полиция» (державний номерний знак під час досудового розслідування не встановлено), приїхали до будинку АДРЕСА_2 , де знаходився ОСОБА_7 .
Далі, ОСОБА_7 вийшов з вказаного будинку та один з невстановлених військовослужбовців ЗС РФ, підійшовши до ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою придушення волі на спротив, достовірно знаючи, що ОСОБА_7 є цивільною особою, діючи з умислом, направленим на жорстоке поводження з цивільним населенням, порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, зокрема положення ст. ст. 2, 27, 31, 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. ст. 11, 48, 51, 75, 85 Додаткового протоколу від 08.06.1977 до Женевських конвенцій від 12.08.1949, наніс ОСОБА_7 удар прикладом автоматичної стрілецької зброї в ліву ногу, в результаті чого останній відчув сильний фізичний біль, від якого ОСОБА_7 втратив рівновагу та присів на коліна на землю. Після цього, невстановлений в ході досудового розслідування військовослужбовець направив на ОСОБА_7 автоматичну стрілецьку зброю, демонстративно погрожуючи останньому нею, наказав йому сидіти спокійно та не чинити опір.
Далі, продовжуючи реалізацію злочинної мети пов'язаною з пригнічення волі та запобігання можливому спротиву з боку ОСОБА_7 , військовослужбовці ЗС РФ завдаючи фізичного болю, примусово помістили потерпілого до транспортного засобу марки «УАЗ» з написом «военная полиция». Поруч з ОСОБА_7 в транспортному засобі зайняли місце невстановлені в ході досудового розслідування особи з числа військовослужбовців ЗС РФ, один з яких, наказав йому сидіти спокійно та не чинити опір та згодом доставили потерпілого за місцем його проживання, до будинку АДРЕСА_3 .
Приїхавши до вказаного будинку, невстановлені в ході досудового розслідування особи з числа військовослужбовців ЗС РФ, наказали ОСОБА_7 очікувати їх в їхньому транспортному засобі, а останні в свою чергу незаконно проникли на територію вказаного домоволодіння і провели в ньому обшук. По завершенню обшуку, під конвоюванням військовослужбовців ЗС РФ ОСОБА_7 доставили до відділення поліції № 1 Куп'янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , вивели з транспортного засобу та передали іншим особам, які в свою чергу діючи за попередньою змовою між собою за для досягнення єдиної цілі, здійснили незаконне його затримання та позбавлення волі - нелегальне ув'язнення.
Так, 29.08.2022, (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_6 , діючи з умислом, направленим на жорстоке поводження з цивільним, з мотивів національної нетерпимості, порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, за участі невстановлених досудовим розслідуванням осіб з числа військовослужбовців ЗС РФ та учасниками інших незаконних збройних формувань, з метою отримання інформації про імовірну співпрацю ОСОБА_7 з військовими Збройних Сил України щодо надання відомостей про місця розташування військовослужбовців та військової техніки військ РФ, перебування на службі в українських спецпідрозділах, місцях дислокації українських військових, особисто катував потерпілого шляхом здійснення психологічного та фізичного примусу, зокрема наносив потерпілому удари своїми обома руками по ділянку тіла та обличчя потерпілого ОСОБА_7 , тим самим спричиняючи останньому тілесні ушкодження та завдаючи страждань.
Невстановлені особи з числа військовослужбовців ЗС РФ та учасників інших незаконних збройних формувань, проводили допити потерпілого ОСОБА_7 протягом усього періоду перебування останнього у підвальному приміщенні.
Отже ОСОБА_6 спільно з невстановленими військовослужбовцями збройних формувань РФ та учасників інших незаконних збройних формувань вчинив порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у жорстокому поводженні з цивільною особою ОСОБА_7 що виражалось у нелюдському поводженні (утримання у підвальному приміщенні, непристосованому до тривалого перебування осіб в антисанітарних умовах, позбавлення їжі та води, сну), завданні сильних фізичних (побоїв і тілесних ушкоджень) та психологічних страждань, тобто у вчиненні катування останнього, чим грубо порушив ст. ст. 2, 27, 31, 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. ст. 11, 48, 51, 75, 85 Додаткового протоколу І протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
Крім того, 03.09.2022, приблизно о 19:00 год., невстановлені у ході досудового розслідування особи з числа військовослужбовців ЗС РФ у кількості чотирьох осіб, на одному транспортному засобі марки «УАЗ» з написом «военная полиция» (державний номерний знак під час досудового розслідування не встановлено), приїхали до будинку АДРЕСА_4 , де ОСОБА_8 , мешкав разом зі своєю дружиною - ОСОБА_9 та дітьми.
Далі, ОСОБА_8 вийшов з вказаного будинку та невстановлені військовослужбовці ЗС РФ, підійшовши до ОСОБА_8 , діючи умисно, з метою придушення волі на спротив, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 є цивільною особою, діючи з умислом, направленим на жорстоке поводження з цивільним населенням, порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, зокрема положення ст. ст. 2, 27, 31, 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 11, 48, 51, 75, 85 Додаткового протоколу від 08.06.1977 до Женевських конвенцій від 12.08.1949, шляхом погроз та демонстрації автоматичної стрілецької зброї потерпілому ОСОБА_8 наказали йому не чинити опір та незаконно проникли на територію вказаного домоволодіння і провели в ньому обшук.
По завершенню обшуку, продовжуючи реалізацію злочинного умислу пов'язаного з пригнічення волі та запобігання можливому спротиву з боку ОСОБА_8 , військовослужбовці ЗС РФ завдаючи фізичного болю, примусово помістили потерпілого до транспортного засобу марки «УАЗ» з написом «военная полиция». Поруч з ОСОБА_8 в транспортному засобі зайняли місце невстановлені в ході досудового розслідування особи з числа військовослужбовців ЗС РФ, один з яких, наказав йому сидіти спокійно та не чинити опір та після чого, під конвоюванням військовослужбовців ЗС РФ ОСОБА_8 доставили до відділення поліції № 1 Куп'янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , після чого, вивели з транспортного засобу та передали його іншим невстановленим у ході досудового розслідування особам, військовослужбовцям рф або учасникам інших незаконних збройних формувань, які в свою чергу діючи за попередньою змовою між собою за для досягнення єдиної цілі, здійснили незаконне його затримання та позбавлення волі - нелегальне ув'язнення.
06.09.2022, приблизно о 14:00 год., ОСОБА_6 , діючи з умислом, направленим на жорстоке поводження з цивільним, з мотивів національної нетерпимості, порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, за участі невстановлених досудовим розслідуванням осіб з числа військовослужбовців ЗС РФ та учасниками інших незаконних збройних формувань, з метою отримання інформації про імовірну співпрацю ОСОБА_10 з військовими Збройних Сил України щодо надання відомостей про місця розташування військовослужбовців та військової техніки військ РФ, перебування на службі в українських спецпідрозділах, місцях дислокації українських військових, особисто катував потерпілого шляхом здійснення психологічного та фізичного примусу, зокрема перебуваючи в одній з камер ІТТ відділу поліції, розташованого по АДРЕСА_2 , де утримувався потерпілий ОСОБА_10 , під час незаконного допиту, ударив своєю правою ногою вхідні двері камери, внаслідок чого вони механічно спрямувались в голову ОСОБА_10 та нанесли останньому тілесні ушкодження в праву ділянку обличчя. Внаслідок цього ОСОБА_10 почав втрачати свідомість та рівновагу, та пригнувся до землі, а в цей момент ОСОБА_6 наніс ще один удар своєю правою ногою в обличчя потерпілому, від чого ОСОБА_10 відчув сильний фізичний біль та, майже втративши свідомість, впав на підлогу.
Невстановлені особи з числа військовослужбовців ЗС РФ та учасників інших незаконних збройних формувань, проводили допити потерпілого ОСОБА_10 протягом усього періоду перебування останнього у підвальному приміщенні.
Отже ОСОБА_6 спільно з невстановленими військовослужбовцями збройних формувань РФ та учасників інших незаконних збройних формувань вчинив порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у жорстокому поводженні з цивільною особою ОСОБА_10 що виражалось у нелюдському поводженні (утримання у підвальному приміщенні, непристосованому до тривалого перебування осіб в антисанітарних умовах, позбавлення їжі та води, сну), завданні сильних фізичних (побоїв і тілесних ушкоджень) та психологічних страждань, тобто у вчиненні катування останнього, чим грубо порушив ст. ст. 2, 27, 31, 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. ст. 11, 48, 51, 75, 85 Додаткового протоколу І протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року.
Таким чином, громадянин України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у жорстокому поводженні з цивільним населенням, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України.
Крім того, 09.09.2022, приблизно о 10:30 год., невстановлені у ході досудового розслідування особи з числа військовослужбовців ЗС РФ у кількості шести осіб, на одному транспортному засобі марки «Рено Дастер» з написом «военная полиция» (державний номерний знак під час досудового розслідування не встановлено), приїхали до будинку АДРЕСА_2 , де ОСОБА_11 , мешкав разом зі своєю дружиною - ОСОБА_12 .
В цей момент, ОСОБА_11 вийшов з вказаного будинку та двоє з невстановлених військовослужбовців ЗС РФ, підійшовши до ОСОБА_11 діючи умисно, з метою придушення волі та запобігання можливого спротиву з боку ОСОБА_11 , достовірно знаючи, що потерпілий є цивільною особою, діючи з умислом, направленим на жорстоке поводження з цивільним населенням, порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, зокрема положення ст. ст. 2, 27, 31, 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. 11, 48, 51, 75, 85 Додаткового протоколу від 08.06.1977 до Женевських конвенцій від 12.08.1949, словесно погрожуючи останньому розстрілом, шляхом демонстрації автоматичної стрілецької зброї потерпілому ОСОБА_11 у випадку, якщо він буде чинити опір, застосували фізичну силу та одягнули кайданки на ОСОБА_11 , які ускладнили природний процес пересування останнього, та, завдаючи фізичного болю примусово під конвоюванням відвели до приміщення відділення поліції № 1 Куп'янського районного відділу поліції ГУНП в Харківській області розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , тим самим, здійснили незаконне його затримання та позбавлення волі - нелегальне ув'язнення.
Далі, продовжуючи реалізацію злочинного умислу пов'язаного з пригнічення волі та запобігання можливому спротиву з боку ОСОБА_11 військовослужбовці ЗС РФ передали його іншим невстановленим у ході досудового розслідування особам, військовослужбовцям рф або учасникам інших незаконних збройних формувань, які в свою чергу діючи за попередньою змовою між собою за для досягнення єдиної цілі, здійснили незаконне його затримання та позбавлення волі - нелегальне ув'язнення. У подальшому, систематично погрожували потерпілому вбивством, порушуючи пункт «а» ст. 3 Конвенції в частині заборони жорстокого поводження з особою та ст. 75 Додаткового протоколу І в частині знущання над людською гідністю, здійснили жорстоке поводження з цивільною особою у формі нелюдського поводження із нею.
09.09.2022, (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_6 , діючи з умислом, направленим на жорстоке поводження з цивільним, з мотивів національної нетерпимості, порушуючи норми міжнародного гуманітарного права, за участі невстановлених досудовим розслідуванням осіб з числа військовослужбовців ЗС РФ та учасниками інших незаконних збройних формувань, з метою отримання інформації про імовірну співпрацю ОСОБА_11 з військовими Збройних Сил України щодо надання відомостей про місця розташування військовослужбовців та військової техніки військ РФ, перебування на службі в українських спецпідрозділах, місцях дислокації українських військових, особисто катував потерпілого шляхом здійснення психологічного та фізичного примусу, зокрема, перебуваючи на подвір'ї відділу поліції, розташованого по АДРЕСА_2 , під час незаконного допиту наніс ОСОБА_11 два удари своєю правою ногою в обличчя, тим самим спричинивши останньому тілесні ушкодження та завдаючи страждань та погрожуючи потерпілому вбивством.
Невстановлені особи з числа військовослужбовців ЗС РФ та учасників інших незаконних збройних формувань, проводили допити потерпілого ОСОБА_11 протягом усього періоду позбавлення волі - нелегального ув'язнення останнього.
Отже ОСОБА_6 спільно з невстановленими військовослужбовцями збройних формувань РФ та учасників інших незаконних збройних формувань вчинив порушення законів та звичаїв війни, яке полягало у жорстокому поводженні з цивільною особою ОСОБА_11 що виражалось у нелюдському поводженні (утримання у підвальному приміщенні, непристосованому до тривалого перебування осіб в антисанітарних умовах, позбавлення їжі та води, сну), завданні сильних фізичних (побоїв і тілесних ушкоджень) та психологічних страждань, тобто у вчиненні катування останнього, чим грубо порушив ст. ст. 2, 27, 31, 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст. ст. 11, 48, 51, 75, 85 Додаткового протоколу І протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року.
На думку органу досудового розслідування, підозра ОСОБА_6 , обґрунтована зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Слідчий вказує, що 26.09.2024 слідчим за погодженням із процесуальним керівником у кримінальному провадженні складено повідомлення про підозру відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заступника командира окремого штурмового батальйону НОМЕР_1 стрілецького полку 1 АК 8 армії Південного ВО збройних сил Російської Федерації, за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, яке розміщено у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур'єр», випуск від 26.09.2024 за № 195 (7855) та 26.09.2024 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора у розділі «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування», разом із повістками про виклик останнього на 01.10.2024, 02.10.2024, 03.10.2024, з дотриманням вимог ст. 111, 135, 278 КПК України.
Крім того, вжиті заходи з встановлення можливих засобів повідомлення, шляхом направлення копій через мобільні додатки «Telegram», «WhatsApp», а також засобами поштового зв'язку через АТ «Укрпошта», таким чином ОСОБА_6 , вважається таким, який був належним чином повідомлений згідно ч. 3 ст. 111, ст. 135, 278 КПК України.
В той же час, підозрюваний ОСОБА_6 без поважних причин на виклики слідчого не прибув, про причини не явки нікого не повідомив. На теперішній час встановлено, що військовослужбовець зс рф ОСОБА_6 переховується від органів досудового розслідування та перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою - агресором.
Також в ході досудового розслідування встановлено відсутність в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в'їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» відомостей щодо перетинання ОСОБА_6 державного кордону України та ліній розмежування з тимчасово окупованими територіями.
Окрім того, у сторони обвинувачення наявні підстави допускати, що підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи на території держави, визнаної Верховною Радою України державою - агресором, міг виїхати до будь-якої іншої країни.
У зв'язку з вищевикладеним, 08.10.2024 постановами слідчого ОСОБА_6 оголошено в розшук, у тому числі міжнародний.
Так, беручи до уваги те, що у зв'язку із вчиненням ОСОБА_6 злочину, за вчинення якого санкцією статті КК України передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі, у органу досудового розслідування є підстави вважати що у підозрюваного можуть виникнути передбачені ст. 177 КПК України спроби п. 1 - переховуватись від органу досудового розслідування або суду; п. 3 - незаконно впливати на свідків, потерпілих чи інших учасників кримінального провадження; п. 4 - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; п. 5 -вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи викладене, у органу досудового розслідування є обґрунтовані підстави вважати, що до підозрюваного ОСОБА_6 не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Сторона обвинувачення у судовому засіданні клопотання про обрання підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала. Прокурор зазначив, що зібрані на час розгляду клопотання докази свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України та підтверджують наявність ризиків, передбачених пунктами 1,3,4,5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також зауважив про наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав з території України та перебуває на території держави, яка визнана Верховною Радою України державою-агресором, у Російській Федерації. Обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання належної процесуальної поведінки підозрюваного, у зв'язку з чим, сторона обвинувачення просила обрати ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.
Захисник - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував з підстав його необгрунтованості.
Клопотання розглядається слідчою суддею в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України за відсутності підозрюваного.
Слідча суддя, заслухавши позицію сторін, дослідивши додані до клопотання документи у їх сукупності, прийшла до наступного висновку.
З наданих матеріалів встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесене до ЄРДР 04.10.2024 за №12024220000001140, в рамках якого подається дане клопотання.
26.09.2024 у кримінальному провадженні №42022222110000050 від 18.03.2022 слідчим відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 за погодженням прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, І.Сук, складено повідомлення про підозру ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №42022222110000050 від 18.03.2022 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, тобто у жорстокому поподженні з цивільним населенням, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Частиною 1 ст. 42 КПК України встановлено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому ст. 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Статтею 278 КПК України передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру - письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).
Частиною 1 ст. 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
Частиною 3 ст. 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
Так, Глава 11 Розділу ІІ КПК України містить ст.135, якою передбачено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні, а також ст.136, якою встановлено яким чином підтверджується отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом.
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Глави 11 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).
Відповідно до ч.8 ст.135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасво окупованій території України, територіх держави, визнаної Верховною Радою України державою -агресором, у випадку обгрунтованої неможливості їй такої повістки згідно частинами 1,2-4-7 цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абзаці першому цієї ста частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Отже, з огляду на наведені положення закону, ст.278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов'язок вручити підозрюваному в кримінальному провадження письмове повідомлення про підозру в день його складення слідчим прокурором, однак, якщо це неможливо зробити, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України) - в тому числі шляхом опублікування у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Слідчою суддею встановлено, що у зв'язку із неможливістю вручення особисто ОСОБА_6 повідомлення про підозру у день його складення та повісток про виклик на 01, 02, 03 жовтня 2024 року до СУ ГУНП в Харківській області, внаслідок не встановлення його місцезнаходження на території України, а також знаходження його на території РФ, стороною обвинувачення вжито заходів для вручення повідомлення про підозру та повісток про виклик ОСОБА_6 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень згідно ч. 1 ст. 278 КПК України з урахуванням ст. 111 КПК України та ст. 135 КПК України, зокрема, шляхом оголошення повного тексту підозри на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр» № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) від ІНФОРМАЦІЯ_3 , направленням засобами поштового зв'язку за місцем реєстрації ОСОБА_6 .
Враховуючи, що повідомлення про підозру, як процесуальний документ, складено та підписано з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства і стороною обвинувачення вжито заходів для його вручення підозрюваному ОСОБА_6 у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень (частина 1 статті 42 КПК України), що підтверджується доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими слідчим суддею, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_6 набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, відповідно до положень ч. 1 ст. 42 КПК України.
Постановою прокурора Харківської обласної прокуратури І.Сук від 04.10.2024 виділено із кримінального провадження № 42022222110000050 від 18.03.2022 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 438 КК України матеріали за підозрою ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінальних правопорушень злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 438 КК України. Відомості про виділення матеріалів досудового розслідування з кримінального провадження №42022222110000050 від 18.03.2022 внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Матеріали виділеного кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України направити до СУ ГУНП в Харківській області для проведення подальшого досудового розслідування.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст.178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов'язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;
- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
З матеріалів доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, тобто у жорстокому поводженні з цивільним населенням, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень, у вчиненні яких ОСОБА_6 підозрюється, останій є громадянином України ї та осудною особою, яка досягла 16-річного віку.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який затверджено Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», строк дії якого неодноразово продовжено по теперішній час.
За результатами розгляду даного клопотання про застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1ст.438 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів, а саме: показань потерпілого ОСОБА_7 , які містяться у протоколі допиту від 07.08.2023; даних, які містяться у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 07.08.2023 з довідкою до протоколу; даних, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 25.04.2024 з фототаблицею до протоколу; показань свідка ОСОБА_13 , які містяться у протоколі допиту від 21.03.2024; даних, які містяться у висновку судово-психіатричного експерта №272 від 04.04.2024; показань свідка ОСОБА_14 , які містяться у протоколі допиту від 19.04.2024; показань потерпілого ОСОБА_8 , які містяться у протоколі допиту від 22.08.2023; даних, які містяться у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.08.2023 з довідкою до протоколу; даних, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 22.05.2024 з фототаблицею до протоколу; показань свідка ОСОБА_9 , які містяться у протоколі допиту від 20.03.2024; даних, які містяться у висновку судово-психіатричного експерта №271 від 04.04.2024; показань потерпілого ОСОБА_11 , які містяться у протоколі допиту від 27.05.2023; даних, які містяться у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.05.2023 з довідкою до протоколу; даних, які містяться у протоколі проведення слідчого експерименту від 22.08.2024 з фототаблицею до протоколу; показань свідка ОСОБА_12 , які містяться у протоколі допиту від 20.03.2024; даних, які містяться у протоколі огляду комп'ютерних даних від 10.06.2024; даних, які містяться у протоколі огляду комп'ютерних даних (соціальної сторінки) від 11.06.2024; даних, які містяться у протоколі огляду комп'ютерних даних (соціальної сторінки) від 12.06.2024.
Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи положення кримінального процесуального закону, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується. Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_6 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя приходить до висновку, що надані достатні підстави для наявності обґрунтованої підозри стосовно можливого вчинення ОСОБА_6 дій, що кваліфікуються за ч.2 ст.28 ч.1ст.438 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Слідча суддя враховує наявність ризику, передбаченого п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Враховуючи те, що положення кримінального процесуального законодавства не розкриває зміст ризику втечі, передбачений ч.1 ст.177 КПК України, суддя, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, при оцінці вказаного ризику враховує практику ЄСПЛ, яка розкриває зміст такого ризику.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Суд зазначає, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду обумовлюється можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, тобто у жорстокому поводженні з цивільним населенням, вчиненому за попередньою змовою групою осіб - злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років.
А отже, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Зазначена обставина на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому слідча суддя, вирішуючи питання щодо застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочинів, в яких підозрюється ОСОБА_6 у сукупності з іншими обставинами.
При цьому, слідча суддя при встановленні даного ризику враховує також існування інших факторів, які можуть свідчити про наявність у ОСОБА_6 можливості переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Так, органом досудового розслідування, шляхом розміщення оголошення повного тексту на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та в газеті «Урядовий кур'єр» № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) від ІНФОРМАЦІЯ_3 , було опубліковано повістки про виклик Лазарєва ОСОБА_6 , до СУГУНП в Харківській області на 01,02,03 жовтня 2024 року для проведення відносно нього процесуальних та слідчих дій. На вказані виклики до органу досудового розслідування ОСОБА_6 не з'явився та про поважні причини неявки не повідомив.
Слідчою суддею враховується той факт, що постановою слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 від 08.10.2024 ОСОБА_6 оголошено в розшук на території України та міжнародний розшук, оскільки 01,02,03 жовтня 2024 року ОСОБА_6 за викликом слідчого для проведення процесуальних дій - вручення письмового повідомлення про підозру, допиту як підозрюваного та вручення клопотання про обрання запобіжного заходу з додатками до нього, СУГУНП в Харківській області не прибув, причини своєї неявки не повідомив. Також органом досудового розслідування не встановлено фактичне місцезнаходження підозрюваного, що унеможливлює здійснення досудового розслідування в установленому законом порядку та строки.
Вищевикладені обставини свідчать про існування реальної можливості переховування підозрюваного від суду та органу досудового розслідування з метою уникнення кримінальної відповідальності.
При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих, свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими та свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від цих осіб та дослідження їх судом.
Достатньо обґрунтованим є ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. зважаючи на продовження збройного конфлікту та перебування частини території України, у тому числі населених пунктів Харківської області під окупацією військами РФ, учасником збройного формування яких є підозрюваний ОСОБА_6 , останній, шляхом надання вказівок, погроз або тиску на інших осіб може перешкоджати проведенню подальшого досудового розслідування кримінального провадження, а також вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки підозрюваний приймає участь у військових діях РФ проти України, в нього наявні зв'язки з іншими військовослужбовцями ЗС РФ. Тому є розумна підозра вважати, що підозрюваний, у разі повернення на територію України для виконання бойових завдань, може продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Крім того, слідча суддя враховує у сукупності наступні обставини:
- ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченьх ч.2 ст.28, ч.1 ст.438 КК України, тобто у жорстокому поводженні з цивільним населенням, вчиненому за попередньою змовою групою осіб - злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, санкція якого передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років;
- дані щодо особи ОСОБА_6 , який має зареєстроване місце проживання, одружений, є заступником командира окремого штурмового батальйону НОМЕР_1 стрілецького полку 1 АК 8 армії Південного ВО збройних сил Російської Федерації, в силу статті 89 КК України раніше не судимий.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Слідча суддя вважає, що з урахуванням положень характеру та тяжкості злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , те, що злочини за ч.1 ст.438 КК України, є злочинами проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який підлягає у необхідності захисту високих стандартів, охорони прав, як інтересів суспільства, так і держави в цілому, сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, під час дії воєнного стану.
При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Частиною 6 статті 193 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.
В ході розгляду клопотання, слідчою суддею встановлено, що постановою слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 від 08.10.2024 ОСОБА_6 оголошено в розшук на території України та міжнародний розшук.
Відповідно до даних, які містяться у рапорті оперуповноваженого 7-го управління (з обслуговування Харківської області) ДСР НП України ОСОБА_15 від 09.10.2024, співробітниками 7-го управління (з обслуговування Харківської області) ДСР НП України в ході отримано доручення слідчого СУ ГУ НП України в Харківській області ОСОБА_16 за вх. № 25503/119- 24-2024 від 08.10.2024, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 12024220000001140 від 04.10.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, щодо оголошення у державний розшук гр. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановлення його місцезнаходження. В ході виконання доручення слідчого проводилися оперативно-розшукові заходи спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_6 , в ході проведення яких, було встановлено що ОСОБА_6 , за місцем реєстрації більше як 10 років не проживає та на даний час перебуває в рф. Встановлюються родичі, близькі особи ОСОБА_6 , яким може бути відоме точне місце знаходження останнього. ОСОБА_6 , було перевірено за базою ІПНП «Ідентифікація», «Пізнання», інформації яка становить оперативний інтерес отримано не було. Згідно обліків державного реєстру перетину кордону «Аркан», ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 останні п'ять років, державний кордон України, офіційно, не перетинав. Проводяться подальші заходи щодо встановлення його місцезнаходження та при встановленні останнього.
Також слідчою суддею досліджено протоколи допиту свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 від 08.10.2024, відповідно до яких свідки надали пояснення про те, що 10.09.2022 територію смт.Великий Бурлук та колишнього Великобурлуцького району Харківської області було звільнено ЗСУ. При цьому зіткнень з окупантами не відбувалося, так як останні покинули територію району 09.09.2022 та втекли на територію рф. Жодного окупанта на території смт.Великий Бурлук 10.09.2022 вже не було. Військовослужбовець збройних формувань рф, який раніше був впізнаний за фотознімками, поспішно залишив АДРЕСА_2 разом з іншими та вони виїхали на територію РФ.
З урахуванням вищевстановлених обставин кримінального правопорушення, наданих стороною обвинувачення доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення ОСОБА_21 дій, передбачених п.п. 1,3,4,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідча суддя, виходячи з положень ч. 6 ст. 193 КПК України, дійшла до висновку про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави стосовно підозрюваного ОСОБА_6 за його відсутності.
З огляду на зазначене клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Вказане рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, як вище зазначалося, у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського Суду з прав людини.
Керуючись ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 206, 211, 309, 372, 395 КПК України, суд, -
Клопотання слідчого відділу розслідування злочинів, учинених в умовах збройного конфлікту слідчого управління ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, І.Сук, поданого в межах кримінального провадження №12024220000001140 від 04.10.2024, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити.
В порядку ч.6 ст.193 КПК України обрати підозрюваному ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Роз'яснити, що згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України, після затримання особи, яка виїхала та/або перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки її до місця здійснення досудового розслідування кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Згідно з положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України, зобов'язати компетентних службових осіб органу досудового розслідування після затримання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і не пізніше як через сорок вісім годин з часу доставки його до місця здійснення досудового розслідування кримінального провадження звернутися до слідчого судді, суду для розгляду питання за участю ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про застосування обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідча суддя - ОСОБА_1