про відмову у забезпеченні позову
11 жовтня 2024 рокум. ДніпроСправа № 360/1199/24
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Чернявської Т.І., розглянувши у письмовому провадженні заяву адвоката Тарасенко Віри Юріївни про забезпечення позову у справі № 360/1199/24 за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах адвокатом Тарасенко Вірою Юріївною, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
09 жовтня 2024 року до Луганського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), подана в його інтересах адвокатом Тарасенко Вірою Юріївною (далі - представник позивача), до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій представник позивача просить:
- визнати протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та ухилення від розгляду його заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у спосіб, визначений Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 відстрочку від призову за мобілізацією на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом з позовною заявою адвокатом Тарасенко Вірою Юріївною подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України та щодо вручення йому мобілізаційного розпорядження до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій (бездіяльності) щодо мобілізації та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування клопотання про забезпечення позову представник позивача зазначила, що позивач має дитину віком до 18 років, мати якої померла. А отже, на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Позивач надав відповідачу весь комплект документів, який повністю підтверджує наявність у нього підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Проте, на подану заяву позивач не отримав жодної відповіді.
За твердженням представника позивача оскарження рішення про відмову у наданні відстрочки від мобілізації не звільняє позивача від можливого вручення йому мобілізаційного розпорядження та його мобілізації ще до завершення судового розгляду цієї справи. У разі, якщо позивач буде мобілізований до завершення судового розгляду цієї справи, його право на захист законних прав та інтересів буде суттєво порушено, адже він не зможе здійснювати догляд за матір'ю, яка його потребує, може бути відправлений на військову службу. І фактично, незалежно від результатів розгляду цієї позовної заяви, опинитись у військовій частині.
Такі можливі обставини фактично зводять нанівець спроби позивача оскаржити рішення про відмову у наданні йому відстрочки від мобілізації у судовому порядку і роблять неможливим відновлення його прав та інтересів в реальності.
При цьому, у разі задоволення цієї заяви про забезпечення позову і заборони мобілізації позивача до завершення судового розгляду справи баланс інтересів сторін буде дотриманий. У разі задоволення позовних вимог позивача він матиме змогу реально захистити свої права та свободи. А у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача це аж ніяк не заважатиме відповідачу мобілізувати позивача у майбутньому. І невеликий проміжок часу, коли відповідач не зможе вручити позивачу мобілізаційне розпорядження, аж ніяк не відповідає ризику того, що якщо позивач буде мобілізований зараз, він не зможе ефективно захистити свої права та свободи, незалежно від результату судового розгляду цієї справи.
З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити заяву про забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову у письмовому провадженні (без повідомлення учасників справи на підставі наявних матеріалів).
Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з такого.
Положеннями частини другої статті 150 КАС України визначено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При цьому, заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
У свою чергу суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 22 листопада 2019 року у справі № 640/18007/18, від 20 грудня 2019 року у справі № 640/9158/19.
Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, представник позивача її обґрунтовує можливістю відповідача призвати позивача на військову службу під час мобілізації у той час, коли позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо нерозгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за наявності визначених законодавством підстав.
По-перше, суд вважає за необхідне вказати на те, що в Україні не існує ІНФОРМАЦІЯ_1 . Є ІНФОРМАЦІЯ_3 із місцезнаходженням у м. Сколе Стрийського району Львівської області.
По-друге, представник позивача не зазначає ані в позовній заяві, ані в заяві про забезпечення позову про те, що відповідачем відносно позивача, як військовозобов'язаного, вчиняються дії в межах процедури призову на військову службу під час мобілізації.
До заяви про забезпечення позову також не додано доказів, які б свідчили про вчинення відповідачем на час звернення позивача до суду з цим позовом дій щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації (вручення позивачу повістки з відповідною метою виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки тощо) та, відповідно, вказували б на необхідність вирішення судом питання про вжиття заходів забезпечення позову.
Враховуючи предмет позову, суд зауважує, що заявником не надано разом з заявою про забезпечення позову доказів, на підставі яких суд може прийти до переконання, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.
По-третє, твердження представника позивача у заяві про забезпечення позову про те, що «У разі, якщо позивач буде мобілізований до завершення судового розгляду цієї справи, його право на захист законних прав та інтересів буде суттєво порушено, адже він не зможе здійснювати догляд за матір'ю, яка його потребує, може бути відправлений на військову службу. І фактично, незалежно від результатів розгляду цієї позовної заяви, опинитись у військовій частині. Такі можливі обставини фактично зводять нанівець спроби позивача оскаржити рішення про відмову у наданні йому відстрочки від мобілізації у судовому порядку і роблять неможливим відновлення його прав та інтересів в реальності», є очевидно безпідставними та необґрунтованими.
Представник позивача стверджує та доводить суду наявність у позивача підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації через наявність дитини віком до 18 років, мати якої померла, а не через необхідність здійснювати догляд за матір'ю, яка його потребує.
Також матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову не містять доказів, що на підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалила рішення, оформлене протоколом, про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Предметом оскарження у спірних правовідносинах є бездіяльність щодо розгляду заяви про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняття відповідного рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України та щодо вручення йому мобілізаційного розпорядження до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій (бездіяльності) щодо мобілізації та зобов'язання вчинити певні дії, через що у задоволенні заяви позивачу слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні заяви, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на заявника.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити адвокату Тарасенко Вірі Юріївні у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 360/1199/21 за позовною заявою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах адвокатом Тарасенко Вірою Юріївною, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти будь-які дії щодо переміщення ОСОБА_1 до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України та щодо вручення йому мобілізаційного розпорядження до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі щодо оскарження дій (бездіяльності) щодо мобілізації та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у забезпеченні позову невідкладно надіслати представнику позивача до електронного кабінету за допомогою підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяТ.І. Чернявська