532/2319/24
3/532/790/2024
09 жовтня 2024 р. м. Кобеляки
Суддя Кобеляцького районного суду Полтавської області Омельченко І.І., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з відділення поліції № 2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканки АДРЕСА_1 , не працюючої,
за ч. 1 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 316393 від 25.06.2024 року, ОСОБА_1 27 травня 2024 року о 08 год. 30 хв. ухилилася від виконання передбачених законодавством батьківських обов'язків щодо виховання малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в школі вчинив бійку відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Своїми діями ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 свою вину в інкримінованому їй адміністративному правопорушенні не визнала.
Суддя, розглянувши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Частиною ч. 1 ст. 184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Ухиленням від виконання батьківських обов'язків вважається не будь-яка дія. Невиконанням батьківських обов'язків вважаються конкретні дії, передбачені чинним законодавством, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.
Стаття 150 Сімейного кодексу України визначає обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: 1) батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; 2) батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; 3) батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; 4) батьки зобов'язані поважати дитину; 5) передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї; 6) забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини; 7) забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Вказана норма передбачає конкретні обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини і саме за їх невиконання батьки можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності за ст. 184 КУпАП.
Однак адміністративний матеріал не містить, у розумінні ст. 251 КУпАП, доказів, які б підтверджували факт того, що 27 травня 2024 року о 08 год. 30 хв. ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов'язків, передбачених ст. 150 СК України, відносно малолітнього сина ОСОБА_2 .
Письмовими поясненнями малолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 стверджується, що дійсно в навчальному закладі стався інцидент між двома малолітніми дітьми ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після зауважень ОСОБА_6 конфлікт було вичерпано.
Суддя наголошує, що конфлікт відбувся між дітьми під час їх перебування в школі, коли догляд за ними має здійснюватися педагогічними працівниками (вчителями, вихователями тощо). ОСОБА_1 , як мати малолітнього сина ОСОБА_2 , не була присутня під час конфлікту.
Відповідно до статті 54 Закону України «Про освіту», педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов'язані захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психологічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров'ю здобувача освіти.
Згідно абз. 22 ч. 4, ч. 5 ст. 38 Закону України «Про повну загальну середню освіту», керівник закладу загальної середньої освіти зобов'язаний створювати в закладі загальної середньої освіти безпечне освітнє середовище, забезпечувати дотримання вимог щодо охорони дитинства, охорони праці, вимог техніки безпеки. Керівник закладу загальної середньої освіти має права та обов'язки педагогічного працівника, визначені Законом України «Про освіту», та несе відповідальність за виконання обов'язків, визначених законодавством, установчими документами закладу освіти і строковим трудовим договором.
Підпункт 1 пункту 1, підпункти 1,5,7 пункту 6 розділу IV Положення про організацію роботи з охорони праці та безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу в установах і закладах освіти, затвердженого наказом МОН України 26.12.2017 року № 1669 визначають, що: керівник закладу освіти (ректор, директор, завідувач) є відповідальним за створення безпечних умов освітнього процесу згідно із законодавством про охорону праці, цим Положенням. Вчитель, учитель, класовод, куратор групи, класний керівник, вихователь є відповідальним за збереження життя і здоров'я здобувачів освіти під час освітнього процесу; здійснюють контроль за виконанням здобувачами освіти правил (інструкцій) з безпеки; проводять профілактичну роботу серед здобувачів освіти щодо вимог особистої безпеки у побуті (дії у надзвичайних ситуаціях, дорожній рух, участь у масових заходах, перебування в громадських місцях, на об'єктах мережі торгівлі тощо).
Отже, аналізуючи наведені вище норми законодавства, суддя вважає, що саме на керівника та/або на вчителя (вчителів) навчального закладу Шенгурівського ліцею (залежно від конкретної обстановки при перебуванні дитини в навчальному класі закладу/в приміщеннях закладу/поза закладом, але на його території) був покладений обов'язок слідкувати та контролювати поведінку малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як здобувача освіти, створювати безпечні умови освітнього процесу задля запобігання вчинення ним бійки.
Судом не встановлено причинно-наслідкового зв'язку між діями чи бездіяльністю ОСОБА_1 та інцидентом, який слугував підставою складання протоколу.
Враховуючи викладене вище, суддя приходить до висновку, що обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 316393 від 25.06.2024 року, не знайшли свого підтвердження, а тому не вбачається підстав стверджувати про невиконання ОСОБА_1 покладених на неї батьківських обов'язків, передбачених ст. 150 СК України.
У відповідності з вимогами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, вважаю, що в діях ОСОБА_2 відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, тому провадження відносно неї слід закрити.
Керуючись статтями 247, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,-
Постановив:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 184 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - закрити в зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя