Справа № 390/2130/24
Провадження № 1-кп/390/160/24
"08" жовтня 2024 р. Кіровоградський районний суд Кіровоградської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілої - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Кропивницький обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024121040000398 від 19.07.2024, стосовно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Кіровоград Кіровоградської області, громадянин України, українець, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з професійно - технічною освітою, не працює, одружений, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, не судимий,
який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.345 КК України,
встановив:
В провадженні Кіровоградського районного суду Кіровоградської області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_5 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.345 КК України.
Обвинуваченому ОСОБА_5 під час досудового розслідування обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 17.10 год. 08.10.2024 року включно.
Прокурор заявила клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів, яке обґрунтоване наявністю ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які на теперішній час не змінились та продовжують існувати. Крім того, зазначила, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів у стані алкогольного сп'яніння, постійно вчиняє сварки з дружиною, яка є потерпілою у справі та проживає з ним в одному будинку. Під час сварок неодноразово викликалися органи поліції. Вважає, що більш м'який запобіжний захід в цьому випадку обирати недоцільно.
Потерпіла ОСОБА_4 просила змінити її чоловіку запобіжний захід на домашній арешт, оскільки вдома його чекають четверо дітей, яких потрібно годувати та забезпечити всім необхідним.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 заперечував щодо задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що підставою обрання такого запобіжного заходу було те, що обвинувачений проживає разом з потерпілою в одному будинку та під час сварок з нею неодноразово викликалися органи поліції. Наразі потерпіла, яка є дружиною обвинуваченого, просить, щоб чоловік повернувся додому, оскільки потрібна допомога по господарству, у вихованні та забезпеченні належних умов для проживання чотирьох неповнолітніх дітей. Крім того, зазначив, що на бодікамері не зафіксовано нанесення тілесного ушкодження поліцейському, тому в цьому випадку є необгрунтованість підозри. Просив змінити запобіжний захід на нічний домашній арешт та дати можливість обвинуваченому працювати, щоб забезпечити дітей та дружину. Відмітив, що на цей час відсутні підстави для подальшого тримання обвинуваченого під вартою, а існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, прокурором не доведено.
Обвинувачений просив змінити запобіжний захід на домашній арешт, запевнив суд, що не має наміру переховуватися від суду.
Відповідно до вимог ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2017 від 23.11.2017 запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване частиною першою статті 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані (продовжені) судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за письмовим клопотанням прокурора та вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом. Згідно з конституційними принципами рівності та змагальності інші учасники кримінального провадження, разом із прокурором, наділені повноваженням заявляти клопотання, зокрема, щодо застосування інших, у тому числі і більш м'яких, запобіжних заходів, їх зміни чи скасування.
У підготовчому провадженні суд має перевірити обґрунтованість застосування запобіжного заходу щодо обвинуваченого, пов'язаного з обмеженням його права на свободу та особисту недоторканість, та прийняти вмотивоване рішення, незважаючи на те, чи закінчився строк дії ухвали слідчого судді, постановленої на стадії досудового розслідування про обрання такого запобіжного заходу.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.
Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п.4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.111-112 рішення ЄСПЛ у справі «Белевитський проти Росії» від 1 березня 2007 року; п.85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року).
При цьому, ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 у справі «Вренчев проти Сербії»).
Суд також враховує положення, викладені в рішенні ЄСПЛ по справі «Ноймайстер проти Австрії», відповідно до якого позбавлення волі особи (тримання під вартою) не повинно перетворюватися на своєрідну прелюдію до завчасного відбування можливого в майбутньому вироку про позбавлення волі.
Обвинувачений ОСОБА_5 має постійне місце проживання та реєстрації, перебуває у шлюбі, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, тяжких наслідків від кримінальних правопорушень не настало, кримінальні правопорушення, у яких обвинувачується ОСОБА_5 є кримінальним поступком та нетяжким злочином (ч.2 ст.345 ККУ), санкцією статті якої передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, а тому наявність тільки обґрунтованого обвинувачення у вчиненні нетяжкого злочину, не може бути підставою для позбавлення обвинуваченого ОСОБА_5 свободи, при цьому стороною обвинувачення при розгляді питання доцільності продовження обвинуваченому тримання під вартою не доведено, що застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить виконання ним своїх процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до ч.4 ст.194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті (тобто недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні), суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного (обвинуваченого) обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті.
З урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_5 , особи обвинуваченого, який має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей та постійне місце проживання, враховуючи позицію потерпілої у справі - дружини обвинуваченого, яка просила змінити запобіжний захід, оскільки їй потрібна допомога у вихованні та утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, приймаючи до уваги презумпцію невинуватості обвинуваченого та відсутність доведених перед судом підстав для продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, яке має бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, суд вважає за необхідне змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, який полягає в забороні обвинуваченому залишати місце постійного проживання у нічний період доби, на термін 2 місяці, поклавши на нього обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, що на переконання суду, забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та попередить існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 181-183, 184, 194, 196, 314-315 КПК України, суд
постановив:
Задовольнити клопотання прокурора частково.
Змінити застосований до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, який полягає в забороні обвинуваченому залишати місце постійного проживання у нічний період доби, на термін 2 місяці, тобто до 11.30 год. 08 грудня 2024 року.
На підставі ч.5 ст. 194 КПК України зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_5 :
- не залишати постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , в період часу з 21.00 год. по 06.00 год., за винятком випадків прибуття до суду за викликом та у зв'язку із отриманням медичної допомоги;
- прибувати до прокурора або суду за першою вимогою;
- здати на зберігання головуючого у провадженні судді свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд до України;
- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими по цьому кримінальному провадженню.
Строк дії ухвали закінчується о 11.30 год. 08 грудня 2024 року.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Ухвалу в частині застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу внутрішніх справ за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_5 - до ВП АДРЕСА_2 . Контроль за виконанням цієї ухвали покласти на процесуального прокурора по цьому кримінальному провадженню.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення в частині звільнення обвинуваченого ОСОБА_5 з-під варти в залі суду та застосування до останнього запобіжного заходу у виді домашнього арешту.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошений о 09.45 год. 15 жовтня 2024 року.
Суддя ОСОБА_1