Справа №752/19278/23
Провадження №2/752/1804/24
14 жовтня 2024 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-
Адвокат Суворцов Андрій Юрійович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в шлюбі з 16.06.2007 по 07.09.2020.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №752/9862/20 шлюб між сторонами розірвано.
Під час перебування у шлюбі 29.12.2009 була придбана квартира АДРЕСА_1 .
Після розлучення сторони не дійшли згоди щодо розподілу зазначеної квартири.
Вказане спірне майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і підлягає поділу на рівні частки між ними.
Просить визнати спільним сумісним майном позивача та відповідача квартиру АДРЕСА_1 , визнати право власності на 1/2 частку спірної квартири за позивачем та за відповідачем.
19.09.2023 судом постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
13.11.2023 постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
19.12.2023 постановлено ухвалу про забезпечення позову.
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.
Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.
16.06.2007 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, актовий запис №738, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07.09.2020 у справі №752/9862/20, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 29.12.2009 та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 11.08.2010 № 26979945.
Відповідно до Звіту про оцінку майна ТОВ «Оцінка Трейд» від 02.10.2023 загальна вартість об'єкта оцінки трикімнатної квартири, загальною площею 113,20 кв.м., житловою площею 58,70 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , становить 7 981 230 грн.
Відповідно до ч. 1, 7 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;
2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;
3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто;
4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";
5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.
Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.
Частиною 2 ст. 183 ЦК України передбачено, що неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо:
1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;
2) річ є неподільною;
3) спільне володіння і користування майном є неможливим;
4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.
Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
Частиною 3 ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами тощо.
Судом встановлено, що спірна квартира була придбана подружжям в період перебування у шлюбі, а тому вона є об'єктом права спільної сумісної власності, а частки подружжя у вказаному майні є рівними.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що кожному з подружжя належить по 1/2 частки спірної квартири, а тому вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо вимог визнати спільним сумісним майном позивача та відповідача спірну квартиру, суд відзначає, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна. Для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідними. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог в повному обсязі.
Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою від 19.12.2023, продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Згідно із ч. 1, 3 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати по оплаті судового збору за подання позову до суду в сумі 13420 грн. та заяви про забезпечення позову у сумі 536,80 грн., що загалом становить 13956,80 грн.
Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 158, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 право приватної спільної часткової власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1806292680000.
Визнати за ОСОБА_2 право приватної спільної часткової власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1806292680000.
Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 13956 (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 80 коп.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Рішення складене 14.10.2024.
Суддя Ж. І. Кордюкова