15 жовтня 2024 року м. Чернівці
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Потоцький В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , подану на постанову судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 вересня 2024 року, -
Постановою судді Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16 вересня 2024 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.204-1 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок в дохід держави.
Згідно з постановою районного суду, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 24.08.2024 року об 11 год. 45 хв., діючи в складі групи осіб спільно з громадянами України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на напрямку 824 прикордонного знаку, на території Глибоцької ОТГ Чернівецького району Чернівецької області, на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » вчинив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію, поза пунктами пропуску через державний кордон України. Був виявлений та затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» під час руху в бік держаного кордону.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги cт. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року № 1777 -XII, тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 2 статті 204-1 КУпАП.
ЄУНСС: 715/2837/24 Головуюча в І інстанції:Маковійчук Ю.В.
НП: 33/822/610/24 Головуючий в апеляційній ін-ції : Потоцький В.П.
Категорія: ч.2 ст.204-1 КУпАП
На вказане рішення районного суду особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16.09.2024р. щодо нього за ч.2 ст.204-1 КУпАП скасувати, а провадження у справі закрити на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, оскільки судом першої інстанції при розгляді справи щодо нього належним чином не були дотримані вимоги ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП.
Зазначає, що працівники прикордонної служби не вилучали у нього жодні речі та документи, які б могли вказувати про намір перетину державного кордону.
Стверджує, що у протоколі про адміністративне правопорушення не конкретизовано місце вчинення спроби перетинання державного кордону, не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону, не вказано спосіб, вектор та маршрут переміщення, а також не зазначено мету його знаходження в даній місцевості.
На думку апелянта, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що ОСОБА_1 рухався в якості пасажира в таксі, тобто у транспортному засобі, що рухається за встановленим маршрутом та має визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів. Маршрут руху обирався водієм таксі та здійснювався дорогами в'їзд до яких не заборонено.
Посилається і на те, що письмові пояснення були надані ним під час пригніченого психоемоційного стану та стресу, спричиненого протиправним звинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення та в силу молодого віку.
Зазначає, що суд першої інстанції не обґрунтував своє рішення в частині накладення на нього адміністративного стягнення у розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
У судове засідання ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не з'явився, хоча належним чином був сповіщений про час та місце розгляду справи. Поряд з цим, у поданій ним апеляційній скарзі просив розглянути справу без нього, а тому апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі ОСОБА_1 .
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, апеляційний суд доходить такого.
Згідно зі ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_1 належним чином не були дотримані.
Частиною 2 статті 204-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинені групою осіб.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Як вбачається з матеріалів справи, уповноваженою посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, зібрано наступні докази винуватості ОСОБА_1 : протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №138871 від 24 серпня 2024 року (а.с.1), протокол про адміністративне затримання від 24 серпня 2024 року (а.с.2), копія паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_1 (а.с.3), письмові пояснення ОСОБА_1 (а.с.4), рапорт офіцера оперуповноваженого ПОРВ ГОРВ НОМЕР_1 прикордонного загону лейтенанта ОСОБА_4 (а.с.7), рапорт в.о. начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » старшого лейтенанта ОСОБА_6 (а.с. 8).
Дослідивши вказані докази у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд вважає, що такі не доводять поза розумним сумнівом винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину, а поза увагою суду першої інстанції залишилось таке.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення ЗхРУ № 138871, 24.08.2024 року об 11 год. 45 хв. ОСОБА_1 , діючи у складі групи осіб спільно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вчинив спробу незаконного перетину державного кордону з України в Румунію, поза пунктами пропуску через державний кордон України на напрямку 824 прикордонного знаку, на території Глибоцької ОТГ Чернівецького району Чернівецької області, на ділянці відповідальності відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Був затриманий прикордонним нарядом «Прикордонний патруль» на відстані близько 3000 м до лінії державного кордону, чим порушив ст.9, 12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 р., тобто вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.204-1 КУпАП (а.с. 1).
Аналізуючи вказаний протокол, апеляційний суд звертає увагу на те, що такий не містить жодних відомостей про те, якими саме своїми діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону.
Крім того, у протоколі не конкретизовано місце вчинення ОСОБА_1 діяння, яке ставиться йому у провину, не зазначено координати, де нібито здійснено спробу перетину державного кордону.
При цьому, схеми правопорушення, на якій зафіксовані умовні позначки місця вчинення правопорушення, місця розташування відділу прикордонної служби, маршрут руху ОСОБА_1 разом із іншими особами та лінію державного кордону, а також фото чи відео фіксації факту вчинення правопорушення чи інших беззаперечних доказів, які б вказували на його причетність до правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, суду не надано.
Окрім цього, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП, тобто спроби незаконного перетину державного кордону вчинена групою осіб. Однак в матеріалах справи відсутні будь-які дані, які б підтверджували особи інших учасників групи, зокрема, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , вказаних у протоколі, їх пояснення чи будь-які інші відомості на підтвердження того факту, що вони вчинили спробу незаконного перетину державного кордону групою осіб.
Поряд з цим, слушними є доводи апелянта про те, що він рухався в якості пасажира в таксі, тобто у транспортному засобі, що рухається за встановленим маршрутом та має визначені місця на дорозі для посадки (висадки) пасажирів, що підтверджується рапортом офіцера оперуповноваженого ПОРВ ГОРВ НОМЕР_1 прикордонного загону лейтенанта ОСОБА_4 (а.с.7) та довідкою щодо проведення первинного опитування 4-ох затриманих осіб на ділянці ВПС « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ВІПС «Черепківці» (а.с.9), відповідно до яких прикордонним нарядом «Прикордонний патруль -тил» затримано 4 осіб під час руху в сторону кордону на таксі.
Отже за таких обставин, вказаний протокол не може бути визнаний належним доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.204-1 КУпАП.
Також апеляційний суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що у ОСОБА_1 були виявлені речі і документи, які б могли свідчити про намір перетину державного кордону.
Навпаки з матеріалів справи встановлено, що особу ОСОБА_1 було встановлено за паспортом громадянина України.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2023 року № 1292, якою внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 року №1147 « Про прикордонний режим», громадяни України, іноземці та особи без громадянства в'їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.
Таким чином, перебування ОСОБА_1 у контрольованому прикордонному районі з паспортом громадянина України не може свідчити про наявність в нього умислу на незаконний перетин державного кордону.
Що стосується визнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення у наданих ним письмових поясненнях, то на думку апеляційного суду, це не є беззаперечним доказом і не звільняє суд від всебічної, повної та неупередженої перевірки та оцінки показань окремо та всієї доказової бази у сукупності.
Крім того, в поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що такі письмові пояснення були надані ним під час пригніченого психоемоційного стану та стресу, спричиненого протиправним звинуваченням у вчиненні адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд не може взяти до уваги рапорт в.о. начальника відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » старшого лейтенанта ОСОБА_6 (а.с.8), оскільки такий, за відсутності інших належних та допустимих доказів, не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Інших доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 в матеріалах справи не міститься.
Відповідно до ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Виходячи з вищезазначеного, слід дійти висновку, що органом, що склав протокол про адміністративне правопорушення, не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених ч.2 ст.204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення, викладеного у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі, закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Таким чином, на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, враховуючи, що в силу принципу презумпції невинуватості всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, апеляційний суд доходить висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, не доведена належними, допустимими та достовірними доказами, а висновок суду першої інстанції є необґрунтованим, передчасним та ґрунтується лише не припущеннях, а тому постанову суду слід скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 7, 251, 294 КУпАП, Чернівецький апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Глибоцького районного суду Чернівецької області від 16.09.2024р. щодо ОСОБА_1 за ч.2 ст.204-1 КУпАП скасувати, а провадження по справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Чернівецького
апеляційного суду В.П. Потоцький