Справа № 308/10133/24
30 вересня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Дергачової Н.В., за участі секретаря судового засідання Передерій Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Химинець Михайло Іванович, до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Химинець Михайло Іванович, звернувся в суд з адміністративним позовом до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, за яким просить суд:
- позов ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 111514 від 29.05.2024 року - задовольнити.
- визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 111514 від 29.05.2024р. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначив наступне.
29.05.2024 року о 12 год. 05 хв., старшим оперуповноваженим в ОВС Закарпатського управління ДВБ Національно поліції України Горзовим П.П., винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 111514 відносно ОСОБА_1 , 1979 р.н., у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 127-3 КУпАП. |
Даною постановою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 127-3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500, 00 грн.
Відповідно до змісту постанови: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 29.05.2024 року о 12.00 год., в м. Ужгород, по вул. Минайській, 14, проводив практичну підготовку водіїв з використанням транспортного засобу з порушенням ПДР України, а саме невстановленого взірця розпізнавальний знак «Н», чим порушив п. 30.3 «к» ПДР України, зокрема наявний розпізнавальний знак «Н» нижній край становить 15 см., чим скоїв адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 127-3 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 8500,00 гривень.
Вказує, що постанову ББА № 111514 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 127-3 КУпАП вважає незаконною, необґрунтованою, такою що підлягає до скасування у зв'язку із порушенням норм процесуального та матеріального права.
Правопорушення, за яке ОСОБА_2 визнано винним, згідно до оскаржуваної постанови, він не вчиняв, у його діях відсутній склад вищевказаного адміністративного правопорушення, що передбачене інкримінованою статтею, а також будь якого іншого правопорушення.
Незаконність вказаної постанови полягає у тому, що, ОСОБА_1 жодного правопорушення не вчиняв, а доказів, які б доводили протилежне - немає.
Зазначає, що ОСОБА_1 , відносно якого винесена вказана постанова працює на посаді лише викладача з індивідуального практичного навчання в ТОВ «ЗАКАРПАТСЬКИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР ПІДГОТОВКИ І ПЕРЕПІДГОТОВКИ КАДРІВ», відповідно ні посадовою особою, а ні фізичною особою - підприємцем не являється, організаційними функціями не наділений, а є лише найманим працівником у закладі, яке здійснює підготовку, перепідготовку і | підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.
Таким чином ОСОБА_1 не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.127-3 КУпАП, у зв'язку з чим у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення.|
Вказує, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання постанов про адміністративні правопорушення.
З оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 вбачається, що така містить відомості про здійснення фотофіксації, однак, з якого саме технічного пристрою така здійснювалася не зазначено.
Крім того, відсутні докази того, що ОСОБА_1 взагалі був водієм транспортного засобу та керував ним.
Таким чином, оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, є протиправною та підлягаю скасуванню.
Більше того, у оскаржуваній постанові у графі «Посада, спеціальне звання та П.І.Б. особи, яка розглядає справу» зазначено «Ст.о/у в ОВС Закарпатського управління ДВБ НПУкраїни», а саме, що дану постанову виніс працівник Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, що суперечить положенню про Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, затвердженого Наказом Національної поліції України від 09 листопада 2015 року № 83 (у редакції наказу Національної поліції України від 31.07,2019 № 765), згідно якого (пункт 1 розділу І):
Тобто повноваження ДВБ НПУ розповсюджуються тільки відносно неправомірних дій працівників поліції, а також дій спрямованих проти працівників поліції.
В даному випадку ОСОБА_1 не є ні працівником поліції, інкриміноване йому адміністративне діяння жодним чином не пов'язане з перешкоджанням працівникам поліції у виконанні покладених на них обов'язків. Таким чином, дана постанова складена неуповноваженою особою.
За ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 17.06.2024 року було відкрите провадження у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до судового розгляду без повідомлення сторін. Встановлено строки задля подання письмових заяв.
24.06.2024 року представником відповідача надано відзив на позов, який долучено до матеріалів справи, проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим, з огляду на те, що позивач здійснював проведення практичної підготовки водія з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху, а тому його було правомірно притягнуто до відповідальності. Просив відмовити у позові у повному обсязі.
24.06.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив в якому він зазначив, що у відзиві відповідач не спростував його тверджень на аргументів стосовно суті позовних вимог. Його доводи є безпідставними і необґрунтованими. Просив відмовити у задоволені відзиву на позовну заяву.
Позивач у судове засідання не з'явився від його представника адвоката Химинець М.І. надійшо заява про розгляд справи без їхньої участі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 111514 від 29.05.2024р на позивача було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.127-3 КУпАП., а саме: 29 травня 2024 року о 12 год. 00 хв. в м. Ужгород, вул. Минайська, 14, проводив практичну підготовку водіїв з використанням транспортного засобу з порушенням ПДР України, а саме невстановленого взірця розпізнавальний знак «Н», чим порушив п. 30.3 «к» ПДР України, зокрема наявний розпізнавальний знак «Н» нижній край становить 15 см., чим скоїв адміністративне правопорушення, передбаченого ст. 127-3 КУпАП
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
П.30.3 «к» ПДР України на відповідних транспортних засобах установлюються такі розпізнавальні знаки: «Навчальний транспортний засіб» - рівносторонній трикутник білого кольору з вершиною догори й каймою червоного кольору, в який вписано літеру «Н» чорного кольору (сторона - не менше 200 мм, ширина кайми - 1/10 цієї сторони). Знак розміщується спереду і ззаду на транспортних засобах, що використовуються для навчання водіння (допускається встановлення двостороннього знака на даху легкового автомобіля).
Відповідно до ст. 127-3 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення посадовими особами закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів, фізичними особами - підприємцями встановленого порядку підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів, а саме: здійснення підготовки, перепідготовки водіїв транспортних засобів особою, яка не має чинного документа спеціаліста з підготовки водіїв транспортних засобів; допуск осіб, які не склали теоретичний іспит, до практичної підготовки водіїв; проведення практичної підготовки водіїв з використанням транспортних засобів, обладнаних з порушенням вимог Правил дорожнього руху, або особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, тягне за собою накладення штрафу від п'ятисот до вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із п. 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі передбачені ст. 127-3 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень (ч.2 ст. 222 КУпАП).
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Згідно із п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 127-3 КУпАП виноситься поліцейськими підрозділу Департаменту патрульної поліції, Департаменту внутрішньої безпеки за місцем вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із п.1 ч.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 11.10.2016 у справі №816/4340/14, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем не надано суду доказів того, що позивач є суб'єктом адміністративного правопорушення за ст. 127-3 КУпАП.
Суб'єктами відповідальності за ст.127-3 КУпАП виступають виключно посадові особи закладів, їх філій чи інших відокремлених підрозділів або фізичні особи-підприємці, що проводять підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України від «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 організаційно-розпорядчими обов'язками (наявність яких є характерним для поняття «посадова особа») є обов'язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів (начальники цехів, завідуючі відділами, лабораторіями, кафедрами), їх заступники, особи, які керують ділянками робіт (майстри, виконроби, бригадири тощо).
Згідно із положеннями ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, зв'язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров'я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов'язків.
Положеннями пункту 24.5 Правил дорожнього руху визначено, що навчальна їзда на дорогах дозволяється тільки в присутності спеціаліста з підготовки водіїв і за достатніх початкових навичок водіння у того, хто навчається.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_1 не є посадовою особою ТОВ «ЗАКАРПАТСЬКИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР ПІДГОТОВКИ І ПЕРЕПІДГОТОВКИ КАДРІВ».
Із копії наказу № 53 від 08.06.2024 випливає, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу у ТОВ «ЗАКАРПАТСЬКИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР ПІДГОТОВКИ І ПЕРЕПІДГОТОВКИ КАДРІВ» на посаду викладача індивідуального практичного навчання.
Отже, позивач не є посадовою особою ТОВ «ЗАКАРПАТСЬКИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР ПІДГОТОВКИ І ПЕРЕПІДГОТОВКИ КАДРІВ» і відповідно не є суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 127-3 КУпАП.
Наведене, свідчить про те, що ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності, саме, як посадову особу ТОВ «ЗАКАРПАТСЬКИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР ПІДГОТОВКИ І ПЕРЕПІДГОТОВКИ КАДРІВ», а доказів на підтвердження того, що саме він є суб'єктом відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 127-3 КУпАП суду не надано.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.
Відповідно до ч. 5ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно зі ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає, зокрема, рішення про скасування постанови і закриття справи.
Згідно ч. 3ст. 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
За таких обставин, суд доходить висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі.
Згідно із ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
А тому, понесені позивачем судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2,77,241-246,286 КАС України, ст. ст.283-284,288,289,293 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ББА №111514 від 29.05.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 127-3 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (ідентифікаційний код 40116086, місцезнаходження: м. Київ, вул. Богомольця, 10), на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за рахунок бюджетних асигнувань цього суб'єкта владних повноважень, витрати із сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України (ідентифікаційний код 40116086, місцезнаходження: м. Київ, вул. Богомольця,10.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду Н.В. Дергачова